Постанова

від 23.04.2024 по справі 463/87/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/87/22 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/811/2023/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Назар Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представниці відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Мармаша В.Я. від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и л а:

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 30000 доларів США (тридцять тисяч доларів США) безпідставно набутих коштів та 8181 грн (вісім тисяч сто вісімдесят одну гривню) судового збору.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вважає,що позовнівимоги позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягненнябезпідставно набутихкоштів,сформовані виключнона припущеннях,доводи проте,що грошовікошти передавалисьбезпосередньо вруки самевідповідачу ОСОБА_1 і посиланняна показаннясвідків неє належнимта допустимимдоказом урозумінні статті78ЦПК України. Такожвказує,що висновокполіграфа невходить допереліку засобівдоказування передбачениху ст.76ЦПК Українив розумінніГлави 5ЦПК УкраїниДокази тадоказування тане єналежним тадопустимим доказомв рамкахданої цивільноїсправи. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з`ясовано та досліджено всі матеріали справи, суд першої інстанції упустив та не врахував показання наданих суду під присягою під технічний запис судового процесу відповідачки ОСОБА_1 , яка пояснила, що грошових коштів у розмірі 30 000 дол. США від позивача у справі ОСОБА_3 не отримувала, її поясненням не було надано оцінки судом першої інстанції в порушення ст. 263 ЦПК України. Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивачем не доведено порушення цивільного права або інтересу за захистом якого, він звернувся до суду, закінчився перебіг встановленого законодавством строку звернення до суду, позивачем не наведено поважних причин його пропуску у позовній заяві. Тобто, суд першої інстанції у рамках даної справи, поновив строк для звернення до суду за захистом «порушеного права» позивачу ОСОБА_3 до необґрунтованого позову.

В судове засіданнявідповідачка не з`явилася, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що в судовому засіданні брала участь представниця відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідачки на підтримання апеляційної скарги, позивача та його представника в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотивиучасників справив межахдоводів позовноїзаяви,відзиву на неї, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, апеляційної скарги,відзиву на неї, колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга непідлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 236, 267, 1212 ЦК України,задовольнив позовнівимоги виходячиз того, що при розгляді цієї справи правове значення для суду при вирішенні спору має цивільна справа № 463/6208/16, оглянута судом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про повернення боргу, у розгляді якої приймали участь ті ж сторони, в межах якої встановлені певні обставини, які підлягають доказуванню у цій справі. При цьому суд звертає увагу, що постанова Львівського апеляційного суду від 06.07.2020 у цій справі у касаційному порядку залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2021, в тому числі у частині підстав та мотивів ухваленого судом апеляційної інстанції рішення. Судом у цій справі та судами у справі № 463/6208/16 встановлено, що 11 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , інтереси якої представляла ОСОБА_1 , було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. За умовами укладеного попереднього договору сторони зобов`язались 28 лютого 2014 укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, готовністю 49 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623685100:04:000:0063. Відповідно до положень пункту 5.1 попереднього договору до підписання цього договору в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 30000 дол. США. У момент розрахунків за основним договором зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж за основним договором. Згідно з пунктом 6.1 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 28 лютого 2014 року об 11.00 годині у приміщенні офісу нотаріуса Тимків І.М. за адресою: АДРЕСА_2 . Судом в апеляційному та касаційному порядку у справі № 463/6208/16 встановлено, що оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України. Встановивши нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин. Відсутність зобов`язань між сторонами, відповідно, унеможливлює стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, якою визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави). Відтак, суд прийшов до висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 30000 доларів США за нікчемним договором 11.01.2014. З врахуванням наведеного, суд зробив висновок, що правдивість показань позивача, допитаного судом як свідок, додатково підтверджується висновком за результатами дослідження з використанням поліграфа від 06.11.2022, який не має стутусу висновку судового експерта у справі, однак складений спеціалістом-поліграфологом ОСОБА_6 , допитаним судом, та містить додаткову орієнтувальну інформацію, що вказує на правдивість показань допитаного судом свідка ОСОБА_3 . Зважаючи на вищенаведене, суд вважає доведеним факт безпідставного набуття коштів відповідачем ОСОБА_1 згідно нікчемного договору від 11.01.2014 в розмірі 30000 доларів США, які підлягають стягненню з неї на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

10.01.2022 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача 30000 доларів США, які були безпідставно набуті ОСОБА_1 11.01.2014 внаслідок визнаного нікчемним попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між сторонами.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначав,що 06грудня 2016року вінзвернувся доЛичаківського районногосуду м.Львова ізпозовною заявоюу справі№ 463/6208/16до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про поверненняборгу.12квітня 2019року Личаківськимрайонним судомм.Львова позовбуло задоволеночастково.Стягнуто із ОСОБА_1 783825грн.06липня 2020року Львівськимапеляційним судомрішення Личаківськогорайонного судув частинізадоволення позовускасовано ів ційчастині ухваленонове рішення,яким узадоволені позовувідмовлено.Постановою ВерховногоСуду від19листопада 2021року постановуЛьвівського апеляційногосуду від06липня 2020року усправі №463/6208/16залишено беззмін.В мотивувальнійчастині зазначеноїпостанови ВерховнимСудом встановлено,що захистправ позивачаповинен здійснюватисяв порядкувимог простягнення звідповідача безпідставноотриманих коштівна підставістатті 1212ЦК України,оскільки «встановившинікчемність попередньогодоговору купівлі-продажунерухомого майнавід 11січня 2014року,апеляційний суддійшов правильноговисновку провідсутність міжсторонами договірнихправовідносин».Відсутність зобов`язаньміж сторонами,як зазначенов постановіВС,унеможливлює стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштівна підставістатті 571ЦК України,якою визначеноправові наслідкипорушення абоприпинення зобов`язання,забезпеченого завдатком.Враховуючи правовупозицію ВС,для захистусвоїх правпозивач звернувсяіз вимогоюпро стягненняз відповідачабезпідставно набутихкоштів впорядку статті1212ЦК України.Відповідно доч.3ст.261ЦК Україниперебіг позовноїдавності завимогами прозастосування наслідківнікчемного правочинупочинається віддня,коли почалосяйого виконання.Згідно зіст.364позовна давністьпереривається уразі пред`явленняособою позовудо одногоіз кількохборжників,а такожякщо предметомпозову єлише частинавимоги,право наяку маєпозивач.Час,що минувдо перериванняперебігу позовноїдавності,до новогостроку незараховується.Враховуючи наведене,просив судвизнати причинипропущення строкупозовної давностіповажними тапоновити його.При цьомуслід врахувати,що вобумовлений сторонамичас позивачразом зісвоєю дружиною ОСОБА_7 приїхали вприватний будинок ОСОБА_8 для укладенняпопереднього договоруі внесеннязавдатку врозмірі 30000дол.США,який бувузгоджений сторонами.Відповідно доположень п.5.1попереднього договорудо підписанняцього договорув рахунокналежних заосновним договоромплатежів,на підтвердженнязобов`язання іна забезпеченняйого виконання,з метоюзабезпечення реалізаціїсвоїх намірівщодо укладеннядоговору купівлі-продажу незавершеногобудівництва тасвоєї платіжноїспроможності,покупець передав,а продавецьотримав сумузавдатку врозмірі 30000дол.США.Незважаючи нате,що зазначенийдоговір буввизнаний судаминікчемним,позивач процю обставинуне знаві навиконання нікчемногодоговору передавбезпосередньо відповідачуспірні кошти.Попередній договірукладався уприватному будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .Рукописний текств попередньомудоговорі заповнювавсябезпосередньо відповідачем ОСОБА_1 Кошти врозмірі 30000доларів СШАбули передані ОСОБА_1 під часпідписання цьогодоговору уприсутності їїадвоката ДегтеренкаОлексія вїї будинку.В ньогобула повнадовіра допродавця приміщення,їхній адвокатзапевнив,що йомунемає чогопереживати,оскільки кошти,отримані відповідачем,підтверджені підписамив договорі.Наполягали,що нотаріальнеоформлення непотрібне,тому щов короткістроки будеукладений основнийдоговір купівлі-продажу.Однак ОСОБА_5 ,яку нібитопредставляла ОСОБА_1 ,не продалайому вищезазначеногооб`єкта незавершеногобудівництва,так яку неїне буловсіх необхіднихдокументів дляйого відчуження,зокрема наземельну ділянку,на якійрозташований об`єктнезавершеного будівництва.Кошти,які відповідач ОСОБА_1 отримала безпосередньовід ньогоза нікчемнимпопереднім договором,у добровільномупорядку вонавідмовляється повертати.Відповідно дочастин першоїта другоїстатті 1212ЦК Україниособа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала.Положення глави83ЦК Українизастосовуються незалежновід того,чи безпідставненабуття абозбереження майнабуло результатомповедінки набувачамайна,потерпілого,інших осібчи наслідкомподії.Таким чином,пред`явленнякондикційної вимогиможна визнатиналежним самостійнимспособом захиступорушеного прававласності,якщо:1)річ єтакою,що визначенародовими ознаками,в томучислі грошовимикоштами;2)потерпілий домагаєтьсяповернення йомуречі,визначеної родовимиознаками (грошовихкоштів)від тієїособи (набувача),з якоювін непов`язанийдоговірними правовідносинамищодо речі.Отже,безпідставно набутікошти врозмірі 30000дол.США,факт передачіяких підтвердженийпопереднім договором,повинні бутистягнуті найого користьз відповідача.У відповіді на відзив додатково щодо заперечення відповідачем факту отримання нею коштів від позивача зазначив, що проект визнаного нікчемним судами попереднього договору був складений адвокатом Дегтяренком О., який представляв інтереси відповідача. Тільки після передачі коштів позивачем відповідач заповнила попередній договір і оригінал його передала йому. При цьому відповідач не висловлювала зауважень щодо умов попереднього договору до моменту його підписання. Також у відзиві вона не зазначає мотиви підписання нею попереднього договору без виконання вимог пункту 5.1, яким передбачено сплату 30000 доларів США. Звідси випливає, що під час підписання договору відповідачем кошти були отримані саме нею. За інших обставин, вона б не погодилася взяти на себе боргові зобов`язання в розмірі 30000 доларів США. Заперечуючи факт отримання коштів, відповідач вводить суд в оману. Факт передачі коштів відповідачу може підтвердити свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні. Також правдивість показань позивача як свідка може бути додатково підтверджена шляхом опитування на поліграфі. Оскільки попередній договір не був нотаріально оформлений, тому він відповідно до ст. 220 ЦК України є нікчемним. Таким чином, це вказує на відсутність правової підстави, що означає, що набувач (відповідач) збагатився за рахунок потерпілого (позивача) поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відповідач протиправно збагатилася за рахунок його коштів, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з положеннями ч.1 ст.657 ЦК України Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Згідно з ст. 571 ЦКУ якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, при розгляді цієї справи правове значення для суду при вирішенні спору має цивільна справа № 463/6208/16, оглянута судом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про повернення боргу, у розгляді якої брали і сторони даної справи, в межах якої встановлені певні обставини, які підлягають доказуванню у цій справі.

При цьому, постанова Львівського апеляційного суду від 06.07.2020 у цій справі у касаційному порядку залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2021, в тому числі у частині підстав та мотивів ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.

Судом у цій справі та судами у справі № 463/6208/16 встановлено, що 11 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , інтереси якої представляла ОСОБА_1 , було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За умовами укладеного попереднього договору сторони зобов`язались 28 лютого 2014 укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, готовністю 49%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623685100:04:000:0063.

Відповідно до положень пункту 5.1 попереднього договору до підписанняцього договору в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 30000 дол. США. У момент розрахунків за основним договором зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж за основним договором. Згідно з пунктом 6.1 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 28 лютого 2014 року об 11.00 годині у приміщенні офісу нотаріуса Тимків І.М. за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом в апеляційному та касаційному порядку у справі № 463/6208/16 встановлено, що оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність.

Встановивши нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

В межах трирічного строку позовної давності після ухвалення остаточного рішення у справі № 463/6208/16 позивач звернувся в суд із новим позовом про стягнення з відповідача 30000 доларів США безпідставно набутих останньою за нікчемним договором (рішення апеляційного суду було постановлене 06.07.2020 року., а з даним позовом у суд позивач звернувся 10 січня 2022 року).

Судом першої інстанції помилково встановлено, що оскільки грошові кошти за нікчемним договором згідно доводів позовної заяви були передані 11.01.2014, а тому на момент звернення до суду із цим позовом сплив строк позовної давності. Однак вказане на законність та обґрунтованість рішення не вплинуло.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За статтею 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За положеннями частини 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Зважаючи на те, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 11 січня 2014 року та відбулася передача коштів, тоді і почався сплив строку позовної давності.

Відповідно до статі 264 ЦК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Приухваленні рішеннясуд неможе виходитиза межіпозовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із не залежних від нього причин.

Позов про повернення боргу у справі № 463/6208/16-ц було подано ОСОБА_3 29 грудня 2016 року (тобто в межах трирічного троку позовної давності), а рішення у даній справі набрало законної сили 06 липня 2020 року.

Зважаючи на те, що рішення у справі 463/6208/16-ц набрало законної сили з часу постановлення рішення Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2020 року, слід вважати, що строк позовної давності розпочав свій перебіг заново з 06 липня 2020 року.

Позов про стягнення безпідставно набутих коштів подано до суду 10.01.2022 року, тому слід вважати, що строки позовної давності не пропущено.

З врахуванням встановлених вище обставин, спірним у справі є факт отримання відповідачкою грошових коштів у розмірі 30000 доларів США, згідно нікчемного попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2014.

Відповідачка вказує, що не отримувала відповідних коштів, оскільки сам факт підписання нею договору не підтверджує цього. Крім того, у справі відсутні інші належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження цього факту.

Однак, наявні у справі докази підтверджують факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 30000 доларів США за нікчемним договором 11.01.2014.

Зазначена обставина підтверджується письмовим текстом договору, що заповнювався особисто відповідачкою в приміщенні її будинку, де були присутні сторони та їх подружжя (обставина, що не заперечується сторонами).

Доводи відповідачки щодо не отримання нею грошових коштів, оскільки в договорі зазначено про отримання їх «продавцем», яким вона не є, суд вважає безпідставними, оскільки жодних застережень щодо невиконання позивачем до моменту його підписання п. 5.1 попереднього договору нею не висловлювалось та письмово у договорі про це не зазначалось. Також, у договорі, який підписаний виключно самою ОСОБА_1 , без належного уповноваження від ОСОБА_5 , як сторони договору, що встановлено матеріалами даної та іншої справи, чітко вказано про отримання коштів (які відповідно не могла отримати ОСОБА_5 яка не уповноважувала ОСОБА_1 на його укладення) саме ОСОБА_10 , яка його підписала та відповідно підтвердила факт отримання коштів саме у п. 5.1 договору.

Крім цього, пояснення позивача та його дружини ОСОБА_9 , допитаних як свідків у судовому засіданні, в яких вони підтвердили, що дійсно в будинку відповідача у невимушеній обстановці перед підписанням договору передали відповідачу 30000 доларів США купюрами по 100 доларів США, які перерахував безпосередньо чоловік відповідача, після чого сторони підписали письмовий договір, складений адвокатом залученим безпосередньо відповідачем жодного значення для справи не мають, оскільки п.5.1 «Попереднього договору купівлі-продажу майна» від 11.01.2014 року підтверджено, що з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності до підписання цього покупець передав, а продавець отримав суму завдатку у розмірі 30000 тисяч доларів та договір підписаний ОСОБА_1 як уповноваженою особою продавця ОСОБА_5 , хоч і фактично підтверджують таку обставину та відповідно вказаним вище спростовуються пояснення відповідачки як свідка, які відповідно слід вважати такими, що дійсності не відповідають. Окремо такі пояснення, які суперечать іншим доказам суд не бере до уваги, оскільки такі надані особою прямо заінтересованою у судовому рішенні у справі.

Оскільки саме відповідачкою такий договір підписано, що підтверджує факт отримання коштів, а строк позовної давності не пропущено позивачем суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення безпідставно набутих коштів.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра