Рішення
від 14.06.2023 по справі 922/639/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023м. ХарківСправа № 922/639/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4) в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16) пророзірвання договоруза участю представників сторін:

позивача: Сірик В.В.

відповідача: не з`явився;

прокурора: Вольда М.А.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про розірвання концесійного договору від 20.04.2012 року укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія".

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року позовну заяву Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України (вх. № 639/23) залишено без руху. Встановлено Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.02.2023 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заяви за вх. № 4708/23 та за вх. № 4717/23 про усунення недоліків позовної заяви.

01.03.2023 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява за вх. № 4987/23 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "05" квітня 2023 р. о 11:20 год. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення). Встановлено прокурору та позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив. Зобов`язано прокурора та позивача надіслати (надати) відповідь на відзиви відповідачам одночасно з надісланням (наданням) такої відповіді на відзив до суду. Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист. Зобов`язано прокурора та позивача у строк до 24.03.2023 року надати до суду письмові пояснення щодо залучення у справі у якості 3-ї особи - Департамент житлово - комунального господарства та паливно - енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації із врахуванням вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

15.03.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи (вх. № 6274/23) для доручення до матеріалів справи документів у підтвердження повноважень представника, а саме наказ від 14.02.2022 року № 70-к.

21.03.2023 року від Міністерства енергетики України через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6882) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.03.2023 року клопотання (вх. № 6882 від 21.03.2023 року) Міністерства енергетики України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено частково.

21.03.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6968/23).

24.03.2023 року від Міністерства енергетики України через канцелярію суду повторно надійшло клопотання (вх. № 7199/23) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

04.04.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8136/23) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.04.2023 року відзив (вх. № 6968/23 від 21.02.2023 року) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувальна компанія".

Ухвалою суду від 05.04.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача від 04.04.2023 року вх. № 8136/23 про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 05.04.2023 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України, судом за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до "10" травня 2023 р. о(б) 12:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 05.04.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

07.04.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8508/23), у якому останній, просить суд, прийняти даний відзив на позовну заяву та долучити його до матеріалів справи. Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2023 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 9432/23 від 18.04.2023 року) про залучення до участі у справі 3-ї особи.

25.04.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 10203/23), у якій останній, просить суд, долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

04.05.2023 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11167/23), у якій останній, просить суд, врахувати викладене у наданій до суду відповіді, та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року відмовлено у клопотанні про залучення 3-ї особи (вх. № 9432/23).

Ухвалою суду від 10.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено розгляд справи по сутні на "31" травня 2023 р. о(б) 12:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 10.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті, оголошено перерву до 14 червня 2023 року о(б) 14:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 31.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

13.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 15121/23 від 13.06.2023 року) про призначення експертизи, у якому останній, просить суд, повернутися на попередню стадію розгляду справи - підготовчого провадження. Призначити судову експертизу у справі № 922/639/23.

Ухвалою суду від 14.06.2023 року відмовлено у клопотання відповідача викладеному у пункті 1 прохальної частини клопотання про призначення експертизи (вх. № 15121/23 від 13.06.2023 року) про повернення на попередню стадію розгляду справи - підготовчого провадження. Клопотання відповідача викладене у пункті 2 прохальної частини клопотання про призначення експертизи (вх. № 15121/23 від 13.06.2023 року) про призначення судової експертизи у справі № 922/639/23 повернуто відповідачу.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду справи по суті 14.06.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього, копії ухвали повідомлення від 31.05.2023 року та поштове повідомлення про її вручення.

Присутній у судовому засіданні представник позивача та прокурор надали усні пояснення щодо позовних вимог, та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників позивача та прокурора, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, Харківською обласною прокуратору під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» було встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності в частині розірвання концесійного договору через систематичне порушення істотних умов.

За твердженнями прокурора, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 року № 39 «Про затвердження переліків державних підприємств. Установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Мінененрговугілля, та господарських товариств, щодо яких Мінерноговугілля здійснює управління корпоративними правами держави» (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненернговугілля.

До вищевказаного переліку увійшло і Державне підприємство «Теплоелектроцентраль-2» «Есхар».

Наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 року № 486 «Про затвердження нової редакції статуту Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2» «Есхар» затверджено статут підприємства, яким органом управління визначено саме Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 року № 2293 «Про затвердження Переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію» визначено, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2» «Есхар», яке провадить діяльність із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води, віднесено до майна, яке може бути надане в концесію, та визначено Міненерговугілля органом, уповноваженим на укладання концесійного договору.

Наказом Міненерговугілля від 12.01.2012 року № 10 «Про проведення концесійного конкурсу щодо цілісного комплексу Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2» «Есхар» утворено відповідну конкурсну комісію, та затверджено положення про неї.

В подальшому наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 року № 81 оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2» «Есхар», затверджено інструкцію для претендентів щодо подання заявок для участі у конкурсі, текст інформаційного оголошення про його проведення, доручено конкурсній комісії забезпечити публікацію цього оголошення в газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України» і розміщення інструкції на офіційному веб-сайті Міненерговугілля, а також проведення конкурсних процедур.

За результатами конкурсу, 20.04.2012 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (позивач, концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувальна компанія» (відповідач, концесіонер) було укладено концесійний договір.

Пунктом 55 договору визначеного, що його укладено на 49 років (з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2061 року включно).

Відповідно до пункту 1 договору, концесієдавець надає на 49 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії згідно з пунктом 2 цього договору з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

Пунктом 2 договору визначено, що об`єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс Державного підприємства Теплоелектроцентараль-2 Есхар, код ЄДРПОУ 30034023, місцезнаходження: 63524, Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, що складається з державного майна, яким Державне підприємство Теплоелектроцентараль-2 Есхар наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано (набуте) Державним підприємством Теплоелектроцентараль-2 Есхар при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (необоротні активи, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, інше). Перелік, найменування, склад і вартість об`єкта концесії визначено в додатку № й до цього договору, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 до цього договору, та в додатково у акті № 1 приймання передачі, які являються невід`ємними частинами цього договору. Вартість об`єкта концесії визначена на підставі даних незалежної оцінки станом на 31.10.2011 року та станом на 20.04.2012 року, що проводилась на виконання Наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.10.2011 року № 647 та від 20.04.2012 року № 252 відповідно (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 року до договору).

Пунктом 7 договору зокрема визначено, що концесієдавець має право, зокрема здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов договору шляхом проведення щорічної перевірки або отримання інформації від концесіонера у порядку, визначеному нормами чинного законодавство України, вимагати дострокового розірвання цього договору у разі порушення концесіонером його умов у випадках, передбачених законодавством України та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 13.1 договору, концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 року № 639, та становить 828250,00 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення договору, Концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 року до договору).

Наступні концесійні платежі вносяться Концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору (пункт 13.2 Договору).

Згідно з пункту 14 договору, передача об`єкта в концесію здійснюється не пізніше 10 календарних днів після укладення цього договору та оформлюється зведеним актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Між сторонами 20.04.2012 року було підписано додаток № 1, а саме перелік № 1 майна Державного підприємства Теплоелектроцентраль-2 Есхар станом на 31.10.2011 року, що передається в концесію.

Та 20.04.2012 року додаток № 2, а саме перелік № 2 майна Державного підприємства Теплоелектроцентраль-2 Есхар станом на 31.10.2011 року, що передається на утримання під час концесії.

Також додатком 3 до договору сторонами погоджено порядок фінансування та план поліпшень об`єкта концесії протягом 2012 - 2016 років, додатком 4 обсяги відпуску електричної енергії протягом цього періоду; додатком 5 до договору визначено форму розрахунку сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно у складі об`єкта концесії.

Сторонами 20.04.2012 підписано зведений акт приймання-передачі (додаток 6 до договору), відповідно до якого Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" прийняло цілісний майновий комплекс Державного підприємства Теплоелектроцентраль-2 Есхар, дебіторську та кредиторську заборгованості вказаного державного підприємства.

28.05.2012 року, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" було укладено додаткову угоду № 1 до договору.

Також було підписано додаток № 1 до додаткової угоди перелік майна Державного підприємства Теплоелектроцентраль-2 Есхар переданого в концесію, додаток № 2, а саме перелік майна переданого в концесію.

Також між сторонами було підписано ряд додаткових угод, а саме: 03.07.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору; 20.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору; 03.11.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору; 28.04.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору.

За твердженнями прокурора, сторонами на виконання вимог діючого законодавства, було погоджено усі істотні умови договору.

Проте, починаючи з IV кварталу 2019 року зобов`язання щодо здійснення оплати концесійних платежів, визначених у установленому порядку відповідно до концесійного договору, відповідачем не виконуються.

Листом від 01.07.2022 року № 26/1.201908936 Міненерго звернулось до відповідача з приводу несплати концесійних платежів, починаючи з IV кварталу 2019 року, а також повідомило про погодження зменшення суми концесійних платежів за ІІІ та IV квартал 2021 року на суму амортизаційних відрахувань та про визначення розміру концесійного платежу за I квартал 2022 року, який підлягає сплаті відповідачем на умовах та у строки, встановлені договором у загальному розмірі 2691561,17 грн.

Як зазначає прокурор, відповідач в порушення істотних умов договору, не сплатив концесійні платежі з I кварталу 2021 року по I квартал 2022 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 22.08.2022 року становить суму у розмірі 12432223,24 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі № 922/1381/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувальна компанія» заборгованість з концесійних платежів, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 14755030,49 грн., з яких 12 432 223,24 грн. - основного розміру заборгованості зі сплати концесійних платежів за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно), 12 432,22 грн. - неустойки у вигляді штрафу, 2 043 835,81 грн. - інфляційних втрат за період з 26.04.2021 до 01.07.2022 , 266 539,22 грн. - 3% річних за вказаний період. та 221 325,46 грн. судового збору сплаченого при подачі позову.

Також прокурор зазначає, що аналогічні порушення відповідачем умов концесійного договору віл 20.04.2012 року щодо сплати концесійних платежів, мали місце й у 2019-2020 роках, про що свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року у справі № 922/1805/21, яке набрало законної сили 19.10.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, на думку прокурора, встановлено систематичне порушення істотної умови договору, зокрема, щодо своєчасності та повноти сплати концесійних платежів відповідачем.

Відповідно до положень пункту 40 статті 7 Закону України "Про страхування" майно, передане у концесію, підлягає обов`язковому страхування. Разом з цим встановлено, що зобов`язання щодо здійснення протягом дії цього договору поновлення страхування державного майна після закінчення терміну дії попереднього договору страхування і надання концесієдавцеві копії страхового полісу та платіжного доручення про сплату страхового платежу, відповідачем не виконується.

Відповідно до інформації Міненерго від 07.12.2022 року № 26/1.2-19-19693 Концесіонер на виконання вимог пункту 11.27 договору, листом від 03.08.2020 року № ДВ/08-321 надав копії договорів страхування майна укладених з ПАТ «Європейський страховий альянс», строк дії до 12.07.2021 року включно (т.1, а.с 191).

Листом від 14.12.2022 року № ДВ/12-157 відповідач повідомив про неможливість поновлення страхування державного майна після закінчення терміну дії попереднього договору та сплати страхових платежів, у зв`язку із відсутністю обігових коштів та наявністю заборгованості минулих періодів перед державою та кредиторами(т.1, а.с. 194).

Листом від 17.12.2022 року № 26/1.2-19-20384 Міненерго звернулось до відповідача з приводу поновлення страхування державного майна, надання копії страхового полісу та платіжного доручення про сплату страхового платежу(т.1, а.с. 193).

Разом з цим, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 27.12.2022 року № 8030/5/20-40-04-05-03 згідно наданих декларацій з податку на прибуток відповідача за 2019-2021 роки доходи від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений з правилами бухгалтерського обліку складав: за 2019 рік - 838712734,00 грн., за 2020 рік 764599499,00грн. за 2021 рік 569894450,00 грн (т. 1, а.с. 212).

Вищевказане на думку прокурора свідчить про отримання прибутків та спроможність відповідача у 2021 році поновити договір страхування на виконання істотних умов договору, оскільки зміст концесійного договору становлять істотні умови, зокрема страхування концесіонером об`єктів концесії, взятих у концесію, які докладно викладені у договорі, за яких сторони мають дійти угоди та потім виконувати їх у повному обсязі. Відповідальність за порушення істотних умов концесійного договору наступає у зв`язку із порушенням чинного законодавства України, або саме істотних умов договору однією із сторін.

Вищевказані факти на думку прокурора свідчать про систематичне неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та істотних умов концесійного договору, зокрема щодо внесення концесійних платежів та страхування концесіонером об`єкту концесії, оскільки передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов концесійного договору, наслідком якого буде належне функціонування підприємства, виконання його основної діяльності із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води в регіоні.

Згідно листа Харківської обласної військової адміністрації від 16.08.2022 року № 01-46/2/808 встановлені численні порушення концесіонером умов концесійного договору, зокрема не забезпечено підприємство вугіллям, що є основним видом палива станції, що фактично позбавляє можливості виконання об`єктом концесії своїх функцій, та в свою чергу є порушення істотних умов договору, допущено заборгованість за природний газ перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» понада 126 млн.грн., допущено заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками підприємства та Оператором ГРМ АТ «Харківгаз» за послугу розподілу природного газу на загальну суму близько 40 млн. грн. Як наслідок, за позовом АТ «Харківгаз» відкрито виконавче провадження та заарештовані рахунки підприємства. Також виявлена відсутність достатньої кількості кваліфікованого ресурсу робочої сили через тривалий простій та невиплату заробітної плати, відсутність обігових коштів не дозволяє забезпечити придбання матеріалів, палива, мастильних матеріалів з метою забезпечення виконання прямих функцій підприємства, до того ж внаслідок фінансової неспроможності підприємство не в змозі сплатити послуги охорони ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» як особливо важливого об`єкту електроенергетики (сума боргу близько 1,5 млн. грн. справа № 922/1760/22).

Вказані обставини відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Також прокурор зазначає, що Державне підприємство ТЕЦ-2 Есхар здійснює комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та є єдиним і безальтернативним постачальником тепла споживачам стм. Есхар, Чугуївського району, Харківської області.

Однак, станом на даний час, Державне підприємство ТЕЦ-2 Есхар не розпочало осінньо зимового опалювального сезону 2022-2023 років. Таким чином, не зважаючи, що підприємство здійснює комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, і на даний час є єдиним та безальтернативним постачальником тепла споживачам стм. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, внаслідок неналежного виконання умов концесійного договору, відбувся зрив опалювального сезону у селищі із кількістю населення понад 5 000 осіб.

Вищевказані порушення також підтверджуються інформацією Міненерго від 17.02.2022 року № 26/1.2-19-15389, рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року у справі № 922/1805/21, яке набрало законної сили 19.10.2021 року, рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі № 922/1381/22, листом Харківської обласної військової адміністрації від 16.08.2022 року № 01-46/2/808 та від 15.12.2022 року № 01-60/5091, листом відповідача від 27.92.2022 року № ДВ/07-123.

Враховуючи вищевикладене, на думку прокурора, вказані факти свідчать про те, що з моменту укладання договору та по сьогоднішній день, зобов`язання за договором концесіонером належним чином не виконуються.

Порушення відповідачем істотних умов договору нівелює саму суть договору концесії надання суспільству значущих послуг у порядку та на умовах визначених концесійним договором, а отже, втрачається і його необхідність та доцільність. Зазначене у свою чергує порушенням інтересів держави, адже метою укладання вказаної категорії на рівні профільних міністерств Кабінету Міністрів України є модернізація інфраструктури та підвищення якості суспільно значущих послуг.

У зв`язку зі чим, за твердженнями прокурора, пред`явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави, яке полягає у порушенні відповідачем прав держави як власника об`єкта концесії на отримання належних їй платежів за передане відповідачу право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом, а також у невиконання дохідної частини Державного бюджету України та зменшені передбачених законодавством надходжень до нього.

Вищевказані обставини стали причиною звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до суду із позовом про розірвання концесійного договору від 20.04.2012 року укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відносини концесії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про концесії", та іншими нормативно-правовими актами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Як вбачається із матеріалів справи, 20.04.2012 року між Міністерством енергетик та вугільної промисловості України (позивач, концемієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувальна компанія» (відповідач, концесіонер) було укладено концесійний договір.

Так, за приписами статті 1 Закону України "Про концесії", концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об`єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

Концесійний договір - договір між концесіонером та концесієдавцем, який визначає порядок та умови реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії;

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про концесії" істотними умовами концесійного договору є: сторони концесійного договору; об`єкт концесії (склад майна та/або технічні і фінансові умови створення, будівництва об`єкта концесії та період його експлуатації); порядок та умови набрання чинності концесійним договором чи окремими його положеннями; предмет концесійного договору, включаючи вид, обсяг та опис робіт та/або суспільно значущих послуг, які здійснюються/надаються відповідно до такого договору; права та обов`язки сторін, що визначаються, зокрема, з урахуванням розподілу ризиків між сторонами; порядок забезпечення земельними ділянками, необхідними для реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії; перелік земельних ділянок, необхідних для реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії (із зазначенням площі та кадастрового номера (за наявності); строк концесійного договору; порядок зміни та припинення концесійного договору; порядок повернення об`єкта концесії; умови встановлення і зміни цін (тарифів) на товари (роботи, послуги), що створюються (виконуються, надаються) концесіонером, - у випадках концесій на ринках, що перебувають у стані природної монополії; умови надання державної підтримки (у разі її надання); порядок списання майна; порядок, розмір та умови внесення концесійних платежів; підстави, процедури і наслідки розірвання концесійного договору, включаючи платежі, пов`язані з достроковим розірванням; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, що випливають із концесійного договору; порядок здійснення концесієдавцем контролю за виконанням договору; порядок вирішення спорів між сторонами.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про концесію» визначено, що умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, у тому числі якщо після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

При цьому, відповідно до вимоги частини 1 статті 10 Закону України «Про концесію» (в редакції від 05.10.2011 року, чинній на момент укладання між сторонами договору концесії) істотними умовами договору концесії є: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; об`єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об`єкта концесії); умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян України; умови використання вітчизняних сировини, матеріалів; умови та обсяги поліпшення об`єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об`єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, що випливають з концесійного договору; страхування концесіонером об`єктів концесії, взятих у концесію; порядок внесення змін та розірвання договору; порядок вирішення спорів між сторонами; право на отримання інформації та проведення перевірки виконання умов договору; порядок та умови передачі, у тому числі з наданням гарантії кредиторам, прав і зобов`язань, що випливають з концесійного договору; порядок використання об`єктів права інтелектуальної власності.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про концесію» (в редакції від 05.10.2011 року, чинній на момент укладання між сторонами договору концесії) визначено, що умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що уклавши договір концесії 20.04.2012 року сторони вирішили усі істоті умови договору, та взяли на себе зобов`язання належним чином та у строки його виконувати.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов договору з моменту його укладання договору та по сьогоднішній день, зобов`язання по договору концесіонером належним чином не виконуються. Порушення відповідачем істотних умов договору нівелює саму суть договору концесії надання суспільству значущих послуг у порядку та на умовах визначених концесійним договором, а отже, втрачається і його необхідність та доцільність. Зазначене у свою чергує порушенням інтересів держави, адже метою укладання вказаної категорії на рівні профільних міністерств Кабінету Міністрів України є модернізація інфраструктури та підвищення якості суспільно значущих послуг.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що позиваючи з IV кварталу 2019 року зобов`язання щодо здійснення оплати концесійних платежів, визначених у установленому порядку відповідно до концесійного договору, відповідачем не виконуються.

Проте, відповідач в порушення істотних умов договору, не сплатив концесійні платежі з I кварталу 2021 року по I квартал 2022 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 22.08.2022 року становив суму у розмірі 12432223,24 грн.

Також прокурор зазначає, що аналогічні порушення відповідачем умов концесійного договору від 20.04.2012 року щодо сплати концесійних платежів, мали місце й у 2019-2020 роках, про що свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року у справі № 922/1805/21, яке набрало законної сили 19.10.2021 року.

Відповідно до інформацій Міненерго від 07.12.2022 року № 26/1.2-19-19693 Концесіонер на виконання вимог пункту 11.27 договору, листом від 03.08.2020 року № ДВ/08-321 надав копії договорів страхування майна укладених з ПАТ «Європейський страховий альянс», строк дії до 12.07.2021 року включно.

Вищевказане свідчить про отримання прибутків та спроможність відповідача у 2021 році поновити договір страхування на виконання істотних умов договору, оскільки зміст концесійного договору становлять істотні умови, зокрема страхування концесіонером об`єктів концесії, взятих у концесію, які докладно викладені у договорі, за яких сторони мають дійти угоди та потім виконувати їх у повному обсязі. Відповідальність за порушення істотних умов концесійного договору наступає у зв`язку із порушенням чинного законодавства України, або саме істотних умов договору однією із сторін.

Наведені прокурором факти свідчать про систематичне неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та істотних умов концесійного договору, зокрема щодо внесення концесійних платежів та страхування концесіонером об`єкту концесії, оскільки передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов концесійного договору, наслідком якого буде належне функціонування підприємства, виконання його основної діяльності із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води в регіоні.

Згідно листа Харківської обласної військової адміністрації від 16.08.2022 року № 01-46/2/808 встановлені численні порушення концесіонером умов концесійного договору, зокрема не забезпечено підприємство вугіллям, що є основним видом палива станції, що фактично позбавляє можливості виконання об`єктом концесії своїх функцій, та в свою чергу є порушення істотних умов договору, допущено заборгованість за природний газ перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» понада 126 млн. грн., допущено заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками підприємства та Оператором ГРМ АТ «Харківгаз» за послугу розподілу природного газу на загальну суму близько 40 млн. грн.. Як наслідок, за позовом АТ «Харківгаз» відкрито виконавче провадження та заарештовані рахунки підприємства. Також виявлена відсутність достатньої кількості кваліфікованого ресурсу робочої сили через тривалий простій та невиплату заробітної плати, відсутність обігових коштів не дозволяє забезпечити придбання матеріалів, палива, мастильних матеріалів з метою забезпечення виконання прямих функцій підприємства, до того ж внаслідок фінансової неспроможності підприємство не в змозі сплатити послуги охорони ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» як особливо важливого об`єкту електроенергетики (сума боргу близько 1,5 млн. грн. справа № 922/1760/22).

Крім того, Державне підприємство ТЕЦ-2 Есхар яке здійснює комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та є єдиним і безальтернативним постачальником тепла споживачам стм. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, станом на даний час, не розпочало осінньо зимового опалювального сезону 2022-2023 років. Таким чином, не зважаючи, що підприємство здійснює комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, і на даний час є єдиним та безальтернативним постачальником тепла споживачам стм. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, внаслідок неналежного виконання умов концесійного договору, відбувся зрив опалювального сезону у селищі із кількістю населення понад 5 000 осіб.

Враховуючи вищевикладене, на думку прокурора, вказані факти свідчать про те, що з моменту укладання договору та по сьогоднішній день, зобов`язання по договору концесіонером належним чином не виконуються.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 8508/23 від 07.04.2023 року) зокрема зазначив, що відповідно до Закону України «Про концесії», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2293 «Про затвердження Переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися у концесію», між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» 20 квітня 2012 року було укладено концесійний договір на право здійснювати управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом державного підприємства «Теплоелектроцентраль 2 «Есхар» з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежі та виконання інших умов договору.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» є підприємством паливно-енергетичного комплексу та виробляє електричну та теплову енергію. Основний вид палива, який підприємство використовує у своїй діяльності це вугілля марки А і Т.

До початку воєнних дій 2014 року в районах Донбасу, відповідач мав вертикально - інтегровану структуру, діяльність якої була спрямована на здійснення видобутку та збагачення вугілля на базі виробничих потужностей Філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля», що знаходиться в Луганській області.

Проте, у зв`язку із тим, що вугледобувні шахти та вуглезбагачувальна фабрика Філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля» розташовані на території, що тимчасово не контролюються державною владою України, з 2014 року, здійснення видобутку вугілля на Філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля» було припинено. Інших виробничих потужностей щодо видобування та переробки вугілля товариство відповідача не має, а тому підприємство вимушене було імпортувати вугілля з інших держав, що значно здорожувало собівартість електричної та теплової енергії.

Також зазначає, що електрична і теплова енергія від ТЕЦ у вигляді гарячої мережної води, забезпечує опалення споживачів сел. Есхар, підключених до системи централізованого теплопостачання, що загалом більше ніж 700 абонентів житлового сектору, 15 організацій, в тому числі бюджетні організації, органи самоврядування, соціально важливі об`єкти селища Есхар: поліклініка, дитячий садок, школа, комунальний заклад «Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Патріот» Харківської обласної ради, будинок культури та бібліотека, а також - тепличний комбінат сел. Есхар, крім того ТЕЦ входить в систему забезпечення надійності енергопостачання насосного водопостачання м. Харкова (75% загального обсягу водопостачання міста), які заживлені від підстанції 110 кв «Кочеток» та «Рогань», при виділенні станції на живлення енергорайону при технологічних порушеннях енергосистеми, що супроводжується зниженням частоти, то всі зусилля відповідача в цей період направляються на забезпечення справедливого балансу між інтересами всіх і публічними інтересами в тому числі.

За твердженнями відповідача, останній з моменту укладення договору та до настання енергетичної кризи в державі виконувало всі обов`язки по договору концесії належним чином: - сплачував регулярно і в повному обсязі концесійні платежі, - здійснював виробництво теплової та електричної енергії з додержанням ліцензійних умов ведення господарської діяльності, - створив робочі місця, сплачував заробітну плату та забезпечував працівників соціально-правовими гарантіями передбаченими Галузевою угодою та колективним договором, - Забезпечив збільшення обсягу продукції протягом перших 5 років концесії згідно додатку №4 до договору, - Утримував об`єкт концесії в належному технічному стані, забезпечував збереження, страхування та платну охорону майна, - оформив оренду земельних ділянок, на яких находиться майно та сплачувало орендну плату та земельний податок. - здійснив фінансування заходів, спрямованих на поліпшення об`єкта концесії, здійснив капітальні ремонти, реконструкцію, модернізацію основних засобів за рахунок власних коштів.

В зв`язку з цим, на думку відповідача відповідно до пункту 30 Концесійного договору, у разі дострокового розірвання договору, Концесієдавець зобов`язується відшкодувати витрати Концесіонера у зв`язку з поліпшенням майна за рахунок власних коштів.

Також відповідач зазначає, що з 01.07.2019 року, коли відбувся перехід на нову модель ринку електричної енергії, через паливну розбалансованість галузі та кризу в енергетичній галузі, на підприємстві почалося поступове погіршення фінансового стану. Через паливну розбалансованість галузі та найбільшу кризу в енергетичній галузі за всю новітню історію української енергетики підприємство відповідача перебуває у збитковому фінансовому стані, та з переходом на нову модель енергоринку, перед підприємствами енергетичного сектору залишилися мільярдні борги ДП «Енергоринок», в тому числі перед нашим підприємством, а саме розмір заборгованості держави в особі ДП «Енергоринок» перед ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» складає 38 219 152.29 грн. Також Держава винна відповідачу 14 665 863,80 грн. переплати податку на прибуток підприємств.

За твердженнями відповідача, через низку факторів, які не залежали від волі концесіонера і безпосередньо суттєво вплинули на його господарську діяльність та істотно змінили ті обставини та умови, якими сторони керувалися у процесі укладення Концесійного договору у 2012 року З 2012 року розмір концесійного платежу з моменту укладення договору збільшився у декілька разів. Амортизація об`єкту концесії за період дії договору концесії склала 35%. Первісна (залишкова) вартість майна по договору концесії станом на 20.04.2012р. складала 54 334 681,52 грн., а залишкова вартість майна станом на 31.12.2021р. складає 19 387 064,35 грн. - законодавство передбачає можливість переглянути (зменшити) розмір концесійного платежу. Але, позивач відмовив у даному питанні відповідачу.

Також відповідач зазначає, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан. 28.02.2022р. Торгово-промислова Палата Україна підтвердила дію форс-мажорних обставин в Україні №2024/02.0-7.1.

25 квітня 2022 року Мінреінтеграції наказом №75 затвердило Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, де значиться в переліку Харківська обл., Чугуївський р-н, Новопокровська СТГ, куди входить смт. Есхар та остаточно затверджено Постановою КМ України від 6 грудня 2022 р. № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» пошкодження будівель та споруд ТЕЦ під час бойових дій в районі розташування підприємства призвело до пошкодження теплогенеруючого та загально станційного устаткування, що унеможливлює роботу підприємства до моменту відновлення робочого стану будівель та обладнання.

З 24 лютого 2022 р. було повністю припинено генерацію електричної енергії. Проте, компанія для продовження постачання тепла споживачам селища Есхар організувала роботу окремим газовим котлом для генерації теплової енергії та продовжила постачання тепла в умовах воєнного стану.

Вказаний режим роботи є особливо економічно не виправданим, при якому затверджений тариф на тепло покриває витрати на його виробництво менше ніж 10%. Так, за перше півріччя поточного року тариф на реалізацію послуг по теплопостачанню склав 755,71 грн/Гкал без ПДВ для населення та 1360,67 грн/Гкал без ПДВ для бюджетних організацій, тарифи було затверджено в січні 2021 року. Фактична собівартість виробництва теплової енергії за перше півріччя 2022 року склала 12039,12 грн/Гкал, збиток від виробництва теплової енергії в 2022 році склав 89,6 млн. грн.

Отже, відповідно до пункту 53 та пункту 54 Концесійного договору, сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання, чи не виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання сторонами зобов`язань за цим договором відкладається на час дії форс-мажорних обставин.

Вищевказане на думку відповідача, свідчить про відсутністю вини в діях останнього, що є підставою для відповідальності за порушення зобов`язань, і бажанням не припиняти дію Концесійного договору, а й надалі здійснювати господарську діяльність та виконувати його умови.

У відповіді (вх. № 10203/23від 25.04.2023 року), на відзив відповідача, позивач зокрема зазначив, що починаючи з IV кварталу 2019 року зобов`язання щодо здійснення сплати визначених міністерством в установленому порядку концесійних платежів відповідачем не виконуються, що за наданими ним поясненнями обумовлено тяжким фінансовим станом та збитковою діяльністю підприємства відповідача через кризову ситуацію, що склалася останні два роки на ринку електричної енергії з генеруючими компаніями. При цьому, відповідач протягом зазначеного періоду не звертався до позивача щодо погодження переліку поліпшень об`єкта концесії, які мають бути здійснені відповідачем на суму амортизаційних відрахувань, на яку може бути зменшена сума концесійного платежу за відповідний період, та відповідно до Міністерство не погоджувала здійснення відповідачем поліпшень об`єкта концесії для зменшення сум концесійного платежу за вказаний період. Так Міністерство енергетики України листом від 23.03.2021 року № 26/1.1-17.2-4714 звернулося до офісу Генерального прокурора України стосовно пред`явлення позову на захист інтересів держави про стягнення з відповідача концесійних платежів за період: IV кварталу 2019 року - IV кварталу 2020 року. Рішенням суду у справі № 922/1805/21 від 14.09.2021 року позов задоволено.

Після очевидних порушень умов концесійного договору з боку відповідача та необхідністю вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави, позивач листом від 02.06.2021 року № 26/1.2-19.1-8729 звернувся до відповідача стосовно розгляду питання добровільного розірвання концесійного договору за письмовим погодженням сторін у порядку, визначеному законодавством України та договором.

20.07.2022 року позивачем звернуся листом № 26/1.2-19-10034 до офісу Генерального прокурора України стосовно пред`явлення позову на захист інтересів держави про стягнення з відповідача концесійних платежів за період: I кварталу 2021 року - I кварталу 2022 року. Рішенням суду у справі № 922/1381/22 від 10.111.2022 року позов задоволено.

Щодо посилання відповідача на форс мажорні обставини, позивач зазначає, що позивач листом від 01.07.2022 року № 26/1.2-19-8936 звернувся до відповідача стосовно надання підтвердження сплати концесійних платежів, заборгованості із сплати концесійних платежів, неустойки у вигляді штрафу та інфляційних втрат за період з IV кварталу 2019 року - IV кварталу 2021 року, а також листа підтвердження відповідача стосовно визначення суми концесійного платежу за І квартал 2022 року, або у разі їх відсутності, щодо надання обґрунтованих пояснень, або підтвердження виникнення форс мажорних обставин, що вплинули на несплату концесійних платежів чи ненадання затребуваної інформації.

Листом від 05.07.2022 року № ДВ/07-114 відповідач повідомив, що в умовах військової агресії російської федерації та у зв`язку із закінчення опалювального сезону з 01.04.2022 року виробничу діяльність Державного підприємства «Теплоелектроцентраль -2 «Есхар» - призупинено.

При цьому, у 2019 році, на момент виникнення заборгованості зі сплати концесійних платежів, жодних непереборних обставин не існувало.

Крім того, вимоги пункті в 53 та 54 концесійного договору щодо повідомлення у визначений порядок і строки відповідачем виконано не було.

У відповіді (вх. № 11167/23 від 04.05.2023 року), на відзив відповідача, прокурор зокрема зазначив, що форс мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторони повинна довести, що ці обставини були форс мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання. Проте, відповідач не повідомив позивача про існування об`єктивних перешкод для виконання умов договору. Також зазначає. що систематичне порушення істотної умови договору, зокрема, щодо своєчасності та повноти сплати концесійних платежів мало місце протягом 2019-2022 років, а щодо сплати страхового платежу з 13.07.2021 року та по цей час. Таким чином, систематичне порушення (невиконання) істотних умов договору відповідачем мало місце до військової агресії російської федерації проти України.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме пунктом 11 договору зокрема визначено, концесіонер зобов`язаний зокрема: виконувати умови цього договору; забезпечувати своєчасно та у повному обсязі сплату концесійного платежу; укладати відповідно до законодавства трудові договору (контракти) з працівниками громадянами України; забезпечити залучення інвестицій в об`єкт концесії у тому числі для фінансування заходів, спрямованих на поліпшення об`єкта концесії, за таким напрямками: оновлення, технічне переоснащення, переобладнання, капітальні ремонти, модернізація, реконструкція і модифікація такого майна, придбання нового обладнання, устаткування та механізмів, створення нових основних засобів у складі об`єкта концесії, тощо. Фінансування заходів, спрямованих на поліпшення об`єкта концесії, зокрема здійснюватиметься за напрямками, передбаченими додатком № 3 до цього договору. При здійсненні концесійної діяльності, фінансування експлуатації (управління)об`єкта концесії, передбачається проводити з використанням власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок: доходів від реалізації (товарів, робіт, послуг), позареалізаційних надходжень, амортизаційних відрахувань, надходжень від відшкодування збитків від аварій, грошових накопичень та заощаджень концесіонера, тощо; здійснювати виробництво електричної та теплової енергії відповідно до встановлених технічних умов, стандартів, правил; забезпечувати додержання Ліцензійних умов при здійсненні господарської діяльності; забезпечити збільшення обсягу продукції протягом перших п`яти років концесії згідно з графіком виробництва на 2012 2016 роки (додатки № 4); забезпечити соціально правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством, галузевою угодою, колективним договором; забезпечувати щомісячну виплату заробітної плати працівникам у порядку, на умовах і у терміни, передбачені чинним законодавством України і колективним договором; забезпечувати об`єкт концесії вугіллям вітчизняного, у тому числі власного видобутку та переробки, не менш як протягом 5 років; забезпечувати збереження майна, отриманого у складі об`єкта концесії, запобігати його пошкодженню і псуванню; щоквартально, до 17 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, проводити звіряння сум нарахованих концесійних платежів на об`єкт концесії за звітній квартал, сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на майно у складі об`єкта концесії, сум амортизаційних відрахувань, на які концесіонером здійснено погоджені з концесієдавцем у порядку, передбаченому цим договором поліпшення майна у складі об`єкта концесії для цілей зменшення сум концесійного платежу за відповідний звітній квартал; забезпечити оформлення земельних ділянок, на яких знаходиться об`єкт концесії, у строк до одного року з дня набрання чинності договором концесії. У разі потреби подовження строку оформлення земельних ділянок, на яких знаходиться об`єкт концесії, концесіонер зобов`язується погодити з концесієдавцем подовження зазначеного строку, відповідно до умов концесійного договору, але не більше як на один рік; забезпечувати своєчасну сплату податків та зборів, передбачених чинним законодавством України; протягом трьох місяців після отримання об`єкта концесії застрахувати майно у складі об`єкта концесії; протягом дії цього договору поновлювати страхування державного майна після закінчення терміну дії попереднього договору страхування і надавати концесієдавцеві копії страхового полісу та платіжного доручення про оплату страхового платежу.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду будь-яких доказів у підтвердження належного виконання умов договору, самі лише посилання на погане фінансове становище, енергетичну кризу, у зв`язку із чим, погіршилось становище відповідача, не можуть підставою для невиконання умов договору.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №910/17876/19.

Також суд не приймає посилання відповідача на дію форс мажорних обставин, оскільки як вбачається із матеріалів справи, порушення істотних умов договору, а саме в частині сплати концесійних платежів вникло у 2019 року, ще до початку введення в Україні воєнного стану.

При цьому, суд враховує, що пунктом 53 договору, сторони погодили, що сторони звільняють від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке виконання чи невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс мажорних обставин), що виникли після укладання цього договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладання. Фос мажорними обставини нами є події, які об`єктивно не залежать від волі та дій сторін і унеможливлюють для будь-якої із сторін виконання зобов`язань за договором, а саме включаючи, але не обмежуючись: вибухи, аварії, пожежі, які сталися не з вини концесіонера, а також землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, що не уможливлюють виконання обов`язків сторін (сторони) цього договору або тимчасово унеможливлюють та інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов`язань за цим договором.

Строк виконання сторонами зобов`язань за цим договором відкладається на час дії форс мажорних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово промисловою палатою України або іншим відповідним уповноваженим органом. Сторони повідомляють одна одну про настання та закінчення дії форс мажорних обставин протягом 2 календарних днів. Надання достатніх доказів (відповідних документів) здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту виникнення форс мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та /або закінчення дії форс мажорних обставин позбавляє сторону, щодо якої такі обставини виникли, права посилатись на них як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання або невиконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 54 договору).

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів щодо виконання вищевикладених умов договору, в частині повідомлення позивача про настання форс мажорних обставин.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Лист ТПП України від 28.02.2022 року не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, лист Торгово-промислової палата України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі N 910/9258/20 вказано, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні Торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає розірвання договору з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Для застосування форс мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

З аналізу вищевикладеного сліду, що для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона яка на них посилається, зобов`язана надати не лише сертифікат про форс мажорні обставини (обставин непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. У даному випадку, враховуються конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливості виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, і причинно наслідковий зв`язок між ними.

Також судом враховано, що існування форс мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин.

У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язання сторін за договором може переноситись (продовжуватись) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2023 року у справі № 922/1093/22.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду належними та допустимими доказами, які саме форс мажорні обставини стали причиною невиконання зобов`язань за укладеним між сторонами концесійним договором у т.ч. сплаті концесійних платежів відповідно до погоджених у договорі умов.

Самі лише посилання на наявність заборгованості та скрутне матеріальне становище, енергетичну кризу в країні не є належним підтвердженням форс мажорних обставин, що завадили відповідачу з 2019 року належним чином виконувати умови концесійного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частинами 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Господарський суд зазначає, що за загальним правилом оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд має встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Проте, оцінка наявності істотного порушення договору, як підстави для розірвання договору, у будь-якому випадку здійснюється судом за умови можливості розірвання договору з передбачених статті 651 Цивільного кодексу України підстав.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 року у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу вищевикладеного слідує, що істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону України «Про концесії», концесійний договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законами України.

Пунктом 57 концесійного договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду) у разі невиконання сторонами або однією з них своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилається на порушення відповідачем умов концесійного договору, а передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов концесійного договору, наслідком якого буде належне функціонування підприємства, виконання його основної діяльності із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води в регіоні.

У зв`язку із чим, очевидним є завданням шкоди інтересам держави, яке полягає у порушенні відповідачем прав держави як власника об`єкта концесії на отримання належних їй платежів за передане відповідачу право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом, а також у невиконання дохідної частини Державного бюджету України та зменшені передбачених законодавством надходжень до нього.

З аналізу вищевикладеного сліду, що несплата концесійних платежів, не укладання договору страхування, порушення інших істотних умов договору, на які розраховував позивач при укладенні договору передаючи об`єкт критичної інфраструктури у концесію, держава розраховувала на належне та добросовісне виконання умов концесійного договору, є істотним його порушенням, оскільки позивач не отримав ті блага, на які розраховував при укладенні спірного договору з відповідачем.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 3 статті 214 Цивільного кодексу України визначено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлення лист про розірвання договору від 02.06.2021 року № 26/1.2-19.1-8729, у якому зокрема зазначив, що враховуючи порушення зобов`язань за договором в частині сплати концесійного платежу за період х ІV кварталу 2019 року по І квартал 2021 року включно, запропоновано відповідачу розглянути питання добровільного розірвання концесійного договору за письмовим погодження сторін у порядку, визначеному законодавством України та договором.

Листом від 01.07.2021 року відповідачем відмовлено позивачу у розірванні договору.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем та прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем та прокурором не надав, господарський суд дійшов висновку, що у зв`язку із істотними порушенням відповідачем умов договору, щодо не сплати концесійних платежів з 2019 року, відсутністю продовження страхування об`єкта концесії з 13.07.2021 року, позовні вимоги про розірвання концесійного договору від 20.04.2012, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати концесійний договір від 20.04.2012, укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30, ЄДРПОУ 37471933) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, ЄДРПОУ 34181461).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, ЄДРПОУ 34181461) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Міністерство енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30, ЄДРПОУ 37552996);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, ЄДРПОУ 34181461);

прокурор: Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108).

Повне рішення складено "26" червня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	14.06.2023
Оприлюднено	27.06.2023
Номер документу	111769759
Судочинство	Господарське

Попков Денис Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.06.2023 по справі 922/639/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/639/23

Рішення
від 14.06.2023 по справі 922/639/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ