Постанова

від 23.06.2023 по справі 915/110/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/110/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 20 грудня 2022 року (повний текст 29.12.2022)

по справі № 915/110/22

за позовом Миколаївської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки

про: стягнення 157 025, 92 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.

час та місце винесення рішення: 20.12.2022, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 Миколаївська міська рада (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки (далі відповідач, ТОВ Чотири вісімки, Підприємство), в якому просить стягнути з відповідача грошові кошті у розмірі 157 025,92 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Чотири вісімки не виконує належним чином зобов`язання по оплаті орендних платежів за період з 01.05.2016 по 01.05.2019, які виникли на підставі договору оренди землі від 28.04.2005 №3120. При цьому, вказаний договір був раніше укладений між Миколаївською міською радою та ЗАТ «Нікенергосервіс», однак, у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на нерухомість, розташовану за адресою вул. Електронна, 81/9, на орендованій за договором земельній ділянці загальною площею 1075 кв.м., права та обов`язки орендаря за наведеним договором перейшли до ТОВ Чотири вісімки в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України Про оренду землі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволені позову Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: довідки з Державного земельного кадастру, або витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, або технічної документації на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом, з огляду на що неможливо встановити чи правильними є застосовані Миколаївською міською радою у наданому розрахунку функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Також суд першої інстанції не застосував строки позовної давності, заявлені відповідачем, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є, здебільшого, аналогічними доводам позовної заяви.

Зазначаючи, що факт користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оспорюється, а останній при цьому не вносив у спірний період плату за користування земельною ділянкою, позивач зауважує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову Миколаївської міської ради до ТОВ «Чотири вісімки» про стягнення заборгованості з орендної плати, фактично звільнив відповідача від обов`язку сплати орендної плати.

Разом з цим, апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2018 №774/0/205-18, з посиланням на те, що з огляду на обставини, які склались у зв`язку з веденням бойових дій через агресію РФ, у представника Миколаївської міської ради об`єктивно була відсутня можливість своєчасно долучити до матеріалів справи суду вищевказану копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Більш детально доводи Миколаївської міської ради викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, враховуючи вимоги процесуального законодавства, долучає вказані документи до матеріалів справи, разом з тим не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За вимогами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що позивач, при зверненні до суду з позовною заявою, повинен був долучити до останньої усі можливі докази на підтвердження своєї правової позиції, однак, цього не зробив. Доказів неможливості отримати відповідні документи на момент подачі позовної заяви до суду не надав.

Водночас, матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, оскільки ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 позивачу був наданий час для усунення недоліків позовної заяви, однак, він не скористався наданою судом можливістю та не надав до суду додаткові документи щодо належного підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Також, судова колегія враховує, що позовна заява була подана Миколаївською міською радою до господарського суду до початку воєнної агресії з боку Російської Федерації, а тому посилання позивача на ведення бойових дій, як на підставу неможливості надати витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, датований 21.11.2018, є безпідставним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач також не надав необхідні документи в суді першої інстанції і при відповіді на відзив ТОВ Чотири вісімки, хоча відповідач вже акцентував свою позицію у цьому відзиві та навів відповідні доводи, які підлягали спростуванню з боку позивача.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції, Міська рада долучає до апеляційної скарги згадану вище копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2018 №774/0/205-18 в якості доказів на підтвердження належності розрахунку орендної плата, яка є предметом розгляду у даній справі.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Проте, за умовами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок постанови Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

При цьому, Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування ст. 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21).

Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що позивач подаючи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2018 №774/0/205-18 до суду апеляційної інстанції не обґрунтував поважності причин не подачі даних доказів місцевому господарському суду з причин, що не залежали від нього ( у т.ч. не обґрунтував неможливість подачі вказаного документу до звернення з позовною заявою у цій справі), що в силу дії ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, виключає прийняття таких доказів у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає наданий Миколаївською міською радою додатковий доказ у справі, а саме: витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.11.2018 №774/0/205-18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

22.02.2023 від представника ТОВ Чотири вісімки надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставної та необґрунтованої, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, ТОВ Чотири вісімки просить суд апеляційної інстанції здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення даної справи.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається та місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 15 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №-31/24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1075 кв.м, у тому числі 410 кв.м під капітальною забудовою, 665 кв.м під проїздами, проходами, для обслуговування виробничої будівлі по вул. Електронній, 81 та передано закритому акціонерному товариству Нікенергосервіс в оренду на 20 років земельну ділянку загальною площею 1075 кв.м згідно з розрахунком часток, що складає 205/10000 від земельної ділянки загальною площею 52 430 кв.м, залишивши її в-землях промисловості, для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81.

12.04.2005 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ЗАТ Нікенергосервіс (орендар) укладено договір оренди землі №3120 (далі Договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.2005 №31/24 надає, а ЗАТ Нікенергосервіс приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель по вул. Електронній, 81 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1075 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі, які належать ЗАТ Нікенергосервіс.

Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 29.03.2005. №679 становить 233 683, 50 грн.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір діє на протязі 20 /двадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право подовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору річна орендна плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 1,1 % (одного цілого та однієї десятої) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 233 683, 50 грн.

З 01.01.2008 річна оренда плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється (в редакції договору про зміни від 21.02.2008) у розмірі 3 % відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1075 кв.м.) на час укладення цього договору складає 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1, 028).

Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 7 459, 04 грн.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

У відповідності до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.4 Договору передбачено випадки (підстави) розірвання Договору.

Згідно п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2005 за № 040500100268. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів оренди землі 28.04.2005 за №3120.

Отже, строк дії договору оренди становить до 28.04.2025.

Також матеріали справи свідчать, що 28.04.2005 Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення міської ради від 12.04.2002 №1/1 передала, а ЗАТ Нікенергосервіс (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Електронній, 81 для обслуговування виробничих будівель загальною площею 1075 кв.м., про що між сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.04.2005.

Згідно інформаційної довідки №144344535 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12248408, а саме: нежитлові приміщення корпусу інструментальної дільниці та складу за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Електронна, 81/9 зареєстровано на праві приватної власності з 01.11.2010 року за ТОВ Чотири вісімки.

27.11.2018 Миколаївська міська рада направила на адресу відповідача ТОВ Чотири вісімки лист № 2678/02.02.01-22/11/14/18, в якому просила відповідача у 10-ти денний термін з дня отримання листа повідомити виконком про вжиті заходи щодо сплати за оренду землі та переоформлення права оренди за ТОВ Чотири вісімки.

Як вбачається з інформації, наданої листом від 22.12.2018 №141/10/14-29-50-05/21/141 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ЗАТ Нікенергосервіс не надається податкова звітність з податків та зборів до органів фіскальної служби з 2016. Також, у листі зазначено, що ТОВ Чотири вісімки не звітує до органів фіскальної служби по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю.

Внаслідок не оформлення відповідачем ТОВ Чотири вісімки права користування земельною ділянкою та не здійснення плати за землю 23.04.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 1827/02.02.01-22/11/14/19, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 14.05.2019 (а.с.34). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

14.05.2019 за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТОВ Чотири вісімки було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 01.05.2016 до 01.05.2019, який складає 157 025, 92 грн. (а.с.32).

Розрахунок збитків додано до Акту (а.с.33).

Позивачем 22.07.2019 направлено на адресу відповідача лист №3729/02.02.01-22/11/14/19, в якому запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 157 025, 92 грн. До вказаного листа додано акт комісії та рішення виконкому про затвердження акту. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (а.с.25).

Зважаючи на відсутність реагування з боку ТОВ Чотири вісімки на вказаний лист, Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 157 028,92 грн. за користування з 01.05.2016 по 01.05.2019 земельною ділянкою.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості обґрунтування розрахунку розміру збитків позивач посилається на Витяг рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №766 від 12.07.2019 «Про затвердження актів комісії та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» та Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019, яким визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ Чотири вісімки, у зв`язку із несплатою останнім за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 28.04.2005 №3120.

При цьому, комісія з визначення та відшкодування відповідних збитків на своєму засіданні розглянула розрахунок розміру збитків (т. 1 а.с. 33), дослідивши якій судова колегія зазначає, що він виконаний у відповідності до умов договору оренди, яким визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі; річна орендна плата за земельну ділянку (1075 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки (з урахуванням Договору про зміни від 21.02.2008 до Договору оренди землі від 28.04.2005 №2130). Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати.

Отже, наведений розрахунок жодним чином не суперечить умовам чинного договору оренди щодо формули розрахунку орендної плати за земельну ділянку, орендарем якої ТОВ Чотири вісімки став у зв`язку із відчуженням нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці.

Водночас, згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: "договори та інші правочини.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди.

Враховуючи, що ТОВ Чотири вісімки не оспорюється набуття останнім з 01.11.2010 права оренди за договором земельної ділянки від 28.04.2005 №2130, судова колегія зазначає про виникнення у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Положеннями статті 288 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.

За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Як вже зазначалось вище, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за спірним договором станом на дату його укладення становила 233 683, 50 грн., а з 01.01.2008 - на час укладення договору становила 248 634, 57 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1, 028).

Разом з тим, пунктом 4.3.договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до договору.

Приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 20172023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2016 для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0; для земель несільськогосподарського призначення 1,06;

- 2017 1,0;

- 2018 1,0;

- 2019 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України, незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Вичерпний перелік документації з оцінки земель визначений ст. 20 Закону України "Про оцінку землі".

Так, частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

При цьому, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 22.02.2022 у справі №905/20/21, від 13.07.2022 у справі №922/246/21 та від 14.09.2022 у справі №904/4933/15.

Також вказане зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, яка зазначила, що з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано ані витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за спірні періоди, ані технічної документації на земельну ділянку, ані довідки Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю.

Висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, у матеріалах даної справи також не міститься.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що оскільки Миколаївська міська рада не надала технічну документацію, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки або відповідну довідку, із розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/1276/18.

Отже судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївської міської ради без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.