Постанова

від 21.06.2023 по справі 548/1812/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 548/1812/20

провадження № 61-1096св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Вишняківська сільська рада Хорольського району Полтавської області, Хорольська районна державна адміністрація Полтавської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу -керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Хорольської міської ради Полтавської області,

особа, яка подала касаційну каргу -заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року у складі судді Коновода О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Пікуля В. П., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що 20 червня 1996 року він був прийнятий у члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області та направлений на навчання до Хорольського СПТУ-45 (наразі - Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області), що підтверджується архівним витягом із протоколу засідання правління КСП «Ленінський шлях» від 20 червня 1996 року № 8, виданим архівним відділом Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області 27 жовтня 2020 року № 01-17/227.

Позивач вказував, що у період з 31 серпня 1996 року до 22 червня 1999 року навчався за професіями тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки, водій автомобіля категорій «В», «С», що підтверджується довідкою Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області від 20 жовтня 2020 року № 01-05/377, копією трудової книжки серія НОМЕР_1 та копією диплому серія НОМЕР_2 .

Згідно з архівною довідкою, виданою архівним відділом Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 01-17/1226, та довідкою виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 433, колгосп «Ленінський шлях» є правонаступником сільськогосподарських артілей (колгоспів): «Червоне село», «Шлях Ілліча», «імені Орджонікідзе», « 9 Січня », «Лан України», «імені Горького».

Позивач вважав, що на момент розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» він був його членом та співвласником земель КСП, тому відповідно до вимог закону внаслідок такого розпаювання має право на земельну частку (пай).

Проте під час проведення у 1996 році розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» його помилково не було включено до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), та відповідно він не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), що порушує його права.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- поновити строк звернення до суду із вказаним позовом, як пропущений з поважної причини;

- визнати за ним право власності на земельну частку (пай) КСП «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730, 99 грн, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визначити реалізацію права власності на земельну частку (пай) шляхом виділення земельної ділянки (паю) КСП «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області із земель державної або комунальної власності загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730, 99 грн, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та видати на неї правовстановлюючі документи.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини, та прийнято до провадження позовну заяву.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) КСП «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730,99 грн, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визначено реалізацію ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) шляхом виділення йому земельної частки (паю) КСП «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області із земель державної або комунальної власності загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730,90 грн, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та видачі на неї правовстановлюючих документів.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач на час закінчення розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» був його членом та відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» мав право на земельну частку (пай), але його не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та не видано сертифікат.

Суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався тільки у червні 2020 року із засобів масової інформації, де кваліфіковані спеціалісти розповідали про осіб, які мають право на земельну частку (пай). Після консультацій з цього приводу з юристом позивач відразу звернувся до відповідних органів, а саме Вишняківської сільської ради, Хорольської районної державної адміністрації та відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з метою встановлення свого права на земельну частку (пай) та його захисту.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Хорольської міської ради Полтавської області, на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року скасовано, справу в цій частині передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін (провадження № 61-7341св22).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, задоволено частково.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року змінено шляхом виключення другого абзацу резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на час закінчення розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» був його членом та відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та мав право на земельну частку (пай), але його не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та не видано сертифікат.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) й це право є непорушним та підлягає захисту.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту.

Апеляційний суд зазначив, що дійшовши правильного висновку щодо дотримання позивачем строку позовної давності, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення, безпідставно було задоволено клопотання останнього про поновлення йому строків звернення до суду, як таких що пропущені з поважних причин, відтак, другий абзац резолютивної частини рішення суду виключив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, мотивована наявністю підстав для застосування строку позовної давності та скасування оскаржуваних судових рішень.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку факту, що у 1998 році позивачеві виповнилося 18 років, він набув повної дієздатності, з місця свого проживання за межі країни не виїжджав і не міг не знати про проведення розпаювання земель КСП.

При цьому право позивача порушено у 1996 році, а з позовом до суду він звернувся у 2023 році, тобто зі спливом понад 23 років.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 395/1324/16-ц, від 20 грудня 2018 року у справі № 467/1712/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 602/182/17, від 27 вересня 2019 року у справі № 139/925/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 387/278/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 611/10/17, від 03 грудня 2019 року у справі № 481/220/18, від 13 грудня 2019 року у справі № 390/979/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 147/294/18, від 13 січня 2021 року у справі № 542/1407/17, від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року у справі № 686/6892/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 930/3139/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18, від 26 квітня 2022 року та від 21 грудня 2022 року у справі № 654/2630/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Чубенко Ж. А. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, відтак оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що відповідно до встановлених у справі обставин і норм закону позивач набув право на земельну частку (пай) з дня видачі сільськогосподарському підприємству державного акту на землю, а дізнався він про своє право на земельну частку (пай) у червні 2020 року.

У квітні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому погодилося із доводами касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

У період з 31 серпня 1996 року до 22 червня 1999 року ОСОБА_1 навчався за направленням КСП «Ленінський шлях» Хорольського району за професіями тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки, водій автомобіля категорій «В», «С».

Зазначене підтверджується довідкою Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області від 20 жовтня 2020 року № 01-05/377, копією трудової книжки позивача та копією диплому серія НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу загальних зборів членів колгоспу «Ленінський шлях» від 26 листопада 1992 року № 4 колгосп «Ленінський шлях» реорганізовано у КСП «Ленінський шлях».

Відповідно до протоколу загальних зборів членів КСП «Ленінський шлях» від 18 лютого 2000 року № 1 КСП «Ленінський шлях» реорганізовано у сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) «Вишняківський».

Протоколом засідання правління СВК «Вишняківський» від 21 листопада 2012 року № 11 прийнято рішення про припинення діяльності кооперативу.

Згідно з довідкою виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 432 розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» на території Вишняківської сільської ради проводилося протягом 1995 - 1996 років.

Відповідно до листа відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 жовтня 2020 року № 735/116-20 по КСП «Ленінський шлях» Вишняківської сільської ради державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ № 00006 зареєстрований 12 січня 1996 року № 1. Розпаювання земель КСП «Ленінський шлях» на території Вишняківської сільської ради затверджено загальними зборами членів КСП протоколом № 15 від 10 грудня 1996 року.

Відповідно до листа архівного відділу Хорольської РДА Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 01-17/227 у книгах протоколів засідань правління та книгах зборів уповноважених членів КСП «Ленінський шлях» дані про виключення позивача з членів КСП за період з 1996 року до 1999 рік відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтями 71, 75 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд зазначив, що не внесення особи, яка була членом КСП, до списку, що додається до державного акту на право власності на землю, не може позбавити її права на земельну ділянку.

Установивши, що станом на час видачі державного акта на право власності на землю - 12 січня 1996 року ОСОБА_1 був членом КСП «Ленінський шлях», суди попередніх інстанцій правильно вважали, що не включення позивача до зазначеного списку є неправомірним.

Оскільки встановлено порушення прав ОСОБА_1 , тому перед судом постало питання дослідження позовної давності, і саме про це у позовній заяві просив позивач.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17 дійшов правового висновку про те, що порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам початку перебігу позовної давності у цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовим висновком, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати обставини пропуску позивачем позовної давності, якщо вони не були встановлені й досліджені судами попередніх інстанцій, оскільки це правове питання знаходиться у компетенції попередніх судових інстанцій, що узгоджується зі статтею 400 ЦПК України.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки належно не дослідили обставини, за яких ОСОБА_1 міг довідатися про порушення своїх прав. Зокрема, суд не дослідив аргументи позивача, викладені у позовній заяві, про те, що про порушення свого права він дізнався у 2020 року із засобів масової інформації, де кваліфіковані спеціалісти розповідали про осіб, які мають право на земельну частку(пай), а також із консультацій з адвокатом, та чи є це поважними причинами пропуску строку позовної давності.

Посилання апеляційного суду, що на момент розпаювання земель позивач не досяг повноліття, як на підставу поважності пропуску строку на звернення до суду, також є передчасним, оскільки ОСОБА_1 набув повної цивільної дієздатності 04 жовтня 1998 року, тоді як з позовом до суду звернувся 03 листопада 2020 року.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що з моменту порушення прав позивача пройшло більше трьох років, а саме - понад 23 роки, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності ним не наведено.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, задоволена частково, а справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відтак, остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято.

За таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Хорольської міської ради Полтавської області, задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта