Ухвала

від 30.06.2023 по справі 922/1556/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1556/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023

у справі № 922/1556/22

за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Богодухівської районної державної (військової) адміністрації Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготепло"

про стягнення 449 877,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Богодухівської районної державної (військової) адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготепло" про стягнення збитків в розмірі 449 877,88 грн, завданих неналежним виконанням умов договору від 21.07.2017 № 06-17/16, укладеного між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготепло".

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 922/1556/22 у задоволенні позову відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури 22.06.2023 (підтверджується відміткою ТОВ "Нова пошта" на поштовому відправленні) звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 922/1556/22, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги у справі № 922/1556/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Позов подано у 2022 році. Предметом позову у справі № 922/1556/22 є вимога про стягнення у сумі 449 877,88 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У своїй касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, нез`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, вказуючи підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для органів прокуратури, зазначає, що у провадженні судів перебувають аналогічні позови прокурорів, заявлені на захист інтересів держави з метою стягнення збитків, понесених учасниками бюджетних відносин внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договорів підряду недобросовісними підрядниками; важливою є позиція суду касаційної інстанції задля належного захисту державних інтересів органами прокуратури, настання відповідальності для недобросовісних учасників бюджетних відносин, а також відновлення порушених інтересів держави шляхом стягнення збитків.

Водночас касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Суд звертає увагу, що саме лише посилання на наявність обставин, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування.

Отже подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 922/1556/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 922/1556/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова