Постанова

від 23.05.2023 по справі 907/588/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 907/588/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.05.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 (повний текст складено 27.02.2023)

у справі №907/588/22 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради

до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації,

2) Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімекс»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради (далі, позивач) з позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі, відповідач-1), Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» (далі, відповідач-3), в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації №274 від 17.05.2019 про внесення змін до договору оренди землі;

- визнати недійсним пункт 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2019 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, яким зазначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» на користь позивача 2 516 039,17 грн.

Позов мотивовано тим, що з огляду на відсутність у Закарпатської обласної державної адміністрації підстав для видачі Розпорядження № 274 від 19.05.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001, яка знаходиться у його користуванні відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

За доводами прокурора видання спірного Розпорядження здійснено за відсутності обґрунтованих підстав, що передбачені умовами Договору, частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 286 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 23 Закону України «Про оренду землі» і таке розпорядження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, не могло слугувати підставою для зменшення відсоткової ставки орендної плати з 3 до 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 в позові відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 702,59 грн покладено на Закарпатську обласну прокуратуру.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що плата за земельну ділянку розрахована з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки; встановлена оскаржуваним розпорядженням та пунктом 2 додаткової угоди ставка орендної плати - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки визначена відповідачами в межах між мінімальною та максимальною ставками податку; сторони Договору визначили безпосередньо в самому Договорі підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України; фактичний розмір орендної плати після внесення змін до договору оренди збільшився майже вдвічі; прокурором не доведена суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору.

При цьому, судом було встановлено, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради відповідає приписам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 17.03.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 прийняте з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 3, 6, 627, 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», статті 288 Податкового кодексу України), а також з порушенням норм процесуального права (статті 2, 11, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 236-237 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 17.05.2019 №274, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки це розпорядження законодавчо не встановлює граничних (мінімального та максимального) розмірів орендної плати за земельну ділянку комунальної власності. Суд першої інстанції у порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не врахував, що умовами договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення (розпорядження) орендодавцем. Крім того, зміна рішенням Тийгласької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» від 22.06.2018 №21/5 розміру раніше встановленої ставки земельного податку не тягне для сторін обов`язкової зміни розміру орендної плати за цим договором. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 17.05.2019 №274 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та є підставою для внесення змін до договору оренди землі;

- помилковими є висновки суду першої інстанції, що фактичний розмір орендної плати збільшився майже вдвічі, а тому прокурором не доведено порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. За твердженнями скаржника на момент укладення договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 7 097 798,77 грн. Орендна плата становила 3% від нормативної вартості, що складало 212 933,96 грн (пункт 4.1. Договору). У подальшому, у відповідності до статті 18 Закону України «Про оцінку земель», майже через 6 років, рішенням Ужгородської районної ради від 07.03.2018 №363 затверджено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 склала 50 320 783,49 грн. У зв`язку із зазначеним ТОВ «Євроімекс» звернулось з листом від 12.04.2019 до Закарпатської обласної державної адміністрації щодо зменшення ставки орендної плати за земельну ділянку, оскільки значно підвищився розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки порівняно з 2012 роком. Після внесення змін до договору орендна плата у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки склала 503 207,83 грн на рік. Проте, судом першої інстанції не враховано, що збільшення нормативної грошової оцінки землі через 6 років не може бути підставою для зменшення відсоткової ставки у договорі оренди, оскільки земля це основний ресурс, що забезпечує надходження до місцевого бюджету. За доводами прокурора у разі збільшення нормативно грошової оцінки земельної ділянки збільшуються надходження коштів до місцевого бюджету. При цьому, місцевий бюджет недоотримав коштів у вигляді орендної плати за землю (2 % від нормативної вартості земельної ділянки), що є очевидним порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому, суд не врахував, що від використання земельної ділянки для розміщення сонячної електростанції та здійснення на ній комерційної діяльності товариство отримує прибуток. Крім того, судом не враховано, що згідно пункту 4.2. Договору обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, проте, орендарем протягом 2021-2022 років орендна плата сплачувалась без індексації.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

18.04.2023 від відповідача-3 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-3 зазначає наступне:

- прокурор помилково стверджує, що нібито суд першої інстанції підставою для перегляду розміру орендної плати та підставою для внесення відповідних змін до договору оренди визначив факт прийняття оскаржуваного Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської ОДА № 274 від 17.05.2019 та рішення Тийгласької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» від 22.06.2018 №21/5. У дійсності, як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення від 15.02.2023, суд першої інстанції, даючи оцінку наявності підстав для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, до спірних правовідносин застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, згідно якого зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни;

- подаючи апеляційну скаргу, прокурор ігнорує ту обставину, що жодна норма матеріального права не обмежує сторін договору під час перегляду орендної плати у праві змінити будь-який із показників, що бере участь в обрахунку орендної плати, яку орендар зобов`язаний сплачувати за користування земельною ділянкою. Головне, щоб зміна таких показників відбувалася у межах норм, визначених законом. Так, з огляду на приписи п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, сторони договору оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, які розташовані на території Тийгласької сільської ради та які відносяться до земель енергетики, у 2019 році вправі були визначати за взаємною згодою сторін розмір орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, де розмір відсотка знаходиться у діапазоні від 0,5 до 12. Таким чином, прийняття виконуючим обов`язки голови Закарпатської ОДА розпорядження «Про внесення змін до договору оренди землі» №274 від 17.05.2019, яким розмір орендної плати за користування ТОВ «Євроімекс» земельною ділянкою з кадастровим №2124886900:10:012:0001 вирішено визначити з розрахунку 1 відсоток від нормативної грошової оцінки, вимогам чинного законодавства не суперечить, адже відповідний розмір орендної плати знаходиться у межах граничнодопустимого діапазону, встановленого пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та рішення 21 сесії 4 скликання Тийгласької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019» №21/5 від 22 червня 2018 року;

- прокурор помилково не враховує, що зменшення відсоткової орендної ставки (у досліджуваному випадку з 3% до 1 %), як одного із показників, який бере участь в обрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянко, не обов`язково має наслідком саме зменшення самої орендної плати, яка визначається сторонами із урахуванням також інших показників, а саме: розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в даному конкретному випадку у 2019 році в порівнянні з 2018 роком зросла з 13 466 007,22 грн. до 50 320 783,49 грн. Розмір орендної плати до моменту прийняття та укладення оскаржуваних розпорядження в.о. голови Закарпатської ОДА № 274 від 17.05.2019 та додаткової угоди №2 від 03.06.2019 становив 265 954,52 грн на рік (пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012 у редакції додаткової угоди від 16.07.2015). Тоді як внаслідок внесення змін до основного договору згідно додаткової угоди №2 від 03.06.2019, які враховували одночасно і зміну орендної ставки і зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати почав становити 503 207,83 грн на рік (пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012 у редакції додаткової угоди №2 від 03.06.2019). Таким чином, за результатом внесення змін до пункту 4.1. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012 згідно оскаржуваних розпорядження в.о. голови Закарпатської ОДА № 274 від 17.05.2019 та додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 розмір орендної плати, яку зобов`язане сплачувати ТОВ «Євроімекс» за користування земельної ділянки з кадастровим №2124886900:10:012:0001 змінився у бік збільшення на суму 237 253,31 грн на рік (новий розмір 503 207,83 грн мінус попередній розмір 265 954,52 грн);

- оскаржуваним розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської ОДА №274 від 17.05.2019 питання зменшення саме розміру «орендної плати» не вирішувалося, ним було вирішено питання зменшення «ставки орендної плати»;

- у своїй апеляційній скарзі прокурор з посиланням на пункт 4.2. Договору зазначає про те, що нібито «орендарем протягом 2021-2022 років орендна плата сплачувалась без індексації», однак таке твердження слід оцінити критично. Прокурор помилково не врахував, що відповідна обставина, навіть якщо б і мала місце, підставою для скасування розпорядження в.о. голови Закарпатської ОДА «Про внесення змін до договору оренди землі» №274 та визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2019 бути не може, оскільки про їх незаконність не свідчить. Крім того, прокурор жодних доказів на підтвердження існування такої обставини як «сплата орендної плати протягом 2021-2022 років без її індексації» не надав, у матеріалах справи такі докази відсутні;

- вимога прокурора про стягнення з ТОВ «Євроімекс» на користь позивача збитків у розмірі 2 516 039,17 грн є похідною від вимог про скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської ОДА «Про внесення змін до договору оренди землі» №274 від 17.05.2019 та визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2019, підстави для задоволення яких відсутні. Відтак, у задоволенні вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «Євроімекс» на користь Сюртівської сільської ради 2 516 039,17 грн суд першої інстанції також вірно відмовив.

24.04.2023 від відповідача-2 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач-2 наголосив на тому, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договору оренди землі про можливість такої зміни.

17.05.2023 електронною поштою та 22.05.2023 засобами поштового зв`язку від прокуратури через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли ідентичні за змістом додаткові пояснення у справі, в яких прокурор посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих висновків, що мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3% їх нормативної грошової оцінки, оскільки невірно застосував положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Так, за твердженнями прокурора, максимальна ставка земельного податку в розмірі 3%, визначена підпунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, одночасно є мінімальним розміром орендної плати, яка повинна справлятись до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою. При цьому прокурор послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17.

18.05.2023 від відповідача-3 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо аргументів прокуратури, викладених у додаткових поясненнях.

Відповідач-3 зазначив, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17, по-перше, був сформований за інших фактичних обставин справи, а по-друге, прокуратурою не було враховано зміну національного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та яке у період до 31.12.2016 дійсно передбачало, що мінімальним розміром орендної плати була ставка 3%. Проте в силу пп. 288.5,1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в редакції Закону від 21.12.2016 №1797-VIII, яка діє з 01.01.2017, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. Земельний податок згідно статті 274 Податкового кодексу України встановлений у розмірі не більше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представник відповідача-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №907/588/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.04.2023 матеріали справи №907/588/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 02.05.2023.

17.04.2023 засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" - Ігнатенка Сергія Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка мотивована дією на території України воєнного стану та карантину.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" - Ігнатенка Сергія Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференції

02.05.2023 до суду апеляційної інстанції з`явився прокурор. Представники Сюртівської сільської ради, Закарпатської обласної державної адміністрації, Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області до Північного апеляційного господарського суду не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Водночас, під час проведення судом апеляційної інстанції підготовчих дій щодо розгляду справи в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми, що унеможливили участь представника відповідача-3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 02.05.2023, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 призначено в режимі відеоконференції на 23.05.2023.

У судовому засіданні 23.05.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 23.05.2023 з`явилися представники прокуратури та відповідача -3.

Представники позивача та відповідачів -1, -2 у судове засідання 23.05.2023 не з`явилися.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити без участі його представника.

Позивач та відповідач-2 про причини неявки своїх представників суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №337 від 18.07.2012 «Про затвердження проекту землеустрою та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» земельної ділянки в оренду» 24.07.2012 між Ужгородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі, Договір), відповідно до пункту 2.1. якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,3105 га земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для будівництва об`єкта енергетичної інфраструктури (сонячної електростанції). Кадастровий номер земельної ділянки - 2124886900:10:012:0001 (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що нормативна вартість земельної ділянки становить 7 097 798,77 грн.

Орендна плата становить 3 відсотки від нормативної вартості, що складає 212 933,96 грн на рік (пункт 4.1. Договору).

Згідно з абз. 2 пункту 4.4. Договору розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законами.

У подальшому, Додатковою угодою від 16.07.2015 до Договору внесено зміни до пункту 2.3. Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 8 865 150,66 грн та до пункту 4.1. Договору, згідно з яким орендна плата вноситься в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 265 954,52 грн на рік.

Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Тийгласької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» №21/5 від 22.06.2018 установлено на території Тийгласької сільської ради ставки земельного податку, згідно з додатком 1.

Зі змісту Додатка 1 до вказаного рішення вбачається, що для юридичних осіб за користування земельними ділянками, віднесеними до земель енергетики, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 №239/0/192-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 становить 50 320 783,49 грн.

З огляду на затвердження нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки в розмірі 50 320 783,49 грн та встановлення Тийглаською сільською радою ставки земельного податку для земель енергетики у розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» звернулось до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом №29 від 12.04.2019, в якому просило зменшити ставку орендної плати за земельну ділянку з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації №274 від 17.05.2019 «Про внесення змін до договору оренди землі» доручено Ужгородській районній державній адміністрації укласти від імені обласної державної адміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2012 у частині встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку - один відсоток нормативної грошової оцінки землі.

Додатковою угодою № 2 від 03.06.2019 до Договору внесено зміни до пункту 2.3 Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 50 320 783,49 грн та до пункту 4.1. Договору, згідно з яким орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 503 207,83 грн на рік.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначав, що у Закарпатської обласної державної адміністрації були відсутні передбачені частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 286 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 23 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 8.4. Договору підстави для видання розпорядження №274 від 17.05.2019, яким зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим це розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а Додаткова угода №2 від 03.06.2019 до Договору, укладена на підставі оспорюваного розпорядження, є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсною. Як наслідок, зменшення без передбачених законодавством підстав відсоткової ставки орендної плати, Сюртівській сільській раді, яка є правонаступником Тийгласької сільської ради, завдано 2 516 039,17 грн збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Сюртівської сільської ради, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).

За положеннями Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 зазначеного Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що прокурор у даній справі, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради (на момент звернення прокурора до суду), належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказавши, що підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що внаслідок безпідставного зменшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, чим суттєво ослаблено дохідну частину місцевого бюджету. Фактом неотримання значних коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальних громад Сюртівської ОТГ як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Про порушення, які зазначаються в позовній заяві, Сюртівській сільській раді стало відомо принаймні від моменту отримання листа Закарпатської обласної прокуратури №15-362вих-22 від 01.04.2022.

Листом №719/02-23 від 04.08.2022 Сюртівська сільська рада проінформувала Закарпатську обласну прокуратуру про проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001, а також про звернення до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області з листом про заміну сторони (орендодавця) у Договорі.

При цьому про намір здійснити захист інтересів територіальної громади щодо визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн позивач не повідомив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З урахуванням викладеного, прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача.

Щодо суті заявлених у даній справі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як уже зазначалося, спір у даній справі виник внаслідок того, що на думку прокурора у Закарпатської обласної державної адміністрації були відсутні передбачені частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 286 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 23 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 8.4. Договору підстави для видання розпорядження №274 від 17.05.2019, яким зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим це розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а Додаткова угода №2 від 03.06.2019 до Договору, укладена на підставі оспорюваного розпорядження, є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсною. Як наслідок, зменшення без передбачених законодавством підстав відсоткової ставки орендної плати, Сюртівській сільській раді, яка є правонаступником Тийгласької сільської ради, завдано 2 516 039,17 грн збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Відповідачі, у свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, заперечують проти вимог прокурора, оскільки вважають, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є належною та достатньою підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди про можливість такої зміни, а встановлення орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не суперечить вимогам чинного, зокрема, податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора в даній справі, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша - третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Згідно із частиною 1 цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель державної та комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, є помилковими доводи позовної заяви та апеляційної скарги прокурора про те, що максимальна ставка земельного податку в розмірі 3 відсотків, визначена статтею 274 Податкового кодексу України, одночасно є мінімальним розміром орендної плати, яка повинна справлятись до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою.

Посилання у даному контексті скаржника на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17, згідно якого органом місцевого самоврядування в рамках його повноважень визначаються середньозважені (регульовані) орендні ставки, які знаходяться в межах між мінімальним (3% від нормативної грошової оцінки) та максимальним (12% від нормативної грошової оцінки) розмірами орендної плати за землю, які, в свою чергу, встановлені законодавчо - статтею 288 Податкового кодексу України, колегією суддів відхиляються, враховуючи те, що такі висновки зроблені за інших фактичних обставин справи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що прокуратурою не було враховано зміну законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Так, пп.288.5.1. п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2017 дійсно було передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проте, в силу пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в редакції Закону від 21.12.2016 №1797-VIII, яка діє з 01.01.2017, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. Земельний податок згідно статті 274 Податкового кодексу України встановлений в розмірі не більше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Внаслідок внесення наступних змін, згідно Закону від 07.12.2017 №2245- VIII норма п.п.288.5.1 п. 288.5 статті288 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2018, діє у наступній редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Земельний податок згідно статті 274 Податкового кодексу України встановлений в розмірі не більше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, до 2017 року орендна плата дійсно повинна була сплачуватися за ставкою не менш ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки на той момент положення п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України мали редакцію, яка передбачала, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншого 3% нормативної грошової оцінки, і цей розмір регулювався безпосередньо законом.

Проте, починаючи з 2017 року відповідно до оновленого податкового законодавства правило, згідно якого орендна плата за землю не може бути менше 3% від нормативної грошової оцінки, було скасовано і орендарі земельних ділянок з 01.01.2017 почали керуватися ставками податку, визначеними в укладених договорах оренди, з урахуванням того, що такі ставки не можуть бути меншими за розмір земельного податку, який встановлює місцева рада.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 16.07.2015 до Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою визначалась в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становило 265 954,52 грн на рік.

Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Тийгласької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» №21/5 від 22.06.2018 для юридичних осіб за користування земельними ділянками, віднесеними до земель енергетики, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,5 відсотка нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 №239/0/192-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 склала 50 320 783,49 грн.

З урахуванням цього Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» звернулось до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом № 29 від 12.04.2019, у якому просило зменшити ставку орендної плати за земельну ділянку з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки.

Спірним розпорядженням виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації №274 від 17.05.2019 «Про внесення змін до договору оренди землі» доручено Ужгородській районній державній адміністрації Закарпатської області укласти від імені обласної державної адміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроімекс» додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2012 у частині встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку - один відсоток нормативної грошової оцінки землі.

Додатковою угодою №2 від 03.06.2019 до Договору внесено зміни до пункту 2.3 Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 50320783,49 грн, та до пункту 4.1 Договору, згідно з яким орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 503 207,83 грн на рік.

За змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У пункті 4.4. Договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до пункту 11.1 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов Договору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначених у статті 12 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження, з огляду на положення статті 288 Податкового кодексу України, належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється Податковим кодексом України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному сторонами.

У даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції, Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації №274 від 17.05.2019 «Про внесення змін до договору оренди землі», яким зменшено ставку орендної плати для відповідача-3 з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не є законодавчою зміною орендної плати.

Водночас, сторони Договору, керуючись принципом свободи договору, передбачили таку підставу для перегляду розміру орендної плати як зміна розміру земельного податку, що цілком узгоджується із наведеними вище законодавчими приписами.

Крім того, у пункті 4.4. Договору вказано, що розмір орендної плати переглядається також у інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з преамбули Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, її укладено на підставі, зокрема, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 №239/0/192-19.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За змістом статті 13, частини 1 статті 15 та статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 дійшла висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент виникнення спірних правовідносин власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 була Закарпатська обласна державна адміністрація.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина 2 статті 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що місцеві державні адміністрації станом на момент виникнення спірних правовідносин реалізують право державної власності на землю, діючи при цьому на підставі Конституції України та законів України.

Отже, з урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди про можливість такої зміни, у сторін було достатньо підстав для внесення змін до Договору в частині визначення розміру орендної плати.

Визначена в Договорі ставка орендної плати - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, зміст норм яких наведено вище, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставками податку, тому правові підстави для визнання незаконним і скасування Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 «Про внесення змін до договору оренди землі» відсутні.

Прокурором в апеляційній скарзі факт дотримання відповідачами встановлених мінімальних та максимальних гранично допустимих меж, яких сторони зобов`язані дотримуватися під час визначення у договорі конкретного розміру орендної плати за взаємною згодою, наявності у відповідача-1 необхідного обсягу повноважень щодо прийняття спірного розпорядження, не спростовано.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2019 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012 як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Так, в якості правової підстави для визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору прокурор посилається на її укладення всупереч інтересам держави і суспільства, оскільки, попри збільшення розміру орендної плати внаслідок затвердження оновленого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зменшенням відсоткової ставки орендної плати з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки позивачеві завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, при вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї статті, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17).

Отже, необхідною умовою для визнання договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Оскільки орендна плата за земельну ділянку розрахована з урахуванням нормативної грошової оцінки, визначена ставка орендної плати - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставкою податку, і сторони Договору визначили безпосередньо в самому Договорі підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що фактичний розмір орендної плати збільшився майже вдвічі (503 207,83 грн порівняно з попереднім погодженим у додатковій угоді від 16.07.2015 розміром - 265 954,52 грн), суд вважає, що прокурором не доведена суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, а тому правові підстави для визнання недійсним її другого пункту відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в розмірі 2 516 039,17 грн, то така не підлягає задоволенню, оскільки є похідною позовною вимогою від вимоги про визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2019 до Договору, підстав для задоволення якої судом не встановлено.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що відповідачем-3 протягом 2021-2022 років орендна плата сплачувалась без індексації, як це передбачено пунктом 4.2. Договору, то такі доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки дана обставина, по-перше, не підтверджена належними доказами, а по-друге, у будь-якому випадку не є підставою для скасування розпорядження в.о. голови Закарпатської ОДА «Про внесення змін до договору оренди землі» № 274 від 17.05.2019 та визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019, оскільки не свідчить про їх незаконність.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції прокурор на таку обставину як на підставу позову взагалі не посилався.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в даній справі є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Першого заступника керівника Київської міської прокуратури є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №907/588/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Київську міську прокуратуру.

Матеріали справи №907/588/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2023 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко