Ухвала

від 05.06.2023 по справі 392/1727/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/245/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 року м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 -

адвоката ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача

ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА»

адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченої ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12019120000000158 стосовно ОСОБА_11 за апеляційними скаргами представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 , директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» ОСОБА_22 та захисника обвинуваченої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року яким:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянку України, з вищою освітою, пенсіонерку, інваліда ІІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково.

З приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_7 стягнуто 94656,27 грн. - витрат на поховання, 3240,00 грн. - на професійну правничу допомогу та 25038,00 грн. - в якості відшкодування завданої моральної шкоди, а всього - 122933,00 грн.

Крім того, з товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_7 стягнуто 500 000 грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди та 12960,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, а всього 512960,00 грн.

Ухвалено про стягнення з приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_8 150228,00 грн. - страхової виплати, у зв`язку із втратою годувальника, 25038,00 грн. - моральної шкоди та 4082,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, а всього 179348,00 грн.

Крім того, на користь потерпілої ОСОБА_8 з товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» стягнуто 500 000 грн. - в якості відшкодування завданої моральної шкоди та 11618,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, а всього 511618, 00 грн.

З обвинуваченої ОСОБА_11 на користь держави стягнуто 29360,00 грн. - процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 просить змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з страхової компанії витрат на поховання, вказуючи невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необ`єктивність та неповноту судового слідства, а також порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні вироку.

Представник страхової компанії вважає, що суд при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_7 94656,27 грн. понесених витрат на поховання не врахував положення спеціального закону у сфері страхової відповідальності, а саме п.27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV, яким визначено, що загальний розмір страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, тобто не більше 50 076,00 грн.

З посиланням на положення ст. 1194 ЦК України, представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» стверджує, що суд неправильно вирішив цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення витрат на поховання, оскільки різниця між фактично понесеними витратами в сумі 94656,27 грн. та розміром страхового відшкодування, який не може перевищувати 50 076,00 грн. повинна бути компенсована ОСОБА_7 , особою, яка застрахувала свою відповідальність.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» Дору-Іон Петреску просить змінити вирок суду першої інстанції та відмовити потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в задоволенні цивільного позову до ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА».

Свої вимоги представник обґрунтовує тим, що суд неправильно вирішив цивільний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» про стягнення моральної шкоди, оскільки страховик, а в даному випадку ПАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV, повинен спочатку відшкодувати моральну шкоду у розмірі, що не перевищує 12 мінімальних заробітних, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, а саме 25038,00 грн., і лише після цього залишок суми може бути стягнуто з ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА».

Вважає, що суд під час розгляду справи не врахував, що автомобіль "KIA Sorento" згідно наказу 01\04А від 01.04.2019 року був закріплений за водієм товариства ОСОБА_14 , при передачі вказаного автомобіля у розпорядження ОСОБА_11 , у відповідний наказ та посадову інструкцію не були внесені зміни.

ОСОБА_11 для вирішення питань господарської діяльності підприємства була відряджена до с. Салгани, Білгород-Дністровського району з 03.06.2019 по 21.06.2019 року і під час керування автомобілем "KIA Sorento" 20.06.2019 року по автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка не виконувала свої функціональні обов`язки, передбачених посадовою інструкцією і не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» .

Представник стверджує, що показання колишнього директора товариства ОСОБА_15 не відповідають дійсності, оскільки у підприємства «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» до нього існують претензії майнового характеру щодо повернення майна.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити обвинуваченій ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст.75,76 КК України.

Зокрема зазначає про те, що ОСОБА_11 не оспорює кваліфікацію дій та правильність висновків суду про доведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, разом з цим захисник стверджує, що суд призначив ОСОБА_11 надто суворе та несправедливе покарання, в порушення вимог статей 50 та 65 КК України, а також роз`яснень, що містяться у п.20 постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» не врахував, що ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинила злочин з необережності, повністю визнала свою вину, у вчиненому щиро розкаялася, працювала директором ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» має позитивні характеристики, внаслідок аварії сама отримала тяжку травму хребта, перенесла операцію, є інвалідом 3 групи.

Крім того, на утриманні ОСОБА_11 знаходиться тяжко хворий батько, який потребує постійного догляду, сама ОСОБА_11 страждає від тяжких хронічних захворювань та потребує кваліфікованої медичної допомоги, яка не може бути надана в місцях позбавлення волі.

Крім того, у апеляційній скарзі захисник вказує, що ОСОБА_11 повністю визнала всі пред`явлені позовні вимоги потерпілих, планувала раніше і бажає в подальшому частинами відшкодувати завдану шкоду, неодноразово просила у потерпілих вибачення.

Захисник стверджує, що всі матеріальні збитки та моральна шкода, які були заподіяні в результаті необережних дій ОСОБА_11 будуть компенсовані страховою компанією, крім того лобове зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_11 з автомобілем «Джелі» в результаті якого водій вказаного автомобіля ОСОБА_16 загинув на місці пригоди, відбулось в результаті зіткнення автомобіля ОСОБА_11 з вантажним автомобілем, після чого ОСОБА_11 втратила свідомість і не могла вплинути на дорожню ситуацію.

У запереченнях представник потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_11 покарання залишити без змін, а в частині позовних вимог ОСОБА_7 вирок змінити, стягнувши з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 витрати на поминальний обід в сумі 36 634, 27 грн., вказуючи на те, що в результаті дій ОСОБА_11 настали тяжкі та незворотні наслідки, а саме смерть людини, вважає, що виправлення ОСОБА_11 , яка не розкаялась та не відшкодувала потерпілим збитки можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства.

Згідно з вироком, ОСОБА_11 визнано винуватою та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого за таких обставин.

Так, 20 червня 2019 року близько 9 год. 45 хв. ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки "KIA Sorento", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав на праві власності ТОВ «Арселорміттал Пекеджінг Україна», рухаючись на 645-му кілометрі плюс 196 метрів автодороги М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка зі сторони м. Умань Черкаської області в напрямку м. Кропивницький, в порушення вимог пунктів 1.2, 1.5, 2.3 б) та д), 10.1, 11.2, 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, рухаючись на спуск, не вибрала безпечну швидкість руху, своєчасно не відреагувала на зміну напрямку дороги праворуч, виїхала на зустрічну смугу руху та допустила зіткнення керованого нею автомобіля "KIA Sorento" з лівим переднім та заднім колесами причепа-платформи "KRONEAZW18", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в складі автопоїзду з вантажного контейнеровозу марки "DAF FX 95.430", реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_17 , після чого на смузі зустрічного руху автомобіль "KIA Sorento" зіткнувся з автомобілем марки "Mersedes-Benz 208D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_18 , а після зіткнення з автомобілем "Mersedes-Benz 208D", на смузі зустрічного руху сталося лобове зіткнення автомобіля "KIA Sorento", яким керувала ОСОБА_11 , з автомобілем марки "Geely CK", реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким керував водій ОСОБА_16 , який рухався зі сторони м. Кропивницького в напрямку м. Умань.

У наслідок зіткнення транспортних засобів автомобіля "KIA Sorento" та автомобіля "Geely CK" водій ОСОБА_16 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, внаслідок яких настала смерть потерпілого.

Будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце, представник ПАТ «СК «ПЗУ Україна у судове засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв`язку з чим колегія суддів, у відповідності ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе розглянути апеляційні скарги без участі представника ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

Заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора, потерпілу ОСОБА_7 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, представника ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» адвоката ОСОБА_10 , який підтримав свою апеляційну скаргу, а вирішення інших апеляційних скарг залишив на розсуд суду, захисника ОСОБА_12 та обвинувачену ОСОБА_11 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційних скарг представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 та директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» ОСОБА_22, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 , директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» ОСОБА_22 та захисника обвинуваченої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 задоволенню не підлягають за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 , як і на правильність кваліфікації її дій за ч.2 ст. 286 КК України.

В даному випадку, суд першої інстанції, діючи в межах пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дійшов правильного висновку про її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яка 20.06.2019 року близько 09.45 год., керуючи автомобілем "KIA Sorento", на ділянці автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка зі сторони м. Умань Черкаської області в напрямку м. Кропивницький, в порушення вимог п.п.1.2,1.5,2.3 б) та д), 10.1, 11.2, 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, допустила зіткнення з платформою "KRONE AZW 18", яка знаходилась в складі автопоїзду вантажного контейнеровоза марки "DAF FX 95.430", після чого виїхала на смугу зустрічного руху де відбулось зіткнення з автомобілем марки "Mersedes-Benz 208D", а після цього відбулось лобове зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_11 з автомобілем марки "Geely CK" під кернуванням ОСОБА_16 , який в результаті тяжких травм помер на місці пригоди.

Обвинувачена ОСОБА_11 факт порушення вищевказаних вимог правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_16 на всіх етапах судового розгляду не оспорювала, стверджує, що вину визнає повністю, у вчиненому розкаюється.

У апеляційних скаргах кваліфікація дій ОСОБА_11 за ч.2 ст. 286 КК України, ніким з учасників судового провадження також не оспорюється, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є правильними, такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи і ґрунтуються на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні належних та допустимих доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку.

Вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції в оскаржуваному вироку зазначив про те, що відповідно до вимог ст. 50 та 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких, наслідком якого є загибель людини та пошкодження транспортних засобів.

Врахував суд і особу обвинуваченої ОСОБА_11 , вказавши про те, що ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, на час вчинення кримінального правопорушення працювала фінансовим директором ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА», на теперішній час не працює, є особою з інвалідністю, має задовільний стан здоров`я.

Обставинами, які пом`якшують ОСОБА_11 покарання, суд визнав її щире каяття, поважний вік та перебування на утриманні похилого батька, який хворіє та потребує постійного догляду.

Обставин, які обтяжують ОСОБА_11 покарання, судом не встановлено.

Підстав для призначення ОСОБА_11 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, суд не знайшов і дійшов до висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, з призначенням покарання, в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

На спростування доводів захисника ОСОБА_12 щодо призначення ОСОБА_11 надто суворого та несправедливого покарання, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, згідно диспозиції ст. 286 КК України кримінальна відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення настає, як у разі порушення особою, що керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, так і за порушення правил експлуатації транспорту, тобто об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки, як діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту під час керування транспортним засобом, тобто коли він рухається. Рух починається рушенням з місця стоянки і закінчується повною зупинкою ходової частини.

Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).

Обстановка вчинення даного злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

З обсягу та характеру фактичних обставин цієї справи, які ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, вбачається, що ОСОБА_11 у даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки для всіх учасників дорожнього руху на даній ділянці дороги повинна була рухатись з такою швидкістю щоб мати можливість контролювати рух автомобіля та своєчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки.

Однак ОСОБА_11 цього не зробила, рухаючись на спуск, при зміні напрямку дороги праворуч, не змогла своєчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки в результаті чого виїхала на смугу зустрічного руху де допустила зіткнення спочатку з лівою частиною вантажної платформи, після чого з автомобілем «Мерседес» та автомобілем "Geely CK"

Внаслідок грубих порушень ОСОБА_11 елементарних правил безпеки дорожнього руху водій автомобіля "Geely CK" ОСОБА_16 в результаті «лобового» зіткнення отримав тяжкі, несумісні з життям травми.

Крім того, в результаті ДТП пошкоджено або знищено не менш як три автомобіля.

Колегія суддів переконана і це підтверджується об`єктивними даними, що саме дії ОСОБА_11 перебувають з правового погляду у причинному зв`язку з наслідками ( заподіяння смерті)

Спрацювання «подушок безпеки» і втрата при цьому свідомості та пам`яті після першого зіткнення, в результаті чого автомобіль став некерованим, як розповідає ОСОБА_11 , не звільняє її від відповідальності і не є додатковою пом`якшуючою обставиною, як зазначає захисник обвинуваченої у своїй апеляційній скарзі.

За весь період досудового розслідування та розгляду справи в суді, обвинувачена ОСОБА_11 матеріальні збитки потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відшкодувала, хоча вказує, що намагалася і перерахувала через «Укрпошту» 5000 грн., які потерпілі не отримали, відмовились повідомити картковий рахунок та отримувати компенсацію частинами.

Потерпіла ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду категорично заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та звільнення обвинуваченої ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що ОСОБА_11 різними способами намагається уникнути справедливого покарання, розповідає про визнання вини та щире каяття, хоча в діях та поведінці ОСОБА_11 жодних ознак розкаяння або намагання якимось чином виправити ситуацію не вбачається.

За результатами апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, у обвинуваченої ОСОБА_11 відсутня така пом`якшуюча обставини, як щире каяття, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання свої провини у вчиненні злочину.

Ця обставина може бути визнана такою, що пом`якшує покарання лише в разі коли щире каяття було дієвим та включає в себе активні дії.

Замість того щоб прийняти активну участь у відшкодуванні шкоди або примирення з потерпілими, позиція сторони захисту полягає в тому, що ОСОБА_11 сама постраждала, в результаті ДТП стала інвалідом 3 групи, а консультативні висновки та протоколи УЗД з приватних клінік свідчать про те, що ОСОБА_11 страждає від хронічних захворювань і потребує кваліфікованого лікування.

Хоча за весь період слідства, судового та апеляційного розгляду ОСОБА_11 , на думку колегії суддів при бажанні могла і мала право хоча б частково відшкодувати потерпілим завдані збитки, у тому числі на поминальний обід, змінити своє ставлення, визначитись з розміром збитків, які не охоплюються страховим відшкодуванням та запропонувати варіанти компенсації і таким чином довести дієвість свого щирого розкаяння, щоб було б підставою для застосування апеляційним судом ст. 75 КК України.

Не може апеляційний суд не врахувати думку потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які втратили близьку їм людину, а ОСОБА_7 взагалі наполягала на реальному позбавлення волі ОСОБА_11 .

З урахуванням характеру, ступеня тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, наслідком якого є смерть людини, а також особи ОСОБА_11 , колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_11 можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства з реальним відбуванням призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

При цьому, слід зазначити про те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст. 286 КК України ближче до мінімального, яке на переконання апеляційного суду є достатнім та справедливим, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 про те, що суд при призначенні покарання, не достатньо врахував особу ОСОБА_11 , її щире каяття, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин не відповідають дійсності і по суті спростовуються змістом оскаржуваного вироку.

Достатніх та обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням та з іспитовим строком (ст. 75 КК) про що просить захисник в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

На спростування доводів апеляційної скарги директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» Дору- ОСОБА_19 про відсутність юридичних підстав для стягнення на користь потерпілих матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів відмічає, що по суті доводи апеляційної скарги аналогічні тим, які аналогічні тим, які були перевірені та спростовані судом першої інстанції, під час розгляду справи.

Зокрема суд мотивуючи своє рішення вказав, що представник цивільного відповідача визнав факт того, що обвинувачена ОСОБА_11 на час виникнення дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Арселорміттал Пекеджінг Україна", обіймала керівну посаду фінансового директора підприємства.

Документи, які долучені до відзивів, підтверджують, що у період з 03 по 21 червня 2019 року обвинувачена перебувала у службовому відрядженні для вирішення питань господарської діяльності підприємства в с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області та використовувала службовий автомобіль підприємства.

Заперечення керівника підприємства грунтуються на тому, що 20 червня 2019 року обвинувачена повинна була перебувати в с. Салгани; ОСОБА_11 , обіймаючи керівну посаду, самовільно без дозволу керівника підприємства незаконно заволоділа автомобілем "KIA Sorento", який за нею не був закріплений; у посадові обов`язки ОСОБА_11 не входили трудові обов`язки щодо експлуатації чи керування транспортними засобами підприємства.

Між тим, заперечення відповідача спростовуються відомостями, які встановлені судом із документів підприємства та показань свідка ОСОБА_15 , який на час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду директора ТОВ " Арселорміттал Пекеджінг Україна" та 07.06.2019 року своїм підписом затвердив посадову інструкцію фінансового директора підприємства ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що в червні два роки тому сталася аварія, учасником якої була ОСОБА_20 . На той час свідок обіймав посаду директора "Арселорміттал". У день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 на службовому автомобілі поверталася з відрядження, а саме з міста Білгород-Дністровський Одеської області в місто Кривий Ріг.

Вказаний свідок також підтвердив, що службовий автомобіль ОСОБА_11 передали по його особистій вказівці. Раніше автомобіль перебував у користуванні попереднього директора підприємства.

У зв`язку з тим, що відрядження ОСОБА_21 було влітку, мали місце значні складнощі із бронюванням квитків на потяг, тому він дав дозвіл фінансовому директору ОСОБА_11 користуватися транспортним засобом, який належав підприємству.

Підсумовуючи свої висновки суд зазначив про те, що детальні показання незалежного свідка ОСОБА_15 , які співпадають та узгоджуються з показаннями обвинуваченої ОСОБА_11 щодо обставин перебування її у відрядженні для вирішення питань господарської діяльності підприємства в с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області є достовірними і по суті спростовують твердження відповідача про те, що ОСОБА_11 самовільно заволоділа службовим автомобілем, що належав підприємству.

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин та проведених детальних розрахунків, колегія суддів апеляційного суду погоджується з мотивами та висновками суду щодо наявності приводів та законних підстав для стягнення з ТОВ " Арселорміттал Пекеджінг Україна" на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 500 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди та понесених ними витрат на юридичну допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги представника вказаного підприємства про неправильні розрахунки суми відшкодування моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки 25038,00 грн. це гарантовані страхові виплати, які за вироком суду стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», а 500 000 грн. це окремий вид компенсації роботодавця, який одночасно є власником джерела підвищеної небезпеки (1172 ЦК України).

Неприйнятими вважає колегія суддів і доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 про те, що суд повинен був стягнути різницю між фактично понесеними потерпілою ОСОБА_7 витратами на поховання в сумі 94656,27 грн. та лімітом страхового відшкодування такого виду витрат, який не може перевищувати 50 076,00 грн. з особи, яка застрахувала свою відповідальність, виходячи з наступного.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що 20 червня 2019 року водій автомобіля "KIA Sorento" ОСОБА_11 , керуючи транспортним засобом, проявила кримінальну протиправну недбалість, виїхала на смугу зустрічного руху та допустила зіткнення автомобіля "KIA Sorento" почергово з трьома транспортними засобами, а саме з причепом-платформою автопоїзда "DAF", автомобілем "Mersedes-Benz 208D" та автомобілем "Geely CK".

Унаслідок зіткнення транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди загинув водій автомобіля "Geely CK" ОСОБА_16 , 1990 року народження, матір`ю якого є потерпіла ОСОБА_7 .

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачена ОСОБА_11 обіймала посаду фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пекеджінг Україна", перебувала у відрядженні, керувала службовим автомобілем, власником якого було підприємство (а.с. 25-26, 40-41, 221 том 2).

Цивільна відповідальність підприємства на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 125552814 з лімітом відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, завдану майну - 100000 гривень і за шкоду завдану життю і здоров`ю на одного з потерпілих - 200000 гривень (а.с. 219-220, 222 том 2).

За висновком суду потерпіла ОСОБА_7 належними і допустимими доказами довела факт заподіяння їй майнової шкоди у виді витрат на поховання сина в сумі 94656 гривень 27 копійок, а також витрат на правничу допомогу в кримінальному провадження в сумі 16200 гривень (а.с. 140, 143, 148-155 том 1).

При проведені підрахунків страхових відшкодувань, які підлягають стягненню на користь потерпілої ОСОБА_7 суд послався на положення п. 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Врахував суд і те, що пунктом 27.4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З посиланням на правовий висновок, викладеного у пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідно до закону загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду, то на користь потерпілої ОСОБА_7 в порядку відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно стягнути: з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна" - 94656 гривень 27 копійок витрат на поховання сина, 25038 гривень моральної шкоди, що складає половину суми, визначеної пунктом 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 3240 гривень витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні (20% від 16200 гривень), всього - 122933 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ч. 5 ст. 128 та ст. 129 КПК України, при цьому застосувавши норми цивільного законодавства, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини діяв відповідно до ст. 2 КПК України, якими визначено завдання кримінального провадження, зокрема, як охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, та забезпечення щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, - що у даному провадженні стосувалося законних прав потерпілих.

Зокрема суд, за результатами розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 , перевіривши достовірність долучених до позовної заяви документів та провівши відповідні розрахунки дійшов висновку про його часткове задоволення та стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_7 - 94656, 27 грн. витрат на поховання сина, 25038,00 грн. моральної шкоди та 3240, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні, тобто в межах ліміту відповідальності страховика.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вирок суду першої інстанції стосовно обвинуваченої ОСОБА_11 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни немає, а тому апеляційні скарги представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 , директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» ОСОБА_22 та захисника обвинуваченої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_13 , директора ТОВ «АРСЕЛОРМІТТАЛ ПЕКЕДЖІНГ УКРАЇНА» ОСОБА_22 та захисника обвинуваченої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 - залишити без задоволення.

Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року в кримінальному провадженні № 12019120000000158 стосовно ОСОБА_11 за ч.2 ст.286 КК України - без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженою яка тримається під вартою, у той же строк з дня її вручення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4