Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/4235/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 910/4235/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваницька О.В., адвокат,

від відповідача 1: Пилипчук І.І., самопредставництво,

від відповідача 2: Ракітін С.П., адвокат,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "ГАРМОНІЙНА СТОЛИЦЯ", м. Київ

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 (повний текст складено 08.11.2022)

у справі № 910/4235/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Громадської організації "ГАРМОНІЙНА СТОЛИЦЯ", м. Київ

до 1. Київської міської ради, м. Київ

2. Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2022 року Громадська організація "Гармонійна столиця" (далі - ГО "Гармонійна столиця", позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Міська рада, відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - АТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", відповідач 2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року №2249/2290 "Про поновлення приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)";

- визнання недійсним Договору про укладання договору оренди земельних ділянок на новий строк, серія та номер: 875, виданий 19.11.2021 приватним нотаріусом Дем`яненко Т.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі п. 22 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-5/1829 земельні ділянки площею 2,3358 га та 19,1819 га на вул. Степана Сагайдака (тепер - Євгена Маланюка), 101 (кадастрові номери 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002 відповідно) в м. Києві було надано ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в оренду на 15 років для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами (Договір оренди земельних ділянок від 21.03.2006 № 66-6-00328 (далі - Договір).

Рішенням Київської міської ради від 31 серпня 2021 року №2249/2290 було поновлено АТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" Договір оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами).

Позивач зазначає, що цим рішенням передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, площею 2,3358 га, на якій ростуть понад 260 промаркерованих здорових домінантних видів дерев та інших зелених насаджень, яка відповідно до Генерального плану міста Києва віднесена частково до території земельних насаджень загального користування вулиць та доріг, частково потрапляє до зеленої зони, а тому оскаржуване рішення, на думку позивача, порушує екологічні права громадян, передбачені Законом України "Про охорону навколишнього середовища".

Позивач зазначає, що АТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" спільно з забудовниками на сусідній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002 проводять роботи з будівництва житлових комплексів. У будь-який момент останні можуть розпочати роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, що призведе до знищення довкілля, погіршення екологічного стану в мікрорайоні, зміни руху ґрунтових вод та як наслідок підтоплення і руйнування будинків, які розташовані на прилеглій території.

Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом саме позивачем, він зазначає, що Громадська організація "Русанівські сади", Громадська організація "За себе", Українська екологічна асоціація "Зелений світ" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 №996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" виступили ініціаторами стосовно проведення громадських консультацій щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002 з Проекту рішення Київської міської ради "Про поновлення Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)". Однак, Київською міською радою не прийнято до розгляду та не враховано позицію громадськості, оспорюване рішення прийнято з численними порушеннями вимог статті 40 Конституції України, статті 20 Закону "Про звернення громадян", статей 38,41 Регламенту Київської міської ради, частин 1, 4, 8 статті 5 Положення про постійні Комісії Київської міської ради, пунктів 9.17, 9.18 Положення про секретаріат Київської міської ради, що стало підставою для звернення вищезазначених громадських організацій до позивача з метою захисту порушених прав громади щодо користування природними ресурсами.

У своєму позові Громадська організація "Гармонійна столиця" зазначає, що звертаючись з даним позовом, виступає в інтересах об`єднання, її членів, інших об`єднань та їх членів, територіальної громади Дніпровського району та інших мешканців столиці з метою здійснення їх законних прав та інтересів, збереження території, зокрема, зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, що відповідає головній меті її діяльності, визначеній в пункті 3.1 Статуту Громадської організації.

Оскільки оспорюване рішення Київської міської ради не відповідає вимогам Конституції України, є протиправним, тому і укладений на його підставі Договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивач стверджує, що при укладенні цього Договору було порушено передбачену статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедуру поновлення договору та не здійснено державної реєстрації права оренди в установлений строк, що також, на думку позивача, слугує підставою для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 закрито провадження у справі №910/4235/22 за позовом Громадської організації "Гармонійна столиця" до Київської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору.

Закриваючи провадження у даній справі у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги містять ознаки адміністративного спору, оскільки позивач звернувся не за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а за захистом публічних інтересів громадян міста Києва, чиї права порушено внаслідок прийняття спірного рішення органом, що має публічно-владні повноваження (Київська міська рада) від імені жителів міста Києва приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками, які належать місту.

Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на обставини справи, предмет і підстави позову, спір між сторонами виник у зв`язку з не дотриманням Київською міською радою, як органом самоврядування, який представляє інтереси киян через обраних ними представників (депутатів), порядку прийняття рішення від 31 серпня 2021 року №2249/2290 "Про поновлення приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)", що, на думку позивача, призвело до порушення конституційних та екологічних прав громадян, які мешкають у місті Києві.

В свою чергу, інша вимога про визнання недійсним Договору про укладання договору оренди земельних ділянок на новий строк, серія та номер: 875, виданий 19.11.2021 приватним нотаріусом Дем`яненко Т.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, є похідною вимогою від основної, оскільки у випадку скасування спірного рішення Київської міської ради підлягатиме задоволенню і вимога про визнання недійсним такого договору.

У зв`язку з тим, що на даний спір не поширюється юрисдикція господарських судів, суд першої інстанції у відповідності до приписів частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз`яснив позивачеві, що заявлені ним позовні вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Громадська організація "Гармонійна столиця" 23.11.2022 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022, направити справу № 910/4235/22 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки спір у даній справі є господарським.

Позивач стверджує, що у даному випадку право, за захистом якого він звернувся до господарського суду, є правом/охоронюваним законом інтересом об`єднання, її членів та засновників, а також жителів відповідної території Дніпровського району міста Києва, яка разом зі спірною земельною ділянкою знаходиться в межах та режимах обмеження господарської діяльності з огляду на її культурну цінність. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що спірні правовідносини стосуються захисту позивачем екологічних прав.

Крім того, скаржник в апеляційний скарзі зауважив, що участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не є обов`язковою ознакою для класифікації цього спору як публічно-правового.

Закривши провадження у даній справі, суд першої інстанції, на думку позивача, фактично відмовився розглядати справу, що є порушенням частини 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм господарського процесуального права України.

У поданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях від 06.04.2023 позивач, підтримуючи вимоги апеляційної скарги, наголошує, що в межах даної справи між сторонами існує спір про право, а саме: право користування спірною земельною ділянкою, яке виникло на підставі господарського договору, що зумовлює віднесення даного спору до юрисдикції господарських судів.

У письмових поясненнях від 08.05.2023 позивач, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №911/4144/16, від 10.09.2019 у справі №910/4896/18, від 16.05.2018 у справі №911/4111/16, від 20.11.2018 у справі №911/44/17, від 15.01.2019 у справі №911/4007/16, звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо права ГО "Гармонійна столиця" на звернення до суду в інтересах її членів та територіальної громади Дніпровського району міста Києва скаржник зазначив, що у відповідності до пункту 3.1 Статуту організації наділений повноваженнями виступати в законних інтересах вказаних осіб до суду з метою забезпечення збереження біорізноманіття, зокрема зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що за змістом вказані пояснення є доповненнями апеляційної скарги, а за назвою - письмовими поясненнями.

Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина 1 статті 161 Господарського процесуального кодексу України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина 5 цієї статті).

Позивач подав зазначені письмові пояснення після закінчення строку на апеляційне оскарження. Також ним не заявлялось про надання дозволу подати додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, а суд апеляційної інстанції за межами строку для подання апеляційної скарги не визнавав їх подання необхідним. Тому колегія суддів апеляційного господарського суду залишає без розгляду письмові пояснення позивача від 06.04.2023 та від 08.05.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 справу № 910/4235/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4235/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ГО "Гармонійна столиця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22 до надходження до суду матеріалів справи.

11.01.2023 матеріали справи № 910/4235/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 апеляційну скаргу ГО "Гармонійна столиця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22 залишено без руху на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 було отримано скаржником 03.02.2023.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником було подано 13.02.2023 (надійшло до суду 17.02.2023) клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної ухвали від 07.11.2022 було отримано скаржником 16.11.2022, що підтверджується матеріалами справи. Отже, з урахуванням приписів частин 2 статті 256, частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, судом визначено, що останнім днем подачі апеляційної скарги є 28.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 клопотання ГО "Гармонійна столиця" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22 задоволено, поновлено ГО "Гармонійна столиця" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22, відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 06.04.2023 о 10 год 00 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

У судовому засіданні 06.04.2023 з розгляду апеляційної скарги позивача у справі №910/4235/22 оголошено перерву до 10 год 40 хв 16.05.2023, про що судом апеляційної інстанції винесено відповідну ухвалу.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козир Т.П. з 15.05.2023 по 25.05.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд апеляційної скарги ГО "Гармонійна столиця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/4235/22 призначено на 15.06.2023 об 11 год 00 хв.

Позиція інших учасників справи.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий поштою 27.03.20230), в якому останній просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

За твердженням відповідача 2, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у даній у зв`язку з відсутністю одночасної сукупності критеріїв (суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин), якими визначається належність справи до господарського судочинства.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

У судове засідання 15.06.2023 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідач 2 у судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу позивача, просив залишити її без задоволення з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24.) Європейський суд з прав людини закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21.

Згідно з приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виник ає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

У той же час, згідно з частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 вказаного Кодексу).

При цьому у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то зміст цього поняття полягає в наявності в суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 18.09.2018 у справі № 823/218/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18, від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до господарського суду з позовом у даній справі ГО "Гармонійна столиця" посилалося на те, що оспорюване рішення Київської міської ради №2249/2290 від 31.08.2021"Про поновлення приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)" суперечить конституційним правам громадян, позбавляючи їх права користування природними ресурсами права власності народу України відповідно до статті 13 Конституції України; порушує екологічні права громадян, передбачені статтями 9, 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", проект зазначеного рішення не пройшов передбачені законодавством процедури, які прописані у Регламенті Київської міської ради, затвердженому рішенням Київської міської ради від 01.11.2021 №3135/3176. Відповідач 2 спільно із забудовниками на сусідній земельній ділянці проводить роботи з будівництва житлових комплексів та у будь-який момент може розпочати такі ж роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, що приведе до знищення довкілля, погіршення екологічного стану в мікрорайоні, зміні руху ґрунтових вод та, як наслідок, підтоплення і руйнування будинків, які розташовані на прилеглій території.

Саме із зазначених причин представники ініціативної групи від громадськості (Громадська організація "Русанівські сади", Громадська організація "За себе", Українська екологічна асоціація "Зелений світ") у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 №996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні реалізації державної політики" виступили ініціаторами проведення громадських консультацій щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002 з Проекту рішення Київської міської ради "Про поновлення приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)" та щодо надання зазначеній земельній ділянці статусу скверу для збереження зелених насаджень на ній.

Проте, незважаючи на відсутність висновку Комісії з питань екологічної політики, без врахування звернень представників громади Київська міська рада винесла на розгляд чергового пленарного засідання вказаний проект рішення та прийняла його, чим порушила конституційні права громади, а саме право користуватися природними ресурсами.

Наголошуючи на зверненні до суду в інтересах об`єднання, її членів, інших об`єднань та їх членів, територіальної громади Дніпровського району та інших мешканців столиці, позивач зазначив в позовній заяві та додав до неї звернення Громадської організації "Русанівські сади", Української екологічної асоціації "Зелений світ" та інших, в яких вони просили ГО "Гармонійна столиця" виступити, зокрема і в судовому порядку, на захист довкілля та екологічних прав і свобод громадян, чиї права порушені спірним рішенням Київської міської ради.

Положеннями статті 3 Конституції України людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнано в Україні найвищою соціальною цінністю.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Статтею 36 Конституції України гарантовано право громадян України на свободу об`єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України визначено забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Статтею 9 цього Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до екологічних прав громадян віднесено право на безпечне для їх життя та здоров`я навколишнє природне середовище; об`єднання в громадські природоохоронні формування; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (абзац третій пункту 2.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013).

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на наведене, позивач є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", а також відповідно до свого Статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17, відповідно до яких Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство.

При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно до викладених у позовній заяві обґрунтувань та доданих доказів підставою звернення позивача до суду у даній справі є захист порушених екологічних інтересів об`єднання, її членів та засновників, а також жителів відповідної території Дніпровського району столиці.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що він звернувся за захистом права/охоронюваного законом інтересу об`єднання, її членів та засновників, а також жителів відповідної території Дніпровського району міста Києва, яка разом зі спірною земельною ділянкою знаходиться в межах та режимах обмеження господарської діяльності, з огляду на її культурну цінність, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, є безпідставним та не доведеним належними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що даний позов подано з метою захисту публічно-провового інтересу громади міста Києва, а саме публічний характер позовних вимог обумовлений порушенням норм конституційного та екологічного права, якими гарантовано право власності Українського народу на природні ресурси (стаття 13 Конституції України, стаття 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"), а також похідним від нього правом кожного на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів (пункт г частини 1 статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на обставини справи, предмет і підстави позову, спір між сторонами виник у зв`язку з не дотриманням Київською міською радою, як органом самоврядування, який представляє інтереси киян через обраних ними представників (депутатів), порядку прийняття спірного рішення та укладеного відповідачами на його підставі оспорюваного Договору, тобто позовні вимоги у даній справі містять ознаки адміністративного спору.

Зважаючи на встановлені обставини, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відповідає наведеним вище нормам процесуального права, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що він вправі протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду в порядку встановленому частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення (ухвали), не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання щодо юрисдикції даного спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/4235/22 є обґрунтованою, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідно без задоволення.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "ГАРМОНІЙНА СТОЛИЦЯ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/4235/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4235/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.06.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир