Постанова

від 11.12.2007 по справі 6/558

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

11.12.2007  року                                                                     

Справа № 6/558

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка

К.І.

суддів          Єжової

С.С.

          Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                                Міхальчук О.А.

за участю представників:

від  позивача:                               -Романченко

О.М., представник за дов. від 01.09.07 б/н;

від  відповідача:                                -ОСОБА_1, представник

за дов. від 24.09.07 №2884;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Дочірнього

підприємства “Українська пивна

компанія”, с. Шелестово Харківської області 

на рішення         

господарського суду                    Луганської області

від                                                 

11.10.07

по справі                                        №6/558

(суддя -Василенко Т.А.)

за позовом:                                        Дочірнього підприємства

“Українська пивна

компанія”, с. Шелестово Харківської області 

до відповідача:                              Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк 

Луганської області

про                               

                  стягнення 122355

грн. 45 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У вересні 2007

року Дочірнє підприємство “Українська пивна компанія”,                           с. Шелестово

Харківської області (далі за текстом -ДП “Українська пивна компанія”, позивач),

звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від

03.09.07 №133 з вимогами:

          -про стягнення з

фізичної особи -підприємця ОСОБА_2,                           м. Сєвєродонецьк

Луганської області (далі за текстом -приватний підприємець ОСОБА_2,

відповідач), збитків, завданих втратою вантажу, у сумі 122355 грн. 45 коп.;

          -про накладання

арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, у розмірі 122355

грн. 45 коп. в порядку забезпечення позову.

          Ухвалою від 12.09.07 у справі №6/558

господарський суд Луганської області заяву позивача щодо вжиття запобіжних

заходів, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, які належать

відповідачу, відхилив з мотивів того, що позивачем не наведено обґрунтування та

не надано доказів про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи

зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

          Рішенням

господарського суду Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558  у задоволенні позову відмовлено.          

          Згадане рішення

суду першої інстанції мотивоване наступним:

          -вимоги позивача є

необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач

зобов'язаний був довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної

поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та

поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності,

підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати

докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі;

-під час розгляду справи було встановлено, що втрачений  вантаж позивачу не належав та останній

фактично не оплачував його вартість та не відшкодовував третім особам будь-які

кошти, а визнана претензія не може бути доказом заподіяних збитків, оскільки

позивачем на момент розгляду справи не було сплачено будь-якої суми на

відшкодування шкоди, що була заподіяна втратою вантажу;

-тобто, фактично позивачем не понесено ніяких збитків, що  могли б бути спричинені втратою відповідного

вантажу;

-ст.

19 Конституції України та ст. 224 Господарського кодексу України.

          Не погоджуючись з

рішенням господарського суду Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558,

позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

№180 від 29.10.07, у якій, з урахуванням доповнень №215 від 07.12.07, просить

згадане рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          В апеляційній

скарзі та доповненні до апеляційної скарги №215 від 07.12.07 апелянт

посилається на те, що, на його думку:

          -оскаржуване

рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що винесено з

порушенням норм матеріального права;

          -при винесенні

оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було враховано цілий ряд

обставин, які мають істотне значення для вирішення даної справи;

          -оскаржуване

рішення судом першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що

мають значення для справи.

          11.12.07

відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив без дати та номеру на

апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що, на його думку, оскаржуване

рішення господарського суду Луганської області є законним та обґрунтованим, а

тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

          Згідно зі ст.

28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду від 08.11.07 для розгляду апеляційної скарги

Дочірнього підприємства “Українська пивна компанія”,  с. Шелестово Харківської області, №180 від

29.10.07 на рішення господарського суду Луганської області від 11.10.07 у

справі №6/558 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя

-Бойченко К.І., суддя -Єжова С.С., суддя -Журавльова Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст.

99  Господарського процесуального кодексу

України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст.

101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний

господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє

законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному

обсязі.

          Розглянувши

матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін у судовому засіданні,

обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у

сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

апеляційна скарга  позивача підлягає

частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 33 Господарського 

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України

визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому

процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі

докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          В обґрунтування

заявлених вимог позивач посилається на те, що:

          -відповідно до

договору на перевезення вантажів в міжнародному сполученні №130 від 16.08.05,

укладеного між відповідачем (перевізником) та позивачем (відправником),

перевізник взяв на себе зобов'язання організувати виконання робіт з

міжнародного перевезення вантажів відправника;

          -відповідно до

умов вищевказаного договору та заявки на перевезення вантажу №060150-ІХ від

15.02.06 відповідачем був отриманий вантаж -63 холодильних торгівельних шафи

Інтер-501Т з логотипом „Очаково”, що був призначений для доставки до м. Москва,

АДРЕСА_1;

          -22 лютого 2006

року на адресу Дочірнього підприємства „Українська пивна компанія” надійшов

лист вих. №5 від 22.02.06, в якому відповідачем повідомлялось, що „згідно

заявці на Перевезення №060150-ІХ (договір на перевезення вантажу в міжнародному

сполученні №130 від 16.08.05) автомобіль DAF 07465  АТ п/п 14545 АМ виконував перевезення за

маршрутом Донецьк -Кантеміровка -Москва ... 18.02.06 у         м. Богородицьк Тульської області

трапилось загорання автомобілю, що призвело до втрати вантажу...”;

          -крім того, як

вказує позивач, відповідачем було надано довідку Відділу державного пожежного

нагляду Богородицького району Головного управління МНС Росії по Тульській

області вих. №72/69-148/ТИ від 20.02.06, в якій підтверджувалась інформація про

втрату вантажу в повному обсязі. Попередньою причиною пожежі вказувалось

порушення правил експлуатації газових приладів в салоні автомобіля водієм;

          -втратою вантажу

(63 холодильних торгівельних шафи Інтер -501Т з логотипом „Очаково”)

відповідачем позивачу була спричинена шкода у розмірі еквівалентному    25218,90 доларів США, що при курсі валют

НБУ на день втрати вантажу (505 грн. 00 коп. за 100 доларів США) складає 127355

грн. 45 коп.;

          -17.03.06 позивач

звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків, спричинених втратою

вантажу перевізником вих. №78-юр від 17.03.06, в якій вимагали у відповідача у

п'ятиденний термін перерахувати на поточний рахунок позивача суму збитків,

спричинених втратою вантажу у розмірі 127355 грн. 45 коп.;

          -19 квітня 2006

року підприємством позивача було отримано відповідь на вищевказану претензію

вих. №6 від 19.04.06, в якій відповідач повідомив про визнання претензії про

відшкодування збитків, спричинених втратою вантажу перевізником          вих. №78-юр від 17.03.06, у повному

обсязі та у зв'язку із важким матеріальним становищем запропонував позивачу

надати розстрочку на виплату вищевказаної суми збитків рівними частинами по

5000 грн. 00 коп. до 30.03.08;

          -22.08.06

відповідач в якості відшкодування збитків на поточний рахунок позивача

перерахував 5000 грн. 00 коп.

          Судова колегія

звертає увагу на нижчевикладене.

          Згідно з ч. 1 ст.

908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти

здійснюється за договором перевезення.

          За змістом ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу

України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них.

          Згідно зі ст. 909

Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право

на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату.

          В нормативне

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 924

Цивільного кодексу України, якою визначено, що перевізник відповідає за

збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до

видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або

пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник

не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924

Цивільного кодексу України).

          Перевізник

відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до

перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе,

що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

          Як свідчать

матеріали справи і встановлено місцевим господарським судом, сторони 16.08.05

уклали договір №130 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, на який

посилається позивач як на підставу позовних вимог. 

          Відповідно до ч. 1

ст. 9 Закону України „Про автомобільний транспорт” №2344-ІІІ від 05.04.01 надання послуг

з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним   транспортом  

загального  користування  підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

          Згідно преамбули

Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від

01.06.00 №1775-ІІІ (зі змінами та доповненнями) цей Закон визначає види

господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування,

встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів

господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері

ліцензування (далі за текстом -Закон №1775-ІІІ).

          Статтею 9 Закону №1775-ІІІ

визначені види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

          Згідно пункту 33

(в редакції, що діяла на день укладання вищевказаного договору) ст. 9 Закону

№1775-ІІІ до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься

надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом

загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх

багажу на таксі).

          В даному випадку

сторони визначили спосіб перевезення автомобільним транспортом, про що свідчить

наступне.

          Так, умовами п.

1.1 договору передбачено, що перевезення можуть виконуватись як транспортом

відповідача, так і залученим транспортом.

          Згідно з п. 1.2

договору заявки на перевезення вантажів подаються відправником (позивачем у

справі) по факсу, але не пізніше ніж за три дні до початку перевезень. У

заявці, зокрема, повідомляється строк подання автомобіля під завантаження.

          За умовами п. 1.3

договору надання транспортно-експедиційних послуг повинно відбуватися у

відповідності з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів та

іншими нормами і правилами, як міжнародними, так і України, а також даним

договором.

          Судова колегія

звертає увагу на те, що Україна приєдналася до цієї Конвенції 01.08.06 з

застереженням, а в силу для України вона вступила 17.05.07, тобто після

укладання договору.

          Згідно з п. 3.1.1

договору „Перевізник” (відповідач) зобов'язався, зокрема, надавати для

перевезення транспортні засоби.

          За умовами п. 3.1.2 договору сторони,

зокрема, передбачили, що „Перевізник” організує подачу автомобіля під

завантаження, а за умовами п. 3.1.3 договору, те що в загальному випадку під

час завантаження/розвантаження і перевезення вантажу представник „Перевізника”

-водій автомобіля -приймає і здає вантаж за кількістю місць і (або) ваги,

забезпечує зберігання вантажу.

          Умовами п. 3.2.1

договору сторони передбачили оплату „Відправником” (позивачем)

поверхнормативного простою автомобіля в місцях завантаження і розвантаження

товару.

          Під час розгляду

справи в місцевому господарському суді сторонами не надано доказів наявності у

відповідача ліцензії на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

          На вимогу судової

колегії, під час  розгляду справи в

апеляційній інстанції сторони не надали письмових пояснень щодо наявності

підстав на укладання сторонами договору, на підставі якого заявлено позов, з

документальним та нормативним їх обґрунтуванням.

          Таким чином, і при

розгляді справи в апеляційній інстанції сторонами не доведено факту наявності

правових підстав на здійснення відповідачем такої господарської діяльності, як

перевезення вантажів автотранспортом.

          З урахуванням

наведеного, договір, на якому ґрунтується позов, суперечить вищевказаним нормам

законодавства, які діяли на момент укладання цього договору, а тому, відповідно

до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню

недійсним з моменту укладання, а у позові слід відмовити за відсутністю підстав

позовних вимог, з покладанням на позивача судових витрат за позовом.

          За таких обставин,

судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської

області від 11.10.07 у справі №6/558 слід змінити на підставі п. 4 ст. 103, п.

4       ч. 1 ст. 104 Господарського

процесуального кодексу України, а саме:

-пункт перший резолютивної частини рішення господарського суду

Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558 викласти у наступній редакції:

“1. Визнати недійсним з моменту укладання договір №130 на перевезення вантажів

в міжнародному сполученні, укладений 16.08.05 між Суб'єктом підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством „Українська пивна

компанія”;

-пункти перший та другий резолютивної частини рішення

господарського суду Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558 вважати

відповідно пунктами другим та третім.

          Відповідно до

вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті

державного мита у сумі 611 грн. 78 коп. за подання апеляційної скарги до

Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги

(позивача у справі) -Дочірнє підприємство „Українська пивна компанія”, с.

Шелестово Харківської області.   

 У судовому засіданні за

згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної

постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст.

104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Українська пивна

компанія”,              с. Шелестово

Харківської області, №180 від 29.10.07 на рішення господарського суду Луганської

області від 11.10.07 у справі №6/558 задовольнити частково.

          2.Рішення

господарського суду Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558 змінити.

          3.Пункт перший

резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від

11.10.07 у справі №6/558 викласти у наступній редакції: “1. Визнати недійсним з

моменту укладання договір №130 на перевезення вантажів в міжнародному

сполученні, укладений 16.08.05 між Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством „Українська пивна компанія”.

4.Пункти перший та другий резолютивної частини рішення

господарського суду Луганської області від 11.10.07 у справі №6/558 вважати

відповідно пунктами другим та третім.

          5.Витрати по

сплаті державного мита у сумі 611 грн. 78 коп. за подання апеляційної скарги до

Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги

(позивача у справі) -Дочірнє підприємство „Українська пивна компанія”, с.

Шелестово Харківської області.   

          Відповідно ч. 3,

ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає

законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий

суддя                                                             К.І.

Бойченко

Суддя                                                                               

С.С. Єжова

Суддя                                                                               

Л.І. Журавльова