Рішення

від 14.06.2023 по справі 921/205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/205/23 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Буропідривник"

про стягнення 270 912,35 грн пені, 36% річних в сумі 195 056,91 грн, плати за користування товарним кредитом в розмірі 195 056,91 грн, інфляційних втрат в сумі 259 814,72 грн.

за участі представників сторін:

позивача: Нерода І.Ю. - адвокат

відповідача: Містерман В.М. - представник.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява ТОВ "Фірма Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буропідривник" про стягнення заборгованості в загальній сумі 920 840,89 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору поставки №271/22/194 від 09.01.2022 в частині повної оплати за поставлений товар, через що останньому нараховані штрафні санкції, 36% річних, плату за користування товарним кредитом та інфляційні втрати, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник відповідача у судове засідання також прибув, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н від 14.04.2023, запереченнях на відповідь на відзив №б/н (вх. №3561) від 26.04.2023 та запереченнях по справі №б/н (вх. №3960) від 05.05.2023, в яких вказує, що Господарським судом Тернопільської області розглядалась справа №921/350/23 між тими самими сторонами, по тому ж самому предмету спору та з тих самих підстав. Судом у даній справі було постановлено ухвалу від 27.02.2023 про розстрочення рішення суду і відповідачем дотримані всі строки сплати заборгованості. З цього часу заборгованості перед позивачем у Товариства не існує, а відтак і безпідставним є повторне звернення ТОВ "Фірма Ерідон" з позовом про стягнення штрафних санкцій. Крім того, штрафні санкції у розмірі 920 840,89 грн є не співмірними із сумою заборгованості за поставлений товар, яка становила 700 000 грн. Вважає, що компенсаційний платіж у розмірі 36% річних, згідно п.6.7 договору, нарахований без належної правової підстави. Відповідач також стверджує, що у судовому рішенні по справі №921/350/22 судом встановлено, що несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена причинами, які не залежали від волі відповідача.

Позивач у відповіді на відзив №б/н (вх. №3505) від 24.04.2023, поясненнях №б/н (вх. №3858) від 03.05.2023, поясненнях №б/н (вх. №4535) від 18.05.2023 та запереченнях №б/н (вх. №5089) від 13.06.2023 зазначає, що нарахування усіх компенсаційних платежів та штрафних санкцій у судовій справі №921/350/23 за додатком №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 проводились за період з 04.03.2022 по 26.07.2022. Натомість, розрахунки наведені у позовній заяві, що розглядається, проведені за період з 27.07.2022 (наступна дата після дати позовної заяви, що була предметом розгляду у справі №921/350/22) і по 10.03.2023 (дата підготовки позовної заяви, що розглядається у справі №921/205/23). Позивач стверджує, що перший платіж боржником був проведений 14.03.2023 на суму 64 579,75 грн. Крім того, у рішенні по справі №921/350/23 судом щодо кожного виду нарахувань зазначено, що останні проведені у відповідності до норм чинного законодавства та положень укладеного договору.

Розгляд спору здійснювався в режимі відеоконференції за допомогою спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "EasyCon" із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (Постачальник) та ТОВ "Буропідривник" (Покупець) 09 січня 2022 року було укладено договір поставки №271/22/194 (далі-Договір), у відповідності до п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах цього Договору поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

В пунктах 2.1-2.3 Договору сторони погодили, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору. Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Умови оплати узгоджені контрагентами у розділі 3 Договору. Так, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони також погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на міжбанківськійвалютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі курс Міжбанку). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі "Джерело курсу іноземних валют").

Відповідно до п.9.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

В подальшому сторонами підписано Додатки до договору поставки №271/22/194 від 09.01.2022, а саме:

1) Додаток №271/22/194-1/МО від 10.01.2022 до договору поставки №271/22/194 від 09.01.2022, відповідно до якого сторонами узгоджено асортимент, кількість, ціну Товару, що підлягає поставці (мінеральні добрива), всього загальною вартістю 1 324 999,80 грн (з ПДВ).

Пунктом 3 вказаного Додатку визначено, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем за цінами та в загальній вартості, що вказана у видаткових накладних на Товар. У тому випадку якщо курс долара США на Міжбанку (на сайті http://minfin.com.ua) збільшиться по відношенню до курсу долара США, що був використаний при формуванні видаткових накладних на Товар, Покупець зобов`язується здійснювати оплату отриманого товару до курсу Міжбанку, який склався на дату проведення оплати.

Оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 09.02.2022р.

У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару (п.4 Додатку).

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару (п.5 Додатку).

2) Додаток №271/22/194-2/МО від 20.01.2022 до договору поставки №271/22/194 від 09.01.2022, відповідно до якого сторонами узгоджено асортимент, кількість, ціну Товару, що підлягає поставці (мінеральні добрива), всього загальною вартістю 2 772 000,41 грн (з ПДВ).

Пунктом 3 вказаного Додатку визначено, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.02.2022р.

У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару (п.4 Додатку).

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару (п.5 Додатку).

3) Додаток №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 до договору поставки №271/22/194 від 09.01.2022, відповідно до якого сторонами узгоджено асортимент, кількість, ціну Товару, що підлягає поставці (мінеральні добрива), всього загальною вартістю 1 386 000,20 грн (з ПДВ).

Пунктом 3 вказаного Додатку визначено, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 03.03.2022р.

У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару (п.4 Додатку).

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару (п.5 Додатку).

Як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором поставки №271/22/194 від 09.01.2022 та передав відповідачу Товар (мінеральні добрива) згідно вищезазначених видаткових накладних на загальну суму 4 097 000,20 грн. Ці первинні документи бухгалтерського обліку підписані представниками сторін без застережень та зауважень та скріплені відтисками їх печаток. Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не заперечується.

Зокрема, на умовах, що узгоджені в Додатку №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 до Договору відповідачу були поставлені матеріальні цінності згідно видаткових накладних №6536 від 16.02.2022 на суму 693 000,10 грн та №6539 від 16.02.2022 на суму 693 000,10 грн.

Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу товару згідно Додатку №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 на загальну суму 1 386 000,20 грн.

Відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар на суму 721 000,20 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №328 від 17.08.2022 на суму 58 999,80 грн;

- №336 від 22.08.2022 на суму 100 000 грн;

- №368 від 09.09.2022 на суму 50 000 грн;

- №375 від 16.09.2022 на суму 50 000 грн;

- №385 від 20.09.2022 на суму 50 000 грн;

- №389 від 21.09.2022 на суму 50 000 грн;

- №397 від 27.09.2022 на суму 50 000 грн;

- №403 від 05.10.2022 на суму 50 000 грн;

- №409 від 12.10.2022 на суму 100 000 грн;

- №416 від 18.10.2022 на суму 25 000 грн;

- №429 від 21.10.2022 на суму 52 000,40 грн;

- №464 від 09.11.2022 на суму 30 000 грн;

- №491 від 24.11.2022 на суму 20 000 грн;

- №499 від 29.11.2022 на суму 10 000 грн;

- №50 від 13.02.2023 на суму 25 000 грн.

Таким чином, сума заборгованості за вище вказаним додатком до Договору, станом на день звернення ТОВ "Фірма Ерідон" до суду з позовною заявою склала 665 000 грн. Нарахувавши на зазначений борг річні, проценти за користування товарним кредитом та пеню, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Дослідивши подані докази та наведені сторонами обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2022 в справі №921/350/22, частково задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буропідривник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" 700 000 грн 00 коп. основного боргу, 214 653 грн 75 коп. процентів за користування товарним кредитом, 21 465,38 грн 88 коп. 36% річних, 18 525 грн 05 коп. пені та 19 718 грн 37 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Так, судом при розгляді вказаної справи було перевірено правильність нарахування компенсаційних платежів та штрафних санкцій за період з 12.02.2022 до 26.07.2022.

Вказане рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2022 в справі №921/350/22 на час розгляду даної справи набрало законної сили, а відтак встановлені ним обставини, зазначені вище по тексту, в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягають.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за Додатком №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 до договору становила у загальному розмірі 1 386 000,20 грн була частково погашена, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень, і станом на день подання позову складала 665 000 грн.

Відтак, спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару в установлений договором строк, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду про стягнення компенсаційних платежів та штрафних санкцій, і інфляційних втрат нарахованих з 27.07.2022 по 10.03.2023 (тобто за періоди, відмінні від тих, що були предметом розгляду та дослідження в межах судової справи №921/350/22).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу за період з 04.03.2022 по 10.03.2023 здійснені інфляційні нарахування в розмірі 259 814,72 грн. Дослідивши правильність проведених ТОВ "Фірма "Ерідон" обчислень, враховуючи суму боргу, період його прострочення та дати часткового погашення, суд прийшов до висновку, що заявлена позовна вимога у цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Законодавець у частинах 1, 5 ст.694 ЦК України обумовив, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, в п.4 Додатку №271/22/194-3/МО від 15.02.2022 до Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Таким чином, передбачена досягнутими домовленостями обох учасників цього спору плата за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, є за своєю правовою природою процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок цих процентів в сумі 195 056,91 грн, суд вважає, що такі розраховані відповідно до вимог чинного законодавства та положень укладеного сторонами договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що річні, про які йдеться у ч.2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

В пункті 6.7. Договору поставки сторони дійшли згоди щодо збільшеного розміру процентів річних, зазначивши, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених до стягнення 36% річних в сумі 195 056,91 грн, відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.7 Договору, суд прийшов до висновку, що такі нараховані правомірно.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п.6.2 Договору).

В п.6.8 Договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Позивачем обраховано за період з 27.07.2022 по 10.03.2023 пеню в розмірі 270 912,35 грн.

Як наслідок, проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, розмір простроченої заборгованості по кожній накладній на відвантаження окремо, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, враховуючи часткову оплату боргу та дату такої оплати, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня у заявленому Товариством розмірі.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому слід зазначити, що у своїх заявах по суті справи відповідач неодноразово вказує на підстави, які слід з`ясувати суду, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак, власної письмової заяви про їх зменшення відповідач до суду не подав, заперечуючи натомість позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, із системного аналізу положень цивільного та процесуального законодавства слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду. При цьому, за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних. Зокрема, відповідач посилається у своєму відзиві на те, що у 2022 році він витратив 11 518 229 грн на оплату придбаної селітри, тобто товару аналогічно до того, що придбавався у позивача. І хоча зазначена сума значно перевищувала грошові зобов`язання, які існували у Покупця за спірними правочином, однак для сплати боргу Постачальнику в повному обсязі вона спрямована не була. Жодних поважних причин, які цьому завадили, ТОВ "Буропідривник" не навів. Відтак, суд констатує, що відповідачем не обґрунтовано поданими доказами існування саме виняткових обставин, які б слугували підставою для зменшення заявлених до стягнення у позові сум за ініціативою суду. Щодо посилань відповідача на надміру великі нарахування суд вважає за необхідне зазначити, що їхній розмір визначався не довільно позивачем, а є результатом домовленості обох контрагентів договірних відносин. Тобто, укладаючи спірну угоду ТОВ "Буропідривник" погодився із всіма її умовами та в ході судового розгляду із заявами про зменшення нарахувань, здійснених на підставі цих домовленостей, до суду не звертався.

Твердження відповідача про існування у спірних правовідносинах форс - мажору оцінюються судом критично зважаючи на приписи ч.4 статті 75 ГПК України та обставини, які з даного приводу вже були встановлені Господарським судом Тернопільської області у рішенні від 05.12.2022 року по справі № 921/350/22.

Поряд із цим, зважаючи на різні періоди, за які нараховувались заявлені до стягнення суми у судових справах № 921/350/22 та №921/205/23, судом не приймаються до уваги доводи ТОВ "Буропідривник" про те, що його контрагентом повторно нараховані та повторно заявлені до стягнення штрафні санкції.

Враховуючи вище викладене в сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фірма Ерідон" в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буропідривник" (вул. Максимівська, буд. 1, с. Киданці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47374, ідент. код 31789280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (поштова адреса: а/с 67, м. Київ, 03191 (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467), ідент. код 43106699) 270 912 (двісті сімдесят тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 35 коп. пені, 36% річних в сумі 195 056 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят шість) грн 91 коп., плати за користування товарним кредитом в розмірі 195 056 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят шість) грн 91 коп., інфляційних втрат в сумі 259 814 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 72 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 13 812 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 62 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 23.06.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко