Ухвала

від 23.06.2023 по справі 2-2764/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 червня 2023 року

м. Київ

справа № 2-2764/10

провадження № 61-8215 ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Наталія Юріївна, на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного судувід 02 травня 2023 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»(далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження, видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування зазначених вимог ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» зазначало, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року задоволено позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту від 06 вересня 2007 року у загальному розмірі 121 148,49 дол. США. 27 квітня 2018 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» набуло право вимоги до боржників за вказаним кредитним договором, однак відсутність у заявника виконавчих документів щодо стягнення заборгованості унеможливлює виконання судового рішення.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного судувід 02 травня 2023 року, заяву ТОВ«ФК «Укрфінанс Груп» задоволено. Замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». ВиданоТОВ«ФК «Укрфінанс Груп» дублікати виконавчих листів по справі № 2-2764/10 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

24 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ«ФК «Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема суди не дослідили у повному обсязі питання заміни сторони при закритому виконавчому провадженні, дійсності втрати виконавчого листа та спливу строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та прийняли своє рішення, яке грунтується на припущеннях.

Колегія суддів, оцінивши доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень, якими вирішено питання про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа у справі № 2-2764/10 до виконання, дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18).

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Н. Ю., на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного судувід 02 травня 2023 року в частині вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.

Щодо вимог про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дубліката виконавчого документа слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль»відступило право вимоги ПАТ «ОКСІ БАНК», а ПАТ «ОКСІ БАНК» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», яке набуло статусу нового кредитора/стягувача за виконавчим листом № 2-2764/10, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 11 лютого 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 121 148,49 дол. США.

Виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 був повернутий стягувачу на підставі постанови без прийняття до виконання від 12 квітня 2018 року згідно з пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», який останнім не отриманий.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Задовольняючи заяву ТОВ«ФК «Укрфінанс Груп», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 06 вересня 2007 року відносно боржників, у зв`язку з чим заявник набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, суди вірно виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимогиє матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про задоволення заяви ТОВ«ФК «Укрфінанс Груп», замінивши стягувачаАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскількизвернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18), від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20) і ця практика є незмінною.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку з тим, що за виконавчим листом № 2-2764/10 спливли строки пред`явлення до виконання є необґрунтованими.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10, зазначено: «Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Оскільки оскаржуваною ухвалою від 28 січня 2021 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання, тому наявні підстави для процесуального правонаступництва.

Суд касаційної інстанції не оцінює поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документадо виконання, оскільки судові рішення попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого докумантадо виконання не є предметом касаційного перегляду.

Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) викладено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та втрату оригіналу виконавчого листа, оскільки він відсутній у стягувача та в органі державної виконавчої служби, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа. Оскільки судове рішення боржник не виконав права стягувача підлягають поновленню.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо видання дубліката виконавчого листа, оскільки суди встановили його втрату.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що втрата виконавчого листа не підтверджена доказами, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не обмежують права боржника та не покладають на нього додаткових зобов`язань з огляду на те, що дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 по суті спору та їх відображення у оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, спрямованими на ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для сумніву у дотриманні судами норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Н. Ю., на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного судувід 02 травня 2023 року в частині вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Наталія Юріївна, на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара