Ухвала

від 27.06.2023 по справі 580/3770/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 червня 2023 року

м. Київ

справа №580/3770/22

адміністративне провадження № К/990/15632/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасиавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Черкасиавтотранс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просило:

- скасувати, як протиправну, постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки від 21.06.2022 року за №303916 про накладення на ПрАТ «Черкасиавтотранс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області від 21.06.2022 року №303916.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, передбачених в ухвалі суду від 23 березня 2023 року.

01 травня 2023 року касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повторно надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року визнано неповажними підстави, зазначені в заяві Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року залишено без руху із наданням строку скаржнику для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.

07 червня 2023 року до Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження на виконання вимог ухвали від 22 травня 2023 року.

У клопотанні скаржник зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято 09 лютого 2023 року у порядку письмового провадження, зареєстровано 10 лютого 2023 року та опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 лютого 2023 року. У паперовій формі оскаржувана постанова на адресу Укртрансбезпеки не надходила.

20 лютого 2023 року було подано службову записку щодо здійснення оплати судового збору з метою подачі касаційної скарги. 15 березня 2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті подано первісну касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. На виконання вимог вказаної ухвали від 23 березня 2023 року, Укртрансбезпекою до суду надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору було відмовлено, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті повернуто особі, яка її подала. Вказану ухвалу опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 квітня 2023 року.

Укртрансбезпекою зазначену ухвалу зареєстровано в електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті 13 квітня 2023 року.

Також скаржник вказує, що відповідно до рекомендацій роботи суддів в умовах воєнного стану, які оприлюднено Радою суддів України, рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов`язаних з встановлення строків, по можливості продовжувати їх до закінчення воєнного стану.

При цьому скаржник посилаєтеся на частину другу статті 64 Конституції України щодо прав і свободи під час воєнного стану, а також на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 щодо процесуальних строків стосовно звернення до суду.

Укртрансбезпека вказує, що нею постійно вживалися заходи із реалізації свого права на касаційне оскарження, а саме: оперативне подання службової записки про оплату судового збору за подання касаційної скарги у вказаній справі №580/3770/22, первинну касаційну скаргу було подано у тридцятиденний термін з дня, коли Укртрансбезпека дізналася про постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, та вчасно заявлялися клопотання про відстрочення сплати судового збору.

А тому, на думку скаржника, усе вищезазначене є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).

З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без надмірних зволікань та у розумний строк.

Разом з тим, при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасиавтотранс", розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Також відповідач зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Поновити Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) строк на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасиавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова