Рішення

від 23.06.2023 по справі 440/5268/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/5268/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області " про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства" Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" (надалі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області", щодо ненадання повної та достовірної публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 23 квітня 2023 року;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію ОСОБА_1 від 23 квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в порядку статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернулася до відповідача із запитом на публічну інформацію від 23.04.2023, а саме: « На підставі ст. 5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" прошу на мою електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 надати:

1. Сканкопію табелю обліку використання робочого часу (витягу з табелю) стосовно працівника ОСОБА_2 за квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

2. Сканкопію розрахунків заробітної плати ОСОБА_2 за квітень 2021 року (із бюджетних коштів).

3. Сканкопію розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_2 квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

4. Сканкопію графіка роботи ОСОБА_2 у квітні 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

Примітка. На підставі ч. 5 ст. 6 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про ... одержувачів бюджетних коштів ... володіння користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імен батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно». 26.04.2023 на електронну пошту позивач отримала лист відповідача від 26.04.2023 № 01.1-19/396, у якому їй відмовлено в задоволенні її запиту на публічну інформацію та повідомлено, що запитувана нею інформація є конфіденційною, тоді як запитувана інформація є публічною, оскільки стосується бюджетних коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність з посиланням на те, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

У відповіді на відзив, позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

23.04.2023 ОСОБА_1 звернулася на офіційну електронну адресу Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради" із запитом на публічну інформацію.

У цьому запиті ОСОБА_1 просила на її електронну адресу надати інформацію:

1.Сканкопію табелю обліку використання робочого часу (витягу з табелю) стосовно працівника ОСОБА_2 за квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

2. Сканкопію розрахунків заробітної плати ОСОБА_2 за квітень 2021 року (із бюджетних коштів).

3. Сканкопію розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_2 квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

4. Сканкопію графіка роботи ОСОБА_2 у квітні 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

Крім того, у вказаному запиті зазначена примітка, відповідно до якої на підставі частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом.

Листом Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області " № 01.1-19/396 від 26.04.2023 позивачу повідомлено про те, що відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України „Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України „Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації (частина друга статті 7 Закону України „Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-УІ (далі - Закон № 2939).

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Все вище зазначене унеможливлює розкриття інформації зазначеної позивачем в запиті на інформацію стосовно ОСОБА_2 .

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненадання повної та достовірної публічної інформації на запит на публічну інформацію, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).

Статтею 1 Закону №2939-VІ передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2657-XII, документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VІ).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VІ встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VІ передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 20 Закону №2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Як вже зазначалося, 23.04.2023 позивач звернулася на офіційну електронну адресу Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради із запитом на публічну інформацію.

У цьому запиті ОСОБА_1 просила на її електронну адресу надати інформацію:

1.Сканкопію табелю обліку використання робочого часу (витягу з табелю) стосовно працівника ОСОБА_2 за квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

2. Сканкопію розрахунків заробітної плати ОСОБА_2 за квітень 2021 року (із бюджетних коштів).

3. Сканкопію розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_2 квітень 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

4. Сканкопію графіка роботи ОСОБА_2 у квітні 2021 року (для обрахування заробітної плати із бюджетних коштів).

Відповідач у відповіді на цей запит позивача на інформацію фактично відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації, що стосується іншої особи - ОСОБА_2 , посилаючись на те, що не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із статтею 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною першою статті 21 Закону № 2657-XII встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Частиною другою статті 21 Закону № 2657-XII передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Частинами першою та другою статті 6 Закону №2939-VІ встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

За приписами частини четвертої статті 6 Закону №2939-VІ передбачено, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Згідно з частиною восьмою цієї статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 7 Закону №2939-VІ встановлено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною другою статті 32 Конституції України визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 у справі № 1-9/2012 зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Приписами статті 11 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 30.10.1997 № 5-зп, зазначено, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Отже, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

При цьому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Позивач не повідомила відповідачу при подачі свого запиту та суду про те, що цей запит подавався в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи захисту прав людини.

Статтею 1 Загальних положень Глави І РЕГЛАМЕНТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), встановлено, що цей Регламент установлює норми щодо захисту фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і норми про вільний рух персональних даних.

Цей Регламент захищає фундаментальні права і свободи фізичних осіб, зокрема їхнє право на захист персональних даних.

Вільний рух персональних даних у всьому Союзі не повинно бути обмежено чи заборонено із причин, пов`язаних із захистом фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних.

Відповідно до частини 1 статті 2 цього РЕГЛАМЕНТУ цей Регламент поширюється на опрацювання персональних даних повністю чи частково із застосуванням автоматизованих засобів та до опрацювання персональних даних із застосуванням неавтоматизованих засобів, які формують частину картотеки або призначені для внесення до картотеки.

Водночас, згідно із пунктом (27) Глави І РЕГЛАМЕНТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), цей Регламент не застосовують до персональних даних померлих осіб. Держави-члени можуть вводити норми щодо опрацювання персональних даних померлих осіб.

Статтею 7 Закону України "Про поховання та похоронну справу" встановлено, що держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію".

Отже, до конфіденційної інформації про фізичну особу, у тому числі про померлу особу, належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

При цьому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Позивач не повідомив відповідачу при подачі вказаних вище запитів та суду про те, що ці запити подавалися в інтересах національної безпеки чи економічного добробуту.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів зайняття ОСОБА_2 посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень чи надання ним дозволу на розповсюдження інформації згідно запиту позивача від 23 квітня 2023 року, а тому відсутні підстави вважати що ОСОБА_2 надавалася згода на поширення такої інформації.

Водночас у відповіді на відзив позивач повідомила про те, що як донька померлого ОСОБА_2 , вона має право отримати запитувані документи, інформацію.

Суд зазначає, що з метою захисту своїх прав родичі померлої особи мають право отримати інформацію про померлого у разі надання документів, які підтверджують їх родинні відносини з померлою особою.

Поняття близьких родичів та члени сім`ї наведено у статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, дочка є близьким родичем батька.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Зважаючи на викладене вище, твердження позивача, що відповідачу відомо, що вона є дочкою ОСОБА_2 не є допустимим доказом на підтвердження того, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , оскільки документом, що підтверджує такі родинні відносини є свідоцтво про народження, витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії судових рішень, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Такі документи не надані позивачем ні відповідачу ні до суду.

Отже, позивачем не було підтверджено родинні зв`язки з померлою особою ОСОБА_2 , конфіденційну інформацію про якого вона просила надати у запиті на інформацію, що описані вище.

За таких обставин відповідач дійшов правомірного висновку, що інформація стосовно заробітної плати, табелю обліку використання робочого часу та графіку роботи за квітень 2021 року ОСОБА_2 не належить до переліку інформації, яка не може бути обмежена відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому не може бути надана позивачу на її запит від 23 квітня 2023 року без згоди відповідної особи - ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" (вул. Грушевського, буд. 76, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 01999483) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко