Рішення

від 20.06.2023 по справі 274/328/23

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/328/23

2/152/139/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2023 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Геращенко Т.В.,

дитини - ОСОБА_2 ,

представника виконкому

Шаргородської міської ради

як органу опіки та піклування - Бабій С.В.,

розглянувши в залі суду в м. Шаргороді у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчого комітету Шаргородської міської ради як органу опіки та піклування, виконавчого комітету Бердичівської міської ради як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача, дитини, третіх осіб

1. Виклад позиції позивача

16.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів.

25.01.2023 року ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у справі, а на підставі ухвали цього ж суду від 16.02.2023 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав для розгляду до Шаргородського районного суду Вінницької області по підсудності (а.с.24, 36).

Позивач ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28.04.2011 року у справі №2-211/2011р. з 400 грн. на 6000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шаргородського районного суду від 29.09.2011 року. Від шлюбу вона та відповідач мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

З моменту припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем останній вихованням сина не займається, не спілкується з ним, не опікується станом здоров`я, тобто повністю усунувся від виконання батьківських обов`язків.

Так, відповідач жодного разу не відвідав гімназію №6 ім. ОСОБА_4 , що знаходиться м. Бердичів, не цікавиться навчанням сина.

Дитина з 27.12.2019 року має діагноз: синдром Дауна , повна форма з інверсією 9-ої хромосоми, виражені когнітивні порушення, помірна розумова відсталість, кардіопатія, деформація стоп, лійкоподібна деформація грудної клітини. Декларація на дитину заключна з лікарем-педіатром нею, а відповідач не цікавиться здоров`ям дитини, не відвідує профілактичні огляди та обстеження сина.

Її та відповідача син є дитиною з інвалідністю, та, враховуючи встановлені йому діагнози, потребує додаткового догляду, покращеного харчування, систематичного лікування, санаторного лікування, проте, батько не підтримує дитину ні фізично, ні матеріально.

Враховуючи, що відповідач не піклується про здоров`я сина, про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття ним освіти, не виховує його, не готує до самостійного життя та праці, то вважає, що факт батьківства суперечить інтересам дитини, тому, в силу вимог п.2 ст.164 СК України, є підстави для позбавлення його батьківських прав щодо дитини.

На сьогоднішній день вона не може працювати, оскільки повністю зайнята піклуванням за її та відповідача дитиною та оформлена по догляду за сином, але вказаних коштів недостатньо для забезпечення належної матеріальної підтримки дитини.

В порівнянні з 2011 роком, коли було визначено розмір стягуваних з відповідача на утримання сина аліментів, виросли ціни на одяг, взуття, продукти харчування, засоби гігієни, канцелярське приладдя, ліки та інші мінімальні засоби для існування, а також змінився стан здоров`я дитини, зокрема, погіршився, син потребує постійного лікування та санаторно-курортного оздоровлення, витрат на реабілітацію, постійних занять, оскільки через свій стан здоров`я дитина не може жити звичайним повноцінним життям, у зв`язку із чим вона несе витрати на утримання дитини сама, а аліменти в розмірі 400 грн. недостатні для покриття вказаних витрат.

Вказані обставини змушують її звернутися з вимогою про збільшення розміру аліментів.

Їй не відомо, який зараз має матеріальний стан відповідач, але їй відомо, що він є працездатним, фізично здоровим, а тому, на її переконання, має можливість забезпечити дитині гідний рівень життя. Аліменти в розмірі 6000 грн. будуть достатніми для покриття, на рівні з нею, всіх витрат, яких потребує її та відповідача син у зв`язку із наявними особливостями стану здоров`я.

Батько дитини, маючи можливість та час виправити свою поведінку, яка б відповідала належному розвитку та вихованню сина, а також створення належних умов проживання, виховання та догляду за ним, не бажає створити такі умови, що є підставою для позбавлення його батьківських прав та для збільшення розміру стягуваних аліментів.

При обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 покликається на норми ст.ст.141, 150, 164, 180-184, 192 СК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Геращенко Т.В., що діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 31.01.2023 року (а.с.66), позовні вимоги підтримали, просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дитини: ОСОБА_2 ; змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дитини за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2011 року, збільшивши їх розмір, та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 6000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, розвитком, умовами проживання, здоров`ям дитини не цікавиться, не забезпечує синові належне утримання, виховання, лікування, розвиток. Відповідач після народження дитини і встановлення діагнозу: синдром Дауна запропонував віддати сина у дитячий будинок, а коли вона відмовилася, залишив сім`ю та самоусунувся від виховання, лікування, утримання сина. Жодного разу відповідач не зателефонував, не відвідав сина за місцем проживання чи навчання, не поцікавився як здійснюється лікування сина, профілактичні огляди у лікаря, реабілітація. За рішенням Шаргородського районного суду з відповідача на утримання дитини в 2011 році було стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн., який згодом, на підставі змін у законодавстві, змінено до мінімального розміру, гарантованого державою. На теперішній час вона отримує аліменти в розмірі 1300 грн., але відповідач їх сплачує нерегулярно, приблизно раз у півроку надсилає 1500-2000 грн. Вказаних коштів не достатньо для утримання сина, оскільки син має хворобливий стан здоров`я від народження, потребує спеціального лікування, харчування, а через деформацію стоп та грудної клітки потребує спеціальної реабілітації, на що необхідні значні кошти. Через проблеми з мовленням у дитини вона змушена водити сина на заняття з логопедом, які є платними, у зв`язку із чим несе пов`язані з цим витрати грошових коштів. Тривалий час в утриманні та вихованні дитини їй допомагали батьки. Після одруження з ОСОБА_6 останній утримує її та дитину, займається вихованням дитини. Вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав та для збільшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання дитини, зокрема, визначення розміру аліментів у 6000 грн. щомісячно, до повноліття дитини. Такий розмір аліментів вважає достатнім для забезпечення особливих потреб дитини.

Представник позивача - адвокат Геращенко Т.В. зазначила, що наявні достатні підстави як для позбавлення відповідача батьківських прав, так і для збільшення розміру стягуваних аліментів, оскільки відповідач з народження дитини не приймає участі в вихованні, лікуванні сина, не цікавиться навчанням, успіхами у здобутті дитиною освіти та у заняттях з мовлення. Весь обсяг обов`язків щодо дитини відповідач несе самостійно, оскільки відповідач усунувся від виховання, лікування, навчання сина. Аліменти на утримання дитини відповідач сплачує нерегулярно та у недостатньому розмірі, з огляду на особливі потреби дитини у лікуванні та реабілітації, спеціальних заняттях. Після звернення з цим позовом до суду відповідач ОСОБА_3 не змінив свою поведінку на краще, не запропонував шляхів вирішення питання щодо участі в подальшому у навчанні, вихованні та утриманні сина, якого не бачив з народження, тому вважає, що позбавлення його батьківських прав буде в інтересах дитини. Збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів викликане тим, що через хворобу дитина потребує інтенсивного догляду, особливого лікування та терапії. Позивач здійснює постійний догляд за дитиною, у зв`язку із чим не може працювати на постійній основі, тому коштів, які нерегулярно сплачує відповідач у якості аліментів недостатньо. Розмір стягуваних з відповідача аліментів при визначенні його у 6000 грн. буде достатнім для належного утримання дитини.

Також, адвокат Геращенко Т.В. зазначила, що повністю підтримує висновок органу опіки та піклування про позбавлення відповідача батьківських прав, так як вважає, що змінити поведінку останнього щодо його дитини на краще неможливо.

2. Виклад позиції відповідача ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом подати відзив на позов і відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 на пропозицію суду, висловлену в ухвалі від 31.03.2023 року - не подав.

При цьому, відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не прибув повторно.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка відповідачу ОСОБА_3 про виклик в судові засідання, призначені на 06.06.2023 року та на 20.06.2023 року, надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, згідно з інформацією виконавчого комітету Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області: с. Калинівка Жмеринського району Вінницької області, вул. Київська, буд.2 (а.с.47).

Поштова кореспонденція, що надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, повертається до суду (а.с.130, 146).

З довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вбачається, що вручення неможливе у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Така довідка поштового відділення вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.

Оголошення про виклик відповідача у судові засідання, призначені на 06.06.2023 року та на 20.06.2023 року, розміщені на веб-сайті «Судова влада України» відповідно 24.05.2023 року та 07.06.2023 року (а.с.112, 133).

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву не подавав.

Під час строку, встановленого нормами ЦПК України для складення судом повного рішення, до суду 21.06.2023 року повернуто зворотне рекомендоване повідомлення про вручення відповідачеві 01.06.2023 року судової повістки про виклик його в судові засідання, призначені на 06.06.2023 року та на 20.06.2023 року (а.с.164). Тобто поштова кореспонденція вручена відповідачу завчасно до судових засідань, отже він належним чином повідомлений про розгляд в Шаргородському районному суді означеної справи, але виклик до суду з метою висловлення своєї думки щодо вирішення спору проігнорував.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_3 та можливості продовження розгляду справи в його відсутності, суд вислухав думки учасників судового засідання і постановив ухвалу про заочний розгляд справи та про продовження розгляду справи у відсутності відповідача. За вказаних обставин, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_3 , оскільки його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

3. Виклад позиції третіх осіб.

Представник виконавчого комітету Шаргородської міської ради як органу опіки та піклування Бабій С.В. у судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в с. Калинівка Жмеринського району (колишня назва адміністративно-територіальної одиниці - Шаргородський район) Вінницької області приблизно 12 років. За адресою зареєстрованого у передбаченому законом порядку місця проживання відповідача проживає лише його матір, у зв`язку із чим орган опіки та піклування не може надати висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 . Разом з тим, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази вона вважає, що позов про позбавлення відповідача батьківських прав є підставним та підлягає задоволенню.

Представник виконавчого комітету Бердичівської міської ради як органу опіки та піклування у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи.

При цьому, виконавчий комітет Бердичівської міської ради як орган опіки та піклування 08.05.2023 року надіслав до Шаргородського районного суду Висновок від 25.04.2023 року за №022-06/708 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначив про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.93-94).

4.Виклад думки дитини - ОСОБА_2 .

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року встановлено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Суд з метою з`ясування думки, вислухав дитину ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.06.2023 року.

З огляду на мовленнєві проблеми дитини та її вік суд з`ясував, що дитина сторін ОСОБА_3 проживає з матір`ю, а батька ОСОБА_3 не знає. Своїм батьком дитина вважає ОСОБА_6

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третьої особи.

1. 02.05.2023 року представник позивача - адвокат Геращенко Т.В. надіслала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.62-63).

2. 26.04.2023 року виконавчий комітет Шаргородської міської ради як орган опіки та піклування подав до Шаргородського районного суду Висновок про доцільність/не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 (а.с.60).

3. 08.05.2023 року виконавчий комітет Бердичівської міської ради як орган опіки та піклування надіслав до Шаргородського районного суду Висновок від 25.04.2023 року за №022-06/708 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.93-94).

4. 12.05.2023 року виконавчий комітет Бердичівської міської ради як орган опіки та піклування надіслав до Шаргородського районного суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника третьої особи (а.с.96).

5. Відповідач ОСОБА_3 заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.01.2023 року відкрито провадження у справі (а.с.24).

2. На підставі ухвали судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.02.2023 року передано означену цивільну справу за підсудністю для розгляду до Шаргородського районного суду (а.с.36).

3. Відповідно до ухвали Шаргородського районного суду від 31.03.2023 року прийнято до розгляду означену цивільну справу; залучено до участі в справі третіх осіб; розгляд справи визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження; відкрито підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання; запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позов (а.с.48-50).

4. Згідно з ухвалою Шаргородського районного суду від 02.05.2023 року визначено участь позивача та її представника у підготовчих та судових засіданнях, призначених для розгляду справи по суті, в режимі відеоконференції (а.с.68-70).

5. В підготовчому засіданні, відповідно до ухвали суду від 08.05.2023 року суд зобов`язав виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування подати висновок щодо розв`язання спору між сторонами; підготовче судове засідання відкладено (а.с.81-82).

6. 24.05.2023 року закрито підготовче провадження у означеній справі та призначено судовий розгляд по суті; визначено дати двох судових засідань; задоволено клопотання позивача про виклик свідків; витребувано з Шаргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повний витяг з актового запису про народження дитини - ОСОБА_2 (а.с.105-107).

7. 06.06.2023 року судове засідання у означеній справі відкладено на 20.06.2023 року (а.с.132).

8. 20.06.2023 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.149-150).

9. За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи та ухвалення заочного судового рішення у судовому засіданні - немає.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив наявність сімейних правовідносин, зокрема, щодо невиконання батьком обов`язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, утримання, підготовку до самостійного життя.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Установлено, що позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.05.2007 року до 29.09.2011 року.

Так, з копії рішення Шаргородського районного суду від 29.09.2011 року, яке набрало законної сили 10.10.2011 року, вбачається, що 29.09.2011 року зареєстрований 13.05.2007 року виконкомом Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області шлюб між сторонами за актовим записом №04 розірвано (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_2 , про народження якого зроблено актовий запис №06 від 15.08.2010 року виконавчим комітетом Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що вбачається із копії свідоцтва серії НОМЕР_1 та підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00039840564 від 26.05.2023 року (а.с.123-124).

21.11.2015 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та після державної реєстрації їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », що вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.10).

З копії паспорта позивача ОСОБА_1 вбачається, що її місце проживання зареєстровано у передбаченому законом порядку у АДРЕСА_1 (а.с.5).

Як повідомила позивач при встановленні її особи судом, вона проживає за зареєстрованим місцем проживання.

З довідки №113 від 13.01.2023 року Бердичівської міськради вбачається, що разом із позивачем зареєстрований і проживає син - ОСОБА_2 (а.с.18).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_2 , але не проживає, що підтверджується інформацією Шаргородської міської ради про зареєстроване місце проживання фізичної особи від 30.03.2023 року за №424 (а.с.47).

Фактичне місце проживання відповідача суду не відоме.

Судом встановлено, що на теперішній час дитина сторін - син ОСОБА_2 знаходиться на повному вихованні та утриманні матері - позивача ОСОБА_1 .

Так, за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28.04.2011 року відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно, що вбачається із копії виконавчого листа (а.с.9), але аліменти сплачує не регулярно, має заборгованість, що вбачається із пояснень у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем, оскільки відзиву на позов із викладенням своїх заперечень відповідач до суду не подавав.

Дитина сторін - ОСОБА_2 з 27.12.2019 року знаходиться під спостереженням ЦПМСД з діагнозом: синдром Дауна повна форма з інверсією 9-ої хромосоми, виражені когнітивні порушення, помірна розумова відсталість, кардіопатія, плосковальгусна деформація стоп, лійкоподібна деформація грудної клітини, що вбачається із довідки за №1253 від 5.12.2022 року, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Бердичівської міської ради (а.с.13).

Крім того, з означеної довідки вбачається, що декларація на дитину заключена з лікарем-педіатром та підписана матір`ю дитини; на профілактичні огляди, обстеження, огляди під час захворювання у амбулаторію №6 з дитиною завжди приходить матір (а.с.13).

З консультаційного висновку спеціаліста КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради від 08.07.2019 року вбачається, що дитині рекомендовано щоденне лікування та спостереження генетика, психіатра (а.с.16).

З консультативного висновку завідувачки медико-генетичного центру обласної комунальної установи «Житомирський перинатальний центр» Житомирської обласної ради від 04.07.2019 року вбачається, що дитина сторін потребує медичної реабілітації: спостереження психіатра, ортопеда, офтальмоголога, кардіолога, генетика; медико-педагогічної реабілітації: занять з логопедом, психологом (а.с.17).

Згідно з медичними висновками Шаргородської ЦРЛ від 01 липня 2019 року за №58 та КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради за №64 від 11.07.2019 року, дитина сторін - ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю; догляд за дитиною здійснює матір ОСОБА_1 (а.с.15, 14).

Медичною реабілітацією та медико-педагогічною реабілітацією дитини займається виключно матір дитини - позивач ОСОБА_1 , що вбачається із проаналізованих вище доказів, а також підтверджується характеристикою гімназії №6 ім. Житниченка І.В. м. Бердичів на здобувача освіти 5-Б класу ОСОБА_2 та показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

Так, з вказаної вище характеристики вбачається, що ОСОБА_10 навчається у гімназії №6 з першого класу. На початку навчання хлопчик часто дратувався, проявляв агресію, але на даний час соціалізувався у колективі, доброзичливо ставиться до однокласників та вчителів, з задоволенням відвідує школу. Рівень розвитку зв`язного мовлення не відповідає програмним вимогам, але за час навчання у учня значно розширився словниковий запас. Дитина може працювати за зразком та під керівництвом і допомогою асистента вчителя. Учень не читає, букви та склади повторює за вчителем. Нерозвинена дрібна моторика є суттєвою перешкодою при оволодіння графічними навичками. Дитина розрізняє цифри та рахує в межах 5, називає числа за порядком, розпізнає деякі геометричні фігури, знаходить відповідності, записи виконує за допомогою асистента вчителя. Учень розрізняє кольори та орієнтується в просторі. Дитині потрібна логопедична допомога (а.с.19).

З характеристики також вбачається, що мати учня активно займається вихованням дитини, цікавиться успіхами сина в школі, максимально допомагає у навчанні, активно співпрацює з вчителями, терпляча, вміє знаходити компромісні рішення зі своєю дитиною. Хлопчик завжди доглянутий, охайно одягнений, забезпечений навчальним приладдям. Матір є надійною моральною підтримкою дитини та опорою сина (а.с.19).

Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що працює асистентом вчителя в гімназії №6 м. Бердичева. З 2018 року вона знає ОСОБА_1 та її сина - ОСОБА_12 . Батька дитини ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, останній ніколи не цікавився у школі успіхами дитини у навчанні. До виклику її до суду у якості свідка як батька дитини вона знала чоловіка позивача - ОСОБА_13 , який разом з позивачем привозить дитину до школи і забирає зі школи, піклується про хлопчика. У закладі навчається 9 дітей з особливими потребами. Син позивача - ОСОБА_12 один у класі, а вона є асистентом учителя у цьому класі та допомагає у навчанні дитині. ОСОБА_12 активний на уроках, добре рахує, але має мовленнєві проблеми. Їй відомо, що матір дитини водить хлопчика на заняття з логопедом. Біологічний батько не тільки не з`являвся у гімназії, він навіть жодного разу не телефонував, не написав звернення з метою отримання інформації про навчання дитини, успіхи у навчанні, не поцікавився тим, як дитина соціалізується у колективі класу, з учителями. Завжди тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 цікавляться навчанням хлопчика, додатково з ним займаються, лікують. Вважає, що в інтересах дитини буде позбавити відповідача батьківських прав, оскільки він не приймає участі в вихованні та навчанні сина.

Свідок ОСОБА_6 в суді показав, що з жовтня 2012 року проживав з позивачем та її сином однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а у 2015 році - одружився із ОСОБА_1 . Йому відомо зі слів позивача, що батько дитини - ОСОБА_14 , однак він його не бачив жодного разу. Так, ОСОБА_3 жодного разу не приїхав та не відвідав дитину ні за місцем проживання, ні за місцем навчання, не телефонує ОСОБА_1 та не цікавиться здоров`ям дитини, його лікуванням, реабілітацією, заняттями з логопедом, чого дитина потребує, аби соціалізуватися у суспільстві. Дитина виховувалася позивачкою самостійно, а після того, як вони почали проживати однією сім`єю, він так само піклується про хлопчика, допомагає позивачу в організації навчання дитини, додаткових занять, реабілітаційних програм. Аліментів, які відповідач сплачує нерегулярно, не вистачає для задоволення всіх потреб дитини, тому він утримує сім`ю, допомагає позивачу в утриманні дитини.

Частинами 4-6 ст.19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Виконкомом Шаргородської міської ради як органом опіки та піклування подано до Шаргородського районного суду Висновок «Про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.60), з якого вбачається, що оскільки відповідач ОСОБА_3 не проживає у с. Калинівка Жмеринського району, хоча і зареєстрований, орган опіки та піклування не може надати висновку щодо розв`язання спору між сторонами.

08.05.2023 року виконкомом Бердичівської міської ради Житомирської області як органом опіки та піклування подано до Шаргородського районного суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.93-94), з якого убачається, що дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 , а батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина відразу, як дізнався про хворобливий стан здоров`я дитини та встановлений синові діагноз. Впродовж всього життя хлопчика батько жодного разу з ним не зустрічався, тому дитина не знає про існування біологічного батька і батьком називає чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , який впродовж 10 років опікується хлопчиком. ОСОБА_1 активно займається навчанням сина, співпрацює з учителями, тоді як батько не цікавиться навчанням та вихованням сина, належним утриманням. За період з 23.03.2011 року по 22.12.2022 року відповідач має борг по аліментах в сумі 4553,09 грн. Орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність застосування такого заходу впливу до батька дитини як позбавлення його батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України, враховуючи, що батько дитини ОСОБА_3 ухиляється впродовж десяти років від батьківських обов`язків щодо сина.

Відтак, суд вважає, що відповідач мав змогу відвідувати дитину з метою реалізації як батьком, права та обов`язку на спілкування з сином, побачення з ним, спілкування для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Встановлені обставини, на переконання суду, свідчать про небажання відповідача змінити свою поведінку щодо дитини, про умисне ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відтак, з огляду на вище викладене, судом встановлено факт винної поведінки відповідача, тобто факт свідомого ухилення батька малолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, оскільки він не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування та медичної і медико-педагогічної реабілітації, навчання, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання, не спілкується з сином взагалі від його народження; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, так як не бажає виконувати своїх батьківських обов`язків.

До вказаного висновку суд прийшов, проаналізувавши наведені вище докази на відповідність їх критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України).

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування ( ст.77 ЦПК України).

В силу вимог ч.1 ст.78 ЦПК України, допустимими є докази, що одержані відповідно до порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (ч.1 ст.81 ЦПК України), в судовому засіданні досліджено кожний доказ, що міститься в матеріалах цивільної справи і відповідає вимогам належності, допустимості і достовірності.

Судом забезпечено учасникам справи принцип процесуальної рівності сторін і надано можливість кожній стороні довести ті обставини, на які вона посилається.

Разом з тим, суд констатує факт, що відповідач ОСОБА_3 не скористався правом заперечити щодо позову та подати відзив на позовну заяву про позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його свідоме небажання виправити свою поведінку щодо виховання дитини, тобто про факт винної поведінки відповідача.

Вказаний висновок суду ґрунтується також на висновках, що викладені в постановах Верховного Суду, які суд враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Так, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №209/2821/15-ц (провадження №61-2357св18), від 21.11.2018 року у справі №201/6232/17 (провадження №61-41214св18) визначено поняття ухилення батьків від виконання своїх обов`язків та зазначено про необхідність встановлення судом доведеності факту винної поведінки відповідача у спорі вказаної категорії.

Верховним Судом роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Така поведінка відповідача ОСОБА_3 не змінилася і за час судового розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, тобто вказана обставина свідчить про те, що поведінку батька у кращу сторону змінити неможливо, і у його діях наявна вина.

Позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Верховним Судом роз`яснено, що так як позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка має серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини, встановлені статтею 166 СК України, то позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що право малолітнього ОСОБА_2 на належне піклування з боку батька ОСОБА_3 про фізичний і духовний розвиток - порушені.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 року у справі №569/18837/19, об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом про позбавлення батьківських прав заявлено вимогу про збільшення розміру стягуваних аліментів з відповідача з 400 грн. на місяць на 6000 грн. на місяць.

Частиною 3 ст.166 СК України встановлено обов`язок суду при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав одночасно прийняти рішення про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки рішенням Шаргородського районного суду від 28.04.2011 року з відповідача на користь позивача вже стягнуто аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. на місяць, які на теперішній час стягуються в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у мінімальному гарантованому розмірі, встановленому державою, з врахуванням потреб дитини у інтенсивному лікуванні та реабілітації, занять з логопедом, психологом, спостереження психіатра, ортопеда, кардіолога, генетика, офтальмолога, ендокринолога, то суд вважає, що вказаний розмір аліментів на утримання є недостатнім, тому наявні підстави збільшення розміру стягуваних аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

При цьому суд виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З урахуванням того, що позивачем доведено позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, судом встановлено факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та факт неналежного утримання відповідачем свого сина, сплату ним аліментів у недостатньому розмірі для гармонійного розвитку дитини, то наявні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини, та для збільшення розміру стягуваних з нього на утримання дитини аліментів.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, зокрема, щодо невиконання батьком обов`язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, підготовку до самостійного життя, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України, Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом…

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст.6 СК України).

Відповідно доч.ч.1, 2 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства… Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частинами 7, 8 ст.7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.ч.9, 10 ст.7 СК України).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч.1, 2 ст.155 СК України).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства».

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.150 СК України).

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4 ст.155 СК України).

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 30.03.2007 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно із статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Аналогічні положення закріплені у ст.12 Конвенції про права дитини, якою передбачено, що держави-учасниці Конвенції забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Згідно із ч.3 ст.167 СК України, дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України).

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч.3 ст.166 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст.179 СК України).

За змістом ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (абз.1 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону… (ч.2 ст.184 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст.192 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

VІ. Висновки суду

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України» та від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у справі №138/96/17, дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Аналіз статей 141, 150, 155, 157 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права того з батьків, який проживає окремо від дитини, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, який проявляється в покладенні на батьків рівних прав та обов`язків щодо дитини, зокрема, обов`язку піклуватися про виховання, здоров`я дитини, її духовний, фізичний та моральний розвиток, що ґрунтується на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживають діти.

Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, проаналізувавши пояснення позивача, представника позивача та третьої особи - виконавчого комітету Шаргородської міської ради як органу опіки та піклування, дослідивши висновок виконкому Бердичівської міської ради як органу опіки та піклування, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є в інтересах дитини, виходячи із того, що судом встановлено, що ОСОБА_3 не спілкується і не бажає спілкуватися із сином, не приймає участі в його вихованні, не цікавиться життям, здоров`ям, утриманням, від народження дитини проживає окремо від неї, не що суперечить інтересам дитини.

У п.47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції… Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві»…

З метою встановлення, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», відповідно до п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, слід брати до уваги справу в цілому, при цьому, аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага…, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, що вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у п.54 рішення у справі «Хант проти України».

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача щодо позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини, що вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у п.58 рішення у справі «Хант проти України».

Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом подати відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо позбавлення його батьківських прав, а також проігнорував виклики до суду, не навів доказів того, що він зацікавлений у зміні своєї поведінки щодо виконання батьківських обов`язків, так як продовжує ухилятися від участі у вихованні, спілкуванні, лікуванні сина, що свідчить, на думку суду, про відсутність інтересу до дитини.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не може забезпечити життя, розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Суд звертає увагу на те, що визначений відповідно до рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28.04.2011 року розмір аліментів - 400 грн. на місяць в сьогоднішніх умовах, з врахуванням хворобливого стану здоров`я дитини, необхідності інтенсивного лікування, особливих догляду та харчування, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_2 та суперечитиме його інтересам, що, на переконання суду, є безумовною підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн.

Таким чином, позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах дитини ОСОБА_2 , - про позбавлення батьківських прав відповідача та збільшення розміру стягуваних з останнього аліментів, підлягає задоволенню.

Крім того, малолітню дитину слід передати матері - ОСОБА_1 ..

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК).

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з означеним позовом позивачем не сплачено судовий збір, оскільки відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», вона звільнена від сплати судового збору як законний представник дитини з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с.12).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір в дохід держави в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 167, 171, 180, 182, 184, 191, 192 СК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчого комітету Шаргородської міської ради як органу опіки та піклування, виконавчого комітету Бердичівської міської ради як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дитини: ОСОБА_2 .

Передати малолітню дитину: ОСОБА_2 матері - ОСОБА_15 .

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2011 року, шляхом збільшення їх розміру, визначивши аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до повноліття дитини, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до закону.

Розподіл судових витрат

Стягнути із ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Шаргород/22030101; код за ЄДРПОУ: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA828999980313181206000002908; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).

Повне найменування (для юридичних осіб) та ім`я (для фізичних осіб) учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Руданське Шаргородського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Шаргородським РС УДМС України у Вінницькій області 09.03.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ;

- відповідач - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване у передбаченому законом місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ;

- малолітня дитина, в інтересах якої подано позовну заяву, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Руданське Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Шаргородської міської ради як орган опіки та піклування, місцезнаходження - м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області, вул. Героїв Майдану, буд.224, індекс - 23500, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04326253;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Бердичівської міської ради як орган опіки та піклування; місцезнаходження - м. Бердичів Житомирської області, площа Центральна, буд.1, індекс - 13300, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04053602.

Повне рішення складено 26.06.2023 року.

Суддя: