Постанова

від 28.06.2023 по справі 640/22903/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа №640/22903/19

адміністративне провадження № К/9901/29186/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 (суддя - Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 (судді - Парінов А.Б., Сорочко Є.О., Степанюк А.Г.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вичинити певні дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати йому гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами за заявами від 25.03.2019 та від 24.05.2019 про виплату гарантованої суми відшкодування;

- визнати за ним право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ «Брокбізнесбанк» 17.07.2013 Договору банківського строкового вкладу №307/07-13 та Договору банківського строкового вкладу №359-07-13-978 за рахунок коштів Фонду, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- зобов`язати Фонд здійснити виплату йому гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ «Брокбізнесбанк» 17.07.2013 Договору банківського строкового вкладу №307/07-13 та Договору банківського строкового вкладу №359-07-13-978 за рахунок коштів Фонду, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням раніше проведених виплат за рахунок коштів Фонду.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.07.2013 між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено Договір банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад «Стабільний») №307/07-13 та Договір банківського строкового вкладу (депозиту) № 359- 07-13-978 від 17.07.2013.

Кошти позивача за даними вкладами були обтяжені заставою в забезпечення виконання ПП «Водообробка та обладнання» (Позичальника) зобов`язань за Договором про надання овердрафту №09-13-980-0 від 17.07.2013.

17.07.2013 між позивачем (Заставодавцем, Кредитором) та Банком (Заставодержателем) було укладено Договір застави №09-13-980-Zl.

За умовами п. 1.1 Договору предметом застави за цим Договором є право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 215000,00 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в AT «Брокбізнесбанк» та відкритого на ім`я Заставодавця (далі - Депозитний рахунок) на підставі Договору банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад «Стабільний») №307/07-13 від 17.07.2013, що укладений між AT «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 , а також майбутніх процентів (далі в тексті - Депозитний договір).

Згідно з п. 2.1. Застава за вказаним Договором забезпечує вимоги Заставодержателя щодо виконання Позичальником (ПП «Водообробка та обладнання», код ЄДРПОУ 0218403) кожного і всіх його боргових зобов`язань за Кредитним договором (Договір про надання овердрафту №09-13-980-0, укладений 17.07.2013 між AT «Брокбізнесбанк» і ПП «Водообробка та обладнання» (далі також - Третя особа), а також усі додаткові угоди та/або додатки до нього (інші правочини), якщо такі укладені або будуть укладені (вчинені) між AT «Брокбізнесбанк» і ПП «Водообробка та обладнання в майбутньому) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк (и) і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, а також щодо виконання Заставодавцем зобов`язань за цим Договором.

Також, між позивачем та AT «Брокбізнесбанк» було укладено ще один договір застави на забезпечення виконання вказаного Кредитного договору овердрафту №09-13-980-0, укладеного 17.07.2013 між AT «Брокбізнесбанк» і ПП «Водообробка та обладнання», а саме, Договір застави №09-13-980-Z від 17.07.2013, сума депозиту під заставою 10395 Євро, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в AT «Брокбізнесбанк», відкритому на ім`я Заставодавця на підставі Договору банківського строкового вкладу (депозиту) № 359-07-13-978 від 17.07.2013, що укладений між Банком та Позивачем.

У подальшому, Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію AT «Брокбізнесбанк».

11.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №45 про початок здійснення процедури ліквідації AT «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «Брокбізнесбанк» - Куреного О.В., оголошення про що було опубліковано в газеті «Голос України» №113 (5863) від 14.06.2014 - відповідно до якого розпочато ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014 (п. 1 Рішення № 45).

18.07.2014 позивач подав до Банку заяву (вх. №К-3095), в якій просив ініціювати Уповноваженою особою Фонду включення та включити його дані до Реєстру виплат за вкладами в межах гарантованих Фондом сум за вкладами.

12.08.2014 та 14.08.2014 позивач подав заяву про включення до реєстру виплат Фонду та заяву до відповідача про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами.

Листом від 22.08.2014 за вих. №21-036-6505/14 відповідач повідомив позивача, що вклади позивача використовуються як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед Банком, в зв`язку з чим, кошти за вкладом у банку не відшкодовуються у повному обсязі до дня виконання зобов`язань. Саме тому, в Уповноваженої особи Фонду відсутні правові підстави для включення даних позивача до переліку вкладників AT «Брокбізнесбанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 у справі №826/15080/14, що набрала законної сили, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності Фонду та Уповноваженого при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за банківськими вкладами та нарахованих за ними процентів в ПАТ "Брокбізнесбанк"; зобов`язання Фондe та Уповноваженого включити вимоги позивача за договором банківського строкового вкладу №307/07-13 від 17.07.2013 та за договором банківського строкового вкладу №359-07-13-978 від 17.07.2013 в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Брокбізнесбанк» за рахунок Фонду, з урахуванням раніше виплачених сум в межах граничного розміру відшкодування коштів.

Зазначеною постановою встановлено відсутність обов`язку у Фонду щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_1 , що були забезпеченням виконання за кредитним договором.

28.03.2018 ОСОБА_1 та ПП «Водообробка та обладнання» звернулись до Уповноваженої особи із заявою (вх. №1447) про зарахування грошових вимог ОСОБА_1 до AT «Брокбізнесбанк» за Договором банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад «Стабільний») №307/07-13 від 17.07.2013 (депозит на суму 215 000,00 грн.) та грошових вимог AT «Брокбізнесбанк» до ПП «Водообробка та обладнання» за Договором про надання овердрафту №09-13-980-0 від 17.07.2013 - в повному об`ємі; просили здійснити зарахування згідно вимог ч. 2 ст. 601 ЦК України за заявою однієї сторони; при зарахуванні зустрічних однорідних вимог грошові кошти ОСОБА_1 за Договором банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад «Стабільний») №307/07-13 від 17.07.2013 просили спрямувати на погашення зобов`язань за кредитом перед AT «Брокбізнесбанк» за кредитним договором №09-13-980-0 від 17.07.2013.

Листом від 05.05.2018 вих. №1149 Банк відмовився визнати зарахування за спільною заявою ОСОБА_1 та ПП «Водообробка та обладнання», зазначивши, що станом на 04.05.2018 за договором овердрафту №09-13-980-0 від 17.07.2013 обліковується заборгованість ПП «Водообробка та обладнання» в сумі 156 514,87 грн.

25.03.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Фонду про виплату гарантованої суми відшкодування і просив виплатити йому гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами розміщеними в Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк».

Проміжною відповіддю від 25.04.2019 за вих. №41-036-7532/19 Фонд зазначив, що пунктом 8 частини 4 статті 26 Закону передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань.

Крім того, повідомлено, що 22.03.2019 АТ «Брокбізнесбанк» проведені електронні торги по відступленню права вимоги, у тому числі й за кредитним договором №09-13-980-О від 17.07.2013, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ПП «Водообробка та обладнання», переможцем торгів є ТОВ «Депт-Фінанс». Таким чином, на підставі ст.ст. 512-514 ЦК України Банк відступив своє право вимоги за вказаним кредитним договором, й відповідно, передав всі права зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. З врахуванням викладеного запропоновано позивачу надати Уповноваженій особі Фонду відповідні підтверджуючі документи, отримані від нового кредитора, про те що, що вклад не має ознак, зазначених в п. 8 ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI. (а.с. 91-92 т. 1)

24.05.2019 ОСОБА_1 звернувся із додатковою заявою до Фонду про виплату гарантованої суми відшкодування, в якій повідомив, що 24.05.2019 між ТОВ «Депт Фінанс» та ним укладено Договір №24/05-19 про відступлення права вимоги за договором про надання овердрафту №09-13-980-О від 17.07.2013 разом з договором забезпечення, в тому числі за договором застави №09-13-980-Z від 17.07.2013. Крім того позивач повідомив, що станом на 24.05.2019 відстутня заборгованість за договором про надання овердрафту №09-13-980-О від 17.07.2013, що підтверджується довідкою вих.24/05 від 24.05.2019, яка видана ПП «Водообробка та обладнання». (а.с.94-95 т. 1)

Листом від 19.06.2019 вих. №34-036-10415 відповідач відмовив позивачу у виплаті гарантованої суми відшкодування з посиланням на те, що відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. 10.06.2019 уповноваженою особою Фонду було подано документи державному реєстратору для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи, у зв`язку з чим Фонд на веб-сайті hup://www.fg.gov.ua повідомив про завршення 10.06.2019 виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам АТ «Брокбізнесбанк». (а.с. 96 т.1)

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

В обгрунтування позову покликався на те, що з 11.06.2014 позивач є таким, що набув право, як вкладник, на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів, а відповідач набув відповідний обов`язок з виплати коштів з початку ліквідації банку. Водночас відповідачем протиправно не включено його до реєстру вкладників та не виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі до дня виникнення зобов`язань.

Враховуючи що, під час розгляду справи №826/15080/14 було встановлено, що депозитні вклади є засобом забезпечення виконання зобов`язань ПП «Водообробка та обладнання» перед Банком за кредитним договором, в свою чергу зобов`язання за кредитним договором не виконані, у т.ч. станом на день звернення позивача до суду з позовом у даній справі, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у Фонду обов`язку з відшкодування коштів за вкладами позивача у межах гарантованої Фондом суми до дня виконання зобов`язань за кредитним договором третьої особи, зобов`язання якої забезпечені позивачем своїми вкладами.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставина укладення Договору про відступлення прав вимоги між ТОВ «Фінансова Компанія «Депт Фінанс» та AT «Брокбізнесбанк», за якою ТОВ «ФК «Депт Фінанс» отримала право вимоги від AT «Брокбізнесбанк» та стало новим кредитором «Водообробка та обладнання» за договором №09-13-980-0 від 17.07.2013 про надання овердрафту, та з якою апелянт пов`язує відсутність зобов`язання перед Банком у зв`язку із переходом права вимоги до нового кредитора, не свідчить, зокрема, про припинення договору застави у зв`язку виконанням сторонами за цим договором і позичальником зобов`язань за кредитним договором, натомість, під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов`язань за договорами банківського строкового вкладу №307/07-13 та банківського строкового вкладу №359-07-13-978. При цьому, оскільки позивач не є боржником банку, а в даному випадку боржником банку є саме ПП «Водообробка та обладнання», то відповідно на позивача поширюється обмеження встановлене п. 8 ч. 2 cт. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, апеляційний суд визнав безпідставними заперечення позивача в частині застосування судом першої інстанції висновків викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №826/15080/14, та дійшов висновку, що наведене не суперечить приписам ч. 4 ст. 78 КАС України відповідно до яких, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Апеляційний суд дійшов висновку, що зміст заяв від 25.03.2019 та від 24.05.2019 про виплату гарантованої суми відшкодування, на підставі яких апелянт просить визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати позивачу гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, є аналогічним за змістом та вимогами, викладеними у заявах позивача, які були досліджені судом під час розгляду справи №826/15080/14.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловлені у постановах від 12.09.2018 у справі №825/3598/15-а, від 11.12.2019 у справі №753/4952/14-ц, від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а, від 26.05.2021 року у справі №200/3647/20-а.

Крім того зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 58 Конституції України, ч. ч. 2, 4, 5 ст. 26, ст. 27 Закону України "Про систему гранування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 11.06.2014) та абз. 10 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гранування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 2018 рік).

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд покликається на те, що 10.06.2019 уповноваженою особою Фонду було подано документи державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, у зв`язку з чим Фонд на веб-сайті hup://www.fg.gov.ua повідомив про завршення 10.06.2019 виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам АТ «Брокбізнесбанк».

Просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами установлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).

Відповідно до ст. 2 цього Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно частин 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У свою чергу частиною 4 статті 26 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти, зокрема за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань.

Так, виникнення спірних у цій справі правовідносин зумовлено незгодою позивача з діями відповідача щодо нездійснення виплати йому гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами за заявами від 25.03.2019 та від 24.05.2019 про виплату гарантованої суми відшкодування.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у Фонду обов`язку з відшкодування коштів за вкладами позивача у межах гарантованої Фондом суми до дня виконання зобов`язань за кредитним договором третьої особи, зобов`язання якої забезпечені позивачем своїми вкладами.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставина укладення Договору про відступлення прав вимоги між ТОВ «Фінансова Компанія «Депт Фінанс» та AT «Брокбізнесбанк», за якою ТОВ «ФК «Депт Фінанс» отримала право вимоги від AT «Брокбізнесбанк» та стало новим кредитором «Водообробка та обладнання» за договором №09-13-980-0 від 17.07.2013 про надання овердрафту, та з якою апелянт пов`язує відсутність зобов`язання перед Банком у зв`язку із переходом права вимоги до нового кредитора, не свідчить, зокрема, про припинення договору застави у зв`язку виконанням сторонами за цим договором і позичальником зобов`язань за кредитним договором.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема у постанові від Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«11 вересня 2015 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №А-09/02-КЮ, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за: договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 12 червня 2013 року № 53К-60Ю, укладеним між первісним кредитором і ТОВ «Чернігівська чайна компанія»; договором застави майнових прав на депозитний вклад від 12 червня 2013 року № 53З-60Ю, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_2 , згідно з пунктом 1.2 якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора в грошових та майнових зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору та договору забезпечення, в обсязі та на умовах, що існують станом на 11 вересня 2015 року. Цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно із цим договором у повному обсязі (пункт 7.1 договору).

Отже, з моменту укладення ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» договору про відступлення права вимоги від 11 вересня 2015 року №А-09/02-КЮ вклад ОСОБА_2 за договором банківського вкладу «Стандарт» від 10 червня 2013 року №2532Д-60Ф перестав використовуватися позивачем перед ПАТ «КБ «Південкомбанк» як засіб забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 12 червня 2013 року №53К-60Ю.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_2 до уповноваженої особи із заявою від 08 жовтня 2015 року про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, була відсутня передбачена пунктом 8 частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI підстава для відмови Фондом у відшкодуванні коштів позивачу за договором банківського вкладу «Стандарт» від 10 червня 2013 року № 2532Д-60Ф.»

В подальшому вказаний підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 04.11.2020 у справі №825/478/16.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є кладником і відповідачем такий статус позивача не заперечувався.

Підставою для відмови виплати позивачу гарантованої суми вкладу за рахунок коштів Фонду слугувало використання цього вкладу як засобу забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.03.2019 Банк відступив своє право вимоги за вказаним кредитним договором і передав всі права зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договоарами забезпечення укладено між Банком та ТОВ «Депт Фінанс» 15.04.2019.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, станом на 15.04.2019 та на час звернення позивача 24.05.2019 із заявою про виплату гарантованої суми відшкодуванян за вкладом відпали передбачені пунктом 8 частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI підстави для відмови у відшкодуванні Фондом коштів позивачу за договором банківського вкладу, а позивач, своєю чергою, набув право на таке відшкодування.

Відповідач вимоги позивача про відшкодування за рахунок Фонду гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами не задовольнив.

У постановах від 19.08.2021 у справі №200/3636/20-а, від 01.11.2021 у справі №200/14202/19-а, від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а, від 26.05.2021 у справі №200/2345/20-а, від 26.05.2021 у справі №200/3647/20-а, від 19.08.2021 у справі №200/3636/20-а, від 08.09.2021 у справі №200/3695/20-а, від 18.05.2022 у справі №640/7551/19 Верховний Суд сформував висновки, відповідно до яких, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами для особи, яка визнана вкладником.

За таких обставин, позовні вимоги у цій справі підлягали частковому задоволенню.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Брокбізнесбанк» за його заявою від 24.05.2019.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату ОСОБА_1 гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ «Брокбізнесбанк» 17.07.2013 Договору банківського строкового вкладу №307/07-13 та Договору банківського строкового вкладу №359-07-13-978 за рахунок коштів Фонду, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням раніше проведених виплат за рахунок коштів Фонду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук