Ухвала

від 11.07.2023 по справі 404/4596/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-сс/4809/328/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - ст. 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 року м. Кропивницький

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвоката, який здійснює захист підозрюваної ОСОБА_9 , - ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року, якою клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_10 у межах кримінального провадження № 62023150030000047 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України задоволене повністю.

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий у кримінальному провадженні, - з метою забезпечення збереження речових доказів, - звернувся з клопотанням, про накладення арешту на: грошові кошти номіналом по 200 гривень у кількості 185 купюр на загальну суму 37 000 гривень (АГ1443000; АД7187736; СЛ5086041; СЄ8820000; УБ1517675; КД8644513; ЦА4422422; СЕ0729294; СА7099658; УЗ3181102; ЄШ0583783; УР6578616; СГ5423344; ЕЯ5697033; ХЖ0251566; ЦА2935019; УЄ7589969; КМ8616273; УЛ9556360; УЙ1146855;СЄ1157113; СК0393345; ТЖ9526277; ТД6013954; СД0862141; ПИ2690351; ПИ5435581; УМ4013306; УБ5132387; СК1677735; ПИ5434972; ПА2134282; ЗЄ6832760; СК3939380; ЄЯ4670132; ПИ1450465; УМ1956614; ХЄ0049790; СГ1402876; УВ9562940; ХД3221195; ТЄ9820381; СВ0936136; СМ5462452; ТД4749364; ЗЕ1655923; КГ3795576; ПИ2952543; КЕ1339364; ЕА6885807; ЕЕ3581574; ХЄ0776773; ЗЗ6011667; КД5118574; АВ1354570; ТЗ9726812; УЕ3292982; ХЕ0424283; ЕЯ6976639; ВИ8287668; УМ9208880; СГ2531582; ТБ8105884; СЕ6122104; УС2000770; ПИ8654198; СИ9344151; ТВ5726575; СВ6464909; ЗГ0441870; ТВ4815911; СА6211377; ХЖ3827428; ТЄ3823315; УП4295810; ЄЖ5999050; ХЖ7776715; ЄВ2627747; СЕ5663375; УД4163944; ЗА3863526; ТВ8637187; УБ2298685; УХ4907084; УБ8205303; УФ4190413; ХГ4820687; ПГ7169396; УВ8752459; ЦА5564548; УД6337022; ХД4861013; УФ8664471; СВ4707124; ТВ1331982; УБ2091874; ЕЩ5783489; СК7277058; ПЄ0208779; УТ5520851; УХ5966858; ЗБ3024291; ТЖ2927352; ТА7568140; ПЄ5563811; ХБ1900726; ХА9946938; ТЖ4666062; ВД1312559; ЦБ1194772; ХБ7542209; ТБ0124382; УК8872641; КЄ2722791; СИ6336860; УР5431144; ХИ2696926; УЄ9824407; ЗЕ4574332; ТЄ1542925; ХЖ0797312; ХЄ1214201; УЄ9459464; ТЖ5561750; СЖ0695939; СН3626795; УП4780360; ПВ8105772; УХ4999477; КМ2419749; ВФ7914385; СЛ1188538; КГ3708723; ХЄ4066076; УИ0010850; ПЗ3346228; ХЕ4695922; ЄЗ4063014; ЄЯ3094497; СМ4083531; ТВ7654962; ТИ2466179; ВБ6245971; СГ0538026; КК8368667; КЗ7076300; ПД0980736; ХИ5540723; ПЕ1771872; ХА0994050; УД2855856; ЦА1663951; СЖ2565152; ХЖ1310669; ЗЗ5886380; ПЕ6080067; СЖ8214006; УЖ4677456; УС9629363; ТЕ9212192; ХА3694054; ПГ5503163; КЄ7029074; ХГ1793205; УБ9384630; УФ3257312; ПЄ4480590; ХД8658746; УХ4299525; УЗ1026013; АБ5698024; ЕЩ8101815; ХБ4065835; СВ4526334; ПИ5470771; УТ1425113; УЕ0714628; МВ1473969; СБ3264582; СД5327272; ТЕ4373523; ТД5380691; ЗБ9244782; УЖ5584735; УГ6402878), мобільний телефон марки Redmi Redmi Note 5, моделі М1803Е7SG, IMEI1 864277040643891, IMEI2 НОМЕР_1 , грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 249 купюр на загальну суму 24 900 доларів США, грошові кошти номіналом 50 доларів США у кількості 31-ї купюри на загальну суму 1 550 доларів США, грошові кошти номіналом 1 000 російських рублів у кількості 11 купюр на загальну суму 11 000 російських рублів, грошові кошти номіналом 5000 російських рублів у кількості 7-ми купюр на загальну суму 35 000 російських рублів, грошові кошти номіналом 1 000 гривень у кількості 113 купюр на загальну суму 113 000 гривень, грошові кошти номіналом 50 Євро у кількості 89 купюр на загальну суму 4 450 Євро, грошові кошти номіналом 100 Євро у кількості 6 купюр на загальну суму 600 Євро, грошові кошти номіналом 200 Євро у кількості 2-х купюр на загальну суму 400 Євро, грошові кошти номіналом по 10 Євро у кількості 2 купюр на загальну суму 20 Євро, грошові кошти номіналом 500 Євро у кількості 1-ї купюри на загальну суму 500 Євро, грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 231-ї купюри на загальну суму 46 200 гривень, грошові кошти номіналом 500 гривень у кількості 1511 купюр на загальну суму 755 500 гривень.

Перелічене майно вилучене 09.06.2023 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 ; власником і володільцем є ОСОБА_9 .

Обшуки проведено у межах кримінального провадження за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_9 , будучи службовою особою ГУ ДПС у Кіровоградській області, вимагала та отримала 09.06.2023, перебуваючи по АДРЕСА_2 , за прийняття та реєстрацію податкових накладних ТОВ «Офіс Плюс 2016» неправомірну вигоду від ОСОБА_11 у вигляді грошових коштів.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого, постановив задовольнити його повністю, наклавши арешт на майно, зазначене у клопотанні, пославшись на ст. ст. 98, 131, 132, 170 КПК України.

Визнано, що підозра є обґрунтованою.

У даному кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання їх зникнення, знищення, пошкодження, зміни.

Слідчий надав достатні дані для застосування арешту майна.

Судове рішення слідчого судді оскаржене в апеляційному порядку адвокатом ОСОБА_8 , який здійсню захист підозрюваної ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Клопотання про арешт майна слідчим подано до суду із порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України: незважаючи на те, що слідчий направив до суду конверт із клопотанням 10.06.2023 через відділення «Нова пошта», однак покласти в цей конверт всі п`ять клопотань та додатки до них - неможливо.

Вважає, що подання клопотання через «Нова пошта» - незаконне.

Майно, на яке накладено арешт, не належить ОСОБА_9 , оскільки крім останньої там мешкають ще її чоловік, донька, матір. Частково гроші, на які накладено арешт, належать ОСОБА_12 (матір підозрюваної), ОСОБА_13 , старшій дочці ОСОБА_14 . Таке майно є спільною сумісною власністю.

Арешт спільного сумісного майна і майна, належного на праві власності третім особам, - суперечить вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України, адже арешт на майно з метою забезпечення конфіскації накладається саме на майно підозрюваного.

Вилучені грошові кошти 185 купюр номіналом по 200 гривень - не є знаряддям злочину, не містять слідів кримінального правопорушення, на можуть використовуватись як доказ обставин чи фактів, тобто, не відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Вважає, органом досудового розслідування не доведено мети арешту.

Слідчим суддею порушено процесуальні строки розгляду клопотання, ухвала про арешт майна має бути постановлена не пізніше 72 годин з дня надходження клопотання про арешт майна, оскільки ухвала проголошена 21.06.2023, хоч розгляд клопотання відбувся 20.06.2023.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у арешті майна, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вивчивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно із п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України, ч. 3 ст. 132 КПК України: заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено ч. 10, ч. 11 с. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як встановлено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України, ч. 2, регламентовано: При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Європейський суд звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).

У конкретному випадку колегія суддів вважає доцільним застосування у кримінальному провадженні заходу його забезпечення - арешт майна, і таке втручання та обмеження прав окремих осіб передбачені кримінальним процесуальним законом й обумовлені виконанням завдань кримінального провадження, проведенням ефективного досудового розслідування, належним забезпеченням доказів у кримінальному провадженні.

Отже, як установлено матеріалами клопотання, Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150030000047 від 25.05.2023 за фактом вимагання неправомірно вигоди від ОСОБА_11 як представника ТОВ «Офіс Плюс 2016» службовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області, у вигляді 1% від загальної суми поданих податкових накладних за безперешкодну їх реєстрацію та не зупинення (не блокування) такої реєстрації, з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставами початку досудового розслідування є заява ОСОБА_11 про вимагання у нього вказаної неправомірної вигоди.

Як встановлено досудовим розслідуванням на час звернення із клопотанням про арешт майна: приблизно 14.04.2023 представник ТОВ «Офіс Плюс 2016» ОСОБА_11 з метою отримання роз`яснень та допомоги у вирішенні проблем Товариства, пов`язаних із перебуванням ТОВ «Офіс Плюс 2016» у переліку ризикових платників податку на додану вартість, перебуваючи на «прохідній» першого поверху будівлі ГУ ДПС в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55 у м. Кропивницький), познайомився із раніше незнайомою йому - начальником відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ГУ Державної податкової служби у Кіровоградській області ОСОБА_9 .

Тоді ж у ОСОБА_13 виник умисел на незаконне збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Офіс Плюс 2016» ОСОБА_11 за вчинення в інтересах ТОВ «Офіс Плюс 2016» дій, спрямованих на не створення перешкод у проходженні податкових накладних ТОВ «Офіс Плюс 2016» процесу реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, ОСОБА_9 , з метою реалізації свого злочинного умислу, зустрілась з із представником ТОВ «Офіс Плюс 2016» ОСОБА_11 на вулиці Велика Перспективна біля будівлі ГУ ДПС в Кіровоградській області, де діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, в ході розмови повідомила ОСОБА_11 , що у подальшому реєстрація податкових накладних ТОВ «Офіс Плюс 2016» може знову зупинятись, а Товариство знов потрапити до переліку ризикових платників податку на додану вартість, тим самим висловила погрозу вчинення дій з використанням своєї влади та службового становища стосовно ТОВ «Офіс Плюс 2016».

Одночасно ОСОБА_9 повідомила, що за її допомогу у безперешкодному проходженні в подальшому податковими накладними ТОВ «Офіс Плюс 2016» процедури реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, ОСОБА_11 , як представник Товариства, повинен надавати їй особисто неправомірну вигоду у розмірі 1 % від загальної суми податкових накладних.

Усвідомлюючи, що у разі ненадання неправомірної вигоди ОСОБА_9 , у подальшому може бути зупинена реєстрація податкових накладних та ТОВ «Офіс Плюс 2016» може потрапити до переліку ризикових платників податку на додану вартість, що фактично означає повне блокування та зупинку всієї діяльності цього суб`єкта господарювання, ОСОБА_11 , як представник ТОВ «Офіс Плюс 2016», з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо прав і законних інтересів ТОВ «Офіс Плюс 2016», вимушений був погодись на незаконні вимоги ОСОБА_9 щодо надання їй неправомірної вигоди.

Разом з цим, розуміючи, що ОСОБА_9 вчиняє кримінальне правопорушення, звернувся із заявою до Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві.

В подальшому, 07.06.2023, приблизно о 17.00 год, перебуваючи біля будинку по вул. Героїв Рятувальників (колишня Волкова), буд. 11, корпус 1 в м. Кропивницькому ОСОБА_9 , будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, продовжуючи реалізацію свого єдиного кримінально протиправного наміру, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, одержала від представника ТОВ «Офіс Плюс 2016» ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 40 тисяч гривень за вчинення в інтересах ТОВ «Офіс Плюс 2016» дій з використанням свого службового становища, а саме за не створення перешкод у проходженні податкових накладних № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 ТОВ «Офіс Плюс 2016» процесу реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 3,9 млн. грн., які подані Товариством протягом 02.06.2023.

Надалі, 09.06.2023, приблизно о 17.26 год, перебуваючи по вул. Героїв Рятувальників (колишня Волкова), буд. 11, корпусі в м. Кропивницькому ОСОБА_9 , будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, продовжуючи реалізацію свого єдиного кримінально протиправного наміру, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, одержала від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 50 тисяч гривень за вчинення в інтересах ТОВ «Офіс Плюс 2016» дій з використанням свого службового становища, а саме за не створення перешкод у проходженні процесу реєстрації в Єдиному реєстрі накладних податкових накладних № 8, № 9, № 13, № 7, № 15, № 10, № 11, № 12, № 12, № 14 ТОВ «Офіс Плюс 2016» на загальну суму 5,0 млн. грн., поданих Товариством упродовж 07.06.2032 - 08.06.2023.

ОСОБА_9 як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, затримано 09.06.2023.

Підозру повідомлено 10.06.2023.

Підозра ОСОБА_9 (факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_9 могла вчинити правопорушення) підтверджується: заявою ОСОБА_11 від 23.05.2023, протоколами допиту і додаткового допитів свідка ОСОБА_11 від 30.05.2023, 07.06.2023, 09.06.2023, наданими слідству матеріалами виконаного доручення на проведення НСРД третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві з додатками, протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 07.06.2023, 09.06.2023, протоколом освідування затриманої ОСОБА_9 , підозрюваної у вчиненні злочину, від 09.06.2023, протоколом огляду місця події від 09.06.2023.

Встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України: у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

У межах кримінального провадження проведено обшуки, зокрема 09.06.2023, на підставі ухвали слідчого судді від 09.06.2023 - у кв. АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_9 .

У ході обшуку виявлено і вилучено предмети, перелічені у клопотанні слідчого про арешт майна, яке є предметом розгляду (перелік речей, грошових коштів наведений вище за текстом ухвали).

Вказані грошові кошти та речі визнані речовими доказами постановою слідчого від 10.06.2023.

З метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий звернувся із клопотанням про арешт вилученого майна.

Зваживши доводи клопотання та встановлені обставини, слідчий суддя погодився із необхідністю застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Висновки слідчого судді про доцільність й необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження - є обґрунтованими, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого про арешт майна.

Слід зазначити, що майно, на яке накладено арешт, виявлене і вилучене під час обшуку, - відповідає критеріям ст. 98 КПК України; дане майно може бути знаряддям, предметом кримінального правопорушення, об`єктом кримінально протиправних дій, (мобільний телефон, грошові кошти) може зберігати сліди вчинення кримінального правопорушення та бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Наявні ризики приховування, перетворення або відчуження вилученого майна у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

У разі не накладення арешту, інформація і дані, що зберігаються на вилученому мобільному пристрої, можуть бути видалені.

При цьому, допускається необхідність призначення проведення відповідних судових експертиз у межах даного кримінального провадження, із наданням на експертне дослідження вилученого під час обшуку майна (мобільного телефону, грошових коштів).

Наразі, як убачається із матеріалів клопотання, у кримінальному провадженні призначене проведення судової технічної експертизи документів (вилучених предметів, схожих на грошові кошти - аркуші 90-94).

Доводи апеляційної скарги з приводу: клопотання про арешт майна слідчим подано до суду із порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України, подання клопотання через «Нова пошта» - незаконне, слідчим суддею порушено процесуальні строки розгляду клопотання, ухвала про арешт майна має бути постановлена не пізніше 72 годин з дня надходження клопотання про арешт майна, оскільки ухвала проголошена 21.06.2023, хоч розгляд клопотання відбувся 20.06.2023.

Як встановлює ч. 1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Відповідно до ч. 2, ч. 7 ст. 115 КПК України При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.

Згідно із ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 172 КПК України встановлюється: клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Відносно правомірності подання клопотання про арешт майна через відділення «Нова пошта», - вказане оцінено слідчим суддею при розгляді клопотання та постановленні рішення. Висновки суду достатньо мотивовані та зазначені в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до матеріалів клопотання, 09.06.2023 року проведено обшук по місцю проживання ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 ), виявлено та вилучено предмети (грошові кошти, мобільний телефон), 10.06.2023 вилучені предмети визнані речовими доказами.

Клопотання про арешт майна складено слідчим та погоджене прокурором 10.06.2023 (аркуші 1-11).

Як засвідчують дані конверту, у якому направлено клопотання до суду, відправка здійснена 10.06.2023, отримане судом дане клопотання 12.06.2023 (аркуш 83, 84).

Тобто, клопотання про арешт майна подано слідчим у встановлені кримінальним процесуальним законом строк - протягом 48 годин після вилучення майна.

Після отримання судом клопотання про арешт майна та передачі його автоматизованим розподілом у провадження раніше визначеному складу суду 12.06.2023, того ж дня розпочато судовий розгляд клопотання (аркуші 85-86).

Однак, під час судового розгляду виникла процесуальна необхідність дослідження додаткових матеріалів, а тому в судовому засіданні оголошено перерву (аркуш 86).

У судовому засіданні 20.06.2023 досліджено і долучено додаткові матеріали; того ж дня суд, закінчив розгляд клопотання, дослідження обставин та доказів, видалився до нарадчої кімнати, по виходу із нарадчої кімнати проголошено ухвалу слідчого судді (аркуші 149-151, журнал судового засідання із фіксацією точного часу, години, хвилин проведення процесуальної дії). Вказані процесуальні дії суду належно зафіксовані аудіо записом судового засідання, перевіркою відтворення якого підтверджується проведення судового розгляду слідчим суддею 20.06.2023, вихід у нарадчу кімнату і проголошення судового рішення (також із фіксацією точного часу, години, хвилин аудіозаписом).

Того ж дня, 20.06.2023 прокурором отримано копію постановленого і проголошеного судового рішення (розписка прокурора, засвідчена датою отримання та підписом - аркуш 154).

Відтак, порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку та строків подання клопотання про арешт майна, порядку і строків його розгляду слідчим суддею - не встановлено.

Доводи апеляційної скарги з приводу не доведення органом досудового розслідування мети арешту та того, що вилучені грошові кошти не є знаряддям злочину, не містять слідів кримінального правопорушення, не можуть використовуватись як доказ обставин чи фактів - зауважується наступне.

Як убачається безпосередньо зі змісту клопотання про арешт майна, слідчий послався на положення ст. ст. 170, 98 КПК України та вказав, що звернення із клопотанням має на меті збереження речових доказів (аркуші 5, 6, 8, 9).

Доцільність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження - аналізована вище, доведена встановленими обставинами.

Також, як і зазначалось вище про те, що вилучені грошові кошти та мобільний телефон - відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а, беручи до уваги надані слідчим та прокурором матеріали, можливо дійти переконання, що вилучені предмети можуть використовуватись як доказ обставин чи фактів, що встановлюються під час кримінального провадження. По вилученим предметам призначено судові експертизи, які мають завданням, серед іншого, встановлення слідів кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що: майно, на яке накладено арешт, не належить ОСОБА_9 , оскільки крім останньої там мешкають ще її чоловік, донька, матір, частково гроші, на які накладено арешт, належать ОСОБА_12 (матір підозрюваної), ОСОБА_13 , старшій дочці ОСОБА_14 , таке майно є спільною сумісною власністю, арешт спільного сумісного майна і майна, належного на праві власності третім особам, суперечить вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України, адже арешт на майно з метою забезпечення конфіскації накладається саме на майно підозрюваного, - є безпідставними.

Як встановлено, арешт на майно накладене з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1) ч. 2 ст. 170 КПК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Отже, можливість накладення арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів не пов`язується кримінальним процесуальним законом із моментом набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної. Також, у випадку накладення арешту на майно з означеної підстави застереження щодо арешту майна третіх осіб не застосовуються.

Відтак, з огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді при вирішенні питання арешту майна, є обґрунтованими, оскаржувана ухвала - законною, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому - оскаржуване судове рішення - слід залишити без змін.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката, який здійснює захист підозрюваної ОСОБА_9 , - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року, якою клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_10 у межах кримінального провадження № 62023150030000047 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України задоволене повністю та накладено арешт на майно, вилучене 09.06.2023 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 ; власником і володільцем є ОСОБА_9 , - залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3