Рішення

від 23.06.2023 по справі 320/2261/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року Київ справа №320/2261/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АЛЕРТОДОРА", код ЄДРПОУ 44233348, у розмірі 5 334 462,00 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено у судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні протокольною ухвалою від 06.04.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства під час декларування за січень 2022 року податкової декларації із податку на додану вартість від 21.02.2022 (реєстраційний номер 9036446115) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано первинних документів, оскільки направлені на адресу платника податків засобами поштового зв`язку наказ про проведення перевірки та направлення не були вручені платнику податків. Фактично платник податків не отримав наказу про проведення перевірки. До заперечень на акт перевірки позивач надав всі первинні документи, що підтверджують суму ПДВ, заявленого до відшкодування, однак перевіркою зроблено висновок про те, що інвентаризація за участю представників, що здійснювали перевірку не проводилась, тому підтвердити чи спростувати факт залишку товару, можливого його залишку або нестачі на складах підприємства не виявилося можливим. Крім того, позивач зауважив, що висновок акта перевірки всупереч п.п.1 п.5 розділу III Порядку не містить посилання на п.200.7, п.200.8 та п.209 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі якого і було винесено спірне податкове повідомлення рішення від 19.08.2022 № 0067340705. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.

Відповідач позов не визнав, 16.03.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими з підстав встановлення під час перевірки порушень норм Податкового кодексу України, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити в силу його необґрунтованості та безпідставності. Засобами поштового зв`язку позивачу були надіслані копія наказу на перевірку та повідомлення, однак лист повернувся із відміткою: "відправлення не вручене під час доставки: інші причини". Зазначив, що позивачем не вказано які саме порушення допустив контролюючих орган і яким чином вони впливають на правильність висновків контролюючого органу. Щодо господарських операцій позивача з контрагентами, відповідач зазначає, що для підтвердження виконання здійснення імпортних операцій позивач надав вантажно митні декларації (ВМД), товарно-транспортні накладні (ТТН). З аналізу наданих документів відповідач встановив, що товарно-транспортні накладні складені раніше дати проходження товаром митного контролю, зокрема товар: полотно трикотажне задекларований за ВМД 19.01.2022, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН складена 19.01.2022; рушники задекларований за ВМД 21.01.2022, пройшов митний контроль 21.01.2022, а ТТН складена 20.01.2022; пледи задекларований за ВМД 21.01.2022, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН складена 20.01.2022; взуття задекларований за ВМД 25.01.2022, пройшов митний контроль 25.01.2022, а ТТН складена 24.01.2022; взуття задекларований за ВМД 24.01.2022, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН складена 25.01.2022; сумки задекларований за ВМД 25.01.2022, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН складена 25.01.2022. Первинні документи на підтвердження виконання умов договору організації транспортно-експедиційних послуг від 30.12.2021 № 01/22 між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" складені з порушенням чинного законодавства та містять недостовірні відомості, а відтак не мають юридичної сили для підтвердження фінансово-господарських операцій і не можуть бути відображені у податковому та бухгалтерському обліку. Окрім того, між позивачем та ТОВ "Будіндустрія-2020" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 03.01.2022 № 04/12, відповідно до якого позивач орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. № 15Г. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно ПАТ "Будіндустрія-2020" за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. № 15Г не належить останньому, що ставить під сумнів можливість отримання позивачем від ПАТ "Будіндустрія-2020" нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м. на умовах оренди та подальше зберігання товарно-матеріальних цінностей. Позивачем у подальшому не реалізовано імпортований товар на користь інших осіб, а отже не зрозуміло в чому саме полягає господарська діяльність позивача. Відповідач стверджує, що надані платником податку первинні документи не підтверджують фактичне виконання руху активів, не створюють наслідків для податкового обліку та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Вважає, що у контролюючого органу відсутній обов`язок внести до реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на подану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, позаяк відсутнє рішення про визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, тобто відсутній факт узгодження суми бюджетного відшкодування. Просить у задоволенні позову відмовити.

23.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому посилався на те, що орендує склади в інших регіонах України, не за місцем реєстрації юридичної особи, що передбачає перебування посадових осіб позивача за іншими адресами. У зв`язку з чим, вважає, що відповідачем не було проведено заходів встановлення місцезнаходження позивача під час проведення позапланові виїзної документальної перевірки, а тому були відсутні обґрунтовані підстави змінювати вид перевірки з позапланової виїзної документальної перевірки на позапланову невиїзну документальну перевірку. Відповідачем не надано доказів того, що наказ на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки направлялись на адреси місцезнаходження складських приміщень позивача. Зазначає, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичне проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку. Отже відповідачем проведена перевірка за відсутності обізнаності позивача про таку перевірку, тобто за відсутності правових підстав для її проведення. Щодо здійснення товарно-транспортних операцій ТОВ "Бакеріт" зазначено, що з огляду на оформлення останнім товарно-транспортних накладних, позивачу не було відомо про наявність технічної описки в даті ТТН, допущеної ТОВ "Бакеріт". Разом з цим, такі технічні помилки не є підставою для спростування факту надходження на користь позивача товару в режимі митного оформлення на митну територію України (посадовими особами митного органу товар було оглянуто, про що складені акти проведення фізичного огляду товарів та інших предметів). Відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника компанії VITATEX TRADING (Угорщина). Просить позов задовольнити.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ТОВ "АЛЕРТОДОРА" є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 44233348 та юридичною адресою: 08300, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вул. Польова, будинок 26, корпус 2, офіс 4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності товариства є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797), є суб`єктом владних повноважень, що реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2022 року на підставі наказу ГУ ДПС у Київський області № 289-п, направлення № 1551/10-36-07-05/4423348 здійснено вихід службових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача: 08300 Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вул. Польова, будинок 26, корпус 2 офіс 4. Під час виходу встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 06.06.2022 про відсутність посадових осіб товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також відповідачем прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача. Факт відсутності посадових осіб позивача, за вказаною юридичною адресою, позивачем не заперечується.

На підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 488-п, повідомлення від 01.06.2022 № 1551/10-36-07-05, заступником начальника відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області у період з 07.07.2022 до 13.07.2022 здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АЛЕРТОДОРА" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року податкової декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 (реєстраційний номер 9036446115) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Копія наказу та повідомлення були направлені на податкову (юридичну) адресу позивача 22.06.2022, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" (т. 2, а.с. 47).

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АЛЕРТОДОРА" (код ЄДРПОУ 44233348) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету" (т. 1, а.с.22-30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44; пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198; пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема: завищено суму податкового кредиту за декларацією за січень 2022 року на суму ПДВ 704 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) та відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 року в сумі 5 334 462,00 грн.

Такі висновки сформовані відповідачем виходячи з таких обставин.

Відповідно до даних поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року позивачем задекларовано: податкові зобов`язання 0 грн (р. 9); податковий кредит 5 335 164 грн (р 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 5 335 164 грн (р. 19), у тому числі, сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації 0 грн (р. 19.1.); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларації 5 335 134 грн (р. 20), у тому числі, підлягає відшкодуванню 5 334 462 грн (р. 20.2), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 702 грн (р.20.3); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 702 грн (р.21).

Невиїзною документальною перевіркою позивача охоплено дані виключно відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких встановлено, що на формування зазначених у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показників, зокрема, від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, вплинули взаємовідносини позивача з контрагентами, зокрема, постачальниками: Приватним підприємством "ПРЕМІУМСЕРВІС 2012" (код ЄДРПОУ 38518359) та ТОВ "ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ "УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 36865753), ПАТ "Аскольд" (код ЄДРПОУ 14316089).

При цьому перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) відповідачем не досліджено, в зв`язку з відсутністю наданих платником підтверджуючих документів щодо факту оплати придбаного товару.

Перевіркою правильності визначення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2022 року (рядок 20.2.1), на думку відповідача, становить: за даними платника 5 334 462,00 грн, за даними перевірки 0 грн, відхилення 5 334 462,00 грн.

29.07.2022 позивач подав до ГУ ДПС у Київській області заперечення до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 та підтверджуючі документи (т. 1, а.с. 47-52).

12.08.2022 відповідач у відповідь на заперечення позивача направив на адресу позивача лист № 18859/10-36-07-05, в якому повідомив, що викладені у запереченні доводи не спростовують викладених у висновках акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року. Зазначено, що комісією з питань розгляду заперечень висновки акта від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 вирішено залишити без змін (т. 1, а.с. 38-46).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3", яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 5 334 462,00 за січень 2022 року (т. 1, а.с. 14-17);

- від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702,00 грн (т. 1, а.с. 18-21).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2.-16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Одночасно, платник податків має право, зокрема: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.3., 17.1.6., 17.1.7., 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 ПК України).

У свою чергу контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункти 19-1.1.1., 19-2.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України).

При цьому за приписами підпункту 21.1.1, пункту 21.1. статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до цього Кодексу та інших законів України, інших нормативних актів.

Окрім того, підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту).

Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Згідно з підпунктом 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У свою чергу відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних деклараційна підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, під час вирішення цього спору суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У свою чергу нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Тож аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, зокрема, і податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Разом з тим при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналогічного правозастосування дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.08.2021 справі № 380/5298/20, від 21.07.2021 у справі № 320/5697/20, від 13.12.2021 у справі № 380/10197/20.

Одним із невід`ємних прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки в порядку, установленому цим кодексом.

У пункті 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що в разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами й даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке й визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Акт перевірки це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть висуватися лише ті вимоги, що стосуються доказів. Оцінка акта перевірки, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути дана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до положень пункту 78.1.8 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункт 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника, (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Варто зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу II Закону від 15.03.2022 № 2120-IX на період дії воєнного, надзвичайного стану зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо встановленого мораторію на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім визначених випадків.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Буквальне тлумачення пункту 78.1.8 статті 78 ПК України свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший - подання декларації, у якій заявлено до відшкодування з бюджету суми ПДВ; другий - подання декларації з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Такої ж позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18 та від 19.02.2021 у справі № 821/1235/17.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показники, зокрема, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, сформовані позивачем на підставі договірних взаємовідносин у зв`язку із здійснення імпортних операції з Угорщини на суму 5 334 462,00 грн з контрагентом "VITATEX TRASING Kft.".

Так, між Компанією "VITATEX TRASING Kft." (продавець, Угорщина) та ТОВ "АЛЕРТОДОРА" (покупець) було укладено договір поставки від 18.01.2022 № 18/01-22, за умовами якого, продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору. Валюта контракту долар США. Сума контракту складається з суми інвойсу (т. 1, а.с. 62-68).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів оформлено вантажно митні декларації: від 20.01.2022 № UA 500080/2022/000629, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000708, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000713, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000706, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000711, від 22.01.2022 № UA 500080/2022/000718, від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000848, від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000846, від 26.01.2022 № UA 500080/2022/000900 та інвойси, акти про проведення митним органом фізичного огляду товарів (т. 1, а.с. 69-182).

Про належну оплату товару позивачем свідчать платіжні доручення: від 20.01.2022 № 2 на суму 90 000,00 грн, від 20.01.2022 № 3 на суму 910 000,00 грн та від 21.01.2022 № 4 на суму 7 000 000,00 грн (т. 1, а.с. 183-185).

На підтвердження обставин перевезення товару свідчать договір організації транспортно-експедиційних послуг від 30.12.2021, укладений між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" та товарно-транспортні накладні, складені контрагентом-постачальником ТОВ "БАКЕРІТ": від 20.01.2022 № 706, від 21.2022 № 711, від 19.01.2022 № 629, від 20.01.2022 № 708, від 21.01.2022 № 713, від 21.01.2022 № 718, від 24.01.2022 № 846, від 24.01.2022 № 848, від 25.01.2022 № 900. Перевізник: ТОВ "БАКЕРІТ", замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач: ТОВ "АЛЕРТОДОРА", пункт навантаження: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія "Одеського морського торговельного порту", пункт розвантаження: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г (т. 2, а.с. 35-43).

У період, охоплений перевіркою, ТОВ "АЛЕРТОДОРА" орендувало у ПАТ "БУДІНДУСТРЯ-2020"" (код ЄДРПОУ: 01349911) згідно з договором оренди від 03.01.2022 № 07/12 нежитлове приміщення площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г. Строк оренди 12 місяців, розмір місячної орендної плати складає 1 000,00 грн. Відповідно до акта прийому передачі нерухомого майна в оренду від 03.01.2022 позивач прийняв у тимчасове платне користування приміщення за вказаною адресою (т. 1, а.с. 53-57).

Зазначені вище операції позивача з контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунками: 01; 6.3.2; 2.8; карта рахунок - 6.4.1 (т.1, а.с. 192-203).

Усі вищевказані документи досліджувались відповідачем, про що зафіксовано в листі відповідача від 12.08.2022 № 18859/6/10-36-07-05 та спірних податкових-повідомленнях рішеннях.

За результатом дослідження та аналізу вищезазначених первинних документів у взаємовідносинах позивача з контрагентами, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, містять усі обов`язкові реквізити, дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, підтверджують рух активів та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, тож у суду відсутні підстави ставити під сумнів реальність (фактичність) наведених господарських операцій з придбання товарів послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Натомість, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду доказів, що свідчать, що первинні документи, на підставі яких позивач задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит, від`ємне значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування з ПДВ, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на те, що з аналізу вантажно митних декларацій та товарно-транспортних накладних вбачається, що товарно-транспортні накладні складені раніше дати проходження товаром митного контролю, а саме:

- товар (полотно трикотажне) задекларований ВМД від 19.01.2022 № UA 500000/2022/903005, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН № 629 про рух даного товару складена 19.01.2022;

- товар (рушники) задекларований ВМД від 21.01.2022 № UA 500000/2022/903469, пройшов митний контроль 21.01.2022, а ТТН № 708 про рух даного товару складена 20.01.2022;

- товар (пледи) задекларований ВМД від 21.01.2022 № UA 500000/2022/903468, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН № 713 про рух даного товару складена 20.01.2022;

- товар (взуття) задекларований ВМД від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000848, пройшов митний контроль 25.01.2022, а ТТН № 846 про рух даного товару складена 24.01.2022;

- товар (взуття) задекларований ВМД від 24.01.2022 № UA 500080/2022/000775, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН № 848 про рух даного товару складена 25.01.2022;

- товар (сумки) задекларований ВМД від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000900, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН № 900 про рух даного товару складена 26.01.2022.

Проте відповідач у відзиві на адміністративний позов аналізує вантажно митні декларації, які містять інші номери, ніж ті, які є предметом оцінки у спірних правовідносинах. При цьому на підтвердження своїх обґрунтувань відповідач не надає до суду їх копії: від 19.01.2022 № UA 500000/2022/903005, від 21.01.2022 № UA 500000/2022/903469, від 21.01.2022 № UA 500000/2022/903468, від 24.01.2022 № UA 500080/2022/000775.

Разом з цим з матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що на підтвердження виконання умов договору поставки від 18.01.2022 № 18/01-22 позивачем оформлено вантажно митні декларації: від 20.01.2022 № UA 500080/2022/000629, ТТН № 629 про рух даного товару складена 19.01.2022; від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000708, ТТН № 708 про рух даного товару складена 20.01.2022; від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000713, ТТН № 713 про рух даного товару складена 20.01.2022; від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000706, ТТН № 706 про рух даного товару складена 20.01.2022; від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000711, ТТН № 711 про рух даного товару складена 20.01.2022; від 22.01.2022 № UA 500080/2022/000718, ТТН № 718 про рух даного товару складена 21.01.2022; від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000848, ТТН № 848 про рух даного товару складена 24.01.2022; від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000846, ТТН № 846 про рух даного товару складена 24.01.2022; від 26.01.2022 № UA 500080/2022/000900, ТТН № 900 про рух даного товару складена 24.01.2022. Товарно-транспортні накладні, оформлені контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ", дійсно оформлені у день прибуття товару на митну територію України.

Також варто зазначити, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність недоліків у їх оформленні контрагентом не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.09.2020 у справі № 810/2202/16.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про недостатність трудових і матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентом ТОВ "БАКЕРІТ", суд вважає їх необґрунтованими, позаяк чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 640/18105/18.

Твердження відповідача про те, що відсутність актів приймання - передачі транспортно-експедиційних послуг між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ", а також доказів оплати наданих послуг, що впливає на висновок щодо реальної господарської операції, на думку суду є припущенням податкового органу, тому не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що з аналізу отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у контрагента позивача ПАТ "Будіндустрія - 2020" відсутнє право власності на приміщення загальною площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд 15, секц. Г та, відповідно, відсутні умови необхідні для здійснення такого роду господарської діяльності - неможливість надання в оренду позивачу вказаного приміщення, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від наявності чи відсутності у останнього основних фондів.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Натомість відповідачем не надано доказів невідповідності вищезгаданої первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час, як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, прийняті відповідачем на підставі спростованих судом висновків акта перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3" та від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4" є протиправними, а тому належать скасуванню.

Посилання позивача на те, що висновок акта перевірки не містить посилання на пункт 200.7, пункт 200.8 та пункт 209 статті 200 ПК України, на підставі яких, зокрема, і було винесено спірне податкове повідомлення рішення від 19.08.2022 № 0067340705, що є порушенням підпункту 1 пункту 5 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 р. № 727, суд вважає помилковими, оскільки під час перевірки податковий орган надавав цим нормам оцінку, що відображається у змісті акта перевірки та ці обставини не впливають на загальний результат висновку суду щодо протиправності оскаржуваних податкових - повідомлень рішень.

Надаючи оцінку твердженню позивача про те, відповідач безпідставно змінив вид перевірки з виїзної на невиїзну, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Відтак твердження позивача про те, що контролюючим органом було безпідставно змінено вид перевірки з позапланової виїзної документальної перевірки на позапланову невиїзну документальну перевірку не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Надаючи оцінку твердженню позивача про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АЛЕРТОДОРА" в сумі 5 334 462,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до підпункту 200.7.2. пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Зокрема у випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачає його інформаційне наповнення контролюючими органами та внесення до нього інформації у строки та порядку, визначеному наведеним вище положеннями Податкового кодексу України.

Відтак у разі набрання даним рішення суду законної сили не пізніше наступного дня контролюючим органом буде вчинено відповідні дії щодо внесення до Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомостей щодо узгодженості сум бюджетного відшкодування на підставі чого у подальшому буде здійснено заходи по відшкодуванню ПДВ на рахунок платника податку.

Так, Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 320/6625/18 сформульовано висновок, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Верховний Суд визнав передчасним заявлення позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві платника податку (позивача у зазначеній справі) про повернення суми бюджетного відшкодування як такої, що є узгодженою, з огляду на положення пункту 200.15 статті 200 ПК України, які зобов`язують контролюючий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АЛЕРТОДОРА" в сумі 5 334 462,00 грн є передчасними, а тому не належать до задоволення.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є часткового обґрунтованими та належать частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у сумі 19 682,66 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3" та від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" (місцезнаходження: вул. Польова, буд. № 2, корпус № 2, офіс № 4, м. Бориспіль, Бориспільській район, Київська область, код ЄДРПОУ 44233348) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділа Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. № 5-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44096797) судовий збір у сумі 19 682 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 66 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.