Постанова

від 21.06.2023 по справі 753/24473/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 753/24473/21

провадження № 61-3360св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Савицькою Світланою Леонідівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 1990 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .

Зазначала, що 27 травня 1996 року вона та ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі, придбали нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Квартира придбана за кошти з продажу у цей самий день однокімнатної квартири, що належала відповідачу, та за додані до отриманої суми спільні заощадження.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 травня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Румянцевою І. А., право власності на 1/3 частку вказаної квартири належить відповідачу, а 2/3 їх сину.

17 січня 2011 року шлюб між ними було розірвано.

Вважала, що їй на підставі положень статей 22, 28 КпШС України належить 1/6 частина спірної квартири, 1/3 частини якої зареєстрована за ОСОБА_2 .

Позивач зазначала, що до 2021 року могла вільно користуватися спірною квартирою, проте надалі ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні квартирою, що підтверджується її заявами № 34 від 02 вересня 2021 року, № 37 від 16 вересня 2021 року до голови правління Житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) «Шовковик-12», листом ЖБК «Шовковик-12» № 40 від 20 вересня 2021 року, заявою № 62227 від 20 вересня 2021 року, листом Дарницького управління поліції № 62227/125/48/04-21 від 28 вересня 2021 року. Оскільки вона є членом сім`ї наймача (матір`ю ОСОБА_3 , який є власником 2/3 частини спірної квартири), вважає, що має право проживати у квартирі.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , просила суд:

- визнати за нею право власності на 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя;

- усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою шляхом вселення у спірну квартиру.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Гусак О. С. від 05 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що право власності на 1/3 частину квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 набуто відповідачем під час укладеного ним з позивачем шлюбу та за спільно набуті у шлюбі кошти.

Районний суд врахував вартість проданого та придбаного спірного майна, наявні у матеріалах справи договори купівлі-продажу від 27 травня 1996 року № 25-1506 та № 25-1504, та відхилив доводи відповідача про те, що реальна вартість квартири АДРЕСА_3 , за яку її було продано, зазначено у протоколі про наміри від 29 квітня 1996 року.

Виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, районний суд вважав, що 1/3 квартири АДРЕСА_1 підлягає поділу між сторонами у справі в рівних частках - по 1/6 частині квартири.

Суд задовольнив позовну вимогу про вселення позивача до спірної квартири, оскільки з 2021 року вона не має змоги потрапити до квартири, у зв`язку із чим позбавлена можливості користуватися нею.

При цьому районний суд зазначив, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки позивачка була зареєстрована та мала змогу користуватися вказаною квартирою до 2021 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 20 лютого 2023 року мотивована тим, що відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_2 безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому суд взяв до уваги, що у судовому засіданні 05 жовтня 2022 року при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду був присутній представник ОСОБА_2 - адвокат Савицька С. Л., що підтверджено протоколом судового засідання, яка не була позбавлена можливості своєчасно ознайомитися з рішенням суду та подати скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року заяву про самовідвід судді Хопти С. Ф. задоволено. Цивільну справу № 753/24473/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 354 ЦПК України, зокрема, пропуск строку на апеляційне оскарження.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_2 зазначає те, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Вказує, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було складено 10 листопада 2022 року, про що є вказівка в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року. Зазначає, що його представник отримав повний текст оскаржуваного рішення районного суду 11 листопада 2022 року та 07 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, тобто у 30 денний строк з дня отримання повного тексту рішення суду. Вважає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не надали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Савицькою С. Л., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Верховним Судом встановлено, що 05 жовтня 2022 року в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

18 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савицька С. Л. звернулася до суду із заявою про видачу повного тексту рішення районного суд.

У рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року зазначено, що повний текст рішення складено 10 листопада 2022 року.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа рішення районного суду від 05 жовтня 2022 року було надіслано 11 листопада 2022 року на електронну адресу представника відповідача: svetlana.advocate@gmail.com.

При цьому, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначено, що повне рішення суду було надіслано судом 11 листопада 2022 року та оприлюднено 16 листопада 2022 року.

З апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції 07 грудня 2022 року, яка була зареєстрована Київським апеляційним судом 09 грудня 2022 року.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1250цс16 зазначено: «в разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, не звернув уваги на те, що з вини суду банк не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення у зв`язку з чим він був позбавлений права визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою статті 295 ЦПК України, а тому апеляційний суд дійшов до передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що апеляційна скарга заявником була подана у межах тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, визначеною пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України. При цьому, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Савицька С. Л. просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційним судом не було взято до уваги вказаних норм процесуального законодавства.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення районного суду, апеляційний суд належно не перевірив доводів заявника щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, чим фактично позбавив ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження рішення суду, а судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Савицькою Світланою Леонідівною, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець