Ухвала

від 28.06.2023 по справі 913/220/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 913/220/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області до перейменування Служба автомобільних доріг у Луганській області (далі - Служба, скаржник)

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023

у справі №913/220/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція»

до Служба автомобільних доріг у Луганській області

про стягнення 13 817 065, 10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Служба 16.06.2023 (згідно з номером 0504579480147 поштового відправлення на конверті) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №913/220/22. Крім того, скаржником до скарги додано клопотання у якому просить відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №904/2543/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Служби у контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №913/220/22, якою відмовлено Службі в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі №913/220/22. Апеляційну скаргу Служби на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі №913/220/22 повернути скаржнику.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, Служба обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

За приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 23.05.2023 Служба звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі №913/220/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №913/220/22 відмолено Службі у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі № 913/220/22. Апеляційну скаргу Служби на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі №913/220/22 залишено без руху внаслідок відсутності умови, передбаченої статтею 8 Закону України «Про судовий збір» для відстрочення сплати судового збору та оформлення її з порушенням вимог, встановлених статтями 258, 260 ГПК України. Службі потрібно було усунути недоліки скарги протягом 10 днів з дня вручення скаржнику цієї ухвали шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 310 883, 96 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що 18.05.2023 від Служби надійшла заява, у якій вона просить суд відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2023 у справі №913/220/22 до ухвалення рішення у справі. В обґрунтування клопотання скаржник звертає увагу суду, що остання є державною, неприбутковою організацією, отримувачем бюджетних коштів, які спрямовуються на утримання, розвиток, будівництво та реконструкцію мережі автомобільних доріг у Луганській області. Також скаржник просить суд врахувати той факт, що на розрахункових рахунках Служби на сьогоднішній день недостатньо коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 24.03.2023 у справі №913/220/22. Служба звернулася до Державного Агентства з відновлення та розвитку інфраструктури України з листом вих. №1-252/1 від 12.05.2023 щодо вирішення питання виділення грошових коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №913/220/22.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги зазначив, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі та з огляду на це й зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» для відстрочення сплати судового збору, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №913/220/22 суд апеляційної інстанції вже відмовив скаржнику в аналогічному клопотанні.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Служби про відстрочення сплати судового збору.

Оскільки протягом встановленого строку скаржником не усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги, зокрема, не сплачено судовий збір у розмірі 310 883, 96 грн, суд апеляційної інстанції ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 повернув апеляційну скаргу Служби на рішення Господарського суду Луганської області від 24.03.2023 у справі №913/220/22.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, щодо оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №913/220/22 в частині повернення апеляційної скарги, Суд зазначає таке.

Статтею 258 ГПК України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 2 частини третьої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання, зокрема щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а є стягнення боргу за договором підряду від 30.08.2021 № 23-2021.

Таким чином Служба не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», а зазначені ним у клопотанні підстави не передбачені вказаною нормою.

Верховний Суд виходить з того, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Щодо право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб Верховний Суд висловлювався послідовно і неодноразово, що перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним положення пунктів 1 та 2 частини першої 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи) (подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі №910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи те, що ухвалою суду апеляційної інстанції, яка оскаржується, апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що Служба не усунула недоліки скарги, зокрема, щодо надання суду доказів сплати судового збору, апеляційний суд у цьому випадку скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (частина четверта статті 174, частина восьма статті 260 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування вище вказаних норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали від 23.05.2023 в частині повернення апеляційної скарги у цій справі.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Отже, правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм ГПК України під час прийняття оскаржуваної ухвали від 23.05.2023 в частині повернення апеляційної скарги у цій справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №913/220/22 в частині повернення апеляційної скарги у даній справі на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України (є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення), клопотання скаржника не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 304 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Луганській області на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №913/220/22 в частині повернення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос