Постанова

від 07.11.2007 по справі 25/67-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

07.11.2007                                                                                  

Справа № 25/67-07 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського

П.П.,

суддів: Швеця В.В. (доповідача), Чус О.В.

при секретарі судового засідання:

Ревкової Г.О. 

за участю представників:

від позивача:  Осадчий С.М. представник, довіреність №

662  від 23.07.07;

від відповідача-1:  ОСОБА_1. арбітражний керуючий - ліквідатор,

постанова № Б15/29/212/04  від 07.06.07;

від відповідача-2:  ОСОБА_2. представник, довіреність ВЕХ №

085134  від 06.08.07;

від третьої особи без самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 

Ткаченко В.С. представник, довіреність № 64-00/9424  від 22.11

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3,

місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 23 серпня 2007 року у справі №25/67-07

за позовом

закритого акціонерного товариства “Царичанський завод   мінводи”, селище міського типу Царичанка,

Дніпропетровської області;

до:

відповідача-1

відкритого акціонерного товариства “Царичанський консервний завод”, селище

міського типу Царичанка, Дніпропетровської області;

відповідача-2

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, місто Дніпропетровськ;

за участю третьої особи

без самостійних вимог на предмет спору на  

стороні відповідачів відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк

Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції відкритого акціонерного

товариства “Райффайзен Банк Аваль”, місто Дніпропетровськ;

про

визнання договору недійсним.

В С Т А Н О В

И В:

Позивач, закрите акціонерне

товариство “Царичанський завод мінводи”, селище міського типу Царичанка,

Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому

просить з урахуванням уточнень до позовних вимог визнати недійсним:

договір купівлі-продажу нерухомого

майна від 21 червня 2007 року, цілісного майнового комплексу, консервного

заводу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою,

Дніпропетровська область, селище міського типу Царичанка, АДРЕСА_1;

договір купівлі-продажу нерухомого

майна від 21 червня 2007 року, не житлового приміщення, розташованого за

адресою, Дніпропетровська область, селище міського типу Царичанка, АДРЕСА_2;

договір купівлі-продажу нерухомого

майна від 21 червня 2007 року, не житлового приміщення, розташованого за

адресою, Дніпропетровська область, селище міського типу Царичанка, АДРЕСА_3, та

повернути сторони в попереднє становище, яке існувало до часу укладення

договорів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідачами під час укладення спірних договорів, було порушено вимоги частини

3 статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”, а саме порушення прав позивача, який мав намір брати

участь у аукціоні (конкурсі) з продажу майна, яке є об'єктами купівлі-продажу

за спірними договорами.

Тому позивач вважає, що вказане

порушення є підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними

відповідно до статті 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду у

справі №25/67-07 від 23 серпня 2007 року (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги

задоволені повністю.

Приймаючи спірне рішення

господарський суд виходив з того, що спірні договори купівлі-продажу суперечать

частині 3 статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом”, тому господарський суд вважає, що позовні вимоги

позивача про визнання їх недійсним є правомірними.

Відповідач 2 не погодившись з

рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з

порушенням закону.

Господарський суд при винесенні

рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми

матеріального права.

Відповідач 2 просить спірне рішення

скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на те, що в

момент здійснення правочину відповідачем не було порушено частину 1 статті 215

ЦК України, яка регулює підстави недійсності правочину.

Оскільки відповідачем в межах

компетенції комітету кредиторів було прийнято рішення яким визначено порядок

щодо продажу майна банкрута відповідачу -2.

На апеляційну скаргу позивач, третя

особа та відповідач 1 надали відзиви, у яких позивач та третя особа посилаються

на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не

обґрунтовані, тому просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення, а відповідач 1 просить рішення скасувати, апеляційну скаргу

задовольнити.

Розглянувши апеляційну скаргу,

заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський

суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення

місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені

апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому

засіданні було встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської

області від 7 червня 2007 року у справі № Б15/29/212/04 ВАТ “Царичанський

консервний завод” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру

строком до 7 червня 2008 року.

18 червня 2007 року відбулося

засідання комітету кредиторів боржника ВАТ “Царичанський консервний завод” на

якому більшістю голосів кредиторів було прийнято рішення про продаж майна

банкрута.

На підставі зазначеного рішення

комітету кредиторів ліквідатором ВАТ “Царичанський консервний завод” 21 червня

2007 року було укладено з приватним підприємцем ОСОБА_3. три спірні договори

купівлі-продажу нерухомого майна.

Господарський суд задовольняючи

позовні вимоги послався на частину 3 статті 30 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої

внаслідок укладення відповідачами спірних договорів з порушенням вказаної норми

були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, щодо права на

придбання майна банкрута за результатами конкурсу (аукціону), які підлягають

захистові судом в силу статей 15, 16 ЦК України.

Судова колегія погоджується з таким

висновком господарського суду, оскільки

Відповідно до частини 1 статті 30

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор

розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів

не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно до частини 3 статті 30

вищевказаного Закону у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання

майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення

конкурсу (аукціон) визначається згідно із Законом України “Про приватизацію

невеликих державних підприємств” (малу приватизацію).

Як вбачається з протоколу засідання

комітету кредиторів боржника ВАТ “Царичанський консервний завод” від 18 червня

2007 року представником кредитора ЗАТ “Царичанський завод мін води” Осадчим І.

М. було внесено пропозицію про продаж майна банкрута ЗАТ “Царичанський завод

мін води”, яке більшістю голосів комітету кредиторів було відхилено,

Таким чином, при наявності двох

пропозицій пpo покупку майна банкрута ЗАТ “Царичанський завод мін води” та

приватного підприємця ОСОБА_3., в порушення вимог частини 3 статті 30

вищевказаного Закону продаж майна ВАТ “Царичанський консервний завод”

здійснювався без проведення конкурсу (аукціону).

Спірні договори купівлі-продажу

суперечать частині 3 статті 30 вищевказаного Закону, тому позовні вимоги

позивача про визнання їх недійсними є правомірними.

Посилання відповідачів та третьої

особи ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на частину 1 статті 30 вищевказаного Закону

судова колегія вважає безпідставним, оскільки згадана норма має загальний

характер, а порядок продажу майна банкрута у випадку надходження двох і більше

пропозицій, щодо придбання його майна регулюється саме спеціальною нормою

частиною 3 статті 30 вищевказаного Закону, яка має імперативний характер. 

Судова колегія вважає, що

Господарський суд у своєму рішенні, правильно визначив, що як на підставу визнання

договорів купівлі-продажу недійсними, він не посилається на недодержання

відповідачами вимог частин 1, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України, однак визначає, що

відповідно до пункту 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо

не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа

заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин

може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того відповідно до висновку

державного департаменту з питань банкрутства перевіркою по дотриманню процедур,

передбачених Законом при здійсненні ОСОБА_1, повноважень ліквідатора у справі

№Б 15/29/212/04 про визнання банкрутом ВАТ “Царичанський консервний завод”

встановлено, що не зважаючи на вимоги Закону, щодо продажу майна банкрута,

ліквідатором ОСОБА_1. 21 червня 2007 року без проведення конкурсу (аукціону),

незаконно було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута ВАТ

“Царичанський консервний завод” з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.                    

З врахуванням вищевикладеного

судова колегія вважає апеляційну  скаргу

залишити без задоволення, рішення залишити без змін .

На підставі наведеного та керуючись

статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця

ОСОБА_3, місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23 серпня 2007 року у справі №25/67-07, залишити

без змін.

Постанова набирає законної сили з

моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

Господарського суду України.

Головуючий                                                           

П.П. Павловський 

Судді                                                                               

В.В. Швець

О.В. Чус