Рішення

від 22.06.2023 по справі 300/3541/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 300/3541/21

Провадження № 2/352/198/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.

представників сторін Федика М. І., ОСОБА_1

представника третьої особи Устінського А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій,

у с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_3 у липні 2021 р. звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним та зобов`язання до вчинення дій.

Постановою від 21.04.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та закрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій, оскільки вказаний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Дана справа надійшла з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 04.01.2023 з ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л. Р. про передачу справи за підсудністю Тисменицькому районному суду Івано-Франківської області.

Ухвалою від 05.01.2023 суд відкрив провадження в справі та призначив її до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

В уточненому позові представник позивача просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 № 185-8 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» у частині пп. 22.1 п. 22, яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки в с. Добровляни площею 0,4518 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012; 2) зобовязати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га для ведення особистого селянськогогосподарства зкадастровим номером2625881200:01:003:0012,яка розташованаза межаминаселеного пунктус. Добровляни Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області, та передати її у власність позивачу.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1151/15-20-СГ від 02.09.2020 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 площею 0,4518 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Добровляни Добровлянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі даного наказу, укладеного договору та завдання на виконання робіт, ТОВ «ВААР» на замовлення позивача розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Добровляни. Оскільки 29.12.2020 дана земельна ділянка передана в комунальну власність Івано-Франківської міської територіальної громади та 01.02.2021 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав, 03.02.2021 позивач звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 площею 0,4518 га та подальшою передачею її у власність. Проте пунктом 22.1 п. 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 № 185-8 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (вказана земельна ділянка є комунальною власністю Івано-Франківської МТГ із 29.12.2020, відсутня інформація щодо погодження цього питання громадською радою). Вважає, що Івано-Франківська міська рада не дотрималась вимог Земельного кодексу України та безпідставно відмовила позивачу в затвердженні проекту землеустрою і передачі земельної ділянки у власність. Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові ВС від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17, орган місцевого самоврядування під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою зобовязаний керуватись чинними нормами та може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише з підстав, визначених законодавством. Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений у порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обовязкової державної експертизи у визначених законом випадках.Однак, таких підстав не було.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги і просили їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у користування, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підтверджує наявність на неї права власності, а створює передумови для подальшого передання цієї земельної ділянки у власність. Така правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обовязок (не є підставою для виникнення зобовязання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом (правова позиція викладена в постановах ВС від 03.04.2019 в справі № 509/4722/16-а, від 29.08.2019 в справі № 540/2441/18). Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, Івано-Франківська міська рада взяла до уваги відомості, що містяться в довідці з містобудівного кадастру, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 знаходиться за межами розробки генерального плану с. Добровляни, інженерно-геодезичні вишукування потребують виготовлення. Крім того, рішенням від 26.11.2021 № 424-18 Івано-Франківська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в постійне користування КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради. Право постійного користування земельною ділянкою третьої особи 30.12.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність у порядку безплатної приватизації, перебуває в постійному користуванні іншої особи, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України ця земельна ділянка не може бути передана безоплатно у власність в порядку ст. 118 ЗК України. Просила у позові відмовити.

Представник третьоїособи УстінськийА.В.у судовомузасіданні пояснив,що КП«Франківськ Агро»Івано-Франківськоїміської ради,яке створенез метоюведення сільськогосподарськоїдіяльності,міська радапередала впостійне користуванняряд вільнихземельних ділянок,у томучислі спірнуземельну ділянкуз кадастровимномером 2625881200:01:003:0012.Рішенням від 26.11.2021 № 424-18 Івано-Франківська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в постійне користування КП «Франківськ-Агро» Івано-Франківської міської ради. Право постійного користування земельною ділянкою третьої особи 30.12.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З моменту реєстрації речового права у третьої особи виникло право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, без встановлення строку. Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третьої особи, з урахуванням положення ч. 5 ст. 116 ЗК України вона не може бути передана у власність позивачу в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України. Крім того, вважає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, який не приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Просив у позові відмовити.

Заслухавши вступне слово сторін, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1151/15-20-СГ від 02.09.2020 (т.1, а.с.15) отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012, яка розташована за межами населеного пункту с. Добровляни Добровлянської сільської ради Івано-Франківського (до 19.07.2020 Тисменицького) району Івано-Франківської області з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03).

На замовлення позивача ТОВ «ВААР» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Добровляни (т.1, а.с.11-26).

Оскільки 29.12.2020 дана земельна ділянка передана в комунальну власність Івано-Франківської міської територіальної громади, право власності 01.02.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач 03.02.2021 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 площею 0,4518 га та подальшою передачею її у власність.

Пунктом 22.1 п. 22 рішення від 29.04.2021 № 185-8 (т.1 а.с.28) відповідач Івано-Франківська міська рада відмовила позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (довідка з МБК № 28131, вказана земельна ділянка є комунальною власністю Івано-Франківської МТГ із 29.12.2020, відсутня інформація щодо погодження цього питання громадською радою).

Суд установив, що рішенням від 30.07.2021 № 294-13 відповідач надав дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни третій особі КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради (т.1, а.с.66 також зв. ст.).

Рішенням від 26.11.2021 № 424-18 відповідач затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни та передав її в постійне користування КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради для іншого сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.134).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с.130), 30.12.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.80ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом частин 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б) ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Як визначено частиною сьомою вказаної норми, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частинами 911 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, положеннями ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, який передбачав реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання такого дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розроблення субєктами господарювання на замовлення громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України; затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Суд визнає обґрунтованим посилання представника відповідача на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу Івано-Франківська міська рада взяла до уваги відомості, що містяться в довідці з містобудівного кадастру (т.1, а.с.22-24), згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 знаходиться за межами розробки генерального плану с. Добровляни, інженерно-геодезичні вишукування потребують виготовлення. Тому міська рада була позбавлена можливості дійти обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому земельним законодавством порядку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підтверджує наявність на неї права власності, а створює передумови для подальшого передання цієї земельної ділянки у власність. Така правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, постанові ВС від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обовязок (не є підставою для виникнення зобовязання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом. Така правова позиція викладена в постановах ВС від 03.04.2019 в справі № 509/4722/16-а, від 29.08.2019 в справі № 540/2441/18, від 19.09.2019 у справі № 398/1456/16-а.

Тобто отримання позивачем ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1151/15-20-СГ від 02.09.2020 не створило для відповідача Івано-Франківської міської ради обовязку такий проект затвердити.

Установлена судом обставина щодо перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у постійному користуванні третьої особи, з урахуванням положення ч. 5 ст. 116 ЗК України, згідно якого земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, унеможливлює передачуземельної ділянкибезоплатно увласність позивачув порядкуст.118ЗК України.

Частиною першоюст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі за № 910/10011/19.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права субєкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього субєкта, компенсація витрат, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти субєкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Суд зазначає, що в рамках розгляду даної справи позивач не заявив вимог про скасування рішення відповідача від 26.11.2021 № 424-18, яке стало підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за третьою особою КП «Франківськ Агро», про припинення права постійного користування земельною ділянкою третьої особи.

Тому обраний позивачем спосіб захисту суд уважає неефективним.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин суд приходить до висновку про відмову в позові.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 13, 14 Конституції України, ст. 80, 116, 118, 121, 122, 186-1 ЗК України, ст. 15, 16 ЦК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представники позивача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700.

Представник відповідача: Бахур Наталія Василівна, вул. Набережна, 56, с. Княжолука Долинської ТГ Калуського району Івано-Франківської області.

Третя особа: Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 44315975.

Представник третьої особи: Устінський Андрій Вікторович, вул. Шопена, 5/2 офіс 6, м. Івано-Франківськ.

Повне судове рішення складено 27.06.2023.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ