Ухвала

від 23.06.2023 по справі 357/15284/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/15284/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10990/2023

У Х В А Л А

23 червня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2023 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя Андрія Григоровича про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, внесення змін до договору оренди землі,

встановив:

рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2023 року позов було задоволено частково.

На вказане рішення суду 2 червня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л.А. направлено поштовим зв`язком апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка надійшла до суду 5 червня 2023 року.

8 червня 2023 року матеріали справи витребуванні із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 19 червня 2023 року.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До апеляційної скарги не доданий документ про оплату судового збору, а представником відповідачки заявлено клопотання про звільнення відповідачки від сплати судового збору, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , який за попередній 2022 рік склав 88 826грн 73 коп.

Дослідивши надані представником відповідачки документи, вважаю, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання юридичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких

позовних вимог (оспорюваних сум).

Позивач звернувся до суду в грудні 2018 року, з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн.

Відповідачкою оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними двох договорів оренди земельних ділянок б/н від 13 вересня 2018 року та скасування рішень державних реєстраторів, прийнятих на підставі зазначених договорів, які за своєю правовою природою є позовними вимогами немайнового характеру.

Таким чином, за подання цієї апеляційної скарги, ОСОБА_1 має сплатити судовий збір у розмірі 10 572грн ((1762 х 4) х 1505), а не 18 501грн, як помилкового зазначає представник відповідачки.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вирішуючи питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Закон України «Про судовий збір» визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Потрібно враховувати, що відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові № 520/8065/19 від 22 травня 2023 року дійшов переконання, що надання доступу заявникам до правосуддя через звільнення від сплати судового збору не буде мати бажаного результату, якщо через відсутність фінансування суди фактично не зможуть здійснювати правосуддя.

Враховуючи зазначене та виходячи із засад справедливості, наданих документів про майновий стан ОСОБА_1 , вважаю, що підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не встановлено, однак, є підстави для зменшення судового збору на 50%.

За таких обставин, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 5 286грн та направити на адресу Київського апеляційного суду

оригінал документу, що підтверджує оплату.

Одночасно повідомляю реквізити для оплати судового збору:

- розрахунковий рахунок UA548999980313101206080026010

- отримувач коштів ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101

- банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

- ЄДРПОУ 37993783

- код банку отримувача 899998

- код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суддя

ухвалив:

клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про звільнення відповідачки від сплати судового збору відхилити.

Зменшити розмір судового збору за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2023 року до 5 286грн.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2023 року залишити без руху, надавши представнику відповідачки строк в п`ять днів з дня вручення копії ухвали для надання документів про оплату судового збору.

У разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута представнику ОСОБА_1 - адвокату Марценюк Л.А.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя