Рішення

від 07.03.2024 по справі 357/8107/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8107/18

Провадження № 8/357/3/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі № 357/8107/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог, історія справи.

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 357/8107/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» (далі «Позивач») до ОСОБА_2 (далі «Відповідач-1»), ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» (далі «Відповідач-2») та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни (далі "Відповідач-3") про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

У своїй позовній заяві ТОВ Агрофірма «Матюші» просило:

визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод»(далі також «Оспорюваний договір») щодо земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровим номером 3220483500:01:008:0024 (далі також «Земельна ділянка»);

скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди на Земельну ділянку, індексний номер: 40138727 від 15.03.2018 22:58:32.

Позовні вимоги були мотивовані порушенням прав та інтересів Позивача як єдиного законного орендаря Земельної ділянки, яка була передана в оренду Товариству за Договором оренди землі № б/н від 19.06.2014 року, укладеним між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_2 (далі «Договір оренди землі»). Порушення, на думку позивача, полягало в передачі Земельної ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» за Оспорюваним договором та проведенням Державним реєстратором державної реєстрації права оренди на неї за Відповідачем-2.

27.01.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.09.2020 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 року, у задоволенні позовних вимог Товариства було відмовлено (т.2 а.с. 140-145, т.3 а.с. 1-3, а.с. 139-144).

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, історія розгляду заяви.

У січні 2022 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до суду зі заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2020 року по справі № 357/8107/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_2 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (т. 3 а.с.147-152).

В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник зазначав, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 357/8107/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_2 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі № 357/8107/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.09.2020 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 року, у задоволенні позовних вимог Товариства було відмовлено.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд встановив, що 19.06.2014 року ОСОБА_2 уклала з позивачем Договір оренди землі, за яким передала йому в оренду на 10 років земельну ділянку, а 26.01.2015 року на підставі цього договору державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем, однак вказане рішення було скасовано 15.03.2018 року на підставі наказу Міністерства юстиції України № 729/5, прийнятого за колективною скаргою ОСОБА_2 та інших осіб, який на час розгляду цієї справи судом не був скасований.

У зв`язку з існуванням наказу Міністерства № 729/5 від 15.03.2018 року, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші», дійшовши до висновку, що Договір оренди землі не набрав чинності, а його сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цього договору, тобто товариство не набуло прав оренди за цим договором, а тому у позивача відсутнє право оренди земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі Відповідачем-1 цієї ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод».

Водночас, якби на час ухвалення судового рішення у цій справі цей наказ був визнаний незаконним і скасований у судовому порядку або взагалі не існував, то суд дійшов би до протилежних висновків і задовольнив позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші». У такому випадку суд встановив би, що як на момент передачі земельної ділянки в оренду Відповідачу-2, так і на момент ухвалення судового рішення Договір оренди землі та право оренди ТОВ Агрофірми «Матюші», що виникло на підставі цього договору, були дійсними, у зв`язку з чим укладення ОСОБА_1 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» оспорюваного договору та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Відповідачем-2 порушують право оренди позивача за Договором оренди землі, що виникло раніше, ніж у ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», і позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші», відповідно, підлягають задоволенню.

Отже заявник вважає, що обставина незаконності і недійсності наказу Міністерства № 729/5 від 15.03.2018 року є істотною та має вирішальне значення для цієї справи.

07.12.2021 року, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 357/6114/20, якою скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2021 року у цій справі та ухвалив нове рішення, яким, зокрема, визнав незаконним і скасував повністю наказ Міністерства № 729/5 від 15.03.2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на земельну ділянку.

Зараз наказ № 729/5 від 15.03.2018 року внаслідок його скасування у судовому порядку не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством.

Отже, цей наказ на момент ухвалення судового рішення не мав жодних правових наслідків для дійсності Договору оренди землі і права оренди позивача, що виникло на підставі цього договору, тобто обставина його незаконності і недійсності існувала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

При цьому, про її існування ані ТОВ Агрофірма «Матюші», ані іншим учасникам справи не було і не могло бути відомо під час розгляду справи, адже на цей момент наказ Міністерства №729/5 від 15.03.2018 року ще оскаржувався в судовому порядку: спочатку в порядку адміністративного судочинства (справа № 826/7777/18), а згодом у зв`язку зі зміною позиції щодо юрисдикції таких спорів - в порядку цивільного судочинства (справа № 357/6114/20), і ця обставина, як вже було зазначено вище, була виявлена і встановлена Київським апеляційним судом після ухвалення судового рішення у цій справі лише 07.12.2021 року під час прийняття постанови у справі №357/6114/20.

Вищевикладене, на думку заявника свідчить про те, що недійсність наказу Міністерства №729/5 від 15.03.2018 року у результаті визнання його незаконним і скасування постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 року у справі № 357/6114/20 має усі ознаки нововиявлених обставин, визначені у п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та є підставою для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі №357/8107/18 за нововиявленими обставинами у порядку, визначеному Главою 3 ЦПК України.

Враховуючи наведене, заявник просив суд задовольнити заяву ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі № 357/8107/18 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі №357/8107/18, ухвалити нове рішення у справі № 357/8107/18, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_2 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. у повному обсязі та стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» понесені ним судові витрати.

07.06.2022 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2020 року за нововиявленими обставинами було відмовлено (т.3 а.с. 239-244).

16.11.2022 року ухвалою Київського апеляційного суду ОСОБА_1 залучено до участі у розгляді справи, як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с. 59-61).

28.06.2023 року постановою Київського апеляційного суду Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2022 року було скасувано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.4 а.с.122-132).

11.09.2023 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було задоволено заяву про самовідвід судді Орєхова О.І. Дану цивільну справу передано до повторного автоматичного розподілу для визначення нового складу суду (т.4 а.с.141-143).

Автоматизованою системою документообігу суду справу передано для розгляду судді Цукурову В.П. (т4 а.с. 145-149).

15.09.2023 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київськлої області заяву ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року по справі №357/8107/18 прийнято до провадження, призначено судове засідання на 24.10.2023 року (т.4 а.с. 152-153).

16.10.2023 року до канцелярії суду представником Заявника подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а також детальний опис послуг, наданих Позивачу в процесі надання професійної правничої допомоги (т.4 а.с. 161-163, 165-171).

У судове засідання представник Заявника не зявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (т.4 а.с. 155, 157, 215, 217). У матеріалах справи містяться заяви представника Заявника про розгляд даної без її участі. Вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року по справі №357/8107/18 підтримала у повному обсязі, просила їх задовльнити (а.с. 202-203, 220-221, 233-234).

20.09.2023 року у судове засідання Відповідачі та третя особа не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (т.4 а.с. 156, 158, 200, 211, 212, 213, 214, 216, 229, 230, 231, 232). Причини неявки суду не повідомили. Відзиву, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від них не надходило.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами та, оскільки неявка Відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є повними та достатніми для її розгляду, суд вважає за можливе заяву ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розглянути за відсутності Відповідачів.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі № 357/8107/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.09.2020 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 року, у задоволенні позовних вимог Товариства було відмовлено.

Як вбачається зі змісту судового рішення, що переглядається суд встановив, що 19.06.2014 року ОСОБА_2 уклала з позивачем Договір оренди землі, за яким передала йому в оренду на 10 років земельну ділянку, а 26.01.2015 року на підставі цього договору державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журов О.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем, однак вказане рішення було скасовано 15.03.2018 року на підставі наказу Міністерства юстиції України № 729/5, прийнятого за колективною скаргою ОСОБА_2 та інших осіб, який на час розгляду цієї справи судом не був скасований.

У зв`язку з існуванням наказу Міністерства № 729/5 від 15.03.2018 року, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші», дійшовши до висновку, що Договір оренди землі не набрав чинності, а його сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цього договору, тобто товариство не набуло прав оренди за цим договором, а тому у позивача відсутнє право оренди земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі Відповідачем-1 цієї ділянки в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод».

Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 року у справі №357/6114/20 задоволено позов ТОВ Агрофірма «Матюші» і визнано незаконним та скасовано наказ МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» на належну ОСОБА_2 земельну ділянку (т.3 а.с. 159-166).

Під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд керується наступними нормами права України.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, в тому числі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою ст.423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст.423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст.423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст.ст. 424, 426 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №4).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05,2021 року, у справі №752/4995/17).

Висновки суду за результатами розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Встановлені постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 року обставини, а саме незаконність наказу МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року та його скасування цією постановою, є нововиявленою обставиною у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, оскільки є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, тобто не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року у справі №752/4995/17).

Істотність наведеної обставини полягає у тому, що встановлення судовим рішенням незаконності наказу МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року безпосередньо впливає на висновки суду в даній справі і спростовує факти, покладені в основу цього судового рішення, оскільки, як вище вказувалося, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд керувався правомірністю наказу МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року, яким скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» і як наслідок відсутністю порушення прав позивача, що виключає задоволення його позову.

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі №357/8110/18 за аналогічним позовом ТОВ Агрофірма «Матюші».

Отже, за викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду позовної заяви.

ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 2,1403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

19.06.2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а Товариство прийняло у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належну ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди укладений строком на 10 років і право оренди було зареєстроване реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 26.06.2015 року за № 18860511.

Згідно пункту 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15.03.2018 року задоволена колективна скарга громадян, у тому числі ОСОБА_2 та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» належної ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 19.06.2014 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма «Матюші» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ Агрофірма «Матюші» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних оплат за вчинення реєстраційних дій та інше.

02.03.2018 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1403 га, розташовану у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:008:0024.

Договір оренди укладений строком на 7 років і 15.03.2018 року право оренди зареєстроване державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав».

З Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що під час державної реєстрації права оренди за ОСОБА_2 на підставі оспорюваного договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_2 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», не було зареєстровано право оренди землі на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Матюші».

Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 року у справі №357/6114/20 задоволено позов ТОВ Агрофірма «Матюші» і визнано незаконним та скасовано наказ МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» на належну ОСОБА_2 земельну ділянку.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03.05.2021 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією листа від Третьої Білоцерківської державної нотаріальної контори за вих.№586-/02-14 від 10.08.2022 року після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №457/2021 на підтвердження чого додано Інформаційну довідку №69705675 від 10.08.2022 року зі Спадкового реєстру, а також встановлено спадкоємицю ОСОБА_2 , , якою є ОСОБА_1 .

Під час розгляду позовної заяви суд керується наступними нормами матеріального та процесуального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 334 ЦК України визначає момент набуття права власності за договором.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За правилами ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За правилами п. «в», «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08.10.1998 року, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08.10.1998 року, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08.10.1998 року, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08.10.1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, підставою для виникнення права оренди землі є відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08.10.1998 року, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, державна реєстрація прав є обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа, в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позов обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою, у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно є цивільно-правовим. А належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі, а є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який є неналежним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На момент укладення Оспорюваного договору щодо Земельної ділянки (02.03.2018 року) та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди на неї за ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» (15.03.2018 року) у Позивача було наявне дійсне право оренди Земельної ділянки за Договором оренди землі, яке виникло раніше, ніж право оренди Відповідача-2.

Укладення ОСОБА_2 . Оспорюваного договору за наявності дійсного Договору оренди землі свідчить про наявність у неї протиправного наміру відмовитися в односторонньому порядку від виконання цього договору з метою передачі Земельної ділянки у користування ТзДВ «Шамраївський цукровий завод».

Укладення власником земельної ділянки договору оренди з іншим орендарем не припиняє дію договору оренди землі, який був укладений раніше.

Таким чином, укладення Відповідачем-1 Оспорюваного договору з Відповідачем-2 не припинило дію Договору оренди землі з Позивачем.

Чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві оренди.

Отже, укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить вищенаведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону № 161-XIV та порушує права орендаря, якому земельна ділянка була передана в оренду раніше, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.10.2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15.01.2020 року у справі № 587/2326/16-ц та від 19.02.2020 року у справі № 387/515/18.

У постанові від 11.05.2018 року у справі № 902/803/17 Верховний Суд зазначив, що декілька договорів найму однієї і тієї речі можуть існувати тільки, якщо річ по ним передається виключно у користування одному наймачу (наприклад, користування річчю різними наймачами, але в різний час). Якщо одночасно декілька договорів найму передбачають передачу речі у користування та володіння різним наймачам, перевага віддається договору, який був укладений раніше.

Зважаючи на те, що на дату укладення Оспорюваного договору (02.03.2018 року) Договір оренди землі, укладений Позивачем з ОСОБА_2 , був дійсним, не був оспорений в судовому порядку, припинений або розірваний з підстав, визначених у ст. 31 Закону № 161-XIV або самому договорі, Відповідач-1 не мала права передавати Земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, у тому числі ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», і, відповідно, укладати з ним Оспорюваний договір.

Таким чином, укладення ОСОБА_2 Оспорюваного договору з Відповідачем-2 суперечить указаним вище нормам чинного законодавства та умовам Договору оренди землі, адже перешкоджає ТОВ Агрофірма «Матюші» користуватися Земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користування нею та права самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним Договору оренди землі. Указане є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

За таких умов, відповідні позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» є законними та обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Позовна вимога ТОВ Агрофірма «Матюші» про скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» на Земельну ділянку підлягає задоволенню як похідна від вимоги Товариства про визнання недійсним Оспорюваного договору.

Разом з цим, суд зазначає, що зміст і характер відносин, які стали підставою для ТОВ Агрофірма «Матюші» свідчить, що спір виник між ним і Відповідачами ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та ОСОБА_1 з приводу порушення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші`на земельну ділянку.

Отже, державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. є неналежним відповідачем. За таких обставин, в частині позовних вимог до неї суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, то у рівних частках необхідно стягнути з Відповідачів, окрім державного реєстратора, на користь Позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 24506,00 гривень, тобто по 12253,00 гривень з кожного.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Правнича допомога Позивачу надається Адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІҐАЛ» на підставі Договору про надання правової допомоги № 17/08-03 від 07.08.2017.

У матеріалах справи наявні копії наступних документів, на підтвердження понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу: Додаткова угода № 11 від 14.05.2018 року до Договору, рахунок АО «ЕВЕРЛІГАЛ» № 87 від 12.06.2018 року, платіжне доручення ТОВ АГРОФІРМА «МАТЮШІ» № 4908 від 19.06.2018 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 17.02.2020 року, Додаткова угода № 04/17-61 від 05.02.2020 року до Договору, рахунок АО «ЕВЕРЛІҐАЛ» на оплату № 22 від 05.02.2020 року, платіжне доручення ТОВ АГРОФІРМА «МАТЮШІ» № 2678 від 11.02.2020 року акт приймання-передачі наданих послуг № 04/17-61 від 14.09.2020 року, Додаткова угода № 12/10-2 від 10.12.2018 року до Договору, рахунок АО «ЕВЕРЛІҐАЛ» № 212 від 25.04.2019 року, платіжне доручення ТОВ АГРОФІРМА «МАТЮШІ» № 510 від 15.05.2019 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 12/10-2 від 17.05.2019 року, Додаткова угода № 21/12/15-04 від 15.12.2021 року до Договору, рахунок АО «ЕВЕРЛІҐАЛ» на оплату № 367 від 23.12.2021 року, платіжне доручення № 46116 від 29.12.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої (правової) допомоги № 21/12/15-04 від 12.10.2023 року, Додаткова угода № 22/06/13 від 13.06.2022 року до Договору, рахунок АО «ЕВЕРЛІҐАЛ» на оплату № 99 від 02.08.2022 року, платіжне доручення № 24887173 від 09.08.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої допомоги № 22/06/13 від 14.09.2023 року.

Крім того, у матеріалах справи міститься детальний описи робіт (наданих послуг) та здійснених судових витрат в процесі надання правничої допомоги.

Загальний розмір підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, які поніс Позивач під час розгляду даної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції становить 99642,96 гривень.

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/12876/19.

Таким чином, ураховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд приходить до висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 99642,96 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у судах різних інстанцій, відповідають критерію розумності їхнього розміру та справедливості. З огляду на задоволення позовних вимог, із Відповідачів, окрім державного реєстратора, у рівних частках на користь Позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 99642,96 гривень, тобто по 49821,48 гривень з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ТОВ Агрофірма «Матюші» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі №357/8107/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2020 року у справі №357/8107/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі №357/8107/18, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод».

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права права оренди: індексний номер: 40138727 від 15.03.2018 року.

У задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 821 гривень 48 копійок (сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 48 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 821 гривень 48 копійок (сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 48 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі 12 253 гривні 00 копійок (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 00 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі 12 253 гривні 00 копійок (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 00 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», місцезнаходження: 09151, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок, код ЄДРПОУ 03755348.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», місцезнаходження: 09034, Київська область, Білоцерківський район, село Шамраївка, вулиця Шкільна, будинок 40, код ЄДРПОУ 13737989.

Державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна, місцезнаходження: 07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Соборна, будинок 15.

Повне судове рішення складено 18.03.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров