Ухвала

від 21.06.2023 по справі 462/1259/15-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/1259/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/508/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 03 травня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Сихівськогорайонного судум.Львовавід 03травня 2023року відмовлено у задоволенні клопотаннязахисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Не погоджуючись із даної ухвалою захисник ОСОБА_6 в інтересахзасудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання у зв`язку із закінченням строків, протягом яких вирок щодо нього мав бути виконаний.

Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.370 КПК України, винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки щодо ОСОБА_7 слід було застосувати вимоги ст.80 КК України та звільнити його від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Захисник зазначає, що ОСОБА_7 було засуджено вироком Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. за ч.3 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та на підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Вказує, що ОСОБА_7 перебував на обліку органу пробації з 03.05.2017р. по даний час.

Вказує, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.12.2021р. було відмовлено у задоволенні подання органу пробації про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.09.2022р. задоволено подання органу пробації про скасування ОСОБА_7 ст.75 КК України та вирішено питання про направлення засудженого для відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі. Вказану ухвалу залишено без змін судом апеляційної інстанції 26.12.2022р. і 08.02.2023р. ОСОБА_7 було затримано та направлено для відбування покарання.

Покликається, що ОСОБА_7 був засуджений вказаним вище вироком за вчинення тяжкого злочину на строк менше 5 років, а тому, з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.80 КК України перебіг строку давності виконання вироку Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. відносно ОСОБА_7 закінчився 29.03.2022р.

При цьому, захисник стверджує, що ОСОБА_7 не є таким, що ухилявся від відбування покарання, оскільки згідно вироку суду від 28.02.2017р. він був звільнений від відбування покарання, тобто ОСОБА_7 не ухилявся від ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, оскільки таке рішення стосовно нього не приймалось.

Звертає увагу на положення ч.1 ст.87 КВК України та ч.1 ст.78 КК України, аналіз яких у сукупності, на думку захисника, свідчить про те, що виконання судового рішення/вироку та відбування покарання не є тотожними поняттями. Вказує, що місцевим судом встановлено, що ОСОБА_7 неналежно виконував судове рішення, однак він не ухилявся від відбування покарання, а тому до нього слід застосовувати вимоги ст.80 КК України та звільнити його від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків протягом яких вирок суду щодо ОСОБА_7 мав бути виконаний.

На апеляційний розгляд захисник, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не прибув та про причини неявки не повідомив, а засуджений, також будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не виявив бажання брати участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, - а тому у відповідності до вимог ч.4 ст.405 КПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор заперечив вимоги поданої апеляційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення прокурора, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексута в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала щодо засудженого ОСОБА_7 відповідає даній нормі закону.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Сихівського районногосуду м.Львова від28.02.2017р.за ч.3ст.190КК Українина 4роки позбавленняволі тана підставіст.75КК Українизвільнений відвідбування покаранняз випробуваннямз іспитовимстроком 3роки. На підстав ч.1 ст. 76 КК Українина ОСОБА_7 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.12.2021 року було відмовлено у задоволенні подання органу пробації про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.09.2022 року задоволено подання органу пробації та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_7 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.12.2022 року залишено без змін ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22.09.2022 року щодо ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі захисник стверджує, що з урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 80 КК України перебіг строку давності виконання вироку Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. відносно ОСОБА_7 закінчився 29.03.2022р., і Гнатів не є таким, що ухилявся від відбування покарання, оскільки згідно вироку суду від 28.02.2017р. він був звільнений від відбування покарання.

Такі апеляційні доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Згідно матеріалів справи вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р., яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України, набрав законної сили 30.03.2017р. та виконувався Залізничним РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, де з 03.05.2017р. засуджений ОСОБА_7 перебував на обліку у зв`язку із відбуванням покарання з випробуванням.

Таким чином ОСОБА_7 згідно обвинувального вироку Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. є засудженою особою, яка відбувала покарання з випробуванням.

Встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. ОСОБА_7 засуджено до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин, а відтак згідно п.3 ч. 1 ст. 80 КК України строк виконання обвинувального вироку щодо нього становить 5 років.

Однак,згідно матеріалівсправи засуджений ОСОБА_7 , відбуваючи покарання з випробуванням, перебував у розшуку за ініціативою органу, який виконував щодо нього вирок суду.

Так, Залізничним РВ з питань пробації 03.07.2019р. було скеровано подання до ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області про передачу матеріалів для проведення подальших розшукових заходів щодо засудженого ОСОБА_7 23.12.2019р. орган пробації отримав інформацію про те, що засуджений ОСОБА_7 оголошений у розшук. 03.11.2021р. засудженого ОСОБА_7 було розшукано та доставлено до Залізничного РВ.

Таким чином, з урахуванням наведеного, положень ч.3 ст. 80 КК України, строк виконання вироку Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. щодо ОСОБА_7 , встановлений у п.3 ч.1 ст.80 КК України подвоївся, тобто такий строк не закінчився 29.03.2022р., як стверджує захисник.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга захисника не містить правових підстав для скасування ухвали місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_7 , оскільки рішення місцевого суду про відмову у задоволенні клопотаннязахисника про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року про відмову у задоволенні клопотаннязахисника ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: