Постанова

від 28.06.2023 по справі 760/21668/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6093/23 Справа № 760/21668/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Деркач Н.М.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

при секретарі Усик А.Д.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданніу містіДніпріапеляційні скарги адвоката Резніченко Людмили Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики.

04 травня 2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Дев`ятков А.О. звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просивнакласти арешт на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 463,8кв.м., житловою площею 74,4кв.м., (РНОНМ 244678312214), та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0038 (РНОНМ 1351624612214) та 1221455400:02:010:0035 (РНОНМ НОМЕР_1 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 79,50кв.м., житловою площею 53,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_2 ); квартиру, загальною площею 68,8 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_9 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 13.12.2007р.; житловий будинок літ. А, загальною площею 262,1кв.м, житловою площею -123,6 кв.м (РНОНМ 1352149812214) та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0320 (РНОНМ НОМЕР_4 ) та 1221455400:02:010:0321 (РНОНМ НОМЕР_5 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; грошові кошти у розмірі 162 500 дол. США доларів США, які знаходяться в сейфовій ячейці № НОМЕР_6 в сейфі № НОМЕР_7 у відділенні «Центральне» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) на підставі договору №83-2014 від 11.09.2014р. та додаткової угоди до нього № 4-2015 від 04.09.2015р., укладеного ОСОБА_9 з ПАТ «Банк Кредит Дніпро»; автомобіль ВАЗ-21063, 1985р. випуску, номерний знак НОМЕР_8 , кузов НОМЕР_9 ; автомобіль HONDA CRV, 2008р. випуску, номерний знак НОМЕР_10 , кузов НОМЕР_11 ; автомобіль MERSEDES BENZ S500, 2007р. випуску, номерний знак НОМЕР_12 , кузов НОМЕР_13 ; автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2007р. випуску, номерний знак НОМЕР_14 , кузов НОМЕР_15 та забезпечити позовні вимоги шляхом заборони ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та їх представникам, а також іншим третім особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, проте не виключно, передавати згадане майно відповідачам (кожному окремо та/або всім разом) чи виконувати будь-які інші зобов`язання щодо цього майна.

В обґрунтування вимог заяви представник позивача ОСОБА_3 посилався на те, що станом на теперішній час наявний тривалий спір із спадкоємцями та кредитором ОСОБА_9 щодо повернення грошових коштів, отриманих останнім за життя на підставі договорів позики. Представник позивача вважає, що безпосередніми діями відповідачів протягом тривалого часу укладаються правочини, порушуються судові справ, за наслідками розгляду яких майно переходить вже у власність третіх осіб, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року заявупредставника ОСОБА_3 адвоката Дев`яткова Антона Олександровича про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та їх представникам відчужувати в будь-який спосіб наступне майно:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 463,8 кв.м., житловою площею 74,4 кв.м., РНОНМ 244678312214 та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0038 (РНОНМ 1351624612214) та 1221455400:02:010:0035 (РНОНМ НОМЕР_1 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (до перейменування АДРЕСА_1 ), які належать на праві власності ОСОБА_6 ;

житловий будинок, загальною площею 79,50 кв.м., житловою площею 53,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (до перейменування АДРЕСА_1 ), РНОНМ НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 ;

житловий будинок літ. А, загальною площею 262,1 кв.м, житловою площею 123,6 кв.м, РНОНМ 1352149812214 та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0320 (РНОНМ 1352168912214) та 1221455400:02:010:0321 (РНОНМ НОМЕР_5 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_3 ), який належить на праві власності ОСОБА_6 ;

автомобіль ВАЗ-21063, 1985 року випуску, червоного кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_9 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ;

автомобіль HONDA CRV, 2008 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_9 ;

автомобіль MERSEDES BENZ, модель S500, 2007 року випуску, VIN код ТЗ НОМЕР_13 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ;

автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2007 року випуску, VIN код ТЗ НОМЕР_15 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ;

грошові кошти в сейфовій ячейці № НОМЕР_6 в сейфі № НОМЕР_7 у відділенні «Центральне» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 17, ( до перейменування м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) на підставі договору №83-2014 від 11.09.2014р. та додаткової угоди до нього № 4-2015 від 04.09.2015р., укладеного ОСОБА_9 з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в межах суми 650 000дол.США.

У задоволенні іншої частини вимогзаяви представника ОСОБА_3 адвоката Дев`яткова Антона Олександровича про забезпечення позовувідмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, адвокат Резніченко Людмила Іванівна в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, звернулися з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі адвокат Резніченко Людмила Іванівна в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дав правової оцінки тому, що позивач у своїй заяві про забезпечення позову не навів обгрунтувань та доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що між сторонами у справі наявний не один судовий спір і ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.09.2016 року накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_9 . Дана ухвала є чинною та не була скасована. Також заходи забезпечення позову про скасування державної реєстрації права власності застосовувалися Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.

Суд, на думку апелянта, не зясував орієнтовну вартість майна, що є предметом заяви про забезпечення позову, не пересвідчився у наявності грошових коштів у банку та їх розмірі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року в частині відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про накладення арешту на перелічене майно.

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, є неналежно обгрунтованою, а обраний судом спосіб забезпечення позову є неефективним способом забезпечення виконання рішення суду.

Суд, на думку апелянта, дійшов помилкового висновку про те, що арешт нерухомого майна обмежує користування ним та звертає увагу, що частина нерухомого майна вже вийшла зі спадкової маси після смерті позичальника.

21 червня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Резніченко Л.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому ставиться питання про скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10.05.2023 року та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

26 червня 2023 року від представника ОСОБА_4 адвоката Комарової А.О. надійшли відзиви на апеляційній скарги адвоката Резніченко Людмили Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на кожну окремо, в яких представник відповідача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заявлених вимог про забезпечення позову із позовними вимогами та співвіднесення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову для відповідачів та третіх осіб, з урахуванням захисту прав позивача ОСОБА_3 , який звернувся з позовними вимоги щодо стягнення грошових коштів в загальному розмірі 818 770 дол. США, необхідно з метою збереження нерухомого майна, за рахунок якого позивач, у разі задоволення позову може забезпечити виконання рішення суду, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та їх представникам, відчужувати в будь-який спосіб наступне майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 463,8кв.м., житловою площею 74,4кв.м., РНОНМ 244678312214 та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0038 (РНОНМ 1351624612214) та 1221455400:02:010:0035 (РНОНМ НОМЕР_1 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (до перейменування АДРЕСА_1 ), які належать на праві власності ОСОБА_6 .; житловий будинок, загальною площею 79,50кв.м., житловою площею 53,40кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (до перейменування АДРЕСА_1 ), РНОНМ НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 ; житловий будинок літ. А, загальною площею 262,1кв.м, житловою площею 123,6кв.м, РНОНМ 1352149812214 та земельні ділянки за кадастровими номерами 1221455400:02:010:0320 (РНОНМ 1352168912214) та 1221455400:02:010:0321 (РНОНМ НОМЕР_5 ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_3 ), який належить на праві власності ОСОБА_6 ; автомобіль ВАЗ-21063, 1985р. випуску, червоного кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_9 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ; автомобіль HONDA CRV, 2008р. випуску, який зареєстрований за ОСОБА_9 ; автомобіль MERSEDES BENZ, модель S500, 2007р. випуску, VIN код ТЗ НОМЕР_13 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ; автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2007р. випуску, VIN код ТЗ НОМЕР_15 , який зареєстрований за ОСОБА_9 ; грошові кошти в сейфовій ячейці № НОМЕР_6 в сейфі № НОМЕР_7 у відділенні «Центральне» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 17, ( до перейменування м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) на підставі договору №83-2014 від 11.09.2014р. та додаткової угоди до нього № 4-2015 від 04.09.2015р., укладеного ОСОБА_9 з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в межах суми 650 000 дол.США.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову суд відмовив, виходячи з того, що являє собою арешт майна, - у даній справі заходи забезпечення позову не вимагають обмеження відповідачів в користуванні спадковим майном, оскільки це може призвести, в тому числі й до порушення їх прав, як спадкоємців, зокрема, права на отримання свідоцтва про спадщину (в матеріалах цивільної справи та матеріалах спадкової справи відсутні відомості про видачу спадкоємцям ОСОБА_9 свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом). Крім того, накладення арешту та заборони відчуження на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває в іпотеці у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» може призвести до порушення прав іпотекодержателя, який за законом має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_9 задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно, належне відповідачеві.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення судупро задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд маєпересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі існує спір щодо повернення грошових коштів, отриманих за життя ОСОБА_9 на підставі договорів позики, укладених з позивачами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6 , ОСОБА_10 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявами про вимогу (претензію) кредитора до спадкоємців за обовязками спадкодавця. (а.с.103-230 т.1)

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло, серед іншого, рухоме та нерухоме майно, яке є предметом заяви про забезпечення позову.

Враховуючи наявність тривалий час спору між сторонами у справі з приводу повернення спадкоємцями ОСОБА_9 грошових коштів, отриманих за договорами позики, а також можливість відчуження спадкового майна, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі.

Посилання апелянта адвоката Резніченко Людмили Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на те, що позивач у своїй заяві про забезпечення позову не навів обгрунтувань та доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову висновків суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову не спростовують.

Доводи апеляційної скарги відповідача про неодноразове накладення судами арешту на все нерухоме та рухоме майно, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_9 , колегія суддів вважає безпідставними з огляду на положення частини 2 статті 149 ЦПК України, якими передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Крім того, апеляційний суд зауважує про право сторін на виконання остаточного рішення суду у кожній справі, з метою чого застосовується інститут забезпечення позову.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката Резніченко Людмили Іванівни щодо того, що суд не зясував орієнтовну вартість майна, що є предметом заяви про забезпечення позову, не пересвідчився у наявності грошових коштів у банку та їх розмірі, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, виходячи з розуміння поняття співмірність, яке передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також,на думкуапеляційного суду,не підлягаєзадоволенню іапеляційна скаргапозивача ОСОБА_2 , оскільки судом застосовано такий засіб забезпечення позову, який співмірно забезпечить виконання прав сторін у справі, тобто забезпечить позовні вимоги шляхом заборони відповідачам та іншим особам відчужувати спірне рухоме та нерухоме майно і одночасно не порушить прав відповідачів на користування ним.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що обраний судом спосіб забезпечення позову є неефективним способом забезпечення виконання рішення суду є безпідставними.

Також хибними є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що арешт нерухомого майна обмежує користування ним, оскільки забезпечення позову у вигляді накладення арешту є неспівмірним із заявленими позивачами вимогами. Так, відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення позову як арешт майна, позивачем ОСОБА_3 належним чином не вмотивовано і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном.

Проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки встановлених судом обставин.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого судового рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката Резніченко Людмили Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко