Рішення

від 30.05.2023 по справі 296/3773/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3773/22

2/296/375/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

прокурора Костишина О.Д.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - адвоката Населенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача: Хорошівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача: Хорошівської селищної ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.05.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію прав, а саме: державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна №472299018101.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовується тим, що слідчим відділом відділення поліції №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області розслідувалось кримінальне провадження №42021062190000007 за ч. 4 ст. 240, ч.2 ст. 364-1 КК України. Установлено, що ОСОБА_1 є єдиним засновником (100%), бенефіціаром, єдиним учасником та директором ВП ТОВ "Синій камінь-1". ВП ТОВ «Синій камінь-1» для видобутку надр орендує земельну ділянку на території Володарсько-Волинської (у подальшому Хорошівської) селищної ради площею 6,1646 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821155100:05:001:0020, на якій розміщене родовище габро «Синій камінь-1» площею 3,72 га, на яку виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №4043 від 04.10.2006. Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час в період з жовтня 2018 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, з використанням свого службового становища як директора ВП ТОВ «Синій камінь-1», а саме проведення такого видобутку поза межами земельної ділянки, визначеним у спеціальному дозволі на користування надрами №4043 від 04.10.2006 площею 3,72 га. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 будучи директором ВП ТОВ «Синій камінь-1», у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з жовтня 2018 року по 28.12.2021, із залученням наявної у його власності спеціальної техніки, промисловим способом, за межами ділянки надр, встановленої спеціальним дозволом на користування надр №4043 від 04.10.2006, на окремих ділянках площею 860,73 м2 (кар`єр № 1) та 2331,44 м2 (кар`єр № 2) самовільно та незаконно організував видобування корисної копалини загальнодержавного значення - габро, внаслідок чого за вказаний період видобуто корисну копалину габро з кар`єру № 1 - 3020,08 м3, з кар`єру № 2 - 6370,75 м3, всього загальним об`ємом 9390,83 м3. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 02.05.2022 № 1911/2125 розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 04.10.2006 на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки. У кримінальному провадженні №42021062190000007 за результатами розслідування 06.06.2022 скеровано до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України. У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 39 779 555,88 грн. Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22 на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт. При виконанні наведеної ухвали встановлено, що згідно договору купівлі- продажу від 24.05.2022 ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_3 , квартиру номер АДРЕСА_1 . 24.05.2022 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2022, номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна № 472299018101. Оспорюваний договір купівлі продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову). Так, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду завдану Державному бюджету внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слід зазначити, що очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору) «вживали право на зло», оскільки цивільно- правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення відшкодування шкоди завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення та уникнення подальшого звернення стягнення на указане майно. Вважає, що оспорювані Договори купівлі-продажу є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору. Так, до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір, як фраудаторними, відноситься: продавець ОСОБА_1 , продав передав нерухоме майно ОСОБА_3 після винесення ухвали слідчим суддею Володарсько- Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22 про арешт майна у формі позбавлення права на відчуження: квартири номер АДРЕСА_1 . Наведене майно було продане через 4 дні після винесення ухвали слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22. На момент укладення спірного Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було достовірно відомо про розслідування кримінального провадження №42021062190000007, крім того ОСОБА_1 17.05.2022 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 240 КК України у вказаному кримінальному провадженні. Факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірного Договору купівлі-продажу свідчить про те, що його сторони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами, оскільки вчинили оспорювані договори купівлі-продажу, які порушуватимуть майнові інтереси стягувана. Спірний Договір купівлі-продажу направлений на недопущення звернення стягнення на майно, яке було приватною власністю ОСОБА_1 . Сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договорів купівлі-продажу воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином. Таким чином, спірний правочин очевидно завдає шкоди інтересам позивача, вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, зі спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, а тому зазначений Договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними. Також зазначає, що дії ОСОБА_1 з відчуження належного йому майна вказують на те, що спірний правочин вчинено ним з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань з відшкодування заподіяної шкоди. Зокрема, після отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України від 17.05.2022, ОСОБА_1 упродовж 23 та 24 травня 2022 року продав належні йому 3 об`єкти нерухомого майна ОСОБА_3 , з яких житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_2 продана за 2120500 грн., квартира АДРЕСА_1 продана за 1148400 грн., складський бокс по АДРЕСА_3 за 63400 грн. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 реалізуючи майно ОСОБА_3 переслідував мету ухилення від майбутнього відшкодування збитків у кримінальному провадженні №42021062190000007 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України, в якому діями ОСОБА_1 заподіяно збитки державним інтересам у розмірі 39779555,88 грн. Також вказує, що рішення суду про визнання недійсним договору саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Ухвалою від 07 липня 2022 року заяву керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача: Хорошівської селищної ради про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , у будь-який спосіб, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2022, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною, за №4714 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №472299018101).

Ухвалою від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

07 вересня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гарбузюк О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позову керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області про визнання договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації відмовити в повному обсязі. Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, позовних вимог та змісту позовної заяви, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що не може бути задоволена, з огляду на наступне. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) від 24.05.2022р, посвідчений приватним нотаріусом Стражнік Т.О., на підставі чого внесено відомості до Єдиного державного реєстру. Прокурор у позовній заяві стверджує, що укладаючи договір купівлі-продажу відповідачі не мали на меті реальне настання наслідків за договором, а саме - передання у повне володіння, користування та розпорядження майном. Однак, квартира була фактично передана ОСОБА_3 після її державної реєстрації. Даний факт підтверджується самим договором купівлі-продажу (п.4.1 Договору), фактом здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, фактом передання коштів у розмірі 1148400,00 грн. від покупця продавцю та попереднім договором (угодою) купівлі-продажу нерухомого майна. Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 240 КК України та ч. 2 ст. 364-1 КК України відповідач та контрагент по договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не знав та не міг знати, оскільки на момент здійснення правочину у реєстрі не було виявлено жодних обтяжень та обмежень на здійснення відчуження квартири, а стосунки контрагентів за договором є суто предметними та не виходять за рамки ділових відносин з приводу купівлі-продажу нерухомості. Тож у ОСОБА_3 була лише єдина мета підписання оскаржуваного договору, а саме придбання квартири. Вважає, що визнання договору купівлі-продажу квартири є порушенням прав та інтересів покупця ОСОБА_3 . Адже, квартира перебуває у розпорядженні даної особи та була придбана ним з цілком легітимною та реальною метою, а саме користування, володіння та розпорядження даним майном. Зауважує, що намір щодо придбання та продажу зазначеної квартири виник у відповідачів ще задовго до повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Так між відповідачами 11 травня 2021 року був укладений попередній договір (угода) купівлі-продажу квартири. За умовами даного договору покупець зобов`язувався придбати квартиру до 31.12.2022 р. Отже, вважає, що в даному випадку органи прокуратури допустили зловживання своїми правами на звернення до суду, оскільки на момент ініціювання питання про визнання договору недійсним жодних прав та інтересів не порушено, а у позовній заяві наведені самі лише припущення. Прокурором не було досліджено та спростовано природу самого договору купівлі-продажу квартири та дійсної його мети (а.с.125-127).

Також 07 вересня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гарбузюк О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому, окрім наведених обставин у попередньому відзиві, зазначила, що у позовній заяві прокурором наголошується, що при виконанні ухвали слідчого судді Володар-Волинського районного суду від 20.05.2022 року №276/668/22 про накладення арешту на все належне майно відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження квартири, яка на той момент належала йому на праві власності. Однак, ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, не викликався та взагалі не знав про накладення на все належне йому майно до 01.06.2022 р. під час допиту в якості підозрюваного. Тобто неможливо ухилятись від виконання ухвали про арешт майна про наявність якої ОСОБА_1 взагалі не було відомо. Крім того, ухвала слідчого судді Володар-Волинського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. від 20.05.2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 шляхом заборони його відчуження набула законної сили 26.05.2022 р. та не була оскаржена ОСОБА_1 у силу того, що він не був обізнаний про її проголошення та винесення. В той же час продаж квартири було здійснено 24.05.2022 р., тобто до моменту набрання ухвалою законної сили. Вважає, усі доводи прокурора щодо вживання відповідачами "права на зло", фіктивності договору купівлі-продажу квартири зводяться до нічим не підтверджених припущень. Прокурором не спростовано презумпцію правомірності правочину та не доведено фіктивність вчиненого правочину. Також просить суд звернути увагу на критерії застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі. Вважає, в даному випадку відсутні ознаки фраундаторного правочину та вживання «права на зло» оскільки: 1) момент вчинення оспорюваного правочину не дає підстави вважати, що він є недобросовісним, оскільки станом на 24.05.2022 р. вина обвинуваченого не встановлена у законному порядку та йому не було відомо про жодні наявні обмеження його у праві розпорядження та відчуження власного майна; контрагент ОСОБА_3 не є родичем відповідача, пов`язаною чи наближеною до родини ОСОБА_1 особою; договір купівлі - продажу квартири є оплатним договором; ціна договору - 1148400,00 грн - відповідає ринковій вартості на подібну нерухомість. Сам по собі момент вчинення оспорюваних правочинів (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення сплачених боргів) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочини як такі, що вчинені на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому. Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року по справі № 524/5846/17. Також слід звернути увагу, що ОСОБА_1 не є особою-боржником, яка має обов`язок зі сплати певної суми боргу. У самій позовній заяві (стр. 6,7) прокурором наводяться твердження з рішень Верховного Суд про те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватись для уникнення сплати наявного боргу чи виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Отже, твердження органів прокуратури про фіктивність укладеного договору купівлі-продажу між відповідачами з метою уникнення ОСОБА_1 у майбутньому від стягнення даного майна за рахунок погашення боргу порушує презумпцію невинуватості особи у скоєнні злочину, гарантовану статтею 62 Основного Закону України, а подання даного позову є передчасним та протиправним (а.с.136-139).

17.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі.

12.12.2022 року від керівника Коростишівської окружної прокуратури Сергія Зубака надійшла заява про додаткове обґрунтування позовних вимог. Доводи прокурора загалом зводяться до тих, які були вказані у позовній заяві. Зокрема зазначає, що доводи відповідачів щодо фактичної правомірності договору купівлі-продажу 24.05.2022 як правочину в порядку ст. 204 ЦК України спростовуються фактичними обставинами справи, зокрема поведінкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Факт продажу низки об`єктів нерухомості через нетривалий час після набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні свідчить про фраудаторність указаних договорів, один з яких є предметом даного позову, а позови щодо інших слухаються Корольовським районним судом м. Житомира у справі № 296/3786/22 та Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 466/4729/22. Доводи прокурора підтверджуються правовими позиціями суду касаційної інстанції, зокрема у постанові від 07.10.2020 по справі № 755/17944/18; у постанові від 19.05.2021 по справі № 693/624/19;у постанові від 26.05.2021 по справі № 727/2525/20. Відповідачами не наведено жодних мотивувань та не надано доказів щодо добросовісності набувача та відповідності оспорюваного договору купівлі- продажу від 23.05.2022 його правовій природі. Також відповідачами на підтвердження наведених обставин не вказано, яким чином майно буде використовуватись мешканцем іншого міста. Крім того, наданий відповідачами попередній договір від 11.05.2022 написаний у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально, що свідчить про те, що він міг бути виготовлений після звернення прокурора із позовом до суду про визнання недійсними договору купівлі продажу від 24.05.2022 квартири розташованої у АДРЕСА_4 (а.с.158-161).

Прокурор в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, надав усні пояснення на спростування доводів відповідачів.

Відповідачі та представник відповідачів - адвокат Населенко М.М. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просила не брати до уваги додані до позовної заяви копії документів, які завірені неуповноваженою особою, а саме прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури А. Лозовиком, який не є учасником справи, а тому такі докази є недопустимими.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. подала заяву про розгляд справи без її участі, заяв по суті справи не подавала (а.с.171).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області у справі №276/668/22 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони власнику його відчужувати. Загалом накладено арешт на 24 об`єкти, в т.ч. на квартиру площею 87,98 кв.м, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 472299018101 (а.с.40-51).

Зі змісту вказаної вище ухвали вбачається, що Коростишівською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021062190000007 від 05 травня 2021 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України. Так, виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Синій камінь-1" є надрокористувачем на підставі виданого 04.10.2006 спеціального дозволу №4043 на видобування габро на території Житомирської області, Житомирського району, за 0,8 км. на південний схід від с. Рудня Шляхова, Хорошівської ОТГ, на родовищі "Синій камінь-1". ВП ТОВ «Синій камінь-1», у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з жовтня 2018 року по 28.12.2021, із залученням наявної у його власності спеціальної техніки, промисловим способом, за межами ділянки надр, встановленої спеціальним дозволом на користування надр №4043 від 04.10.2006, на окремих ділянках площею 860,73 м2 (кар`єр № 1) та 2331,44 м2 (кар`єр № 2) самовільно та незаконно видобув корисну копалину загальнодержавного значення - габро, внаслідок чого за вказаний період видобуто корисну копалину габро з кар`єру № 1 - 3020,08 м3, з кар`єру № 2 - 6370,75 м3, всього загальним об`ємом 9390,83 м3. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 02.05.2022 № 1911/2125 розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 04.10.2006 на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки.

Також в ухвалі слідчого судді вказується, що у кримінальному провадженні №42021062190000007 за результатами розслідування директору та учаснику товариства ОСОБА_1 (відповідачу у даній справі) 17.05.2022р. повідомлено про підозру за ч.4 ст. 240 КК України. Крім того, у кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави 17.05.2022р. заявлено цивільний позов в інтересах Хорошівської селищної ради до ОСОБА_1 та ВП ТОВ «Синій камінь-1» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 39 779 555,88 грн. З цих підстав сторона обвинувачення просила накласти арешт на майно підозрюваного, а розгляд клопотання здійснити без повідомлення підозрюваного.

Крім того, з ухвали вбачається, що повідомлення про підозру здійснювалося через засоби зв`язку, оскільки ОСОБА_1 перебував на той момент за кордоном.

Судом встановлено, що 24 травня 2022 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, згідно п. 1.1. якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 , квартиру номер АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 , зобов`язується прийняти зазначену квартиру, сплативши за неї ціну, відповідно до умов цього договору (а.с.20-24).

Згідно п.1.3. договору продаж квартири вчинено за згодою дружини продавця, ОСОБА_5 , про що подано відповідну заяву до ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу.

Відповідно до п.1.4. договору покупець, ОСОБА_3 , довів до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що покупець, у шлюбі не перебуває і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання квартири, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі й відповідно до статей 65,74 та 97 сімейного кодексу України, відсутні.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що за домовленістю сторін ціна відчужуваної квартири встановлена у розмірі 1148400 грн. 00 коп. Така вартість квартири визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу. Будь-якого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні квартири; на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість квартири є справедливою і відповідає її дійсній вартості.

В пункті 2.2. договору вказано, що оціночна вартість відчужуваної квартири встановлена у розмірі 1148400 грн. 00 коп., відповідно до висновку про вартість майна, виданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна думка" від 21 травня 2022 року. пароль пошуку звіту про оцінку: ХКВТЦИ565961.

Згідно п. 2.3. договору сторонам роз`яснено про необхідність дотримання порядку здійснення розрахунків між фізичними особами, згідно постанови правління НБУ України від 29.12.2017 р. №148. Своїм підписом під цим договором продавець підтвердив факт повного розрахунку за продану квартиру до підписання договору і відсутність щодо покупця претензій будь-якого фінансового характеру.

В п. 3.1.2. договору сторони передбачили зобов`язання продавця передати квартиру покупцю, тобто звільнити відчужувану квартиру від речей домашнього вжитку, передати ключі та здійснити процедуру зняття реєстраційного обліку себе та третіх осіб, що проживають в квартирі для вільного та безперешкодного користування нею покупцем, в строки зазначені в п.4.1 та 4.4 договору, та вчинити інші дії, необхідні для реалізації покупцем права власності в повному обсязі.

Згідно п. 4.2. договору відчужувана квартира оглянута покупцем. Недоліки або дефекти, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири покупець не має і зобов`язується прийняти її у технічному стані, який придатним для використання за цільовим призначенням. Також повідомив, що технічні характеристики квартири, її площа відповідають даним правовстановлюючого документа.

В пункті 5.1. договору сторони визначили, що у відповідності до Цивільного кодексу України право власності на вказану в договорі квартиру переходить до покупця, ОСОБА_3 , з моменту державної реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 6.3. договору відсутність заборони відчуження вказаної квартири перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24 травня 2022 року. Відсутність інформації щодо наявності арешту на кошти або майно продавця перевірено в порядку безпосереднього доступу до Єдиного реєстру боржників, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Нотаріусом перевірено факт застосування санкцій, передбачених ст. 4 Закону України "Про санкції" до фізичних осіб та юридичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії шляхом пошуку відповідних відомостей у рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року, введено в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року №133, за результатами якої факт застосування санкцій до осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії не встановлено.

Згідно п. 9.3. договору у відповідності до п.2 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка, що становить 11484 грн. 00 коп., сплачено покупцем, що підтверджено квитанцією.

Того ж дня, 24.05.2022 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що ОСОБА_3 набув у власність на підставі договору купівлі-продажу квартиру номер АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 472299018101 (а.с.17-19).

06 червня 2022 року прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Антоном Лозовиком направлено голові Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області для розгляду по суті обвинувальний акт, складений у межах кримінального провадження №42021062190000007 стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України (а.с.27,28-39).

07 червня 2022 року прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Антоном Лозовиком додатково направлено голові Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області заявлений у вказаному кримінальному провадженні цивільний позов прокурора в інтересах Хорошівської селищної ради до ОСОБА_1 та ТОВ "Синій камінь-1" про стягнення збитків у розмірі 39779555,88 грн. (а.с.52,53-64).

Щодо повноважень прокурора.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

З матеріалів справи вбачається, що листом №53-80-1074 вих-22 від 09 червня 2022 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Ігор Гнідий повідомив Хорошівську селищну раду, що Коростишівською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021062190000007 від 05 травня 2021 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України. Під час досудового розслідування було встановлено розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 04.10.2006 на користування надрами, в сумі 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки. У кримінальному провадженні №42021062190000007 за результатами розслідування до суду підготовлений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст. 240, ч. 2 ст.364-1 КК України. Крім того, у кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 39 779 555,88 грн. Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22 на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт. При виконанні наведеної ухвали встановлено, що згідно договору купівлі- продажу від 24.05.2022 ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_3 , квартиру номер АДРЕСА_1 . У зв`язку із цим, 24.05.2022 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_3 на вищезазначений об`єкт нерухомості (номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна № 472299018101). На виконання вимог абз.4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Хорошівську селищну раду про необхідність звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на майно: квартиру номер АДРЕСА_1 . Також на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив, що у випадку невжиття відповідних заходів Коростишівська окружна прокуратура ініціюватиме позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав власності на вказане майно (а.с.62-64).

У листі №386 від 10 червня 2022 року, який адресовано керівнику Коростишівської окружної прокуратури, Хорошівська селищна рада повідомила про неможливість подачі позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності у зв`язку із обмеженими кадровими можливостями через воєнний стан та перебування спеціаліста юрисконсульта у відпустці за власний рахунок, а також у зв`язку з обмеженим бюджетом, що унеможливлює сплату судового збору при поданні позовної заяви до суду (а.с. 65).

Відповідно до ч.5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже в даному випадку прокурор представляє інтереси держави в особі Хорошівської селищної ради у зв`язку із бездіяльністю, тобто нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженої особи, оскільки з позиції прокурора - відповідний державний орган (орган місцевого самоврядування) усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні функціональні повноваження для їх захисту та на забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що перешкоджає забезпечити відшкодування можливих збитків заподіяних внаслідок вчинення злочину та самовільного користування надрами, на що вказує прокурор.

Вбачається, що у даній справі прокурор звернувся в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради та вказав наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.05.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію прав, а саме: державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна №472299018101.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20.05.2022 № 276/668/22 на рухоме і нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 було накладено арешт. При виконанні даної ухвали встановлено, що згідно договору купівлі- продажу від 24.05.2022 ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_3 , квартиру номер АДРЕСА_1 . 24.05.2022 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2022, номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна № 472299018101. Прокурор вказує, що оспорюваний договір купівлі продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення та заявленого до нього цивільного позову в сумі 39 779 555,88 грн.. Так, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду завдану Державному бюджету внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Сторони оспорюваного договору «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 . Прокурор вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору і факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірного договору купівлі-продажу свідчить про те, що його сторони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами, оскільки вчинили оспорювані договори купівлі-продажу, які порушуватимуть майнові інтереси стягувача. На думку прокурора сукупність обставин доводить той факт, що при укладенні договорів купівлі-продажу воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, завдає шкоди інтересам позивача спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно.

Суд не погоджується з такими доводами прокурора виходячи з наступного.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦПК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників: свідомий намір невиконання зобов`язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно ч.ч 2, 3 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом"); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження").

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі N 456/604/17 (провадження N 61-320св21) зазначається, що власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі N 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-8180св21) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2023 року у справі № 569/3958/21 (провадження №61-11119св22) вказується, що "установивши, що станом на час відчуження були відсутні обмеження щодо розпорядження квартирою, яка є предметом оспорюваного договору, а також не існувало рішень суду про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договорами позики, а позивач не довела належними та допустимими доказами факт обізнаності відповідачів про існування боргу третьої особи - ОСОБА_4 перед ОСОБА_1, та, відповідно, існування протиправного умислу в діях сторін спірного правочину при його укладенні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний правочин не має ознак фраудаторного договору, тобто такого, що вчинений боржником на шкоду кредитору.

При цьому суди правильно виходили з того, що сам по собі момент вчинення оспорюваних правочинів (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення сплачених боргів) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочини як такі, що вчинені на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому".

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст.79,80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що в даній справі позивачем не було надано достатніх доказів для задоволення позову. Доводи позивача ґрунтуються лише на припущенні того, що спірний договір є фіктивним, що спірний договір вчинено на шкоду Хорошівській селищній раді, однак вказане спростовується доводами відповідачів.

Зокрема прокурор вказує, що ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе після повідомлення йому про підозру. Однак суд вважає, що в даному випадку самої лише підозри не достатньо для визнання спірного договору недійсним з підстав його фіктивності (фраудаторності). Необхідною та достатньою умовою за наведених обставин є доведеність вини особи у вчинені злочину, в наслідок якого позивачу було заподіяно майнової шкоди.

Також необхідною умовою є доведеність розміру завданої шкоди. Пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні не свідчить про виникнення у відповідача (підозрюваного) зобов`язання відшкодувати заявлену до стягнення суму, а на момент постановлення ухвали слідчого судді від 20.05.2022р. в кримінальному провадженні не було ухвалено вироку про відшкодування завданої шкоди (стягнення грошових коштів).

Також суд вважає, що не можна вважати договір таким, що вчинено на шкоду кредитора, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідачі були обізнані про наявність клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури про накладення арешту на майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , або про звернення з цивільним позовом в межах кримінального провадження. При цьому з матеріалів справи вбачається, що клопотання про арешт майна підозрюваного вирішувалося слідчим суддею за відсутності ОСОБА_1 .

Тому твердження прокурора, що відповідач був обізнаний та міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення вказаного клопотання є безпідставними.

Крім того заборона відчуження (арешт нерухомого майна) підлягають державній реєстрації та передбачає наявність у Державних реєстрах запису про заборону відчуження майна, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

В момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , нерухоме майно під будь-якою забороною не перебувало.

Сама по собі постановлена ухвала про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , за відсутності на час укладення договору купівлі-продажу у державному реєстрі запису про таке обтяження, а також доказів щодо обізнаності ОСОБА_1 про встановлену заборону відчужувати майно, не може бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Матеріали справи не містять доказів наміру сторін вчинити фіктивний правочин. Позивачем не надано доказів на підтвердження умислу відповідачів на укладення договору купівлі-продажу без наміру створення реальних правових наслідків.

Так з умов договору вбачається, що продавець погодив відчуження майна з дружиною, ціна договору визначена виходячи з оціночної вартості майна, при цьому будь-яких доводів, що його вартість є заниженою прокурором не наведено. Також з договору вбачається проведення між сторонами повного розрахунку та сплата платежу в сумі 11484грн. на обов`язкове пенсійне страхування. Крім того, реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3 свідчить про реальність настання правових наслідків для сторін правочину.

Даючи оцінку доводам прокурора про укладання в короткий проміжок часу після постановлено ухвали про арешт майна декількох договорів купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачами, суд виходить з того, що ОСОБА_1 було відчужено ОСОБА_3 три об`єкта з 24, на які було накладено арешт. При цьому, прокурором не було доведено, що ОСОБА_3 є родичем ОСОБА_1 , пов`язаною особою іншим чином. Факт проживання відповідачів в одному населеному пункті не є достатнім для висновку про фіктивність договору або про його фраудаторність.

Щодо посилань прокурора у позовній заяві на висновки у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду, то суд зазначає, що до уваги беруться лише ті постанови, в яких фактичні обставини справи є подібними до тих, що установлені у даній справі. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Разом з тим суд не бере до уваги посилання відповідачів на укладання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.05.2023р., оскільки договір укладено в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений, а тому не несе будь-яких правових наслідків.

Також суд не бере до уваги доводи представника відповідачів щодо неналежного засвідчення поданих позивачем у справі копій документів. Засвідчювальний напис на доданих копіях містить необхідні реквізити та вчинений працівником Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, керівник якої і звернувся з позовом до суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Оскільки позовна вимога, щодо скасування державної реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , проведеної відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.2022 року, є похідною від основної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в її задоволенні також необхідно відмовити.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача: Хорошівської селищної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу складського боксу від 24.05.2022 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, адреса: м. Коростишів, вул. Шевченка,5, ЄДРПОУ 02909950.

Позивач: Хорошівська селищна рада, адреса: Житомирська область, Житомирський район, смт. Хорошів, вул. Героїв України, буд.13, ЄДРПОУ 04344587.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна, адреса: м. Житомир, майдан Соборний, буд.7/1.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:14.06.2023.