Постанова

від 21.06.2023 по справі 357/8295/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 357/8295/19

провадження № 61-4528св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що05 червня 2013 року між ОСОБА_2 , спадкоємицею якого є ОСОБА_1 , і ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 2,28 га, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років.

11 червня 2014 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 13685420, на підставі якого зареєструвала за ТОВ «Олійникова Слобода» право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015.

Зазначало, що протягом усього часу дії договору оренди користувалося земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачувало орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року, ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на позбавлення позивача права користування за договором оренди.

15 березня 2018 року Міністерство юстиції України видало наказ № 727/5, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди, згідно з яким передала товариству в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015. Цей договір оренди землі було розірвано 04 грудня 2018 року.

26 листопада 2018 року приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун А. А. посвідчив заяву ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, однак ОСОБА_1 не отримала згоди ТОВ «Олійникова Слобода» на такий поділ земельної ділянки, не погодила технічної документації (щодо поділу земельної ділянки), у зв`язку з чим порушила його (ТОВ «Олійникова Слобода») права як законного орендаря.

На підставі вказаної заяви 07 грудня 2018 року державний кадастровий реєстратор прийняв рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки, та рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, загальною площею 1,14 га, та державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:005:0074, загальною площею 1,14 га, які утворилися внаслідок поділу.

12 грудня 2018 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, сформовані внаслідок поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, згідно з яким передала в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» обидві земельні ділянки, а 13 грудня 2018 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію за ТОВ Агрокомплекс «Узин» права оренди на ці земельні ділянки.

ОСОБА_1 не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду, оскільки укладений нею з ТОВ «Олійникова Слобода» договір оренди землі від 05 червня 2013 року є дійсним і його дія поширюється на спірні земельні ділянки, а тому укладення ОСОБА_1 договорів оренди щодо цих земельних ділянок з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» порушує його (ТОВ «Олійникова Слобода») право, як їх законного орендаря. З огляду на це у державного реєстратора не було правових підстав для проведення за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки.

Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ним права оренди на земельну ділянку не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, загальною площею 1,14 га, та земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, загальною площею 1,14 га;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, загальною площею 1,14 га, індексний номер 44591555 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, що виникло на підставі договору оренди від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрокомплекс «Узин»;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, загальною площею 1,14 га, індексний номер 44591793 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, що виникло на підставі договору оренди від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрокомплекс «Узин»;

- витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, загальною площею 1,14 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, загальною площею 1,14 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 , спадкоємицею якого є ОСОБА_1 , і ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня квітня 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди земельної ділянки вказує про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. На момент розгляду справи наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 є чинним, а його оскарження в судовому порядку не спростовує сам факт існування такого рішення державного реєстратора про скасування реєстрації права оренди позивача станом на час поділу власником своєї земельної ділянки та на час укладення спірного договору оренди з іншим орендарем.

Крім цього, відповідно до умов договору оренди, укладеного між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_2 , він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. За відсутності здійснення державної реєстрації договору та за умови скасування проведеної реєстрації зазначений договір оренди землі є таким, що не набрав чинності, а тому ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло (втратило) права орендаря за таким договором.

Як на обґрунтування свого висновку суд першої інстанції посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, про те, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року стягнено з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ «Агрокомплекс «Узин» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 750,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року (яка оскаржується в касаційному порядку) зупинено апеляційне провадження у справі № 357/8295/19 за апеляційними скаргами представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері С. І. на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, а також до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 357/8104/19 (провадження № 61-399св21) за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів», державного реєстратора про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Передаючи справу № 357/8104/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд виходив з того, що існує різний підхід у судових колегіях різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів від державної реєстрації права оренди. Вважав, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 04 березня 2020 року у справі № 188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18) та в ухвалі від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20) щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01 січня 2013 року, та залежності їх чинності від державної реєстрації права оренди.

Правовідносини у справі № 357/8104/19 є подібними до правовідносин у справі № 357/8295/19 за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм.

Суд апеляційної інстанції зупинив апеляційне провадження у цій справі (№ 357/8295/19) до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд виніс постанову у справі № 357/9440/20 про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 357/9449/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4. на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року та зупинено її дію до закінчення касаційного провадження.

Вирішення питання законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, впливає на встановлення обставин факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку.

Обставини щодо законності цього наказу, що встановлюються у справі № 357/9440/20, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі і не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору.

У такому випадку провадження у справі необхідно зупинити відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 357/9020/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Марценюк Л. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в частині зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною.

Питання зупинення провадження у справі не належить до питань, які вирішуються судом на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 365 ЦПК України визначено вчинення дій, пов`язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи, а не перешкоджанню. Питання щодо зупинення провадження суд апеляційної інстанції може вирішити лише на стадії розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для зупинення провадження у справі відповідно до частини шостої статті 251 ЦПК України, оскільки зупинення провадження на стадії розгляду справи можливе лише згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.

Оспорювання наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 не впливає на предмет розгляду у цій справі.

На момент звернення до суду у 2019 році у цій справі позивач знав про існування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, оскільки Окружний адміністративний суд міста Києва 30 травня 2018 року відкрив провадження у справі № 826/7336/18 (про оскарження цього наказу), однак із клопотанням про зупинення провадження у справі позивач звернувся до суду лиши через три роки. Зазначене вказує на зловживання позивачем процесуальними правами, такі дії позивача спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає та не розглядає підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник вказав те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: статті 210, 251, 252, 365, 367 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2022 року, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Цой Д. С. заперечує проти доводів ОСОБА_1 в особі адвоката Марценюк Л. А., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив мотивований тим, що ТОВ «Олійникова Слобода» зверталося до суду першої інстанції з клопотанням від 07 грудня 2020 року про зупинення провадження у цій справі і просило суд зупинити розгляд цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20 (про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5). Усупереч пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд першої інстанції не зупинив провадження у справі, у зв`язку з чим ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося з аналогічним клопотанням до суду апеляційної інстанції.

Вимога частини третьої статті 210 ЦПК України про необхідність зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 ЦПК України, не позбавляє суд можливості зупинити провадження у справі на зазначеній стадії судового розгляду, у тому числі і з інших підстав, зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 210, 251, 252, 365, 367 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 04 лютого 2009 року серії ЯЖ № 656184 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,28 га, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, розташованої в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а. с. 19, т. 1).

05 червня 2013 року між ОСОБА_2 і ТОВ «ім. Котовського» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передав ТОВ «Ім. Котовського» в оренду строком на 10 років вказану земельну ділянку (а. с. 16-17, т. 1).

Згідно з пунктом 37 цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди 11 червня 2014 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13685420, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, за ТОВ «Ім. Котовського» (а. с. 22, т. 1).

Згідно з протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (т. 1 а. с. 23-26).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2018 року № 348, виданого Узинською міською державною нотаріальною конторою Київської області, ОСОБА_1 , як спадкоємиця ОСОБА_2 , зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 (орендодавець) і ТОВ «Агрокомплекс «Узин» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

15 березня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. прийняла рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року) на вказану земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Узин», індексний номер 40127834.

За скаргою ОСОБА_1 та інших осіб (а. с. 31-39, т. 1) наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0015 за ТОВ «Олійникова Слобода» (а. с. 40, т. 1).

26 листопада 2018 року приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. засвідчив заяву ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ТОВ «Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ своєї земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015.

На підставі звернення ОСОБА_1 07 грудня 2018 року державний кадастровий реєстратор відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняв такі рішення: про скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015, шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, загальною площею 1,14 га, та державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, загальною площею 1,14 га, які утворилися внаслідок поділу (земельної ділянки, кадастровий номер 3220484400:03:004:0015), що підтверджується інформаційною довідкою Головного управління Держгеокадастру в Київській області та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, згідно з яким в оренду товариству передано земельні ділянки, кадастрові номери 3220484400:03:004:0073 та 3220484400:03:004:0074.

12 грудня 2018 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки, кадастрові номери 3220484400:03:004:0073 та 3220484400:03:004:0074, за ОСОБА_1 , а 13 грудня 2018 року - рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0073, індексний номер 44591555, та на земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0074, індексний номер 44591793 (а. с. 49-52, т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 251 ЦПК України сформовано вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України

від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц, від 07 листопада 2018 року

у справі № 1522/27468/12, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у разі, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша і друга статті 273 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (стаття 384 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм процесуального права в їх сукупності дозволяє зробити висновок, що на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі підлягає зупиненню у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, у разі якщо рішення у цій справі ще не набрало законної сили.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України можливе (а не обов`язкове) зупинення провадження в конкретній справі до перегляду судового рішення у подібних відносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас касаційний перегляд рішення суду в іншій справі, яке набрало законної сили, не може бути підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 357/9091/18 (провадження № 61-4499св22).

У справі, що переглядається, 07 грудня 2020 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, мотивуючи це тим, що ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 357/9440/20, вирішення якої впливає на результат цієї (№ 357/8295/19) справи.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі № 357/8295/19 відмовлено.

Представник позивача звернулась до суду апеляційної інстанції з аналогічним клопотанням.

Під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції задовольнив таке ж клопотання позивача і зупинив провадження у справі, зокрема, до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом (не палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду) постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що законність наказу від 15 березня 2018 року, що є предметом розгляду у справі № 357/9440/20, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що має суттєве значення для цієї справи, оскільки результати розгляду справи № 357/9440/20 безпосередньо впливатимуть на вирішення цієї справи.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 набрала законної сили в день її ухвалення, тобто 25 серпня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції у цій справі, на порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не врахував, що перегляд справи в касаційному порядку не є підставою для зупинення провадження у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про зупинення провадження, у зв`язку з чим оскаржена ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Правомірність зупинення провадження у справі, яка переглядається у касаційному порядку, до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19, заявник у касаційній скарзі не оспорює, а тому суд касаційної інстанції ухвалу суду апеляційної інстанції у цій частині не переглядає.

Водночас, зазначене не перешкоджає Верховному Суду скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у повному обсязі, оскільки така підстава для зупинення провадження у справі, яка переглядається у касаційному порядку, як розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19, не є актуальною.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року повернуто справу № 357/8104/19 (провадження

№ 61-399св19) на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

А як було зазначено вище, перегляд іншої справи в касаційному порядку не є підставою для зупинення провадження у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної силиз моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко