Ухвала

від 16.06.2023 по справі 369/13225/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13225/22

Провадження № 2/369/4005/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Ковальчук Л.М.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради, третя особа: Сєвєродонецька військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про скасування наказу та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа.

16.06.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючому по справі Ковальчук Л.М.

Заява про відвід обґрунтована тим, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради, третя особа: Сєвєродонецька військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про скасування наказу та поновлення на роботі. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.12.2022 року було залишено без руху позовну заяву, у зв`язку з необхідністю здійснити оплату судового збору у розмірі 992,40 грн. та надати оспорюваний наказ, або клопотання про його витребування, при цьому що матеріали справи містять докази звернення з адвокатським запитом до Відповідача про отримання наказу та іншої інформації. На виконання вказаної Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.12.2022 року суду надано квитанцію № 5787-0676-6021-3313 від 03.01.2023 року про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. та клопотання про витребування оспорюваного наказу. Однак, отримавши такі докази оплати судового збору та відповідне моє клопотання, суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. своєю ухвалою від 11.01.2023 року визнала позовну заяву Позивача - неподаною та повернула Позивачці. Разом з тим, Київський апеляційний суд своєю Постановою від 10.04.2023 року по справі № 369/13225/22 постановив: Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, на думку позивача, ухвалюючи ухвалу від 11.01.2023 року, суддя Ковальчук Л.М неповно з`ясувала обставини, що мають значення для справи, внаслідок цього дійшла висновків, які не відповідають обставинам справи, і порушила норми процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не дотримано балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та поданий відвід, дійшов до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 7 та 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Слід зазначити, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу

Відповідно до ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02, рішення від 9 листопада 2006 року, п. 49, 50, 52, 53 зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, … чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Ті ж самі висновки ЄСПЛ зазначив у рішенні у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року.

Вивчивши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки зважаючи на доводи заявника в обґрунтування заявленого відводу, об`єктивних підстав, які б свідчили про існування обставин визначених ст.ст. 36, 37 ЦПК України, судом не встановлено.

Наведені заявником підстави є лише її суб`єктивним сприйняттям обставин справи, а незгода з діями судді в сукупності з іншими обставинами, на які посилається заявник, не свідчить про наявність підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 ЦПК України та не може бути підставою для відводу.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення заявленого відводу судді суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 37,38, 40, 259, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК