Ухвала

від 20.06.2023 по справі 404/4596/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/4596/23

Номер провадження 1-кс/404/1736/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 62023150030000047 за ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда про накладення арешту на майно, вилучене 09.06.2023 року під час обшуку четвертого поверху адміністративної будівлі, що по АДРЕСА_1 .

За версією сторони обвинувачення:

09 травня 2023 року та 07 червня 2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ГУ Державної податкової служби у Кіровоградській області вимагала та двічі отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у виді грошових коштів.

Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом, збереження якого необхідне для доведення у суді факту отримання неправомірної вигоди службовою особою. Вилучене майно може бути предметом неправомірної вигоди, тому підлягає арешту, воно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. Мета звернення збереження речових доказів.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явились, слідчий надав заяву про слухання клопотання без нього, просить накласти арешт на вилучене майно, так як воно є речовим доказом, існує необхідність у збереженні незмінного стану для подальших експертних досліджень.

Власник/Володілець майна викликався, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до наступного.

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62023150030000047 про вимагання неправомірної вигоди службовою особою, яка перебуваючи на посаді начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ГУ Державної податкової служби у Кіровоградській області 09.06.2023 року одержала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 50 000 грн. за проходження процесу реєстрації в Єдиному реєстрі накладних податкових накладних ТОВ «Офіс Плюс 2016».

Предметом доказування є грошові кошти як предмет можливої передачі неправомірної вигоди.

09.06.2023 року під час проведення обшуку четвертого поверху адміністративної будівлі, що по вул. Велика Перспективна, 55 в м. Кропивницькому слідчі Територіального управління Державного бюро розслідувань відшукали і вилучили майно, перелік яких наявний у протоколі обшуку. Вилучене майно оглянули і визнали речовим доказом.

10.06.2023 року о 18:05 хв. з десятого відділення «Нова пошта» слідчий направив до Кіровського районного суду клопотання про накладення арешту на вилучене майно.

Того ж дня слідчий оформив та відправив через електронну пошту ДБР за №16061713523 на електрону адресу Кіровського районного суду клопотання про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 62023150030000047 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже представник сторони обвинувачення своєчасно вчинив усі можливі дії для виконання вимог ст. 116 КПК України, тобто з моменту вилучення майна у наступні 48 годин здав на пошту клопотання про накладення арешту на майно для відправлення до суду.

«Укрпошта» і «Нова пошта» відкрили однакові КВЕДи, які дозволяють їм здійснювати законну економічну діяльність пов`язану з відправкою кореспонденції. За таких умов хибні припущення представників володільця майна що доставка клопотання з використанням послуг «Нова пошта» не може вважатись виконанням умов ст. 116 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування).

У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.

Слідчий надав достатні данні, які зафіксовані в протоколах: огляду місця події, допиту свідків, огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, освідування особи, обшуків, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

Дії слідчого відповідають вимогам закону. Останній довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого.

Самостійною підставою для накладення арешту на майно є і та обставина, що досудове розслідування нещодавно розпочато, отже сторони не мали процесуальної можливості відкрити в порядку ст. 290 КПК України зібрані ними матеріали досудового розслідування у тому числі розсекретити матеріали НСРД. Слідчий правильно зазначає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень будуть речові докази вилучені речі, тому є ризик відчуження/знищення, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна під час виконання вимог ст.290 КПК України. Безпосереднього дослідження судами речових доказів.

Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власників володільців і третіх осіб.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.

Керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт, встановити заборону на відчуження та користування моноблоком «DELL W20B CN-080TPS-PE200-8AB-1103-A00», власником та володільцем якого є ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1