Ухвала

від 27.07.2023 по справі 907/588/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/588/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023

у справі № 907/588/22

за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради

до:

1) Закарпатської обласної державної адміністрації;

2) Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.07.2023 надійшла касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (повний текст складено 21.06.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 907/588/22, подана до Суду 11.07.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 907/588/22 підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд зазначає, що посилання скаржника на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт статті є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою ч. 2 ст. ст. 287 ГПК України.

Так, у разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу. При цьому у випадку посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Отже, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином визначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її тими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України, про наявність яких ним взагалі не згадувалось в поданій касаційній скарзі.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання уточнень до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України та зазначенням доказів, які не було досліджено судами попередніх інстанцій.

Суд звертає увагу, що уточнення до касаційної скарги, подане на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн.

Абзацем 1 ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є: визнання незаконним та скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 17.05.2019 № 274 про внесення змін до договору оренди землі; визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 03.06.2019 № 2 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, яким зазначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" на користь позивача 2 516 039,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 907/588/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення міста Києва від 15.02.2023 у справі № 907/588/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, тому, з урахуванням кількості вимог немайнового характеру та майнової вимоги про стягнення 2 516 039,17 грн, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 85 405,18 грн [(2 вимоги х 2 481 грн)+(2 516 039,17 грн х 1,5%)] х 200 %.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 85 405,18 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати: 1) уточнення до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України та зазначенням доказів, які не було досліджено судами попередніх інстанцій; 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 85 405,18 грн.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі у справі № 907/588/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.