Постанова

від 28.06.2023 по справі 357/8107/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/8107/18 Головуючий у суді першої інстанції - Орєхова О.І.

Номер провадження № 22-ц/824/2094/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», подану представником Тетерею Світланою Ігорівною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2022 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року по справі № 357/8107/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до суду зі заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року по справі № 357/8107/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (а.с.147-152, т. 3).

В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник зазначав, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 357/8107/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

У своїй позовній заяві ТОВ Агрофірма «Матюші» просило: визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровий: номером 3220483500:01:008:0024 та скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди на Земельну ділянку, індексний номер: 40138727 від 15 березня 2018 року 22:58:32.

Позовні вимоги були мотивовані порушенням прав та інтересів позивача як єдиного законного орендаря земельної ділянки, яка була передана в оренду Товариству за Договором оренди землі №б/н від 19 червня 2014 року, укладеним між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , що полягало в передачі земельної ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» за оспорюваним договором та проведенням Державним реєстратором державної реєстрації права оренди на неї за Відповідачем-2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі № 357/8107/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог товариства відмовлено.

Як вбачається із судового рішення, суд встановив, що 19 червня 2014 року ОСОБА_1 уклала з позивачем Договір оренди землі, за яким передала йому в оренду на 10 років земельну ділянку, а 26 січня 2015 року на підставі цього договору державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем, однак вказане рішення було скасовано 15 березня 2018 року на підставі наказу Міністерства юстиції України № 729/5, прийнятого за колективною скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, який на час розгляду цієї справи судом не був скасований.

У зв`язку з існуванням наказу Міністерства № 729/5 від 15 березня 2018 року, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші», дійшовши до висновку, що Договір оренди землі не набрав чинності, а його сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цього договору, тобто товариство не набуло прав оренди за цим договором, а тому у позивача відсутнє право оренди земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі Відповідачем-1 цієї ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод».

Водночас, якби на час ухвалення судового рішення у цій справі цей наказ був визнаний незаконним і скасований у судовому порядку або взагалі не існував, то суд дійшов би до протилежних висновків і задовольнив позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші». У такому випадку суд встановив би, що як на момент передачі земельної ділянки в оренду Відповідачу-2, так і на момент ухвалення судового рішення Договір оренди землі та право оренди ТОВ Агрофірми «Матюші», що виникло на підставі цього договору, були дійсними, у зв`язку з чим укладення ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» оспорюваного договору та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Відповідачем-2 порушують право оренди позивача за Договором оренди землі, що виникло раніше, ніж у ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», і позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші», відповідно, підлягають задоволенню.

Отже заявник вважає, що обставина незаконності і недійсності наказу Міністерства № 729/5 від 15 березня 2018 року є істотною та має вирішальне значення для цієї справи.

07 грудня 2021 року, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 357/6114/20, якою скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2021 року у цій справі та ухвалив нове рішення, яким, зокрема, визнав незаконним і скасував повністю наказ Міністерства № 729/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на земельну ділянку.

Зараз наказ № 729/5 від 15 березня 2018 року внаслідок його скасування у судовому порядку не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством.

Отже, цей наказ на момент ухвалення судового рішення не мав жодних правових наслідків для дійсності Договору оренди землі і права оренди позивача, що виникло на підставі цього договору, тобто обставина його незаконності і недійсності існувала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

При цьому, про її існування ані ТОВ Агрофірма «Матюші», ані іншим учасникам справи не було і не могло бути відомо під час розгляду справи, адже на цей момент наказ Міністерства № 729/5 від 15 березня 2018 року ще оскаржувався в судовому порядку: спочатку в порядку адміністративного судочинства (справа № 826/7777/18), а згодом у зв`язку зі зміною позиції щодо юрисдикції таких спорів - в порядку цивільного судочинства (справа № 357/6114/20), і ця обставина, як вже було зазначено вище, була виявлена і встановлена Київським апеляційним судом після ухвалення судового рішення у цій справі лише 07 грудня 2021 року під час прийняття постанови у справі №357/6114/20.

Вищевикладене свідчить про те, що недійсність наказу Міністерства № 729/5 від 15 березня 2018 року у результаті визнання його незаконним і скасування постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 357/6114/20 має усі ознаки нововиявлених обставин, визначені у п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та є підставою для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі №357/8107/18 за нововиявленими обставинами у порядку, визначеному Главою 3 ЦПК України.

Враховуючи наведене, заявник просив суд задовольнити заяву ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі № 357/8107/18 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі № 357/8107/18, ухвалити нове рішення у справі № 357/8107/18, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. у повному обсязі та стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» понесені ним судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ Агрофірма «Матюші» - Тетеря С.І. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що товариство посилалось як на нововиявлену обставину на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі №357/6114/20, внаслідок чого не надав належної оцінки обставинам, на які позивач дійсно звертав увагу. Так, у своїй заяві товариство посилалось не на саме по собі судове рішення, а на факт, що таким рішенням встановлено, а саме встановлення незаконності та недійсності Наказу Міністерства №729/5 від 15 березня 2018 року.

Вважає, що незаконність та недійсність вказаного наказу вже існувала, а судовим рішенням лише було встановлено вказаний факт, а тому є нововиявленою обставиною, про яку позивач та інші учасники справи не знали.

Крім того, апелянт вказує, що суд дійшов помилкового висновку про дійсність такого наказу на момент винесення рішення у даній справі, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі №357/6114/20 було встановлено його незаконність та що такий наказ не породжував жодних правових наслідків з моменту його прийняття, а відтак не діяв на момент ухвалення рішення в даній справі та не мав враховуватись судом.

Тож, неврахування наказу Міністерства №729/5 від 15 березня 2018 року призвело б до протилежних висновків суду та результату розгляду справи, оскільки питання законності і дійсності наказу у цій справі впливало на встановлення судом фактів набуття позивачем права оренди та його порушення відповідачами, тобто мало вирішальне значення.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залучено до розгляду у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 59-61 т.4)

При апеляційному розгляді справи представник позивача ТОВ Агрофірма «Матюші» - Кравець О.І. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ Агрофірма «Матюші» - Кравець О.І., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в липні 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, відповідно до якого просило: визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровий: номером 3220483500:01:008:0024 та скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди на Земельну ділянку, індексний номер: 40138727 від 15 березня 2018 року 22:58:32.

Позовні вимоги були мотивовані порушенням прав та інтересів позивача як єдиного законного орендаря земельної ділянки, яка була передана в оренду Товариству за Договором оренди землі №б/н від 19 червня 2014 року, укладеним між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , що полягало в передачі земельної ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» за оспорюваним договором та проведенням Державним реєстратором державної реєстрації права оренди на неї за Відповідачем-2.

Зазначено, що 19 червня 2014 року агрофірма уклала із відповідачкою ОСОБА_1 договір оренди належної відповідачці земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1403 га, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:008:0024. Договір оренди був укладений строком на десять років та у встановленому законом порядку зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення від 26.01.2015 року за № 18860511. Наприкінці березня 2018 року агрофірмі стало відомо із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 02 березня 2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 02 березня 2018 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», предметом якого є земельна ділянка, що перебуває в оренді у агрофірми. Вказував, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить діючому законодавству і порушує права агрофірми як орендаря, оскільки попередній договір оренди, укладений 19 червня 2014 року між агрофірмою та відповідачкою, є чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами, а тому відповідач не мав права передавати ділянку в оренду іншій особі. З огляду на незаконність укладеного між відповідачами договору оренди підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права оренди як похідне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі № 357/8107/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог товариства відмовлено.

Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що укладений 19 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення було у встановленому законом порядку зареєстровано реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 26 січня 2015 року за № 18860511, однак наказом МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 19 червня 2014 року і відсутність порушення прав агрофірми при укладанні в подальшому договору оренди між ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» і ОСОБА_1 і його реєстрації.

В той же час встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 357/6114/20 задоволено позов ТОВ Агрофірма «Матюші» і визнано незаконним та скасовано наказ МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма «Матюші», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що обставини, на які посилається заявник в обґрунтування перегляду судового рішення, не є нововиявленими і не впливають на законність ухваленого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення від 20 січня 2020 року та не спростовують його висновків.

При цьому суд виходив з того, що посилання заявника на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 357/6114/20, якою визнано незаконним та скасовано наказ МЮ України №729/5 від 15 березня 2018 року, не є нововиявленими обставинами в розумінні положень ст.423 ЦПК України, оскільки станом на день ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року наказ МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року був чинний.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом вказаних норм нововиявленими обставинами є правові факти, які мають наступні ознаки: 1) вони мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи; 2) вони не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику; 3) вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі (п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Обставини, які відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Колегія суддів прийшла до висновку, що встановлені постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року обставини, а саме незаконність наказу МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року та його скасування цією постановою, є нововиявленою обставиною у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, оскільки є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи.

При цьому апеляційний суд зауважує, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, тобто не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).

Істотність наведеної обставини полягає у тому, що встановлення судовим рішенням незаконності наказу МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року безпосередньо впливає на висновки суду першої інстанції в даній справі і спростовує факти, покладені в основу цього судового рішення, оскільки, як вище вказувалося, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції керувався правомірністю наказу МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року, яким скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» і як наслідок відсутністю порушення прав позивача, що виключає задоволення його позову.

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 357/8110/18 за аналогічним позовом ТОВ Агрофірма «Матюші», де скасовуючи ухвалу Київського апеляційного суду про відмову у перегляді постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами і передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив: «Відмовляючи ТОВ Агрофірма «Матюші» в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 07 грудня 2021 року у справі № 357/6114/20 про скасування наказу МЮ України від 15 березня 2018 року № 729/5 мало місце після набрання судовим рішенням, яке заявник просить переглянути, законної сили, а тому таке рішення не є нововиявленою обставиною, оскільки за своєю суттю є новим доказом. Однак, суд залишив поза увагою те, що нововиявленою обставиною в цій справі є не постанова Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, а обставина, яку суд встановив у цьому судовому рішенні, тобто незаконність/скасування наказу МЮ України від 15 березня 2018 року № 729/5. Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/6114/20. При цьому вищезгаданий наказ Міністерства юстиції України, який на підставі рішення суду визнано незаконним і скасовано, не породжує жодних правових наслідків саме з моменту прийняття такого наказу. Отже, незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5, яка була визнана постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, є істотною обставиною в цій справі, оскільки її врахування апеляційним судом під час первісного розгляду справи мало б наслідком ухвалення іншого (протилежного) судового рішення, ніж те, яке було прийняте».

При цьому посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що станом на день ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року наказ МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року був чинний недоречні та помилкові.

Такі висновки суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постанові від 12 березня 2020 року у справі 9901/777/18, де Велика Палата вказала, що у випадку визнання незаконним/скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, цей акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття. Така позиція Верховного Суду сформована у цілому ряді постанов і є усталеною (постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 909/910/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 234/8086/16-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/17470/18).

З огляду на те, що постановою апеляційного суду наказ МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року визнано незаконним та скасовано він не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття.

Суд наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2022 року не ґрунтується на законі і матеріалах справи і підлягає скасуванню, оскільки висновки суду про відсутність нововиявлених обставин є помилковими.

Скасовуючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у ряді рішень, зокрема від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», від 03 квтіня 2008 року у справі «Понамарьов проти України», наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що в даній справі наявні відповідні вагомі й непереборні обставини, які дають передбачені законом підстави для перегляду судового рішення, оскільки індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який слугував основою для прийняття рішення, визнано незаконним та скасовано, що є істотним.

Згідно ст.425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Отже, нормами ЦПК не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу по суті заяви, а саме - про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами чи відмову у її задоволенні, якщо така заява подавалася до суду першої інстанції.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 200/9663/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 10 березня 2021 року у справі № 2-6771/11.

З урахуванням наведеного апеляційний суд направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга в частині розподілу судових витрат не підлягає до задоволення, оскільки у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (правова позиція Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц).

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 379 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», подану представником Тетерею Світланою Ігорівною задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 29 червня 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв