Рішення

від 15.06.2023 по справі 463/87/22

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/87/22

Провадження № 2/463/235/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Заставної С.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на його користь 30000 доларів США, які були безпідставно набуті ОСОБА_4 11.01.2014 внаслідок визнаного нікчемним попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між сторонами. Позов мотивує тим, що 06 грудня 2016 року він звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовною заявою у справі № 463/6208/16 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про повернення боргу. 12 квітня 2019 року Личаківським районним судом м. Львова позов було задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 783825 грн. 06 липня 2020 року Львівським апеляційним судом рішення Личаківського районного суду в частині задоволення позову скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі № 463/6208/16 залишено без змін. В мотивувальній частині зазначеної постанови Верховним Судом встановлено, що захист прав позивача повинен здійснюватися в порядку вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки «встановивши нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин». Відсутність зобов`язань між сторонами, як зазначено в постанові ВС, унеможливлює стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, якою визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Враховуючи правову позицію ВС, для захисту своїх прав позивач звернувся із вимогою про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в порядку статті 1212 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. Згідно зі ст. 364 позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Враховуючи наведене, просив суд визнати причини пропущення строку позовної давності поважними та поновити його. При цьому слід врахувати, що в обумовлений сторонами час позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 приїхали в приватний будинок ОСОБА_7 для укладення попереднього договору і внесення завдатку в розмірі 30000 дол. США, який був узгоджений сторонами. Відповідно до положень п. 5.1 попереднього договору до підписання цього договору в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі- продажу незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 30000 дол. США. Незважаючи на те, що зазначений договір був визнаний судами нікчемним, позивач про цю обставину не знав і на виконання нікчемного договору передав безпосередньо відповідачу спірні кошти. Попередній договір укладався у приватному будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 особняк. Рукописний текст в попередньому договорі заповнювався безпосередньо відповідачем ОСОБА_4 . Кошти в розмірі 30000 доларів США були передані ОСОБА_4 під час підписання цього договору у присутності її адвоката ОСОБА_8 в її будинку. В нього була повна довіра до продавця приміщення, їхній адвокат запевнив, що йому немає чого переживати, оскільки кошти, отримані відповідачем, підтверджені підписами в договорі. Наполягали, що нотаріальне оформлення не потрібне, тому що в короткі строки буде укладений основний договір купівлі-продажу. Однак ОСОБА_5 , яку нібито представляла ОСОБА_4 , не продала йому вищезазначеного об`єкта незавершеного будівництва, так як у неї не було всіх необхідних документів для його відчуження, зокрема на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва. Кошти, які відповідач ОСОБА_4 отримала безпосередньо від нього за нікчемним попереднім договором, у добровільному порядку вона відмовляється повертати. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежцо від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, безпідставно набуті кошти в розмірі 30000 дол. США, факт передачі яких підтверджений попереднім договором, повинні бути стягнуті на його користь з відповідача. У відповіді на відзив додатково щодо заперечення відповідачем факту отримання нею коштів від позивача зазначив, що проект визнаного нікчемним судами попереднього договору був складений адвокатом Дегтяренком О., який представляв інтереси відповідача. Тільки після передачі коштів позивачем відповідач заповнила попередній договір і оригінал його передала йому. При цьому відповідач не висловлювала зауважень щодо умов попереднього договору до моменту його підписання. Також у відзиві вона не зазначає мотиви підписання нею попереднього договору без виконання вимог пункту 5.1, яким передбачено сплату 30000 доларів США. Звідси випливає, що під час підписання договору відповідачем кошти були отримані саме нею. За інших обставин, вона б не погодилася взяти на себе боргові зобов`язання в розмірі 30000 доларів США. Заперечуючи факт отримання коштів, відповідач вводить суд в оману. Факт передачі коштів відповідачу може підтвердити свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні. Також правдивість показань позивача як свідка може бути додатково підтверджена шляхом опитування на поліграфі. Оскільки попередній договір не був нотаріально оформлений, тому він відповідно до ст. 220 ЦК України є нікчемним. Таким чином, це вказує на відсутність правової підстави, що означає, що набувач (відповідач) збагатився за рахунок потерпілого (позивача) поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відповідач протиправно збагатилася за рахунок його коштів, а тому позов підлягає задоволенню.

У відзиві на позов та письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечила з підстав того, що такий є безпідставним,надуманим іне підлягаєзадоволенню,оскільки грошовихкоштів урозмірі 30000доларів СШАзгідно попередньогодоговору купівлі-продажунерухомого майнавід 11.01.2014року відповідачне отримувала.Сам фактпідписання договорувідповідачем ОСОБА_4 не підтверджуєотримання неюгрошових коштіву розмірі30000доларів США,оскільки уп.5.1договору зазначено,що такібули переданіпродавцю допідписання договору.Відповідач ОСОБА_4 не набуластатусу продавця,оскільки немала належнимчином оформленихповноважень.Таким чином,позивач усправі обґрунтовуєсвої позовнівимоги,посилаючись нанорми ст. 1212 ЦК України, та положення глави 83 ЦК України, проте не наводить суду належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують факт передачі позивачем та факт отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 30000 доларів США. Крім того, представником відповідача подано до суду заяву про застосування позовної давності, у якій вона вказує на наявність правових підстав для відмови у позові з причин пропуску позивачем без поважних причин строку позовної давності.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, які зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, позивач був допитаний як свідок та надав суду показання щодо фактичних взаємовідносин сторін.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у поданих ними до суду заявах по суті спору. Крім того, відповідач додатково пояснили суду, що за усним дорученням ОСОБА_5 підписала з позивачем договір, оскільки на цьому наполягав позивач, будучи зацікавленим в придбанні такої нерухомості. Весь рукописний текст в договорі заповнювався нею особисто, в тому числі і запис відповідних сум, однак такий договір був підписаний просто як домовленість про наступний продаж без передачі будь-якої суми завдатку. Крім того, в договорі було зазначено, що кошти отримала продавець, а не вона. Вважала, що цей договір нічого не значить, оскільки підписаний не у нотаріуса.

Позовна заява надійшла до суду 10.01.2022. Ухвалою суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 27.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Стороною позивача по суті спору подані позовна заява та відповідь на відзив, стороною відповідача відзив, заперечення та заява про застосування строків позовної давності. Всі наявні у справі докази були надані сторонами або витребувані за їх клопотанням судом.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При розгляді цієї справи правове значення для суду при вирішенні спору має цивільна справа № 463/6208/16, оглянута судом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про повернення боргу, у розгляді якої приймали участь ті ж сторони, в межах якої встановлені певні обставини, які підлягають доказуванню у цій справі. При цьому суд звертає увагу, що постанова Львівського апеляційного суду від 06.07.2020 у цій справі у касаційному порядку залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2021, в тому числі у частині підстав та мотивів ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.

Судом у цій справі та судами у справі № 463/6208/16 встановлено, що 11 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , інтереси якої представляла ОСОБА_4 , було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. За умовами укладеного попереднього договору сторони зобов`язались 28 лютого 2014 укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, готовністю 49 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623685100:04:000:0063.

Відповідно до положень пункту 5.1 попереднього договору до підписання цього договору в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 30000 дол. США. У момент розрахунків за основним договором зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж за основним договором. Згідно з пунктом 6.1 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 28 лютого 2014 року об 11.00 годині у приміщенні офісу нотаріуса Тимків І.М. за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом в апеляційному та касаційному порядку у справі № 463/6208/16 встановлено, що оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Встановивши нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Відсутність зобов`язань між сторонами, відповідно, унеможливлює стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, якою визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

В силу вимог цивільного процесуального законодавства України саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Разом з цим, вимог про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України в межах справи № 463/6208/16 ОСОБА_3 не заявляв, а суд був позбавлений можливості самостійно змінити предмет та правові підстави позову.

Через два місяці після ухвалення остаточного рішення у справі № 463/6208/16 позивач звернувся до суду із новим позовом про стягнення з відповідача 30000 доларів США безпідставно набутих останньою за нікчемним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки грошові кошти за нікчемним договором згідно доводів позовної заяви були передані 11.01.2014, а тому на момент звернення до суду із цим позовом сплив визначений у ст. 256, ч. 3 ст. 261 ЦК України строк позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На думку суду, у цій справі наявні поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки обставина щодо нікчемності правочину від 11.01.2014 була спірною між сторонами, з приводу чого судами різних інстанцій ухвалювались протилежні рішення. Остаточно факт нікчемності правочину від 11.01.2014 був підтверджений Постановою Верховного Суду від 10.11.2021, після чого позивач невідкладно звернувся із відповідним позовом про стягнення безпідставно набутих за нікчемним правочином грошових коштів. Складність у правовій кваліфікації спірних правовідносин та тривалість судового розгляду у справі № 463/6208/16, на думку суду, є тією обставиною, що не залежала від волі позивача, та вказує на наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності, у зв`язку з чим порушене право (при встановленні відповідного факту) підлягає захисту.

З врахуванням встановлених вище обставин, спірним у справі є факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 30000 доларів США згідно нікчемного попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2014.

Відповідач вказує, що не отримувала відповідних коштів, оскільки сам факт підписання нею договору не підтверджує цього. Крім того, у справі відсутні інші належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження цього факту.

Однак, на думку суду, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 30000 доларів США за нікчемним договором 11.01.2014.

Так, зазначена обставина підтверджується письмовим текстом договору, який був складений адвокатом Дегтяренком О., що представляв інтереси відповідача, та заповнювався особисто відповідачем в приміщенні її будинку, де були присутні сторони та їх подружжя (обставина, що не заперечується сторонами). Доводи відповідача щодо не отримання нею грошових коштів, оскільки в договорі зазначено про отримання їх «продавцем», яким вона не є, суд оцінює критично, оскільки жодних застережень щодо не виконання позивачем до моменту його підписання п. 5.1 попереднього договору нею не висловлювалось та письмово у договорі про це не зазначалось.

Крім того, факт передачі зазначених коштів відповідачу додатково підтверджується показаннями позивача та його дружини ОСОБА_9 , допитаних як свідки у судовому засіданні, в яких вони підтвердили, що дійсно в будинку відповідача у невимушеній обстановці перед підписанням договору передали відповідачу 30000 доларів США купюрами по 100 доларів США, які перерахував безпосередньо чоловік відповідача, після чого сторони підписали письмовий договір, складений адвокатом залученим безпосередньо відповідачем.

При цьому стороною відповідача клопотань про допит її чи її чоловіка, які були присутні на момент укладення договору, до суду не заявлялось.

Пункти 6.8, 6.9 розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерстваюстиції України08.10.1998№ 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), передбачають, що з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Для проведення дослідження орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), надає експерту можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріали справи.

Таким чином, правдивість показань позивача, допитаного судом як свідок, додатково підтверджується висновком за результатами дослідження з використанням поліграфа від 06.11.2022, який не має стутусу висновку судового експерта у справі, однак складений спеціалістом-поліграфологом Лавровичем О.В., допитаним судом, та містить додаткову орієнтувальну інформацію, що вказує на правдивість показань допитаного судом свідка ОСОБА_3 .

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає доведеним факт безпідставного набуття коштів відповідачем ОСОБА_4 згідно нікчемного договору від 11.01.2014 в розмірі 30000 доларів США, які підлягають стягненню з неї на користь позивача.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 8181 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 30000 доларів США (тридцять тисяч доларів США) безпідставно набутих коштів та 8181 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят одну гривню) судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено і підписано 23.06.2023.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПГУ серії НОМЕР_1 , виданий Личаківським РВ УМВ України у Л/о 15.12.2000, м. Львів, вул. Стрілецька, 8.

Суддя Мармаш В. Я.