Ухвала

від 16.08.2021 по справі 640/22903/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

Київ

справа №640/22903/19

адміністративне провадження №К/9901/29186/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року

у справі №640/22903/19

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними та зобов`язання вичинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати йому гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами за заявами від 25 березня 2019 року та від 24 травня 2019 року;

- визнати за ним право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ Брокбізнесбанк 17 липня 2013 року Договору банківського строкового вкладу №307/07-13 та Договору банківського строкового вкладу № 359-07-13-978 за рахунок коштів Фонду, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату позивачу гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ Брокбізнесбанк 17 липня 2013 року Договору банківського строкового вкладу №307/07-13 та Договору банківського строкового вкладу № 359-07-13-978 за рахунок коштів Фонду, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з урахуванням раніше проведених виплат за рахунок коштів Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

05 серпня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №640/22903/19.

В касаційній скарзі наявне клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження в якому зазначено, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано 06 липня 2021 року, що підтверджується копією поштового конверта.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.

Також, в касаційній скарзі наявне клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", який установлює права споживачів, який визначає механізм їхнього захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22).

Тобто в контексті вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про захист прав споживачів", вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім виконавцем, який відповідає за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях процесу.

З огляду на це вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, через неналежне виконання договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд зауважує, що дія наведеної норми поширюється також і на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат від шкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16 (провадження № 11-1032апп18) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.

З цих міркувань Суд доходить висновку, що скаржник звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до положень п. 8 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами пп. 1-4 ч. 4 ст.328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пп. "а", "б" "в", "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Також в касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловлені у постановах від 12 вересня 2018 року у справі №825/3598/15-а, від 11 грудня 2019 року у справі №753/4952/14-ц, від 29 квітня 2021 року у справі №200/14379/19-а, від 26 травня 2021 року у справі №200/3647/20-а. Крім того скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 58 Конституції України, ч. ч. 2, 4, 5 ст. 26, ст. 27 Закону України Про систему гранування вкладів фізичних осіб (в редакції станом на 11 червня 2014 року) та абз. 10 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гранування вкладів фізичних осіб (в редакції станом на 2018 рок).

Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується, з доводами скаржника про наявність обставин, з якими законодавець обумовлює здійснення касаційного перегляду рішення суду.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 330, 334, 338 КАС України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №640/22903/19.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №640/22903/19.

Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/22903/19.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді В. М. Бевзенко

Я. О. Берназюк