Ухвала

від 26.06.2023 по справі 910/1074/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та

призначення справи до судового розгляду по суті

м. Київ

26.06.2023справа № 910/1074/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у закритому судовому засіданні

справу №910/1074/23

за позовом концерну «Військторгсервіс» (вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 33689922)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Технолоджі Груп» (вул. Нижній Вал, буд. 61, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 41475771)

про стягнення 126 495,64 грн,

за участю представників:

позивача - Гущи В.О. (наказ від 24.01.2022 №38-а);

відповідача - Бузинного А.С. (ордер від 20.12.2022 серія АІ №1350789),

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Військторгсервіс» (далі - Концерн) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Технолоджі Груп» (далі - Товариство):

- 44 310 грн основної заборгованості за укладеним сторонами договором публічного зберігання, що підтверджується заявою про акцепт договору публічного зберігання від 13.12.2021 №03-03/161Д/202 (далі - Договір 1); 44 310 грн 100% штрафу за порушення умов Договору 1; 467,88 грн втрат від інфляції та 101 грн 3% річних;

- 2 667,63 грн витрат на комунальні послуги за Договором 1;

- 17 100 грн основної заборгованості за укладеним сторонами договором реструктуризації боргу від 01.06.2022 №01/06-2022 (далі - Договір 2); 17 100 грн 100 % штрафу за порушення умов Договору 2; 361,13 грн втрат від інфляції та 78 грн 3 % річних, а всього 126 495,64 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 13.12.2021 Концерном (зберігач) та Товариством (поклажодавець) укладено Договір №03-03/161Д/202, відповідно до якого зберігач зобов`язався зберігати майно, передане йому поклажодавцем, і повернути майно у цілості на першу вимогу поклажодавця;

- у зв`язку з початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану сторони 26.05.2022 уклали додаткову угоду №2, якою змінено протокол узгодження цін в бік зменшення вартості послуг зберігання, які надаються Концерном;

- відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної та належної оплати послуг зі зберігання ГМЦ за Договором 1 не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з січня 2022 року по червень 2022 року в сумі 44 310 грн;

- враховуючи складну ситуацію, яка склалася в нашій країні, сторони 01.06.2022 уклали Договір 2, яким дійшли спільної згоди реструктуризувати борг строком на 6 місяців з щомісячною сплатою до 25 числа щомісяця у сумі 7 385 грн; проте Товариство жодного разу не сплатило щомісячний платіж за Договором 2 та відповідно до акта звірки починаючи з вересня 2022 року відповідач не сплачує щомісячний платіж за послуги зберігання у сумі 5 700 грн;

- станом на 16.01.2023 (дата підписання позову) заборгованість за Договором становить 44 310 грн, а за Договором №2 - 17 100 грн; 2 667,63 грн витрат на комунальні послуги за Договором 1;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених Договорів позивачем нараховано 44 310 грн 100% штрафу за порушення умов Договору 1, 467,88 грн втрат від інфляції та 101 грн 3% річних, 17 100 грн 100% штрафу за порушення умов Договору 2, 361,13 грн втрат від інфляції та 78 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 07.03.2023 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що:

- однією із підстав позову Концерн зазначає Договір 1, який додано до позову як додаток; про акцепт такого договору на умовах публічної пропозиції (публічний договір згідно зі статтею 633 Цивільного кодексу України [далі - ЦК України]) також йдеться в заяві про акцепт Договору 1, де вказано, що даний договір розміщено на вебсторінці позивача за посиланням https://vts.org.ua/;

- втім, прінтскрін вказаної вебсторінки (додаток 3) доводить, що тексту договору сторінка не містить; так само немає тексту файлу з договором публічного зберігання на сторінці «Документи» вказаного сайту (додаток 4, https://vts.org.ua/reporting-2/);

- зазначене свідчить, по-перше, про те, що Концерн не довів, що доданий до позову текст договору є саме тим публічним договором, до якого приєднався відповідач, а по-друге, свідчить про те, що сторонами взагалі не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору публічного зберігання;

- єдине, що із істотних умов договору зберігання вдалося знайти на вказаній вебсторінці (в розділі «Зберігання ТМЦ» - додаток 5, https://vts.org.ua/zberigannya-tovamo-materialnix-cinnostei/) - це те, що орієнтовна вартість послуг зберігання ТМЦ, за одне палето-місце становить: м. Київ - 90 - 108 грн;

- в той же час, як вбачається з заяви про акцепт Договору 1 вартість послуг зберігання ТМЦ за адресою: пров. Бородянський, 3 (м. Київ), становить 114 грн за одне палето-місце, що перевищує навіть вищу межу цінового діапазону, встановленого на офіційному сайті позивача;

- на сторінці офіційного сайту Концерну (https://vts.org.ua/zberigannya-tovarno-materialnix-cinnostei/) також зазначено, що надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей Концерном та його відокремленими структурними підрозділами здійснюється на підставі типового договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, затвердженого наказом генерального директора Концерну, однак даних, що наданий як додаток до позову текст Договору 1 було затверджено наказом генерального директора позивача, останнім не надано;

- згідно з пунктом 1.1 заяви про акцепт Договору 1 оплата послуг зберігання здійснюється на підставі виставлених рахунків зберігача; втім Концерн не надав суду належних доказів існування таких рахунків та доказів надіслання рахунків відповідачу, на підставі яких мала б здійснюватися оплата за послуги; тобто позивачем не доведено, що у відповідача взагалі виник момент виконання зобов`язання з оплати послуг;

- також відповідно до пункту 1.2 заяви про акцепт Договору 1 отримання послуг підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт; Концерн вираховує заборгованість відповідача за надані послуги за 11 місяців 2022 року (з січня по листопад включно); в той же час, до позову додано лише три акти наданих послуг зберігання від 28.02.2022 №492 (за лютий), від 31.03.2022 №769 (за березень) і від 30.04.2022 №1016 (за квітень); інших актів, а також доказів відмови відповідача від підписання актів за інші періоди позивачем не надано; таким чином, можемо зробити висновок, що позивачем взагалі не доведено факту надання послуг в інших періодах 2022 року;

- іншою підставою позовних вимог позивач наводить Договір 1, пунктом 1.7 якого передбачено розмір штрафу 100% від несвоєчасно сплаченої суми; в той же час, згідно з пунктом 1.5 Договору 2 чинність останнього може бути припинено, серед іншого, у разі порушення боржником (відповідачем) терміну оплати реструктуризованого боргу відповідно до пункту 1.2 Договору 2; в абзаці четвертому на сторінці 3 позовної заяви позивач визнає, що відповідач жодного разу не сплатив щомісячний платіж, як це передбачено пунктом 1.2 Договору 2; таким чином, з 26.07.2022 (дата, що настала за крайнім терміном здійснення першого платежу) Договір 2 в силу пункту 1.5 втратив чинність; втрата чинності Договором 2 означає втрату чинності і пунктом 1.7 про штрафні санкції; крім того, як зазначає сам позивач в позовній заяві, Договором 1 передбачено штраф у розмірі 10%; положення Договору 2 щодо встановлення штрафу у розмірі 100% було нікчемним з моменту підписання такого договору ще й в силу вимог статті 633 ЦК України;

- починаючи з моменту повномасштабного вторгнення на територію України російської федерації та введенням воєнного стану, відповідач потрапив під дію форс-мажорних обставин; домовленостями сторін не передбачено жодного строку для відповідача, в який би він повинен був повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин для подальшої можливості посилатися на дію вказаних обставин як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань; в той же час, з додаткової угоди №2 до Договору 1, позивач знав про вплив таких обставин на відповідача і визнавав їх;

- враховуючи, що позивач спочатку визнавав дію обставин непереборної сили та розумів причину несвоєчасного виконання зобов`язань, однак все ж звернувся з позовом до суду, в якому нарахував штрафні санкції, відповідач вимушений був звернутись до Торгово- промислової палати України з заявою від 27.02.2023 вих. №18/02/2023 про засвідчення форс-мажорних обставин, а також із офіційним письмовим повідомленням до позивача з відміткою Концерну про прийняття;

- також позивачем не надано обґрунтованого розрахунку втрат від інфляції та 3% річних; з наданих розрахунків слідує, що вони проводилися щодо суми разового платежу (7 385 грн), однак потім з незрозумілих причин такий розрахунок екстраполювався на інші разові платежі, незважаючи на те, що для кожного платежу існує свій строк та період погашення; крім цього, необґрунтованою є вимога щодо погашення комунальних платежів, не вказано підстав погашення таких платежів, а долучені до позову акти надання послуг сумарно складають 1 371,73 грн.

У відзиві на позовну заяву Товариство вказало про те, що: позовна заява підписана т.в.о. генерального директора Концерну Володимиром Олійником; в той же час, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені позивача, в тому числі повноважень на підписання позовної заяви; зокрема, враховуючи статус т.в.о. Концерном має бути доведений факт (наявність відповідного наказу, положення статуту тощо), що особа, яка тимчасово виконує обов`язки, має право підпису позову; оскільки позивач не надав докази щодо прав т.в.о. генерального директора Концерну Володимира Олійника на підписання позовної заяви, такий позов має бути залишений судом без розгляду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження Володимира Олійника як т.в.о. генерального директора Концерну підтверджені інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, жодних обмежень повноважень реєстр не містить, відтак, позовну заяву підписано належним представником позивача.

Позивач 10.03.2023 подав суду відповідь на відзив, в якій вказав таке:

- відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що Договір 1, який було додано позивачем, відсутній на вебсторінці Концерну, а тому, на думку Товариства, сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, у зв`язку з чим виникають підстави для визнання такого договору нікчемним; такі твердження відповідача є помилковими та такими, що не відповідають дійсності; на сайті позивача у розділі «Документи», містяться у відкритому доступі документи Концерну, в тому числі публічний договір позивача плюс акцепт до публічного договору, прінтскрін Товариство і само додає; якщо перейти за вказаним договором, то в електронному вигляді відкривається публічний договір з усіма істотними умовами; чому відповідач не знайшов зазначений договір позивачу не зрозуміло, так само як і не зрозуміло твердження Товариства стосовно того, що сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору; відповідач сам собі суперечить, адже підписання з його боку акцепту до Договору 1 свідчить про те, що Товариство ознайомлене з його умовами та погоджується з ними, про що ставить свій підпис;

- відповідно до пункту 3.2 Договору 1 підтвердженням повного та безумовного акцептування публічної оферти є підписання поклажодавцем заяви про акцепт даного договору; моментом акцепту публічної оферти вважається момент укладення Договору 1; такими твердженнями Товариство намагається уникнути відповідальності, адже заява акцепт була підписана відповідачем 13.12.2021 та з того моменту по день подачі позову у Товариства не виникали питання щодо нікчемності договору та не погодження усіх істотних умов, а усі умови Договору 1 його влаштовували;

- також відповідач зазначає, що Концерном жодним чином не було доведено факту надання послуг, та додано лише три акти надання послуг №492, №769 і №1016, а інших актів позивачем нібито додано не було; згідно з описом вкладення у цінний лист, який було надіслано відповідачу, та тих документів, які були додані до позовної заяви, Концерном додано до позовної заяви такі акти надання послуг: від 28.02.2022 №4926; від 31.03.2022 №803; від 31.03.2022 №769; від 30.04.2022 №1016; від 30.04.2022 №889; від 31.05.2022 №1217; від 30.06.2022 №1399; тому факт надання послуг підтверджений, в тому числі з боку відповідача, про що свідчить його підпис на зазначених актах надання послуг;

- Концерном, зважаючи на те, що більшість його об`єктів були передані у користування військовим, що в результаті значно зменшило дохід підприємства, враховуючи ситуацію, яка сталася в нашій країні, Товариству була зроблена суттєва знижка на надані послуги та досягнута згода з метою уникнення вирішення питання у судовому порядку, що заборгованість, яка рахувалася за відповідачем, відповідно до Договору підлягала частковій сплаті щомісячно; підписуючи Договір 2, Товариство було ознайомлене з умовами договору, та знало про відповідальність, яка виникає з нього в разі порушення умов Договору 2; так, відповідач у своєму відзиві з метою знову ж таки уникнення відповідальності, посилається на те, що відповідно до пункту 1.5 Договору 2 останній може бути припинено, серед іншого, у разі порушення боржником терміну оплати реструктуризованого боргу; відповідач вважає, що Договір 2 втратив свою чинність, штрафна санкція не нараховується, а встановлення 100% штрафу у Договорі 2 є нікчемними в силу вимог статті 633 ЦК України; проте закінчення договору не звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання, в тому числі, що стосується розрахунків; пункт 1.5 передбачає, що Договір 2 може бути припинено у разі порушення боржником терміну оплати, це право позивача припинити його, однак це право не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення своїх зобов`язань; Концерн з метою вирішення питання сплати заборгованості вирішив вказане питання мирним шляхом, а саме укладанням Договору 2; Товариство уникало відповідальності як за Договором 2, і не сплачувало свої борги, так і не сплачувало поточні свої зобов`язання за Договором 1;

- посилання відповідача на форс-мажорні обставини могли бути розглянуті, коли було б рішення ТПП України, яке звільняло б його від сплати за надані йому послуги;

- твердження Товариства про необґрунтовані нарахування 3% річних також не відповідають вимогами законодавства України, адже право нарахування 3% річних виникає у позивача внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач у поданій 10.03.2023 відповіді на відзив зазначає про те, що відзив відповідача на позовну заяву був підписаний особою, що не мала права підписувати такий відзив, доказів на повноваження у адвоката Волобуєва Ігоря Юрійовича на підписання відзиву надано не було; до відзиву долучено лише свідоцтво та ордер адвоката, сам договір про надання правової допомоги долучено не було, що у результаті не дає повноважень для адвоката підписувати вказаний відзив від імені Товариства; законодавство дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності, по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату; повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання відзиву, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі; враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги відзив Товариства на позов не повинен братися до уваги судом.

Згідно з частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, відповідно до поданого відповідачем ордеру від 01.03.2023 серія АІ №1318475 договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються, що є додатнім підтвердження прав адвоката на підписання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 17.03.2023 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно зазначив викладені у відзиві доводи, та вказав, що позивачем не спростовано та/або залишено без уваги аргументи Товариства щодо вартості послуги зберігання, необхідності затвердження публічного договору, відсутності рахунків, відсутності обґрунтованого розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, та щодо суми комунальних платежів, відтак, відповідач вважає зазначені обставини такими, що визнані Концерном повністю.

27.03.2023 відповідачем подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, договору від 25.01.2023 №1 про відступлення права вимоги та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2023.

Позивач 29.03.2023 подав суду додаткові пояснення, в яких просив не долучати до матеріалів справи документи, подані відповідачем 27.03.2023, з огляду на те, що такі документи не мають відношення до даного спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2023 ухвалено розгляд справи №910/1074/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.05.2023.

19.05.2023 відповідач подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що:

- відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2023, було проведено зарахування заборгованості за актами наданих послуг зберігання: від 28.02.2022 №492 (за лютий), від 31.03.2022 №769 (за березень) та від 30.04.2022 №1016 (за квітень) на загальну суму 28 386 грн;

- Товариство має право на свій розсуд визначати суму дійсного грошового зобов`язання, що підлягала зарахуванню із зустрічною однорідною вимогою;

- Договір 2 не може встановлювати розмір чинного зобов`язання відповідача перед позивачем;

- в абзаці 4 на сторінці 3 позовної заяви Концерн визнає, що Товариство жодного разу не сплатило щомісячний платіж, як це передбачено пунктом 1.2 Договору 2;

- з 26.07.2022 (дата, що настала за крайнім терміном здійснення першого платежу) даний Договір 2 в силу пункту 1.5 втратив чинність; втрата чинності договором означає втрату чинності усіма його пунктами;

- Договір 2 не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може містити інформацію про господарську операцію.

Концерн 19.05.2023 подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що:

- відповідно до отриманих пояснень від начальника дільниці Бойка С.В. (що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3) усім контрагентам, в тому числі Товариства, рахунки на оплату послуг надавалися особисто в руки; нарікань щодо не отримання рахунків від контрагентів, в тому числі від відповідача, до Концерну ні в усному, ані в письмовому порядку не надходило; Товариство знавло терміни коли йому потрібно оплачувати за надані йому послуги; до червня місяця 2022 року, відповідач сплачував кошти, рахунки надавалися йому і жодних нарікань чи заперечень не було; після підписання Договору 2, підтверджуючи борг у сумі 44 310 грн, відповідач припиняє сплачувати кошти за Договором 2 та за надані йому послуги; на контакт не йде, відповідальності намагається уникнути;

- Концерном було долучено до матеріалів справи акти надання послуг, які були підписані та повернуті з боку відповідача, нажаль інші акти не були повернуті відповідачем, при тому, що акти про передачу на відповідальне зберігання були підписанні з боку відповідача за весь період; надати усі акти надання послуг Концерн не може, проте підтвердженням того, що послуги надавалися може свідчити навіть те, що не зважаючи на заборгованість відповідач мав намір продовжити договірні відносини з позивачем на 2023 рік; враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем останній не має наміру продовжувати договірні відносини з Товариством.

22.05.2023 позивач подав суду клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 22.05.2023 оголошено перерву до 26.06.2023.

26.06.2023 у підготовче засідання з`явилися представники сторін.

Суд у підготовчому засіданні 26.06.2023 ставить на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/1074/23 до судового розгляду по суті.

Представники сторін у підготовчому засіданні 26.06.2023 повідомили суд про те, що заяв і клопотань не мають, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні, в зв`язку з чим просили суд розглянути справу по суті.

Відповідно до частини другої статті 177 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (пункт 18 частини другої статті 182 ГПК України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 182 ГПК України).

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті на 17.07.2023.

Керуючись статтями 177 - 185, 194, 196, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Закрити підготовче провадження та призначити справу №910/1074/23 до судового розгляду по суті на 17.07.23 о 12:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №12.

Ухвала набрала законної сили 26.06.2023 та оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана Марченко