Постанова

від 20.06.2023 по справі 160/3200/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3200/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Громадської організації Платформа Громадський Контроль та Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі № 160/3200/20 за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю СІМ`Я-4, Громадської організації ЦЕНТР ЗАХИСТУ, Громадської організації Платформа Громадський Контроль, Товариства з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроменерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА», про визнання протиправними, нечинними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю СІМ`Я-4, Громадська організація ЦЕНТР ЗАХИСТУ, Громадська організація Платформа Громадський Контроль, Товариство з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок звернулись до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішення Дніпровської міської ради №8/52 та №9/52 від 18.12.2019 Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 р. позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та нечинними рішення Дніпровської міської ради №8/52 та №9/52 від 18.12.2019 р. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 18.12.2019 №8/52 та 9/52 прийняті Дніпровською міською радою без додержання процедур, визначених Податковим кодексом України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що свідчить про їх протиправність та необхідність визнання нечинними. Судом зауважено, що рішеннями Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року №8/52 та 9/52 для осіб, які не є власниками земельних ділянок або постійними їх землекористувачами, встановлені ставки плати за землю (орендної плати) понад 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, проте вказані ставки не перевищують визначений Податковим кодексом України граничний їх розмір (12 відсотків), а тому доводи позивачів в цій частині є безпідставними.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 р. частково задоволена апеляційна скарга Дніпровської міської ради. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків в частині правомірності визначення розміру встановлених ставок плати за землю щодо їх граничного розміру. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що порушення відповідачем процедури прийняття спірних рішень, які є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування (Дніпровської міської ради), що стосуються ставки земельного податку, розміру орендної плати за землю, пільг зі сплати земельного податку на території міста та є регуляторними актами, є достатньою та самостійною підставою для визнання їх протиправними та нечинними, а відтак надання аналізу їх змісту в межах спірних правовідносин є передчасним.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегією суддів Верховного Суду сформульовано такі висновки щодо застосування норм права:

«Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.».

Верховний Суд відзначив, що спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії Податкового кодексу України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів, якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Спрямовуючи справу до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладені висновки, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ухвалою від 22 квітня 2022 р. суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В. прийняв справу до свого провадження, призначив підготовче засідання на 20 травня 2022 р., запропонувавши учасникам справи надати суду письмові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 08.02.2022 (т. 6 а.с.34).

06 червня 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ`Я - 4" та Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» подали «уточнені» позовні заяви, в яких, крім первісно заявлених позовних вимог, просили визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 11/57 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06 грудня 2017 р. № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги із сплати земельного податку на території міста» (т. 6 а.с.90-214).

Ухвалою від 06 червня 2022 р. суд першої інстанції повернув зазначені заяви позивачам ТОВ «СІМ`Я - 4» та ГО «Платформа Громадський Контроль» на підставі частини 2 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. (т. 6 а.с.218-221).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 7 а.с.55-57).

Ухвалою суду від 02 листопада 2022 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято до розгляду заяву ТОВ «СІМ`Я - 4 про зміну предмету позову від 06.06.2022 та заяву ГО «Платформа Громадський Контроль» про зміну предмету позову від 06.06.2022 (т. 7 а.с.71,72).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 р. об`єднано в одне провадження адміністративну справу №160/3200/20 та адміністративну справу №160/19195/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроменерго» до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» (т.10 а.с.70,71).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 р. об`єднано в одне провадження адміністративну справу №160/3200/20 та адміністративну справу № 160/20823/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 р. №11/57 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 - Для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки (т.11 а.с.179-181).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. позовні вимоги задоволено частково. Суд:

- визнав протиправним рішення Дніпровської міської ради №8/52 від 18.12.2019 Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста;

- визнав протиправним рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 № 9/52 Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста, крім встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- визнав протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради та № 11/57 від 20.05.2020 Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста, крім встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 - "для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше" на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем ГО "Платформа Громадський Контроль" та відповідачем Дніпровською міською радою.

Скаржник ГО "Платформа Громадський Контроль" просить оскаржене рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду з урахуванням висновків, викладених в апеляційній скарзі ГО "Платформа Громадський Контроль", щодо застосування регуляторної процедури до спірних рішень Дніпровської міської ради №8/52 від 18.12.2019, №9/52 від 18.12.2019, № 11/57 від 20.05.2020, відповідно до положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Скаржник Дніпровська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовів у повному обсязі. Скаржник вказує, що спірні рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, керуючись Податковим кодексом України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», не конкретно для окремого платника, а для груп платників плати за землю, які мають однакові ознаки (площа земельної ділянки та категорію земель); регулюють фінансові відносини, які не перебувають у площині законодавства про захист економічної конкуренції. На думку скаржника Дніпровської міської ради, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, відповідно до рішення міської ради від 21.09.2022 № 2/27, визнано такими, що втратили чинність рішення міської ради №8/52 та №9/52 від 18.12.2019. Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів порушення її прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Звернення до суду громадських організацій відбулось за відсутності публічно-правового спору і безвідносно до порушення безпосередньо чиїхось прав чи інтересів, що виключає право на захист, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №804/577/18 за участю ГО «Платформа Громадський Контроль».

Від Дніпровської міської ради до апеляційного суду надійшов письмовий відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГО «Платформа Громадський Контроль».

Від ТОВ «РЕК АЛЬФА» до апеляційного суду надійшов письмовий відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Дніпровської міської ради, залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» встановлено на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю відповідно до додатку 1.

Дніпровською міською радою 18.12.2019 прийнято рішення № 8/52 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким вирішено:

1. Внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста (зі змінами):

1.1. У частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.

1.2. Викласти підпункт 2.2.4 додатка 1 у новій редакції:

« 2.2.4. За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні станції, автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), - 7,0.

За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами 11.0

2. Установити, що це рішення набирає чинності з 01.01.2020»

Рішення від 18.12.2019 № 8/52 було опубліковано в газеті Наше Місто 26.12.2019.

Дніпровською міською радою 18.12.2019 прийнято рішення № 9/52 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким вирішено:

1. Внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста (зі змінами):

1.1. У частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.

1.2. Викласти підпункт 2.2.4 та 2.2.5 додатка 1 у новій редакції:

« 2.2.4. За земельні ділянки, які використовуються юридичними особами державної та комунальної власності, - 3,0.

2.2.5. Інші 12,0

1.3. Викласти підпункт 2.3 додатка 1 у новій редакції:

« 2.3. За земельні ділянки, які перебувають у власності юридичних та/або фізичних осіб:

2.3.1. За земельні ділянки, по яких ставка податку визначена у розмірі менше 0,8 згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель.

2.3.2. За земельні ділянки, які придбано у власність із земель комунальної власності територіальної громади міста та по яких ставка податку визначена у розмірі більше 0,8, згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель 0,8.

2.3.3. Інші 1,0».

2. Установити, що це рішення набирає чинності з 01.07.2020.

Рішення від 18.12.2019 року № 9/52 було опубліковано в газеті "Наше Місто" 26.12.2019.

Дніпровською міською радою 20.05.2020 прийнято рішення № 11/57 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким вирішено:

1.Внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами):

1.1. У частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.

1.2. Викласти пункт 2 додатка 1 у новій редакції:

« 2. Ставка земельного податку становить у відсотках від їх нормативної грошової оцінки:

2.1. За земельні ділянки суб`єктів господарювання в частині переданих ними в оренду площ нерухомого майна установам, організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету або місцевих бюджетів, 0,01.

2.2. За земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель:

2.2.1. За земельні ділянки, які використовуються для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), колективного житлового будівництва, обслуговування багатоквартирного житлового будинку, обслуговування будівель тимчасового проживання, будівництва і обслуговування індивідуальних гаражів, колективного гаражного будівництва (у тому числі обслуговування збудованих гаражів), іншої житлової забудови, обслуговування паркінгів та автостоянок, які використовуються без отримання прибутку, на землях житлової та громадської забудови, обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (під житловим фондом), індивідуального та колективного дачного будівництва (у тому числі обслуговування збудованих об`єктів), 0,06.

2.2.2. За земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у підпункті 2.2.3 цього додатка, 0,3.

2.2.3. За земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відведено для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, 1,0.

2.2.4. За земельні ділянки, які використовуються юридичними особами державної та комунальної форми власності, 3,0.

2.2.5. За землі енергетики, землі промисловості, землі транспорту (крім автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності) та автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами), 6,0.

2.2.6. Інші 12,0.

2.3. За земельні ділянки, які перебувають у власності юридичних та/або фізичних осіб:

2.3.1. За земельні ділянки, по яких ставка податку визначена у розмірі менше 0,8, згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель.

2.3.2. За земельні ділянки, які придбано у власність із земель комунальної власності територіальної громади міста та по яких ставка податку визначена у розмірі більше 0,8, згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель 0,8.

2.3.3. Інші 1,0».

1.3. Доповнити пункт 3 підпунктом 3.3 у такій редакції:

« 3.3. Розмір річної орендної плати за земельні ділянки у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель:

3.3.1. За земельні ділянки, які використовуються для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), колективного житлового будівництва, обслуговування багатоквартирного житлового будинку, обслуговування будівель тимчасового проживання, будівництва і обслуговування індивідуальних гаражів, колективного гаражного будівництва (у тому числі обслуговування збудованих гаражів), іншої житлової забудови, обслуговування паркінгів та автостоянок, які використовуються без отримання прибутку, на землях житлової та громадської забудови, обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (під житловим фондом), індивідуального та колективного дачного будівництва (у тому числі обслуговування збудованих об`єктів), 0,06.

3.3.2. За земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у підпункті 3.3.3 цього додатка, 0,3.

3.3.3. За земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відведено для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, 1,0.

3.3.4. За земельні ділянки, які використовуються юридичними особами державної та комунальної форми власності, 3,0.

3.3.5. За землі енергетики, землі промисловості, землі транспорту (крім автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності) та автозаправних станцій, автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами), 6,0.

3.3.6. Інші 12,0».

2. Установити, що це рішення набирає чинності з 01.01.2021.

Рішення від 20.05.2020 року № 11/57 було опубліковано в газеті "Наше Місто" 28.05.2020.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних рішень.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник ГО "Платформа Громадський Контроль" просить оскаржене рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду з урахуванням висновків, викладених в апеляційній скарзі ГО "Платформа Громадський Контроль" щодо застосування регуляторної процедури до спірних рішень Дніпровської міської ради №8/52 від 18.12.2019, №9/52 від 18.12.2019, № 11/57 від 20.05.2020, відповідно до положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів звертає увагу, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 р. скасована постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 р., який визнав незаконними та необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суд першої інстанції був зобов`язаний виконати вимоги частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суду дійшов однозначного висновку про те, що спірні рішення у цій справі не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.».

У зв`язку із цим колегія суддів відхиляє доводи скаржника ГО "Платформа Громадський Контроль" про необхідність зміни мотивувальної частини оскарженого рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржника - Дніпровської міської ради.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення Дніпровської міської ради № 9/52 та № 11/57 вже були предметом позову у справі № 640/9593/20 за позовом ТОВ «Слов`янскький базар».

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2022 р. у цій справі визнано протиправними та нечинними рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. №9/52 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 - «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки та рішення від 20 травня 2020 р. №11/57 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 - «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

У мотивувальній частині зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської міської ради №9/52, №11/57 з огляду на їх невідповідність принципам податкового законодавства, передбаченим пунктом 4.1 статті 4 ПК України, а саме: рівності усіх платників перед законом та недопущення проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування, а також порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» №2210-ІІІ при їх прийнятті. Отже, Верховний Суд у справі № 640/9593/20 встановив наявність підстав для визнання протиправними рішень №9/52 та № 11/57 внаслідок допущених Дніпровською міською радою порушень при їх прийнятті, проте позовні вимоги ТОВ «Слов`янський базар» задовольнив частково, враховуючи приписи статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов`язують суд до захисту лише порушених прав, свобод або законних інтересів особи, яка звернулась до суду за їх захистом. Оскільки позивач ТОВ «Слов`янський базар» є орендарем земельної ділянки комунальної власності ДМР, платником орендної плати за земельну ділянку, яка за видом цільового призначення віднесена до категорії 03.07 - «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», Верховний Суд зазначив, що рішення №9/52 та № 11/57 безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ «Слов`янський базар» лише в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 - «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 та 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду у справі № 640/9593/20, позовні вимоги ОСОБА_1 , ТОВ СІМ`Я-4, ГО ЦЕНТР ЗАХИСТУ , ГО Платформа Громадський Контроль, ТОВ КП Центральний ринок, ТОВ "Техпроменерго", ТОВ " РЕК АЛЬФА " про визнання протиправними рішень Дніпровської міської ради № 8/52, № 9/52, № 11/57 мають розглядатись крізь призму права, яке підлягає захисту, для чого необхідно встановити, чи є зазначені позивачі учасниками спірних правовідносин.

Щодо позову, заявленого ОСОБА_1

ОСОБА_1 оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 8/52 та 9/52, обґрунтувавши необхідність пред`явлення позову тим, що вона, як член територіальної громади міста Дніпра, бажає взяти в користування земельну ділянку, а спірні рішення порушать її права та права інших землекористувачів.

Колегія суддів зазначає, що за правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 цього ж Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У постанові від 12 травня 2021 р. у справі № 640/11938/20 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують статус позивачки ОСОБА_1 як землекористувача; вона не є учасником правовідносин, які виникли у зв`язку із прийняттям Дніпровською міською радою рішень №8/52 та № 9/52; нею також не подано доказів наявності повноважень на звернення до суду в інтересах «інших землекористувачів».

За приписами частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Станом на час подачі адміністративного позову ОСОБА_1 не є суб`єктом правовідносин, у яких застосовуються рішення №8/52 та №9/52. Відсутність публічно-правового спору між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою, відсутність факту порушення її права у зв`язку із прийняттям зазначених рішень є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо позову, заявленого ТОВ «СІМ`Я - 4».

Цим Товариством оскаржуються рішення Дніпровської міської ради № 8/52, №9/52 та № 11/57.

Колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві ТОВ «СІМ`Я - 4» не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, як учасник спірних правовідносин; в ній також не зазначенні докази, що підтверджують вказані обставини, як того вимагає пункт 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. У позовній заяві не вказано, чи є Товариство землевласником або постійним землекористувачем чи орендарем, чи власником нерухомого майна; не зазначено про форму власності земельної ділянки, її індивідуальні ознаки, у тому числі, категорія за цільовим призначенням. В ході розгляду справи в суді першої інстанції Товариством були надані копія податкової декларації з плати за землю за 2020 рік та копія розрахунку суми земельного податку (т. 3 а.с.26-30). Під час апеляційного провадження представники ТОВ «СІМ`Я - 4» не змогли надати відповідь на питання щодо правових підстав користування конкретною земельною ділянкою. За ініціативою колегії суддів Дніпровською міською радою надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, відповідно до якої ТОВ «СІМ`Я - 4» з 27.11.2017 є співвласником незавершеного будівництва, станція технічного обслуговування автомобілів з автомийкою, розташованою на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:457:0082. Проте, за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру інформація за вказаним кадастровим номером в Державному земельному кадастрі не знайдена. Позивач ТОВ «СІМ`Я - 4», у свою чергу, жодних документів, на підставі яких можливо було встановити наявність та характер спірних правовідносин, за пропозицією колегії суддів не надав.

Поряд із цим, у розрахунку суми земельного податку за 2020 рік ТОВ «СІМ`Я - 4» самостійно визначена категорія земельної ділянки - « 07.02» (т. 3 а.с.27). Спірними рішеннями зміни ставки податку за користування земельними ділянками за видом цільового призначення « 07.02» не вносились.

Щодо доводів ТОВ «СІМ`Я - 4» про порушення відповідачем статті 12 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2022 р. у справі №640/9593/20 дійшов висновку, що саме по собі порушення строків прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів не є підставою для визнання його протиправним в частині запроваджених ним елементів податку та/або збору, тобто по суті. Разом з тим, положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України надають право на застосування норм такого рішення не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто відтерміновують початок їх дії. Отже, з підстав порушення відповідачем вимог статей 4,12 Податкового кодексу України рішення №9/52 не може бути визнане протиправним.

Щодо доводів ТОВ «СІМ`Я - 4» про визначення максимальної ставки податку, що може бути встановлена органом місцевого самоврядування.

Статтею 274 Податкового кодексу України визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), яка встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Отже, відсутні підстави вважати, що, встановлюючи верхню межу земельного податку у розмірі 12 відсотків, Дніпровська міська рада порушила вимоги статті 274 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «СІМ`Я - 4».

Щодо позову, заявленого Громадською організацією «ЦЕНТР ЗАХИСТУ».

Громадська організація «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 8/52 та № 9/52, обґрунтувавши звернення до суду метою усунення порушення норм регуляторного законодавства, що відповідає меті захисту суспільного інтересу як право громадян та суб`єктів підприємницької діяльності користувачів земельних ділянок, які сплачують земельний податок та орендну плату за землю.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 08 лютого 2022 р. у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення.

Вирішуючи питання наявності права ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» з позовом про оскарження рішень Дніпровської міської ради № 8/52 та № 9/52, які за своєю правовою природою є нормативно-правовими актами, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 та 3 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення).

Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2023 р. у справі №810/3361/18 зазначив, що громадська організація, зважаючи на мету свого створення, може бути учасником певних правовідносин, будучи наділеним певним обсягом прав та обов`язків. Залежно від характеру цих правовідносин, їх змісту та власне правового статусу громадської організації у певному правовідношенні залежить обсяг її прав та способів їх реалізації. Громадська організація наділена процесуальною правосуб`єктністю, тож може звертатися до суду за захистом своїх прав. Спосіб захисту в такому випадку обумовлюється предметом спору, підставами позову, обставинами, за яких виник спір, але насамперед повинен мати на меті відновити/захистити порушенні права від неправомірних рішень, дій/бездіяльності, якщо розглядати це в контексті адміністративного судочинства, суб`єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах. Але в будь-якому випадку звернення, як в цій справі, громадської організації з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі). Такий спір має бути реальним, а наслідки оспорених рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 р. у справі №804/577/18.

У постанові від 31 березня 2021 р. у справі №640/21611/19 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Він також звернув увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17).

Статут ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» не передбачає права на здійснення представницьких функцій в інтересах територіальної громади міста Дніпра. Здійснювати статутну діяльність громадська організація може в порядку і спосіб, які передбачені законодавством, як то, звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами (п.2.3 Статуту). Також, ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» має право брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності Організації та важливих питань державного і суспільного життя із заявами, скаргами чи пропозиціями (т.1 а.с.233-237).

У позовній заяві ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» зазначено, що «діями (бездіяльністю) органу місцевого самоврядування було порушено право членів територіальної громади, в т.ч. громадської організації (Позивача), в особі її членів, які об`єдналися для досягнення спільних цілей та мети, на участь в обговоренні проектів рішень та поданням своїх зауважень» (т.1 а.с.196).

Проте, в матеріалах справи відсутній перелік осіб, які звертались до ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» за захистом своїх, як платників земельного податку/ платників орендної плати за землю, прав. Документи на підтвердження статусу ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ», як землекористувача, суду також не надані. Право на звернення до суду в інтересах територіальної громади Статутом ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі є нормативно - правові акти. Особи щодо яких вони застосовані або підлягають застосуванню можуть оскаржити ці акти (за наявності волевиявлення) протягом усього часу чинності шляхом подачі адміністративного позову самостійно з метою захисту своїх прав.

Станом на час подачі адміністративного позову ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» не є суб`єктом правовідносин, у яких застосовуються рішення №8/52 та №9/52. Відсутність публічно-правового спору між ГО «ЦЕНТР ЗАХИСТУ» та Дніпровською міською радою, відсутність факту порушення її права у зв`язку із прийняттям зазначених рішень є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо позову, заявленого Громадською організацією «Платформа Громадський контроль».

Громадська організація «Платформа Громадський контроль» оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 8/52, № 9/52 та № 11/57, обґрунтувавши звернення до суду метою усунення порушення норм регуляторного, податкового законодавства та дискримінацією суб`єктів господарювання, які використовують земельні ділянки (т.2 а.с.99-110, т. 6 а.с.170, 171).

Статутом ГО «Платформа Громадський контроль» визначена мета, напрямки її діяльності, а також окреслено коло прав для їх реалізації (п.2.2, п.2.3). Громадська організація сприяє захисту людей, які потребують допомоги у фінансовій, соціальній чи моральній сфері життя і які виявили бажання бути членами організації; здійснює захист соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів членів організації; має право представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах (т.2 а.с. 171-179).

Станом на день пред`явлення позову ГО «Платформа Громадський контроль» не є суб`єктом правовідносин, у яких застосовуються рішення №8/52, №9/52 та №11/57. В матеріалах справи відсутній перелік осіб, які звертались до ГО «Платформа Громадський контроль» за захистом своїх, як платників земельного податку/ платників орендної плати за землю, прав. Документи на підтвердження статусу ГО «Платформа Громадський контроль» як землекористувача суду також не надані. Право на звернення до суду в інтересах територіальної громади Статутом ГО «Платформа Громадський контроль» не передбачено.

Громадська організація «Платформа Громадський контроль» вважає, що при прийнятті рішення у цій справі суд має застосувати правові висновки Верховного Суду, що сформульовані у постанові від 06.05.2020 у справі №804/340/18 (т.2 а.с. 159-170).

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №804/340/18 ГО «Платформа Громадський контроль» оскаржувався регуляторний акт (рішення виконкому міської ради про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських маршрутах загального користування), який розповсюджує свою дію, або як вказав Верховний Суд - «зачіпають інтереси», невизначеного кола осіб. Саме у зв`язку із цим суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів громадської організації.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування, які, по-переше, не є регуляторними актами, по-друге, розповсюджують свою дію на визначене коло осіб платників орендної плати/земельного податку. Відтак, колегія суддів вважає наведені вище доводи ГО «Платформа Громадський контроль» щодо необхідності врахування правових висновків Верховного Суду у справі № 804/340/18 - помилковими.

У постанові від 20 лютого 2019 р. у справі №522/3665/17 Верховний Суд зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Цей правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 р. справі №640/21611/19.

Відсутність публічно-правового спору між ГО «Платформа Громадський контроль» та Дніпровською міською радою, відсутність факту порушення її права у зв`язку із прийняттям рішень № 8/52, № 9/52 та № 11/57 є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні позову громадських організацій не створює перешкод для землевласників/землекористувачів, інших учасників правовідносин, в яких застосовані рішення №8/52, №9/52, № 11/57, самостійно оскаржити їх протягом усього часу дії за наявності такого волевиявлення.

Щодо позову, заявленого ТОВ «Техпроменерго».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопроменерго» оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 8/52, № 9/52 та № 11/57, посилаючись на порушення конкурентного, податкового, регуляторного законодавства при їх прийнятті (т.10 а.с.82-90).

На підтвердження свого статусу, як землекористувача, ним до позовної заяви додано копію договору оренди землі від 02 серпня 2011 р., предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: по вул. Байкальській, 6-Щ (Індустріальний район); цільове призначення землі житлової та громадської забудови; код цільового призначення УКЦВЗ: 1.11.2 оптова торгівля та складське господарство (т.10 а.с.92-99). За даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, наданими на запит ТОВ «Технопроменерго», код УКЦВЗ 1.11.2 відповідає код КВЦПЗ «03.07» (т. 10 а.с.100).

Таким чином, ТОВ «Технопроменерго» є орендарем земельної ділянки комунальної форми власності та, відповідно, має матеріально-правову заінтересованість у перевірці прийнятих Дніпровською радою рішень, яким встановлені ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста, на предмет їх правомірності, в частині, яка його стосується.

Так, рішенням №8/52 від 18.12.2019 внесено зміни до ставок земельного податку та розміру орендної плати за землю стосовно земель громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15).

У позовній заяві ТОВ «Технопроменерго» не наведено обґрунтування застосування до нього рішення №8/52, зважаючи на те, що цей позивач є користувачем земельної ділянки за кодом КВЦПЗ « 03.07».

Оскільки рішенням №8/52 безпосередньо права ТОВ «Технопроменерго» не порушуються, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо спірних рішень № 9/52 та № 11/52.

Як зазначено вище, цими рішеннями внесені зміни до ставок земельного податку та розміру орендної плати за землю, у тому числі, щодо земель із цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ « 03.07».

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2022 р. у справі №640/9593/20 визнані протиправними та нечинними: 1) рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 2) рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 р. № 11/57 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно частин 2, 3 статті 264 цього ж Кодексу право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, станом на день подачі ТОВ «Технопроменерго» адміністративного позову (30.11.2022) та відкриття судом першої інстанції провадження у справі за цим позовом (21.12.2022) спірні рішення №9/52 та № 11/57 в частині, яка безпосередньо стосується ТОВ «Технопроменерго», вже були визнані нечинними в судовому порядку.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Технопроменерго» до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та незаконними рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 р. № 11/57 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

В іншій частині ці рішення права ТОВ «Технопроменерго» не порушують, тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Щодо позову, заявленого ТОВ «КП Центральний ринок».

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 9/52, посилаючись на порушення конкурентного та податкового, законодавства при їх прийнятті (т.2 а.с.12-19).

На підтвердження свого статусу, як землекористувача, ним до позовної заяви додано копії договорів оренди землі (т.2 а.с.25-49). Дніпровською міською радою на вимогу суду апеляційної інстанції надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, відповідно до якої ТОВ «КП «Центральний ринок» є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельних ділянках, які, у свою чергу, за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру визначені за цільовим призначенням КВЦПЗ « 03.07».

Таким чином, ТОВ «КП Центральний ринок» є орендарем земельних ділянок комунальної форми власності та, відповідно, має матеріально-правову заінтересованість у перевірці прийнятого Дніпровською радою рішення №9/52 в частині, яка його стосується.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2022 р. у справі №640/9593/20 визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно частин 2, 3 статті 264 цього ж Кодексу право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, спірне рішення №9/52 в частині, яка безпосередньо стосується ТОВ «КП Центральний ринок», визнано нечинним в судовому порядку.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ТОВ «КП Центральний ринок» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та незаконним рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

В іншій частині рішення №9/52 права ТОВ «КП Центральний ринок» не порушують, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позову, заявленого ТОВ «РЕК АЛЬФА».

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» оскаржує рішення Дніпровської міської ради № 11/57 (т.11 а.с.3-9). В обґрунтування позову Товариства вказувало на наявність постанови Верховного Суду у справі №640/9593/20, яким встановлена протиправність цього рішення Дніпровської міської ради. З моменту відкриття провадження у справі за його позовом, Товариство змінило свій процесуальний статус із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на позивача.

На підтвердження свого статусу, як землекористувача, Товариством до позовної заяви додано копії договорів оренди землі з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056, додаткових угод до нього (т.11 а.с.13-36). Цільове призначення земельної ділянки за кодом КВЦПЗ « 03.10» (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури)

Таким чином, ТОВ «РЕК АЛЬФА» є орендарем земельних ділянок комунальної форми власності та, відповідно, має матеріально-правову заінтересованість у перевірці прийнятого Дніпровською радою рішення №11/57 в частині, яка його стосується.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2022 р. у справі №640/9593/20 визнано протиправним рішення № 11/57 як таке, що було прийнято в порушення таких принципів податкового законодавства як рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральність оподаткування (підпункти 4.1.2, 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України), встановивши явно дискримінаційні та нерівні умови для суб`єктів господарювання залежно від площі земельної ділянки, яку передано в оренду. При цьому законодавством не передбачено такого критерію для диференціації ставки плати за землю як розмір окремої земельної ділянки, що надана у користування чи оренду.

Зважаючи на те, що ТОВ «РЕК АЛЬФА» є орендарем земельної ділянки, зазначений висновок Верховного Суду є підставою для задоволення позову і скасування оскарженого рішення № 11/57 в частині за вимогою позивача.

За приписами статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «РЕК АЛЬФА» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 2481 грн. (т. 11 а.с. 12), які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 315, 317, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. в адміністративній справі № 160/3200/20 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ`Я - 4», Громадської організації «ЦЕНТР ЗАХИСТУ», Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» відмовити.

Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроменерго» про визнання протиправними та незаконними рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 - "для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше" на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки закрити.

У задоволенні іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроменерго» - відмовити.

Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок про визнання протиправним та незаконним рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 р. № 9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.07 «для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки закрити.

У задоволенні іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 р. №11/57 «Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 - «для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» судові витрати на суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 червня 2023 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 р.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук

суддяО.О. Круговий