Рішення

від 12.06.2023 по справі 379/968/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/968/20

Провадження № 2/379/11/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Таращі,у порядкузагального позовногопровадження,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка-Реєстр» про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, припинення права власності на земельні ділянка та скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Петрівської сільської ради від 22 вересня 2017 року № 201-27-УІІ «Про заяву громадянина ОСОБА_4 щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності Петрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства»;

2) Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Петрівської сільської ради від 22 вересня 2017 року № 199-27-УІІ «Про заяву громадянки ОСОБА_5 щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності Петрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства»;

3) Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Юшківорізької сільської ради від 21 грудня 2017 року № 270-30-УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність»;

4) Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Юшківорізької сільської ради від 21 грудня 2017 року № 264-30-УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність»;

5) Припинити право власності на земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224484401:01:005:0082 розташовану АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 ;

6) Припинити право власності на земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224484401:01:005:0076 розташовану АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 ;

7) Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Миронівської районної ради "Миронівка-реєстр" (з відкриттям розділу), індексний номер: 39519816 від 05.02.2018 16:14:44, ОСОБА_7 ;

8) Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Миронівської районної ради "Миронівка-реєстр" (з відкриттям розділу), індексний номер: 39521249 від 05.02.2018 16:55:30, ОСОБА_7 .

В обґрунтування позову зазначав, що позивач є землекористувачем земельної ділянки орієнтованою площею 1,82 га на території Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області згідно рішення сімдесятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року. Відповідно до п.7.1.3 рішення № 112-20-УІІ від 19 січня 2017 року Петрівської сільської ради «Про внесення змін до рішення Петрівської сільської ради «Про місцеві податки і збори на 2017 рік та ставки акцизного збору з реалізації суб`єкта господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 2017 рік» позивача звільнено від сплати земельного податку.

Проте рішенням 01 вересня 2017 року № 175-26-УІІ «Про вилучення земельної ділянки з користування громадян» було вилучено в позивача земельну ділянку площею 1,82 га, що перебувала у його постійному користуванні без скасування рішення сімдесятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року. Не погоджуючись з такими діями позивач оскаржив їх в судовому порядку і 07 вересня 2018 року суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області про зобов`язання вчинити певні дії визнав протиправним, скасував рішення сесії Петрівської сільської ради від 01.09.2017 №175-26-УІІ «Про вилучення земельної ділянки з користування громадян», у частині вилучення земельної ділянки у ОСОБА_1 орієнтовною площею 1,82 га.

Проте, як вбачається з відповіді Таращанської районної державної адміністрації № 07-09/62 від 22.11.2019 року рішеннями Юшківорізької сільської ради від 21 грудня 2017 року № 264-30-УІІ та № 270-30-УІІ ця земельна ділянка була передана у власність працівникам соціальної сфери села ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , відповідно до виготовлених проектів землеустрою, та право власності на земельні ділянки (кадастрові номери земельних ділянок - 3224484401:01:005:0076 та 3224484401:01:005:0082) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року вбачається, що у позивача незаконно вилучено земельну ділянку, жодного дозволу відповідачам на приватизацію цієї земельної ділянки позивач не надавав, а отже вони її отримали в приватну власність незаконно.

У відзивіна позовнузаяву представниквідповідача (а.с.88-90т.1) зазначав, що Таращанська міська рада повністю заперечує позовні вимоги з наступних підстав. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він є землекористувачем земельної ділянки орієнтовною площею 1,82 га, на території Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області, згідно рішення сімдесятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року. Проте статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У ст. 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Всупереч норм вище вказаних статей, позивачем не надано копії правовстановлюючого документа на земельну ділянку орієнтовною площею 1,82 га, яка є предметом позовних вимог, чи інших документів, які б підтвердили закріплене за ним право користування/право власності на вказану земельну ділянку. Пунктом 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Представник позивача заявляє, що з рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 вбачається, що у позивача незаконно вилучено земельну ділянку, жодного дозволу відповідачам 2 і 3 на приватизацію цієї земельної ділянки позивач не надавав (що передбачено ч. 6 ст. 118 ЗК України), а отже вони її отримали в приватну власність не законно. Посилання на ч. 6 ст. 118 ЗК України має місце виключно в тому випадку, коли землекористувач зареєстрував в законному порядку своє право користування чи право власності на земельну ділянку, як того вимагає ст. 125 та 126 ЗК України.

Враховуючи той факт, що за період користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1,82 га на території Юшківорізької сільської ради, позивачем не було дотримано вимог вищевказаних статей, щодо здійснення державної реєстрації цих прав, застосування сільською радою вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України при вилученні земельної ділянки в позивача, є недоцільним.

У додатковихпоясненнях представникТаращанської міськоїради (а.с.182-185т.2) зазначала, що проведена додаткова судова земельно-технічна експертиза від 28.04.2023 № 739/23/41/13123/23/41 та її результати жодним чином не підтверджують позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки право користування земельною ділянкою орієнтовно площею 1,82 га не зареєстровано ним у встановленому законом порядку, відтак Петрівською сільською радою при прийнятті оскаржуваних позивачем рішень, жодним чином не порушено прав та інтересів ОСОБА_1 на користування та розпорядження земельною ділянкою, оскільки таких прав він і не набував. Також при проведенні даної експертизи було враховано лише рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994, згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж цієї земельної ділянки, визначеними за результатами проведених в натурі (на місцевості) польових геодезичних робіт. ОСОБА_1 не надано документів, які посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, документів із землеустрою, відповідно до яких відбувалось формування земельної ділянки, переданої в користування, інших графічних матеріалів, які підтверджують розташування земельної ділянки, переданої в постійне користування позивачу відносно твердих ознак на місцевості (доріг, ліній електропередач, тощо). Тобто фактично визначення меж земельної ділянки, якою користувався позивач, проводилось виключно зі слів самого позивача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що у нього коло хати є 15 соток. А спірна земельна ділянка знаходиться за селом. Він подав документи на цю землю за селом. Київська обласна рада виділа йому землю в користування. Йому до ділили в сумі до 2 га землі. Спірна земля це ділянка, яка обмежена дорогою, яром та ліском. Голова сільради сказав, що він (позивач) вже використав право на приватизацію15 соток землі, тобто приватизував город біля хати. Тому йому сказали, що спірну земельну ділянку він вже не має права приватизувати. В 2017 році у нього вилучили спірну земельну ділянку та надали у власність відповідачам. Експерту показував межі земельної ділянки: дорогу, яр, ліс, а з четвертої сторони земля межує із земельною ділянкою фермера.

Представник позивача адвокатКочин С.С. усудовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що позивач користувався земельною ділянкою, яку отримав на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року. Він був звільнений від сплати податку за землекористування. Потім рішенням сільради в позивача вилучили земельну ділянку. Позивач звернувся з позовом до окружного адміністративного суду, який скасував рішення сільради. Потім земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . До 2002 року був інший Земельний кодекс, не існувало земельного кадастру. У позивача на підтвердження права користування було тільки рішення обласної ради від 12.05.1994 та викопіювання. Коли сільрада отримала рішення обласної ради, землевпорядна організація на місці виділяла земельні ділянки. Державний акт на спірну земельну ділянку позивач не отримував. Документація щодо координат земельної ділянки не виготовлялась. Позивач використав право на приватизацію на іншу земельну ділянку. Позивач особисто не вжив заходів щодо реалізації п. 2 рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року щодо отримання акту на право користування земельною ділянкою. В рішенні Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року зазначено 2 га, а по факту в позивача 1,82 га.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Клапчук Ф.П. у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що позивачем не доведено право користування земельною ділянкою. Рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12 травня 1994 року таке право позивача не підтверджує. На викопіюванні (а.с. 18), дата не зазначена, однак, Держземагенство створено лише у 2000 році. Рішенням окружного адміністративного суду право користування позивачем спірною земельною ділянкою також не підтверджено. Висновок експертизи є недопустимим доказом, оскільки відсутні землевпорядні документи. Межі земельної ділянки при проведенні експертизи встановлювалися зі слів позивача. Також експертом без погодження з судом було змінено питання на експертизу.

Представник відповідача Таращанськоїміської радиБілоцерківського районуКиївської областіКудрицька І.О. у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що право користування виникає з моменту реєстрації. Позивачем не надано правовстановлюючих документів. Отже у позивача не виникло право користування земельною ділянкою. Згода Воскресенського не була потрібна.

Суд, заслухавши думку позивача та представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 «Про збільшення розмірів земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств окремим громадянам» погоджено збільшення розмірів земельних ділянок громадянам для ведення особистих підсобних господарств з урахуванням розмірів земельних ділянок, наданих їм для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до 2-х гектарів, зокрема, ОСОБА_1 на території Петрівської сільської ради народних депутатів Таращанського району Київської області. (а.с.17 т.1)

У зв`язку із перейменуванням села Петрівське Таращанського району Київської області на село Юшків Ріг Таращанського району Київської області, Петрівська сільська рада Таращанського району Київської області перейменована на Юшківорізьку сільську раду Таращанського району Київської області, у відповідності до рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області від 01.12.2017 № 243-29-УІІ (а.с.15 т.1).

У листі від 22.11.2019 № 07-09/62 Таращанська районна державна адміністрація Київської області зазначала, що у користуванні позивача з 1994 року перебувала земельна ділянка із земель комунальної власності Юшківорізької сільської ради орієнтовною площею 1,82 га, відповідно до рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 «Про збільшення розмірів земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств окремим громадянам». Рішенням Юшківорізької сільської ради від 01.09.2017 №175-26-УІІ дана земельна ділянка була вилучена з користування ОСОБА_1 . У судовому порядку 07.09.2019 визнано протиправним та скасовано рішення сільської ради, проте рішенням суду не було скасовано право власності громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ці земельні ділянки. На даний час вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.16, 238 т.1).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 у справі № 379/246/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юшківорізькоїсільської радиТаращанського районуКиївської областіпро зобов`язаннявчинити певнідії, визнано протиправним та скасовано рішення сесії Петрівської сільської ради від 01.09.2017 №175-26-УІІ «Про вилучення земельної ділянки з користування громадян», у частині вилучення земельної ділянки у ОСОБА_1 орієнтовною площею 1,82 га (а.с.19-21 т.1).

Адміністративним судом (а.с.20 т.1) «у ході розгляду справи встановлено, підтверджується наявними матеріалами та не заперечувалось відповідачем, той факт, що позивач є постійним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1,82 га» (преюдиційні обставини, що не потребують доказування).

На плані землекористування (формування території) Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області місце розташування земельної ділянки позначено сірим кольором, згідно викопіювання виготовленого відділом Держземагенства у Таращанському районі Київської області (а.с.18 т.1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3224484404:01:005:0076 сформована за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с.190-204 т.1), на підставі наданого дозволу на його розроблення рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області від 22 вересня 2017 року № 199-27-УІІ «Про заяву громадянки ОСОБА_5 щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності Петрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства» (а.с.12 т.1).

Рішенням Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області від 21 грудня 2017 року № 264-30УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність громадянки України ОСОБА_11 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3224484401:01:005:0076 (а.с.14 т.1).

29.01.2018 державним реєстратором Комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка-реєстр» Київської області Степаненко Аліною Валеріївною внесено запис № 24686223, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39521249 від 05.02.2018 16:55:30, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484401:01:005:0076, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1477738032244, підстава державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування №264-30-УІІ від 21.12.2017 Юшківорізької сільської ради (а.с.22 т.1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3224484401:01:005:0082, сформована за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с.175-189 т.1), на підставі наданого дозволу на його розроблення рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області від 22 вересня 2017 року № 201-27-УІІ «Про заяву громадянина ОСОБА_2 щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності Петрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства» (а.с.11 т.1).

Рішенням Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області від 21 грудня 2017 року № 270-30-УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_12 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3224484401:01:005:0082 (а.с.13 т.1).

29.01.2018 державним реєстратором Комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка-реєстр» Київської області Степаненко Аліною Валеріївною внесено запис № 24684958, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39519816 від 05.02.2018 16:14:44, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484401:01:005:0076, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1477674532244, підстава державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування №270-30-УІІ від 21.12.2017 Юшківорізької сільської ради (а.с.23 т.1).

У 2021 КОФ ДП «Центр ДЗК» БМРВВ розроблено зведений план земельних ділянок:

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 :01:005:0076, площа 1 га;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 :01:005:0082, площа 1 га;

ОСОБА_1 , площа 1,7871 га, умовна межа земельної ділянки (а.с.140 т.1).

У висновку експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 379/968/20 від 28.04.2023 739/23-41/13123/23-41 (а.с.123-147 т.2) зазначено, що:

1.Межі земельної ділянки, якою фактично (на місцевості) користувався ОСОБА_1 , незначною мірою не співпадають із межами земельної ділянки згідно із координатами відображеними на зведеному плані земельних ділянок у справі в томі 1 а.с. 140.

2.Земельна ділянка з кадастровим номером 3224484404:01:005:0076, площею 1,000 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , частково, площею 0,7936 га, розташована в межах земельної ділянки, якою ОСОБА_1 користувався на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 року, згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж цієї земельної ділянки, визначеними за результатами проведених в натурі (на місцевості) польових геодезичних робіт.

3.Земельна ділянка з кадастровим номером 3224484401:01:005:0082, площею 1,000 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , частково, площею 0,9991 га, розташована в межах земельної ділянки, якою ОСОБА_1 користувався на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 року, згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж цієї земельної ділянки, визначеними за результатами проведених в натурі (на місцевості) польових геодезичних робіт.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 3 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Земля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Правовласності наземлю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 1 ЗК України).

Згідно частин 2 ст. 3 ЗК України (в редакції 22.06.1993) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до вимог ст.56 ЗК України (в редакції 22.06.1993) для веденняособистого підсобногогосподарства громадянамза рішеннямсільської,селищної,міської Ради народнихдепутатів передаютьсябезплатно увласність земельніділянки,в межахнаселених пунктів,у розмірах,вказаних уземельно-обліковихдокументах,або надаютьсябезплатно увласність урозмірі небільше 0,6гектара. Забажанням громадянїм додатковоможуть надаватисяземельні ділянкиу користування. Загальнаплоща цихділянок неповинна перевищувати1гектара. Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може провадитись за погодженням з обласною Радою народних депутатів (ст. 56 ЗК України в редакції 22.06.1993).

Так рішенням сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 погоджено збільшення розмірів земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистих підсобних господарств до 2 гектарів на території Петрівської сільської ради народних депутатів Таращанського району Київської області (а.с.17 т.1).

Відповідно до вимог ст.7 ЗК України (в редакції 22.06.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно ст.22ЗК України (в редакції 22.06.1993) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2019 року у справі 902/201/19 вказано, що преюдиціальністьце обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду встановлено той факт, що не підлягають доведенню при вирішенні даного спору, а саме: позивач ОСОБА_1 є постійним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1,82 га (а.с.20 т.1).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022року у справі 640/10625/21вказано, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Конституцією України(статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Отже, преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

обставина встановлена судовим рішенням;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Оскільки,як вадміністративній справітак і в даній цивільній справі предметом позову є відновлення порушеного права користування позивача однією і тією ж земельною ділянкою.

Також позивач і відповідач у першій справі збігаються із сторонами у справі, що розглядається судом на даний час, оскільки Таращанська міська рада Київської області є правонаступником Петрівською (Юшковорізької) сільської ради Таращанського району Київської області.

Крім того рішення сільської ради, яке скасоване Київським окружним адміністративним судом, було однією із підстав надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.16 т.1).

Суд у даному випадку застосовує преюдицію, оскільки вбачає причинний зв`язок виникнення правовідносин між позивачем та відповідачами на основі існуючих із органами місцевого самоврядування, а тому наявність у ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 1,82 га є встановленим фактом адміністративним судом та не підлягає доказуванню.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановленостаттею 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостоїстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частинами сьомою та восьмоюстатті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1цього Кодексу.

22.09.2017 Петрівська (Юшківорізька) сільська рада надала дозвіл відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 1,00 га (кожному) із земель комунальної власності АДРЕСА_1 у межах села Юшків Ріг Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.11,12 т.1).

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивноговисновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

21.12.2017 Юшківорізькою сільською радою Таращанського району Київської області було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів та передано безоплатно у власність:

ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 га, кадастровий номер 3224484401:01:005:0076 (а.с.14 т.1);

ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 га, кадастровий номер 3224484401:01:005:0082 (а.с.13 т.1).

Відповідно до частини першоїстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина другастатті 116 ЗК України).

Згідно зі статтями125,126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень».

29.01.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484401:01:005:0076 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224484401:01:005:0082 (а.с.22, 23 т.1).

Щодо вирішення спору по суті

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першоюстатті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першоїстатті 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другоїстатті 116 ЗК Українинабуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першоїстатті 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першоїстатті 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК України (в редакції 22.06.1993) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 ЗК України (від 18 грудня 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

26 грудня 1992 року Кабінет Міністрів України видав Декрет «Про приватизацію земельних ділянок», яким зупинив дію статті 23 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року щодо власників земельних ділянок, визначених у статті 1 Декрету. До них були віднесені громадяни України, які отримували у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року.

Отже, право власності таких громадян на зазначені земельні ділянки посвідчувалося не державними актами, а записом у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю відповідною радою народних депутатів. На практиці витяг з протоколу сесії відповідної ради був документом, який посвідчував набуте громадянином України право власності на земельну ділянку. (Становлення в розвиток земельного законодавства України у ХХ на початку ХХІ століття, Науково-практичний посібник для суддів та кандидатів на посаду судді, Київ 2018, аркуш 63).

Позивач має право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 1,82 га, яке надане рішенням сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 «Про збільшення розмірів земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств окремим громадянам».

1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна "набувають" (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення). Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права.

Крім того, положення пункту 6 розділу X ЗК України від 25жовтня 2001року втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду№ 5-рп/2005від 22.09.2005 -«Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них».

А тому посилання представника Таращанської міської ради щодо ненадання позивачем копій правовстановлюючого документа на земельну ділянку орієнтовною площею 1,82 га, які б підтвердили закріплене за ним право користування у розумінні статті 125,126 ЗК України, є безпідставними.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно достатті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбаченихстаттею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених устатті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбаченихстаттями 140 - 149 ЗК України.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 листопада 2019 року у справі №906/392/18, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному вРішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Отже, правові підстави в Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області на позбавлення ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 1,82 га розташованої по АДРЕСА_1 , відсутні.

У пункті 7постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 16квітня2004року «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 350/67/15-ц від 20 березня 2019 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 рокуу справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи встановлено, що в межах земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_1 на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994 року, розташовані частково:

-земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (0,7936 га із 1,0000 га)

-земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (0,9991 га із 1,0000 га) .

У висновку експерта зазначено, що листом ОСОБА_13 та ОСОБА_14 направлено клопотання експерта про забезпечення прибуття експертів із експертної установи на місцевість для обстеження об`єкта дослідження (а.с.125 т.1).

Таращанський районний суд Київської області також направляв сторонам клопотання експерта КНДІСЕ Юрія Бікус про забезпечення обстеження об`єкту дослідження (а.с.110 т.1).

На момент проведення додаткової судової експертизи учасники справи були повідомлені про дату та час її проведення, але своїм правом присутності під час її проведення скористалися лише позивач ОСОБА_15 та його представник ОСОБА_16 .

А тому суд не бере до уваги твердження представника Таращанської міської ради, що фактично визначення меж земельної ділянки, якою користувався позивач, проводилось під час експертизи виключно зі слів самого позивача.

Крім того, Таращанська районна державна адміністрація зазначала, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні позивача з 1994 року відповідно до рішення Київської обласної ради народних депутатів від 12.05.1994, була вилучена та рішеннями Юшківорізької сільської ради передана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як зазначав представник Таращанської міської ради Київської області у відзиві, що за період користування земельною ділянкою позивачем не здійснено державної реєстрації цих прав. Так і у додаткових поясненнях представник даного відповідача посилався на відсутність права користування земельною ділянкою у позивача.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з пунктом 7Перехідних положень ЗК України від 2001 рокугромадяни, що одержали у користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

А пунктом 1 Перехідних положень ЗК України від 2001 року передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 15листопада2018року у справі № 156/370/16-ц, що доводи касаційної скарги щодо невизначення судами меж розташування земельної ділянки, відсутності кадастрового номеру не спростовують обґрунтованість висновків судів щодо набуття ОСОБА_4 в порядку спадкування права власності на земельну ділянку в межах та конфігурацією, що раніше визначені документацією із землеустрою сільською радою.

Сторони зазначають, що позивач користується з 1994 року та надалі продовжує користуватися земельною ділянкою (позначена сірим кольором на плані землекористування (формування території) Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.18 т.1)), яка з 2017 року перебуває у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Згідно висновку викладеного Верховного Суду викладеного в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 908/1947/19, «право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду».

Оцінюючи висновок експертів від 28.04.2023 № 739/23-41/13123/23-41 у сукупності із іншими доказами, враховуючи те, що згідно рішенням Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 є постійним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1,82 га, відповідачі не оспорюють факту користування земельною ділянкою позивачем, місце розташування якої збігається із розташуванням земельними ділянками наданими у власність відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішеннями сільської ради, суд дійшов висновку, що під час прийняття спірних рішень Юшківорізькою сільською радою Таращанського району Київської області було порушено право позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет власності. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Рішеннями Петрівської сільської ради від 21.12.2017 № 199-27-УІІ та №270-30УІІ «Про заяву громадянина ОСОБА_2 і громадянки ОСОБА_3 щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності Петрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства» затверджено проекти землеустрою та передано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 13-14 т.1), а набуте відповідачами право власності зареєстровано 29.01.2018 (а.с. 22-23 т.1).

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме: з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (постанова ВС від 01.07.2022 у справі справа № 700/309/20).

У зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання протиправними та скасувати рішень сільської ради щодо затвердження проектів щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасувати рішень сільської ради щодо надання їм дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З даної статті вбачається, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію їх прав та визнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуванняна підставісудового рішеннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ є окремими самостійними підставами припинення речового права.

У постанові від 22 серпня 2022 року в справі № 597/977/21 Верховний Суд зазначав, що «обґрунтованим є також висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах вимога ОСОБА_1 про скасування запису від 11 листопада 2016 року N 17480983 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту її прав, оскільки така вимога, по-перше, має похідний характер від заявленої нею вимоги про визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення міської ради, а по-друге, згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).»

У спірних правовідносинах вимога позивача про скасування рішення державного реєстратора має похідний характер від заявленої ним вимоги про визнання недійсним та скасування рішень сільської ради про затвердження проектів землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Отже, скасування рішень Юшківорізької сільської ради від 21.12.2017 №270-30-УІІ №264-30-УІІ, на підставі яких державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та проведено державну реєстрацію прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також припинення зареєстрованого їх права власності на земельні ділянки призведе до відновлення порушених прав позивача без застосування додаткових способів захисту.

Таким чином, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов`язаний, зокрема провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою суду від 02.11.2021 задоволено клопотання представника позивача та у справі призначено судову земельно-технічну експертизу та з питань землеустрою проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.209-210 т.1).

Ухвалою суду від 15.11.2022 задоволено клопотання представника позивача та у справі призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.96-97 т.2).

У відповідності до актів здачі-приймання висновку експертів (а.с.52, 122 т.2) позивачем ОСОБА_1 сплачено за проведення додаткової судовоїземельно-технічноїекспертизи -15101,60грн (а.с.188т.2)та 16474,56грн запроведення судової земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою (а.с.189 т.2), що разом становить 31576,16 грн.

Положенням частин першої, другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року*, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних (840,80 грн.).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2102 грн 00 коп. і від цієї суми буде розраховуватися розмірсудового збору, то у 2020 ця сума складала 840 грн 80 коп.

Так, згідно квитанцій від 26.02.2020 та 26.08.2020 №45872 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5044,80 грн та 2102,00 грн, що разом становить 7145,80 грн (а.с.23,27 т.1), замість 6726,40 гривень (840,80грн *8).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку із задоволенням чотирьох із восьми позивних вимог стягненню підлягає 50 відсотків понесених позивачем судових витрат (3363,20 грн судового збору та 15788,08 грн витрат на проведення експертизи) із відповідачів, пропорційно до задоволених позовних вимог стосовно кожного із трьох, а саме:

1)Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області по 50 відсотків 2 позивних вимог - 840,80 грн (420,40+420,40) судового збору та 3947,02 грн витрат на проведення експертизи);

2) ОСОБА_2 50 відсотків 1 позовної вимоги та 1 позовна вимога -1261,20 грн (840,80+420,40) судового збору та 5920,53 грн витрат на проведення експертизи);

3) ОСОБА_3 - 50 відсотків 1 позовної вимоги та 1 позовна вимога (840,80+420,40=1261,20 грн судового збору та 5920,53 грн витрат на проведення експертизи).

За таких обставин, керуючись Конституцією України, статтями 15, 16, 21 ЦК України, статтями 1-3, 7, 12, 22, 56, 92, 116, 118, 122, 141, 152, 155, Перехідними положеннями ЗК України, статтями 3, 12, 13, 19, 76-81, 133, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка-Реєстр» про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, припинення права власності на земельні ділянка та скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області від 21 грудня 2017 року № 270-30-УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність».

Визнати протиправним та скасувати рішення Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області від 21 грудня 2017 року № 264-30-УІІ «Про затвердження розробленого ПП «АЛ-МАЗ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність».

Припинити зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224484401:01:005:0082, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити зареєстроване за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224484401:01:005:0076, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути зТаращанської міськоїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 3947,02 грн (три тисячі дев`ятсот сорок сім гривень дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1261,20 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок) та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 5920,53 грн (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень п`ятдесят три копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1261,20 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок) та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 5920,53 грн (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень п`ятдесят три копійки).

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 22.06.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 040549955, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 7, м. Тараща Білоцерківського району Київської області, 09501;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МИРОНІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ «МИРОНІВКА-РЕЄСТР», ЄДРПОУ 40489411, місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 58, м. Миронівка Київської області, 08800.

Головуючий:В. І. Зінкін