ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/110/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 20 грудня 2022 року (повний текст 29.12.2022)
по справі № 915/110/22
за позовом Миколаївської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки
про: стягнення 157 025, 92 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
час та місце винесення рішення: 20.12.2022, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2022 Миколаївська міська рада (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки (далі відповідач, ТОВ Чотири вісімки, Підприємство), в якому просить стягнути з відповідача грошові кошті у розмірі 157 025,92 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволені позову Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2022 у справі №915/110/22 залишено без змін, у задоволенні апеляційної скарги Миколаївської міської ради відмовлено.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо розподілу витрат ТОВ «Чотири вісімки» на професійну правничу допомогу, яке було заявлено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу позивача, оскільки до вказаного відзиву ТОВ «Чотири вісімки» було додано лише ордер адвоката та договір на надання правової допомоги, водночас зазначено, що інші докази щодо витрат на правову допомогу будуть надані відповідачем до суду апеляційної інстанції відповідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
26.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Чотири вісімки» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Миколаївської міської ради у справі №915/110/22.
У вказаній заяві (як і у відзиві на апеляційну скаргу) відповідач зазначає, що він поніс витрати на професійну правову допомогу, пов`язану з апеляційним переглядом справи №915/110/22, в сумі 5 000,00 грн., які просить стягнути з позивача.
Крім того, посилаючись на п. 3.2 договору правової допомоги, укладеного між ТОВ «Чотири вісімки» та адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, заявник вказує, що у разі набрання законної сили рішення у даній справі про відмову (часткову відмову) в задоволені позову, адвокату сплачується додаткова винагорода в розмірі 10% від суми, в якій відмовлено (частково відмовлено) в задоволенні позову.
Таким чином, ТОВ Чотири вісімки просить стягнути з Миколаївської міської ради судові витрати, понесені відповідачем, у зв`язку з отриманням ним професійної правничої допомоги у справі №915/110/22, в розмірі 20 702,00 грн.
Від Миколаївської міської ради будь яких процесуальних документів стосовно незгоди позивача із заявленою відповідачем сумою витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не надходило.
У зв`язку з тим, що апеляційний перегляд справи №915/110/22 відбувався в порядку письмового провадження, то вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, у відповідності до ст. 244 Господарського кодексу України, також здійснюється у порядку письмового провадження без виклику сторін, оскільки додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням суддів-членів колегії Колоколова С.І. та Разюк Г.П. у щорічній відпустці з 26.06.2023 по 28.07.2023, а головуючого судді Савицького Я.Ф. з 03.07.2023 по 04.08.2023, а також з огляду на принцип незмінності складу суду та на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини та згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки про ухвалення додаткового рішення розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки - адвоката Розніна В.А. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником ТОВ Чотири вісімки до винесення постанови, а докази понесення судових витрат протягом п`яти днів, після її прийняття, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Також апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги №б/н від 28.02.2023 (далі Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки, в особі директора Фролова Андрія Анатолійовича (Клієнт), та адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем (Адвокат), останній взяв на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту у справі №915/110/22, яка заходиться в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду, а Клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п. 1, п. 2 Договору).
За положеннями п. 3.1. Договору, в день підписання останнього Клієнт сплачує Адвокату винагороду в сумі 5 000,00 грн. - за дослідження апеляційної скарги, пошук правових позицій Верховного Суду, складення правової позиції, складення та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючі, що в суді першої інстанції Адвокат отримав позитивне для Клієнта рішення про повну відмову з задоволенні позову, то після набрання законної сили рішення у справі про відмову (часткову відмову) в задоволені позову, Клієнт сплачує Адвокату додатково винагороду в розмірі 10% від суми в якій відмовлено (частково відмовлено) в задоволенні позову (п. 3.2. Договору).
Пунктом 9 Договору Адвокат підтверджує отримання від Клієнта 5 000,00 грн. на виконання п. 3.1. цього Договору в момент його підписання.
Договір діє до 18.02.2024 (п.7 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційному суді представником ТОВ Чотири вісімки був адвокат Рознін Володимир Андрійович на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 28.02.2023 серії ВЕ №1082525, виданого на підставі договору б/н від 28.02.2023.
Між Клієнтом та Адвокатом підписаний акт виконаних робіт від 28.02.2023, згідно з яким клієнт прийняв від Адвоката правничі послуги за Договором від 28.02.2023 по справі №915/110/22, загальна вартість яких склала 5 000,00 грн.
При цьому, у зазначеному акті виконаних робіт вказано, що у склад послуг увійшли: дослідження апеляційної скарги, пошук правових позицій Верховного Суду, складення правової позиції, складення та подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підтвердження оплати наданих Адвокатом послуг, відповідачем додано до заяви про розподіл судових витрат видатковий касовий ордер від 28.02.2023 на суму 5 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що ТОВ Чотири вісімки надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. у відповідності п. 3.1 Договору.
Разом з цим, судова колегія враховує, що положеннями статті 128 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Проте, таке заперечення від Миколаївської міської ради до суду апеляційної інстанції не надійшло, а відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №904/65/18.
Правила розподілу судових витрат містяться у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч. 4 вказаної статті, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов`язок з відшкодування понесених відповідачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на позивача.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що позивач не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та запереченнями щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, також враховуючи, що апеляційна скарга позивача у даній справі була залишена без задоволення, судова колегія вважає, що заява ТОВ Чотири вісімки про стягнення з Миколаївської міської ради судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Щодо гонорару успіху.
Як зазначалось вище, ТОВ Чотири вісімки у відзиві на апеляційну скаргу та звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, просить суд стягнути на користь останнього 15 702,00 грн. в якості винагороди, тобто - «гонорару успіху», який складає 10% від суми, у стягненні якої відмовлено (частково відмовлено), що у даному випадку становить 15 702,59 грн. (157 025,92 грн. * 10%).
З огляду на вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд виходить з того, що у відповідача також наявне право на відшкодування «гонорару успіху», у зв`язку з відмовою в задоволенні позову щодо стягнення з ТОВ Чотири вісімки грошових коштів.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що по своїй суті гонорар успіху виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 11.01.2023 у справі №922/4195/21).
Колегія суддів враховує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Більш того, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суду слід брати до уваги те, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.
Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч.ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
З урахуванням наведеного вище, апеляційна колегія наголошує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Приймаючи до уваги виконаний у даній справі Адвокатом обсяг робіт, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто, послуги адвоката зведені лише до підготовки відзиву на апеляційну скаргу, що було оцінено Адвокатом у 5 000,00 грн. та задоволено апеляційним господарським судом, а також сталість практики у подібних справах; враховуючи, що справа не є складною, відзив на апеляційну скаргу був поданий Адвокатом до суду в системі Електронний суд; з боку позивача при апеляційному перегляді справи не надходило жодного заперечення на відзив відповідача або будь-якого документу, які потребували б додаткових дій Адвоката, колегія суддів вважає заявлений «гонорар успіху» не обґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям розумності та пропорційності
Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія зазначає, що заявлена до стягнення відповідачем з позивача сума «гонорару успіху» при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям розумності, оскільки не є співмірною з виконаною адвокатом роботою апеляційному господарському суді, а їх відшкодування матиме надмірний характер, з урахуванням того, що Адвокат вже отримав 5 000,00 грн. за надані послуги в межах апеляційного перегляду справи №915/110/22.
Тому, оцінив витрати відповідача, з урахуванням всіх аспектів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу як гонорару успіху у розмірі 5% від суми, у стягненні якої позивачу відмовлено (157 025, 92 грн.), що дорівнює 7 851,00 грн.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Миколаївської міської ради підлягає стягненню на користь ТОВ Чотири вісімки понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №915/110/22 у загальному розмірі 12 851,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на те, що в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2023 у справі №915/110/22 не було вирішено питання щодо розподілу цих витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у даній справі.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки про ухвалення додаткового рішення у справі №915/110/22 задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі №915/110/22, яким стягнути з Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири вісімки (вул. Електронна, 81/9, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 37278846) витрати на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи №915/110/22 у розмірі 12 851,00 грн.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена 05.06.2023 у зв`язку із перебуванням у відпустках суддів членів колегії Разюк Г.П. та Колоколова С.І. - з 26.06.2023 по 28.07.2023, головуючого судді Савицького Я.Ф. з 03.07.2023 по 04.08.2023, судді Разюк Г.П. - з 15.08.2023 по 27.08.2023.
Головуючий суддяСавицький Я.Ф.
СуддяКолоколов С.І.
СуддяРазюк Г.П.
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2023 |
Оприлюднено | 08.09.2023 |
Номер документу | 113290825 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Савицький Я.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні