Постанова

від 21.06.2023 по справі 915/139/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/139/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Случ О.В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (колегія суддів: Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 (суддя Давченко Т. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К І П" до Миколаївської міської ради про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,

за участю представника відповідача - Бортик Р. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "К І П" (далі - ТОВ "К І П") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оренді позивача на підставі договору від 02.07.2008 перебуває земельна ділянка площею 8 359 м2 для закінчення будівництва молодіжного центру по вул. Бутоми, 1-в, кадастровий номер 4810136300:12:020:0008.

3. Орендар до закінчення строку дії договору оренди звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про його поновлення, до якої додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, що і первісний договір, проте відповідач заяву не розглянув, протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору, з огляду на що позивач вважає, що має право на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 27.02.2008 за договором купівлі - продажу ТОВ "К І П" стало власником нерухомого майна ? незавершеного будівництвом молодіжного центру дозвілля по вул. Бутоми, 1 - В у м. Миколаєві.

5. На підставі рішення Миколаївської міської ради від 13.06.2008 № 24/32 між ТОВ "К І П" та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі від 02.07.2008 згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва молодіжного центру по вул. Бутоми, 1-в /Заводський район/ площею 8359 м2, без права передачі її в суборенду.

6. Згідно із пунктом 3.1 договір діє до 13.03.2011. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням про намір щодо продовження його дії.

7. У пункті 12.6 договору сторони узгодили, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

8. 23.02.2012 укладено договір про зміни № 20-12 до договору оренди землі, у пункті 1 якого передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 23.12.2011 за № 12/48 продовжує ТОВ "К І П" термін оренди земельної ділянки для завершення будівництва молодіжного центру по вул. Бутоми, 1-в /Заводський район/, у зв`язку з чим пункт 3.1 розділу 3 договору оренди землі доповнено наступним: "Термін оренди продовжений на 5 (п`ять) років до 13.03.16. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця".

9. 20.02.2017 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 08.12.2016 № 11/17 між сторонами укладено договір про зміни № 15-17 до договору оренди землі, яким, зокрема, пункт 1.1 розділу 1 договору оренди доповнено таким: "Миколаївська міська рада продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю "К І П" оренду земельної ділянки площею 8359 кв. м (за функціональним використанням - землі поточного будівництва) для завершення будівництва молодіжного центру по вул. Курортній (Бутоми), І-в /Заводський район/"; 1.2. пункт 2.1 договору доповнено наступним: "кадастровий № 4810136300:12:020:0008"; 1.3. пункт 3.1 договору доповнено наступним: "Договір діє до 08.12.2021".

10. 15.01.2021 на виконання умов договору позивач звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про поновлення договору оренди.

11. Зазначена заява з відповідними додатками подана через Миколаївський міський дозвільний центр, яким складено опис документів, що додаються до заяви.

12. До заяви було додано наступні документи: заява про видачу рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду на 1 аркуші; копії документів, що посвідчують право власності на будівлі та споруди, розташовані на вказаній у заяві земельній ділянці на 4 арк.; копію технічного паспорту на будівлі і споруди, розташовані на земельній ділянці на 4 арк.; копії установчих документів для юридичних осіб на 1 арк., витяг з Державного земельного кадастру на 3 арк.; інші документи на 11 арк.

13. У матеріалах справи наявний лист заступника міського голови Миколаївської міської ради від 19.01.2022 № 450/02.02.01-40/11/14/22, у якому адвокату Татарінову В. була надана інформація про те, що на його адвокатський запит від 11.01.2022 № 11/01 (вх. від 11.01.2022 року № 196/02.02.01-06/14/22) надається проект додаткової угоди до заяви від 15.01.2021 № 23040-000424282-007-03 ТОВ "К І П" про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.07.2008 № 5790. Додатком до вказаного листа визначено проект додаткової угоди на 1 арк.

14. Також у матеріалах справи є лист Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 19.01.2021 № 1847/12.01-47/21-2, де зазначено, що Департаментом розглянуто звернення позивача щодо поновлення строку оренди земельної ділянки та вирішено, зокрема, що строк, на який буде поновлено договір оренди зазначеної земельної ділянки необхідно визначити з урахуванням довідки від генерального проектувальника у відповідності до вимог ДСТУ.

15. 02.03.2021 документи позивача щодо поновлення строку оренди земельної ділянки також були розглянуті Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, за наслідками розгляду яких на адресу виконавчого комітету міської ради та ТОВ "К І П" направлено лист № 7154/12.01-47/21, у якому Департамент погодив поновлення договору оренди на земельну ділянку, яку використовує позивач для закінчення будівництва молодіжного центру дозвілля, строком на 5 років.

16. На підтвердження користування спірною земельною ділянкою у матеріалах справи наявні копії квитанцій про сплату орендних платежів позивачем за період з січня 2017 року до грудня 2021 року.

17. 01.02.2022 ТОВ "К І П" повторно направив на адресу відповідача лист разом із проєктом додаткової угоди та проханням укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

18. 22.11.2022 Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повідомив заступника директора юридичного департаменту Миколаївської міської ради листом № 17887/19.04.01-17 про те, що копії документів, які були подані заявником для отримання адміністративної послуги зберігаються у суб`єкта надання адміністративної послуги та про те, що Департаментом було підготовлено висновки від 19.01.2021 та 02.03.2021 щодо можливості поновлення договору оренди земельної ділянки, по вул. Курортна, 1 у м. Миколаєві.

19. Доказів розгляду заяви позивача до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди, як і доказів повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі або підписання додаткової угоди матеріали справи не містять.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, позов задоволено.

21. Рішення суду обґрунтовані тим, що ТОВ "К І П" дотримано визначений законодавством порядок звернення до орендодавця з повідомленням про намір продовження орендних правовідносин, оскільки відповідне повідомлення та проект додаткової угоди були надіслані Миколаївській міській раді у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 3.1 договору, водночас, Миколаївською міською радою не подано доказів відмови позивачу у продовженні договору оренди землі з будь-яких передбачених законодавством підстав.

Короткий зміст касаційної скарги

22. Миколаївська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

23. Скарга з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", неврахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, а також недослідженням судами усіх зібраних у справі доказів.

24. Скаржник не заперечує того факту, що 15.01.2020 на його адресу надходила заява позивача стосовно видачі рішення про передачу земельної ділянки в оренду (поновлення договору оренди земельної ділянки), проте спірним, на його думку, є факт подання/неподання позивачем разом із такою заявою проекту додаткової угоди. На думку скаржника, більш вірогідним видається той факт, що позивач відповідного проекту додаткової угоди разом із заявою про поновлення договору оренди у встановлений строк не подавав. Таким чином скаржник вважає, що позивач не виконав вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо належного повідомлення відповідача про продовження строку дії договору оренди землі а тому втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. ТОВ "К І П" у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. При цьому наголошує, що наведена у службовій записці інформація не може підтверджувати факт відсутності в поданому позивачем пакеті документів проекту додаткової угоди, поданої разом із заявою від 15.01.2021.

Позиція Верховного Суду

26. Скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами при застосуванні статті 33 Закону України "Про оренду землі" висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

27. Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання додаткової угоди укладеною. Підставою позовних вимог є те, що відповідач, на думку позивача, незаконно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, якою позивач продовжує користуватися після закінчення строку дії договору.

28. За статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з пропозицією продовжити договір оренди) договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

29. Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 цього Закону.

30. Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (постанови від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.

31. Так, згідно з частиною першою статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга цієї ж статті). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта). Частиною п`ятою статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Згідно з частиною шостою цієї ж статті у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

32. Для застосування положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

33. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону про оренду землі).

34. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

35. Схожий за змістом висновок щодо звернення орендаря з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, до якого має бути додано проект додаткової угоди, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20.

36. Таким чином висновки, наведені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не протирічать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, більше того, на більшість цих постанов Верховного Суду посилалися суди, ухвалюючи оскаржувані рішення у справі.

37. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

38. Задовольняючи позов у цій справі, господарські суди виходили з того, що позивач в межах встановленого в Законі України "Про оренду землі" строку звернувся до ради з відповідною заявою про продовження строку договору землі разом з проектом додаткової угоди, а Миколаївська міська рада жодної відповіді на вказану заяву не надала та протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не направила позивачу повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі; з огляду на те, що після закінчення дії договору оренди, позивач продовжив належним чином (сплачуючи орендну плату) користуватися спірною земельною ділянкою, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в повному обсязі, оскільки відсутність заперечень орендодавця у поновленні договору оренди дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі.

39. Упродовж розгляду справи заперечення відповідача зводилися до того, що до листа від 15.01.2020 позивач не надавав проект додаткової угоди, а тому втратив переважне право на поновлення договору. Такі ж доводи містить і касаційна скарга.

40. Дослідивши факт дотримання позивачем процедури, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за наявними в матеріалах справи доказами, суди дійшли висновку, що надані позивачем докази про дотримання вимог зазначеної статті щодо належного повідомлення відповідача про продовження строку дії договору оренди землі є переконливими, а відповідач не надав достатніх доказів на їх спростування.

41. Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

42. За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

43. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

44. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

45. Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

46. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

47. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій врахували наведені норми процесуального закону та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і у сукупності дійшли відповідних висновків.

48. Отже, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведені відповідачем заперечення та відповідні докази є безпідставними, оскільки господарські суди надали цим доказам відповідну оцінку згідно з вимогами статті 86 ГПК України.

49. Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 199/8478/21, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 колегія суддів зазначає таке.

50. У справі № 199/8478/21 розглядався позов банка до фізичної особи про стягнення заборгованості. На постанову Верховного Суду у цій справі скаржник посилається в контексті того, що в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

У постанові від 11.08.2022 у цій справі Верховний Суд наголосив, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції залишаючи без розгляду пояснення відповідача, зазначив, що Миколаївська міська рада у відзиві від 13.12.2022 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що, за інформацією Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (службова записка від 22.11.2022 № 17887/19.04.01-17/22-2) до заяви ТОВ "К І П" про поновлення договору оренди, всупереч вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" не було додано проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, внаслідок чого позивач втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

20.12.2022 за вх. № 6553/22 від Миколаївської міської ради надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що, на його думку, позивач втратив своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк внаслідок неналежного виконання обов`язків відповідно до умов договору

Суд зазначив, що фактично доводи, викладені в поясненнях за вх. № 6553/22, є окремими запереченнями проти позову, відмінними від тих, що викладені у відзиві на позовну заяву. Водночас у відзиві також не зазначалося про документи і докази, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. При цьому пояснення від 20.12.2022 не містить клопотань про поновлення строку на подання доказів або продовження строку на подання додаткових доводів до відзиву на позовну заяву, як це передбачено статтею 119 ГПК України. Відповідачем також не додано доказів на підтвердження обставини щодо отримання представником відповідача доступу до документів по справі лише 16.12.2022.

51. У справі № 904/2357/20 розглядався позов про стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу грн за договорами фінансового лізингу. У цій справі Верховний Суд наголосив, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У справі, яка розглядається, суди дослідили факт дотримання позивачем процедури, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", та дійшли висновку, що надані позивачем докази про дотримання вимог зазначеної статті щодо належного повідомлення відповідача про продовження строку дії договору оренди землі є переконливими, водночас відповідач не надав достатніх доказів на їх спростування.

Отже, посилання скаржника на висновки суду у цих справах є помилковим.

52. Що стосується посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 в контексті відмови судів у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю, на думку скаржника, предмета спору під час пред`явлення позову, то колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 конкретизував висновки, викладені у цих постановах та зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Конкретизація висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формою відступлення від нього, про що вказувалося у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

Отже, скаржник послався на висновки у справах, від яких відступлено.

53. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, а касаційна скарга по суті зводиться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів. Проте Верховний Суд, в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судові витрати

56. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя О. В. Случ