Постанова

від 21.06.2023 по справі 910/16718/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 910/16718/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 21.06.2023,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда" про ухвалення додаткового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, винесеної за результатами розгляду

апеляційної скарги Акціонерного товариства "Галичфарм"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та додаткове рішення від 28.11.2022

у справі № 910/16718/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда"

до 1)Акціонерного товариства "Галичфарм"

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (процесуального правонаступника - Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/16718/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда" задоволено повністю, визнано свідоцтво України №20339 на знак для товарів і послуг (заявка від 17.12.1997 №97124032) недійсним повністю, зобов`язано Держане підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності, вказано видати наказ, стягнуто з Акціонерного товариства "Галичфарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда" судовий збір у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп, вказано видати наказ.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Галичфарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 29 654 (двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 21 коп, ухвалено видати наказ, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Галичфарм" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та додаткове рішення від 28.11.2022 у справі № 910/16718/20 залишено без змін.

31.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.05.2023, заяву ТОВ "ЛЕДА" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 клопотання ТОВ "ЛЕДА" про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат задоволено. Поновлено строк ТОВ "ЛЕДА" на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Розгляд заяви ТОВ "ЛЕДА" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16818/20 призначено до розгляду на 21.06.2023 о 12 год. 55 хв. Запропоновано сторонам у строк до 15.06.2023 надати письмові пояснення з правовою позицією щодо заяви ТОВ "Леда" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1681/20.

09.06.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заперчення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких представник АТ "Галичфарм" зазначає, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують фактичне здійснення витрат на правову допомогу в розмірі 31000,00 грн, що зазначені в Акті про надання правничої допомоги від 24.05.2023. Також представник АТ "Галичфарм" стверджує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача - 1 становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

19.06.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача - 2 надійшли пояснення на заяву позивача про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких представник відповідача - 2 зазначає, що позовна вимога про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг є похідною позовною вимогою, відповідач - 2, приймаючи рішення про видачу свідоцтва на торговельну марку не порушив вимоги законодавства, а, отже, не несе майнової відповідальності за його зобов`язаннями.

21.06.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення з приводу ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та заперечень Акціонерного товариства "Галичфарм". До відповідних пояснень позивачем додано платіжну інструкцію від 12.06.2023 № 656 на суму 31000,00 грн, яка надана суду в якості доказу в підтвердження здійснення виплати ТОВ «Леда» узгодженого та підтвердженого актом наданих послуг гонорару на користь адвоката Брагінської Анни.

У судове засідання 21.06.2023 з`явилися представники скаржника, позивача, та відповідача 2. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення, просив суд апеляційної інстанції заяву задовольнити, стягнути з АТ «Галичфарм» на користь ТОВ «Леда» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31000,00 грн.

Представник відповідача - 2 підтримав свою позицію, яка викладена у письмових поясненнях на заяву позивача про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

Представник скаржника щодо задоволення заяви ТОВ «Леда» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив, зазначив, що відповідні витрати не відповідають критерію реальності таких витрат та заявив усно клопотання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Заслухавши думку представників учасників справи, проаналізувавши матеріали справи та вищевказаної заяви, колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення клопотання Акціонерного товариства «Галичфарм» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та про задоволення вимог ТОВ "ЛЕДА" за заявою про про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 07.11.2019).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА" з вимогами про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та докази на підтвердження цих витрат, Північний апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, професійна правнича допомога надавалась Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА" адвокатом Брагінською Анною Леонідівною на підставі договору про правничу допомогу від 07.07.2020.

Так, на підтвердження понесених судових витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА" долучено до матеріалів справи копії: договору про правничу допомогу від від 07.07.2020, протоколу узгодження розміру гоногару від 19.01.2023, Акту про надання правничої допомоги від 24.05.2023, платіжної інструкції від 12.06.2023 № 656 на суму 31000,00 грн.

Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), Північний апеляційний господарський суд вважає за можливе покласти на відповідача - 1 витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 31000,00 як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України. Зокрема, суд вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31000,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи відповідача - 1, викладені в запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також доводи, які викладено усно у судовому засіданні, в обгрунтування клопотання про зменшення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, не містять доказів або належних обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Таким чином, колегія суддів залишає без задоволення, як необґрунтоване, заявлене клопотання відповідача - 1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням підтвердження вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо так і в сукупності, з огляду на вірогідність і взаємозв`язок, підтверджують зазначені витрати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без задоволення клопотання Акціонерного товариства «Галичфарм» про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16718/20 - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ОПРИШКІВСЬКА, будинок 6/8; код 05800293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леда» (61082, Харківська обл., місто Харків, пр.Московський, будинок 190/1, квартира 76; код 24669564) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31000,00 грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/16718/20 направити до господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 26.06.2023

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко