Постанова

від 21.09.2023 по справі 300/3541/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 300/3541/21

Провадження № 22-ц/4808/1080/23

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене головуючою суддею Хоминець М.М. 22 червня 2023 року, повний текст якого складено 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним та зобов`язання до вчинення дій.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій, оскільки вказаний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1151/15-20-СГ від 02.09.2020 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 площею 0,4518 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Добровляни Добровлянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі даного наказу, укладеного договору та завдання на виконання робіт, ТОВ «ВААР» на замовлення позивача розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Добровляни. 29.12.2020 дана земельна ділянка передана в комунальну власність Івано-Франківської міської територіальної громади та 01.02.2021 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав. Вказує, що 03.02.2021 позивач звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки та подальшою передачею її у власність. Проте пунктом 22.1 п. 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 № 185-8 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Вважає, що Івано-Франківська міська рада не дотрималась вимог Земельного кодексу України та безпідставно відмовила позивачу в затвердженні проекту землеустрою і передачі земельної ділянки у власність. Враховуючи вказане, просив: визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 № 185-8 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» у частині пп. 22.1 п. 22, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки в с. Добровляни площею 0,4518 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012; зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передати її у власність позивачу.

Рішенням Тисменицького районного суду від 22 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 №18508 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. В п.22.1 згаданого рішення вказано, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Івано-Франківської МТГ із 29.12.2020 і відсутня інформація щодо погодження цього питання громадською радою. На думку апелянта, дане рішення суперечить Конституції України, а також позиції Верховного Суду в справі №820/4852/17. Апелянт з посиланням на ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України вказує, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише не погодження проекту в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, а також відсутність обов`язкової державної експертизи. Крім того вказує, що 27.05.2021 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ. Вказаним законом залишено для набувачів прав на землю права на завершення процедури приватизації або права користування земельними ділянками, якщо процедура була розпочата на підставі дозволів на розроблення документації із землеустрою, отриманих до набрання чинності цим Законом. А тому ОСОБА_1 законно очікував на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, оскільки отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою вказаної земельної ділянки, уклав відповідний договір із проектною організацією та оплатив їхню роботу.

Апелянт з посилання на правову позицію Верховного Суду, яка міститься в постанові від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18 вказав, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зважаючи на вказане, на думку ОСОБА_1 , зобов`язання Івано-Франківську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність позивачу є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, вирішити питання судових витрат.

У поданому відзиві представник Комунального підприємства «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради КП доводи апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що третій особі рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 №424-18 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування. За КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що на момент прийняття Івано-Франківською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки та передачу її у користування КП «Франківськ Агро» жодних прав на цю земельну ділянку за іншими особами зареєстровано не було. Вважає, що отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою не створило для міської ради обов`язку такий проект затвердити. Вказане, на думку третьої особи, відповідає правовому висновку Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18. Крім того, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки позивач не заявляв вимог, спрямованих на припинення права постійного користування КП «Франківськ Агро» спірною земельною ділянкою. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представники Івано-Франківської міської ради та КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради доводи апеляційної скарги заперечили з огляду на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Додатково зазначив, що міська рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою КП «Франківськ Агро» 30.07.2021, а після виготовлення проектної документації рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 КП «Франківськ Агро» було передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею орієнтовно 100 га.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника міської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, Івано-Франківська міська рада взяла до уваги відомості, що містяться в довідці з містобудівного кадастру, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 знаходиться за межами розробки генерального плану с. Добровляни, інженерно-геодезичні вишукування потребують виготовлення. Тому міська рада була позбавлена можливості дійти обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому земельним законодавством порядку. При цьому місцевий суд зазначив, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підтверджує наявність на неї права власності, а створює передумови для подальшого передання цієї земельної ділянки у власність. Крім того, позивач не заявив вимог про скасування рішення відповідача від 26.11.2021 № 424-18, яке стало підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за третьою особою КП «Франківськ Агро», про припинення права постійного користування земельною ділянкою третьої особи, а тому місцевий суд вважав обраний ОСОБА_1 спосіб захисту неефективним.

З цим висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1151/15-20-СГ від 02.09.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012, яка розташована за межами населеного пункту с. Добровляни Добровлянської сільської ради Івано-Франківського (до 19.07.2020 Тисменицького) району Івано-Франківської області з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі даного документу ТОВ «ВААР» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Добровляни (т.1, а.с.11-26).

Оскільки 29.12.2020 дана земельна ділянка передана в комунальну власність Івано-Франківської міської територіальної громади, право власності цієї громади 01.02.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач 03.02.2021 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення згаданої вище земельної ділянки з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 площею 0,4518 га та подальшою передачею її у власність.

Пунктом 22.1 п. 22 рішення від 29.04.2021 № 185-8 Івано-Франківської міської ради відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки площею 0,4518 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (довідка з МБК № 28131, вказана земельна ділянка є комунальною власністю Івано-Франківської МТГ із 29.12.2020, відсутня інформація щодо погодження цього питання громадською радою).

Рішенням від 30.07.2021 № 294-13 Івано-Франківська міська рада надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни третій особі КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради (т.1, а.с.66).

26.11.2021 рішенням Івано-Франківськї міської ради № 424-18 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4518 га з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 в с. Добровляни та передано її в постійне користування КП «Франківськ Агро» Івано-Франківської міської ради для іншого сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.134).

Право постійного користування названого підприємства вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с.130).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства регулюється, зокрема, ЗК України.

Частинами першою, третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З аналізу статті 118 ЗК України випливає, що для отримання безоплатно у власність громадян земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З листа Департаменту комунальних ресурсів від 04.08.2021 №11.1-07/381 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2625881200:01:003:0012 зареєстрована за номером 40276786 від 25.01.2021 як землі комунальної власності і перебуває у комунальній власності Івано-Франківської міської територіальної громади з цільовим призначенням 16.00 землі запасу.

Матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 звертався з моменту державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку до Івано-Франківської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це передбачено частиною шостою статті 118 ЗК України.

Вказане підтверджено також п. 22.1 оспорюваного рішення Івано-Франківської міської ради від 29.04.2021 №185-8, де зазначено про відсутність інформації щодо погодження цього питання громадською радою.

Крім того, з довідки з містобудівного кадастру №30919 від 22.06.2021, підписаної в.о. першого заступника Директора Департаменту головного архітектора міста Мусіловського І. та начальника відділу містобудівного кадастру Гаврилишин І. вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами розробки генерального плану с. Добровляни, інженерно-геодезичні вишукування потребують виготовлення (т.1 а.с. 22-24).

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності можливості у міської ради дійти обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому земельним законодавством порядку.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку про те, що процедура отримання позивачем земельної ділянки в приватну власність не відповідає вимогам закону, а тому немає підстав для визнання рішення міської ради про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність неправомірним, оскільки їх розробка здійснена з порушенням норм земельного законодавства.

Апеляційний суд зауважує, що стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказане питання має вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Враховуючи наведене, право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року у справі 816/1920/17 та висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільногоправа уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також маєправоназахистсвого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа маєправозвернутися до судуза захистомсвого особистого немайнового або майновогоправата інтересу. Способамизахистуцивільнихправта інтересів можуть бути: 1) визнанняправа;2) визнання правочину недійсним; 3)припиненнядії, яка порушуєправо;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припиненняправовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконнимирішення,дійчибездіяльності органу державноївлади,органувладиАвтономної Республіки Крим або органумісцевого самоврядування,їхніх посадових і службовихосіб.Суд може захистити цивільнеправоабо інтерес іншим способом, що встановлений договором абозаконом.

З урахуванням цих нормправомна звернення до судуза захистомнаділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме їїправ,свободчиінтересів, а такожуразі звернення до судуорганівіосіб,уповноважених захищатиправа,свободи та інтереси іншихосібабо державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити,чибули порушені, не визнані або оспореніправа,свободичиінтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру,задопомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних)праві вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способузахистуцивільногоправазалежить як від зміступрава чиінтересу,за захистомякого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такіправо чиінтерес мають бути захищені судому спосіб,який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідногоправа чиінтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 рокуусправі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 рокуусправі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 рокуусправі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 рокуусправі № 48/340, від 22 жовтня 2019 рокуусправі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідностіповторногозвернення до суду.

Судовий захистповиненбути повним та відповідатипринципупроцесуальної економії,тобтозабезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.Такі правові висновкисформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Визначаючи належність обраного позивачем способузахисту,слід оцінювати його ефективність длязахистутогоправа чиінтересу,за захистомякого позивач звернувся до суду. Вимога прозахистцивільногоправаабо інтересу має відповідати змісту цьогоправа чиінтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновленняправа чиінтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не заявлено вимог про скасування рішення відповідача від 26.11.2021 №424-18, яке стало підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за КП «Франківськ Агро».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20, від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 22 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська

Повний текст постанови складено 26 вересня 2023 року.