Рішення

від 11.10.2007 по справі 6/558

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

11.10.07                                                                                

Справа № 6/558.

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за

позовом

Дочірнього

підприємства «Українська  пивна

компанія», Харківська область,

с.

Шелестово

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк

Луганської області

про стягнення 122 355 грн. 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача -Романченко О.М., дов. від 01.09.07;

від відповідача -ОСОБА_2, дов. № 2884 від 24.09.07;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про

стягнення з відповідача 122 355 грн. 45 коп., 

як відшкодування збитків, заданих втратою вантажу.

Відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву, за якими

останній зазначає, що отримувач вантажу ТОВ «Пивна компанія»повністю

розрахувався з відправником вантажу. Окрім цього, відповідно до вантажної

митної декларації відправником вантажу є ЗАТ «Інтертехніка», м. Донецьк, вул.

Кемеровська, 5, а не позивач у справі.

Також відповідач вважає, що позивачем вимоги за позовом не

доведені, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Разом з цим, позивач надав заперечення на відзив відповідача за

якими з доводами останнього не погодився та зокрема зазначив, що на момент

втрати вантажу між ДП «Українська пивна компанія»та ОСОБА_1 існували договірні

відносини щодо перевезення вантажів в міжнародному сполученні. В той же час,

між ДП «УПК»і ЗАТ «Інтертехніка»також існували договірні відносини, які

ґрунтувались на договорі доручення № 04(1)-12/04 від 20.12.04. відповідно до

якого позивач здійснював пошук перевізників вантажів, укладало з ними договори

на перевезення вантажів, забезпечувало належний контроль за доставкою таких

вантажів і несло відповідальність за збереження 

вантажу, та у випадку втрати вантажу, зобов'язувалось відшкодувати його

повну вартість.

Дослідивши обставини справи, надані  матеріали суд 

прийшов до наступного.      

16.08.2005. між СПД - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач у

справі) і ДП «Українська Пивна Компанія» (позивач у справі) був укладений

договір №130 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Пунктом 1.1. договору визначено, що «Відправник»- позивач доручає,

а Перевізник -відповідач зобов'язується організувати за рахунок позивача

виконання робіт з міжнародного перевезення вантажів. Позивач зобов'язується

оплатити цю роботу відповідно умов договору і заявки на конкретну перевозку,

яка є невід'ємною складовою цього договору.

Згідно розділу 3 договору відповідач надає для перевезення

транспортні засоби, що відповідають вимогам міжнародного  перевезення вантажів.

Відповідач організовує завантаження автомобіля, забезпечуючого

захист перевозимого вантажу від зовнішніх опадів і його схоронність при

перевезенні.

Згідно до заявки № 060150-1Х від 15.02.2006. позивач доручив

відповідачу здійснити перевезення відповідного вантажу -холодильного

обладнання, завантаження якого здійснювалося зі складу фірми «Інтертехніка»у м.

Донецьку за маршрутом Донецьк -Кантимирова -Москва.

Як вбачається із листа ПП ОСОБА_1 

на ім'я директора ДП «Українська Пивна Компанія»18.02.06. у м.

Богородицьк Тульської області  сталася

пожежа автомобіля, що спричинило  втрату

отриманого за вказаною вище заявкою вантажу. Факт пожару підтверджується

довідкою Відділу Державного пожежного нагляду Богородиць кого району та не

оспорюється  сторонами у справі.

На підставі викладеного позивач вважає, що діями відповідача, а

саме втратою вантажу йому заподіяні збитки у сумі 127 355 грн. 45 коп.   (під час пожежі було пошкоджено 63

холодильних торгівельних шаф «Інтер-501Т2 вартістю однієї - 2021,52 грн.).

В той же час відповіддю на претензію від 19.0-4.06. відповідач

визнав вказану суму та частково оплатив у сумі 5 000 грн. 00 коп., у зв'язку з

чим на момент звернення до суду із позовом сума збитків склала 122 355 грн. 45

коп., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, що між сторонами у справі був укладений договір на

перевезення, із матеріалів справи вбачається наступне.

18.08.2005. між СПД ОСОБА_1 і СПД ОСОБА_3був укладений договір №4т

на транспортування і експедирування вантажу (міжнародні вантажоперевезення), за

умовами якого останній зобов'язався доставити ввірений йому відповідачем вантаж

до місця призначення і передати його уповноваженій  на його отримання особі.

Тобто матеріали справи свідчать про те, що втрачений вантаж був

прийнятий до перевезення відповідачем та його перевезення було доручено

здійснити СПД ОСОБА_3.

Разом з цим 20.12.2004. між ЗАТ «Інтертехніка»- «Довіритель»та ДП

«Українська Пивна Компанія»- «Повірений»20.12.2004. було укладено договір

доручення № 04(1)-12/04 з додатковими угодами до нього, за умовами якого

«Повірений»- позивач у справі зобов'язався здійснити від та за рахунок

«Довірителя»фактичні дії, а саме: пошук та найом перевізників вантажів

автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Тобто, саме на виконання вказаного договору позивачем був

укладений   договір на перевезення від

16.08.2005. з  фізичною особою ОСОБА_1

Відповідно до п.2.1. договору доручення з урахуванням додаткової

угоди до договору від 03.01.04. позивач прийняв на себе відповідальність за

збереження на шляху усіх вантажів, перевезення яких здійснюється на виконання

умов цього договору та зобов'язався відшкодувати «Довірителю»при втраті,

пошкодженні вантажу повну вартість втраченого або пошкодженого вантажу.

Як було вказано вище, у зв'язку із пожежею був втрачений

відповідний вантаж і ЗАТ «Інтертехніка»позивачу направлено претензію від

13.03.06. щодо відшкодування шкоди у сумі 127 355 грн. 45 коп., що складає

вартість втраченого вантажу.

У судовому засіданні, представником позивача було повідомлено, що

вказана претензія ним визнана і зазначена сума прийнята до бухгалтерського

обліку у якості боргу.

          Оцінивши доводи

сторін у їх сукупності, господарський суд вважає вимоги позивача необгрунтованими,

а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції

України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких

ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень до суті спору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і

матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного

вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином

засвідченій копії.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських

відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо

здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки

особі, права або законні інтереси якої порушено. Згідно з ч. 2 цієї статті і

відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа

зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які

особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права

(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано

збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх

відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності

шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний

зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання

відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню

збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

Разом з цим,  під час

розгляду справи було встановлено, що втрачений 

вантаж позивачу не належав та останній фактично не оплачував його

вартість та не відшкодовував третім особам будь-які кошти, а визнана претензія

не може бути доказом заподіяних збитків, оскільки позивачем на момент розгляду

справи не було сплачено будь-якої суми на відшкодування шкоди, що була

заподіяна втратою вантажу.

Тобто, фактично позивачем не понесено ніяких збитків, що  могли б бути спричинені втратою відповідного

вантажу.

На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на

позивача.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224 ГК

України та керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні

позову відмовити.

2.          Судові витрати

покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з

дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

                   Дата

підписання рішення -16.10.2007.

          Суддя                                                                     

Т.А.Василенко

           Помічник

судді                                                 

Т.В.Шкуть