Рішення

від 21.06.2023 по справі 927/568/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/568/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІККОМ-СОЛАР"

вул. Чернігівська, б.6, с. Малинівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15525

e-mail: nikkom-solar@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНГО"

вул. Козацька, 58, м. Чернігів, 14037

предмет спору: про стягнення 81 087,39 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Борода А.В.,

від відповідача: Тихоновський Д.М.

У судовому засіданні 21.06.2023 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "НІККОМ-СОЛАР" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНГО" про стягнення 81 087,39 грн, у тому числі 69 500,00 грн боргу, 9 193,92 грн інфляційного збільшення та 2393,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №12Т/19 від 01.03.2020 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.05.2023, після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.06.2023. Також вказаною ухвалою встановлено сторонам строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

26.05.2023, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнятий судом до розгляду.

У судовому засіданні 06.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.06.2023, про що представник позивача повідомлений під розписку, на адресу відповідача направлено ухвалу від 06.06.2023.

У судове засідання 21.06.2023 прибули повноважні представники сторін.

Додаткових заяв та клопотань до суду від сторін не надходило.

Суд розпочав розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНГО" (надалі - Постачальник) в особі директора Гирі Євгенія Михайловича та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІККОМ-СОЛАР" (надалі - Покупець) в особі директора Комоцького Ігоря Миколайовича був укладений договір № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. 1.3 Договору бланк дозвіл (талон) - спеціально розроблений Постачальником документ, встановленої Продавцем форми, який передається Покупцю, або його уповноваженій особі, та дає можливість отримувати ПММ від Покупця за умови його пред`явлення. Бланк дозвіл (талон) не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску Товару.

ПММ (надалі - Товар) - паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, бензини А92, А95, А95 преміум, газ скраплений та автомастила в асортименті.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору:

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язався передати (відпустити), а Покупець зобов`язався прийняти й оплатити Товар, в т.ч. масла автомобільні.

Відпуск (передача) Товару здійснюється за адресою: м. Чернігів, вул. Козацька, 58.

Відпуск Товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язався організувати та забезпечити безперебійну передачу (відпуск) Товару окремими партіями цілодобово, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар згідно умов цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відпуск Товару Покупцеві або його уповноваженим особам здійснюється при пред`явленні бланків дозволів (талонів), за умови його дійсності та наявністю печаток Продавця та Покупця на зворотній стороні. Бланк дозвіл (талон) не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску Товарів (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1, 4.3, 4.4 Договору оплата ПММ здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на поточний розрахунковий рахунок Постачальника протягом 2-х календарних днів. Днем перерахування коштів вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Зобов`язання Покупця по оплаті за Товар вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті.

Згідно з п. 5.3 Договору у разі, коли Покупець із своєї вини не отримав Товар протягом вказаного терміну, то прострочені бланки дозволи обміну не підлягають.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.7.1 Договору).

На виконання умов договору, відповідач сформував рахунок-фактуру № В-00000530 від 09.04.2020 на суму 69 500,00грн на оплату бензину А-95-Євро-5-Е5 в кількості 500.000 літрів вартістю 9500,00 грн. з ПДВ та газу (2711.12.97.00) в кількості 7792.200 літрів вартістю 60 000,00 грн. з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням №52 від 09.04.2020 перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 69 500,00грн з призначенням платежу: "рахунок-фактура № В-00000530 від 09.04.2020 за паливо, у т.ч. ПДВ 20% - 583,33грн".

09.04.2020 сторонами була підписана та скріплена печатками видаткова накладна на бланки дозволу № В-0000001 на суму 69 484,60 грн., а саме:

товар - А-95, кількість талонів - 48, з номера - 1717, по номер - 1764, кількість літрів - 480, ціна без ПДВ - 15,83, сума без ПДВ - 7600,00;

товар - А-95, кількість талонів - 2, з номера - 1714, по номер - 1715, кількість літрів - 20, ціна без ПДВ - 15,83, сума без ПДВ - 316,67;

товар - газ, кількість талонів - 336, з номера - 2497, по номер - 2832, кількість літрів - 3360, ціна без ПДВ - 6,42, сума без ПДВ - 21560,11;

товар - газ, кількість талонів - 288, з номера - 2845, по номер - 3132, кількість літрів - 2880, ціна без ПДВ - 6,42, сума без ПДВ - 18 480,10;

товар - газ, кількість талонів - 149, з номера - 3181, по номер - 3329, кількість літрів - 1490, ціна без ПДВ - 6,42, сума без ПДВ - 9 561,96;

товар - газ, кількість талонів - 6, з номера - 3169, по номер - 3174, кількість літрів - 60, ціна без ПДВ - 6,42, сума без ПДВ - 385,00.

Разом сума без ПДВ - 57 903,84, ПДВ 11 580,76, всього 69 484,60.

Як зазначає позивач, термін дії талонів на газ співпадає з терміном дії Договору - до 31.12.2020.

На думку позивача, сторонами продовжувались правовідносини в рамках дії даного договору, що підтверджується внесенням змін до талонів з засвідченням відтиску печатки Продавця, а саме продовжено дії талонів: № 2539, 2541-2544, 2545-2556, 2557-2568, 2569-2580, 2581-2592 до 01.09.2022, №3193-3204, 3205-3216, 3265-3276, 3277-3288 до 31.08.2022 та продовженням відпуску паливно-мастильних матеріалів (газу скрапленого).

Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з вимогою поставити товар за талонами, які вважав, що їх дія продовжена. Відповідач відмовив у поставці товару за даними талонами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/742/22 від 10.01.2023 відмовлено позивачу в задоволенні вимог про зобов`язання відповідача поставити паливно-мастильні матеріали (газ) в кількості 1010 літрів.

13.02.2023 позивач направив відповідачу претензію з вимогою надати належні докази на підтвердження відпуску ТОВ "ВЕНГО" товару (ПММ) на суму 69 500,00грн за договором №12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 та відповідно отримання його ТОВ "Нікком-Солар". В разі відсутності таких документів, вимагав повернути сплачені ТОВ "Нікком-Солар" грошові кошти в розмірі 69 500,00грн за договором №12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 та припинити даний договір.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги претензії не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач позов не визнає, вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що між ним та позивачем дійсно був укладений договір № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020, предметом якого є поставка останньому паливно-мастильних матеріалів при пред`явленні бланків дозволів (талонів). Відповідач на виконання умов договору 09.04.2020 передав позивачу у власність талони на суму 69 484,60грн, строк дії яких до 31.12.2020. На думку відповідача, оскільки позивач прострочив отоварювання деяких талонів, як наслідок має понести для себе негативні наслідки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.

Згідно зі ст. 265, 267 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Отже, до укладеного сторонами договору застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655, 662- 664 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено момент набуття права власності за договором.

Відповідно до положень цієї статті, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496) (надалі - Інструкція) визначено, що Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 3 Інструкції).

Враховуючи вищевикладене, Талон є товарно-розпорядчим документом на нафтопродукти.

Як встановлено судом, відповідачем був виставлений позивачеві рахунок-фактура № В-00000530 від 09.04.2020 на оплату визначеного умовами Договору Товару, який був оплачений позивачем в повному розмірі.

На підтвердження факту приймання-передачі Товару, сторонами була підписана видаткова накладна на бланки дозволу № В-0000001 від 09.04.2020.

Вказані обставини встановлені також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22 за позовом ТОВ "Нікком-Солар" до ТОВ "Венго" про зобов`язання відповідача поставити паливно-мастильні матеріали (газ) в кількості 1010 літрів, що передбачено умовами договору № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020, яким позов залишено без задоволення. Рішення суду набрало законної сили 07.02.2023.

За висновком суду у справі №927/742/22: "Враховуючи, що відповідач вручив позивачеві товарно-розпорядчі документи на товар, а позивач повністю його оплатив, слід дійти висновку, що сторонами були виконані зобов`язання, визначені умовами Договору, в частині передачі постачальником товару у власність покупця та сплати покупцем за нього певної грошової суми.".

Крім того, у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22 встановлені наступні факти та зроблені висновки:

"Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, доводи позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором суд відхиляє.

Статтею 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 10.3.3 Інструкції, відпуск нафтопродуктів за талонами, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Як вбачається з матеріалів, 01.07.2019 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНГО" Є.М. Гирею виданий наказ "Про затвердження форми бланків талонів на відпуск пального" (з урахуванням Інструкції) (надалі - Наказ), яким, зокрема:

затверджено форму бланків на відпуск пального товариством (додаток № 1);

відпуск пального за талонами здійснюється за умови наявності укладеного із споживачем договору купівлі-продажу пального;

кожен бланк талону на відпуск пального має містити вид та кількість пального, термін його дії, штрих-код, серійний та порядковий номери;

бланки талонів видаються споживачу лише після повної оплати ним вказаного у них пального;

на зворотній стороні кожного талону наявність печаток ТОВ "ВЕНГО" та споживача (ФОП та юридичної особи) є обов`язковою;

відпуск пального по пошкоджених талонах та талонах, термін дії яких скінчився, не допускається;

у разі пошкодження бланків талонів або закінчення терміну їх дії за згодою ТОВ "ВЕНГО" в межах строку дії укладеного договору може бути проведено заміну таких талонів шляхом видачі споживачу нових бланків талонів в замін повернутих ним пошкоджених та/або із закінченим терміном дії;

внесення до бланків будь-яких змін, виправлень та записів, що не передбачені затвердженою формою, не допускається;

бланки талонів, які не відповідають даному наказу, є НЕДІЙСНИМИ;

відпуск пального по талонах, які не відповідають даному наказу, ЗАБОРОНЕНО.

Наказ та додаток до нього був розміщений відповідачем в "Куточку споживача", що підтверджується наданими відповідачем фотознімками.

Будь - яких заперечень про необізнаність зі змістом даного наказу Позивач не надав.

Таким чином, до відома позивача був доведений Наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНГО" щодо форми бланків талонів на відпуск пального.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач отримав талони № 2539, 2541-2544, 2545-2556, 2557-2568, 2569-2580, 2581-2592, 3193-3204, 3205-3216, 3265-3276, 3277-3288, при візуальному огляді яких вбачається, що на них друкованим способом нанесений строк їх дії - до 31.12.2020.

Оригінали відповідних бланків дозволів (талонів) були оглянуті в судовому засіданні 22.12.2022.

При дослідженні доказів, зокрема відповідних товарно-розпорядчих документів було з`ясовано, що вручну на них був відображений новий строк їх дійсності до 31.08.2022 та до 01.09.2022.

Як зауважив позивач, відповідні зміни щодо строку дійсності талонів були нанесені безпосередньо відповідачем і на їх підставі товариство продовжувало обслуговуватись на АЗС відповідача, на підтвердження чого були надані копії фіскальних чеків, оригінали яких також були оглянуті в судовому засіданні 22.12.2022.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти внесення ним вручну змін до бланків (дозволів) талонів, оскільки це суперечить Наказу, а тому є такими, що не відповідають внутрішньому наказу товариства та є недійсними і не могли бути прийняті в обслуговування.

Посилання позивача на факт обслуговування на АЗС відповідача за спірними талонами поза межами строку їх дії судом відхиляються, оскільки з наданих товариством фіскальних чеків неможливо встановити на підставі яких саме товарно-розпорядчих документів здійснювався відпуск пального.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд приходить до висновку, що саме позивачем не були виконані зобов`язання по прийняттю товару до закінчення строку дії Договору та строку дійсності талонів на паливно-мастильні матеріали, а тому підстави для задоволення позовних вимог про примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі відсутні."

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", № 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а обставини, встановлені цим судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів сторін, ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин, судовий збір у сумі 2684,00грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 22.06.2023.

Суддя В.В. Моцьор