Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/4235/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4235/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації «Гармонійна столиця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (колегія суддів у складі: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Козир Т. П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Громадської організації «Гармонійна столиця»

до 1. Київської міської ради

2. Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору

за участю:

позивача: Іваницька О.В. (адвокат)

відповідача-1: Пилипчук І.І. (самопредставництво)

відповідача-2: Ракітін С.П. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Громадська організація «Гармонійна столиця» (далі - позивач) звернулася з позовом до суду до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі - відповідач-2), у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 31.08.2021 № 2249/2290 «Про поновлення приватному акціонерному товариству «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» договору оренди земельних ділянок від 21.03.2006 № 66-6-00328 (зі змінами)» (далі - Рішення);

- визнати недійсним договір про укладення договору оренди земельних ділянок на новий строк, серія та номер: 875, виданий 19.11.2021 приватним нотаріусом Дем`яненко Т.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення та оспорюваний договір є незаконними, оскільки вони вчинені на порушення вимог законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, закрито провадження у справі.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач звернувся не за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а за захистом публічних інтересів громадян міста Києва. При цьому суди вказали на те, що на даний спір не поширюється юрисдикція господарських судів та роз`яснено позивачу, що заявлені ним позовні вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказані судові рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням її уточнення, заявник послався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 761/33504/14-а, від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 10.09.2019 у справі № 910/4896/18, від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16, від 20.11.2018 у справі № 911/44/17, від 15.01.2019 у справі № 911/4007/16, в ухвалі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 911/3563/21. При цьому скаржник посилається на те, що оспорюваний правочин порушує майнові та екологічні права членів територіальної громади Дніпровського району міста Києва, у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

3.3. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив закрити касаційне провадження.

3.4. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що позовна заява мотивована тим, що на підставі пункту 22 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-5/1829 земельні ділянки площею 2,3358 га та 19,1819 га на вул. Степана Сагайдака (зараз - Євгена Маланюка), 101 (кадастрові номери 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002 відповідно) у м. Києві було надано ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» в оренду на 15 років для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами (договір оренди земельних ділянок від 21.03.2006 № 66-6-00328 (далі - договір оренди).

4.2. Рішенням відповідача-1 було поновлено відповідачу-2 договір оренди (зі змінами).

4.3. Позивач зазначав, що рішенням передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, площею 2,3358 га, на якій ростуть понад 260 промаркерованих здорових домінантних видів дерев та інших зелених насаджень, яка відповідно до Генерального плану міста Києва віднесена частково до території земельних насаджень загального користування вулиць та доріг, частково потрапляє до зеленої зони, а тому оскаржуване рішення, на думку позивача, порушує екологічні права громадян, передбачені Законом України «Про охорону навколишнього середовища».

4.4. Позивач вказував, що АТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» спільно з забудовниками на сусідній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002 проводять роботи з будівництва житлових комплексів. У будь-який момент останні можуть розпочати роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, що призведе до знищення довкілля, погіршення екологічного стану в мікрорайоні, зміни руху ґрунтових вод та як наслідок підтоплення і руйнування будинків, які розташовані на прилеглій території.

4.5. Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом, заявник зазначав, що Громадська організація «Русанівські сади», Громадська організація «За себе», Українська екологічна асоціація «Зелений світ» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» виступили ініціаторами стосовно проведення громадських консультацій щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002 з Проекту рішення відповідача-1 «Про поновлення Приватному акціонерному товариству «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» договору оренди земельних ділянок від 21 березня 2006 року №66-6-00328 (зі змінами)". Однак, відповідачем-1 не прийнято до розгляду та не враховано позицію громадськості, оспорюване рішення прийнято з численними порушеннями вимог статті 40 Конституції України, статті 20 Закону «Про звернення громадян», статей 38, 41 Регламенту Київської міської ради, частин 1, 4, 8 статті 5 Положення про постійні Комісії Київської міської ради, пунктів 9.17, 9.18 Положення про секретаріат Київської міської ради, що стало підставою для звернення вищезазначених громадських організацій до позивача з метою захисту порушених прав громади щодо користування природними ресурсами.

4.6. У позові Громадська організація «Гармонійна столиця» вказувала, що звертаючись з даним позовом, вона виступає в інтересах об`єднання, її членів, інших об`єднань та їх членів, територіальної громади Дніпровського району та інших мешканців столиці з метою здійснення їх законних прав та інтересів, збереження території, зокрема, зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, що відповідає головній меті її діяльності, визначеній в пункті 3.1 статуту Громадської організації.

4.7. Позивач вважає, що оспорюване рішення відповідача-1 не відповідає вимогам Конституції України, є протиправним, тому і укладений на його підставі оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивач стверджував, що при укладенні договору було порушено передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедуру поновлення договору та не здійснено державної реєстрації права оренди в установлений строк, що також, на думку позивача, слугує підставою для визнання правочину недійсним.

4.8. Суди встановили, що позивач є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

4.9. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10. Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4.11. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

4.12. Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

4.13. Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 0607.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

4.14. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

4.15. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

4.16. При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

4.17. Згідно пункту «в» частини першої статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища.

4.18. Із встановлених апеляційним судом обставин, вбачається, що відповідно до викладених у позовній заяві обґрунтувань та доданих доказів підставою звернення позивача до суду у даній справі є захист порушених екологічних інтересів громадян, тобто такий спір є публічним і за суб`єктним складом сторін та характером спірного правовідношення підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

4.19. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції вважає, позивач є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

4.20. Отже, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся не за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а за захистом публічних інтересів громадян міста Києва.

4.21. У постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» про заборону діяльності дельфінарію Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» має право звернутися до суду з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства відповідачем. Водночас, оскільки зверненням з таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства (пункт 56 постанови).

4.22. Висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржених у касаційному порядку судових рішеннях, узгоджуються із наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

4.23. Згідно із положеннями пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

4.24. Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

4.25. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду забезпечує однакове застосування судами норм права, а відповідно і формує судову практику у відповідних правовідносинах.

4.26. У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17.

4.27. Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 761/33504/14-а, від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 10.09.2019 у справі № 910/4896/18, від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16, від 20.11.2018 у справі № 911/44/17, від 15.01.2019 у справі № 911/4007/16 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з огляду на відмінність предмету, підстав позовів, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та вважає про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

4.28. Позивач у касаційній скарзі зазначає про порушення майнових прав членів територіальної громади Дніпровського району столиці, та вважає, що має право представляти у спірних правовідносинах територіальну громаду.

4.29. Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

4.30. Із наведених положень Конституції України та доводів, зазначених позивачем, не вбачається, що він має повноваження у спірних правовідносинах здійснювати права власника.

4.31. Посилаючись у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, зокрема і Великої Палати, позивач зазначає, що Київська міська рада у правовідносинах, що склались між сторонами, не виступає як орган місцевого самоврядування, не здійснює владних управлінських функцій, а є рівноправним учасником земельних відносин, а отже робить висновок про те, даний спір не є публічно-правовим, а, тому не може бути вирішено за правилами адміністративного судочинства.

4.32. Однак такі доводи не спростовують висновків суд апеляційної інстанції, згідно яких позивач є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", а також відповідно до свого Статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

4.33. Такі висновки судом апеляційної інстанції зроблені із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17, та узгоджуються із ними.

4.34. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у цій постанові, оскільки зверненням з позовом позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства (пункт 56 постанови).

4.35. Позивач наведених висновків апеляційного суду не спростував.

4.36. Відтак, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції, законним та обґрунтованим.

4.37. Відповідно до статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.38. Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення ним норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, підстав для її скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

4.39. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Гармонійна столиця» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 910/4235/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил