Постанова

від 19.12.2023 по справі 296/3773/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/3773/22 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 30 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №296/3773/22 за позовом керівника Коростишівськоїокружної прокуратуриЖитомирської областів інтересахдержави вособі Хорошівськоїселищної радидо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа-приватний нотаріусЖитомирського міськогонотаріального округуСтражник ТетянаОлексіївна,про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажута скасуваннядержавної реєстраціїправа власності, за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що слідчим відділом відділення поліції №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області розслідувалося кримінальне провадження №42021062190000007 за ч. 4 ст. 240, ч.2 ст. 364-1 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним засновником (100%), бенефіціаром, єдиним учасником та директором ВП ТОВ "Синій камінь-1". ВП ТОВ «Синій камінь-1» для видобутку надр орендує земельну ділянку на території Володарсько-Волинської селищної ради, площею 6,1646 га, з кадастровим номером 1821155100:05:001:0020, на якій розміщене родовище габро «Синій камінь-1», площею 3,72 га, на яку виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №4043 від 4 жовтня 2006 року.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 обвинувачується у здійсненні незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, з використанням свого службового становища як директора ВП ТОВ «Синій камінь-1», оскільки протягом періоду з жовтня 2018 року по 28 грудня 2021 року видобуток корисних копалин здійснювався поза межами земельної ділянки, визначеної у спеціальному дозволі на користування надрами №4043 від 4 жовтня 2006 року, площею 3,72 га. С Стверджує, що матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_3 , будучи директором ВП ТОВ «Синій камінь-1», у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з жовтня 2018 року по 28 грудня 2021 року, із залученням наявної у його власності спеціальної техніки, промисловим способом, за межами ділянки надр, встановленої спеціальним дозволом на користування надр №4043 від 4 жовтня 2006 року, на окремих ділянках, площею 860,73 м2 (кар`єр № 1) та 2331,44 м2 (кар`єр № 2), самовільно та незаконно організував видобування корисної копалини загальнодержавного значення - габро, внаслідок чого за вказаний період видобуто корисну копалину габро з кар`єру № 1 - 3020,08 м3, з кар`єру № 2 - 6370,75 м3, всього загальним об`ємом 9390,83 м3.

Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 2 травня 2022 року № 1911/2125 розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро, об`ємом 9390,83 м3, на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1», поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 4 жовтня 2006 року на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки.

У кримінальному провадженні №42021062190000007 за результатами розслідування 6 червня 2022 року скеровано до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 39 779 555,88 грн.

Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 20 травня 2022 року № 276/668/22 на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт. При виконанні вказаної ухвали встановлено, що згідно з договором купівлі- продажу від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

24 травня 2022 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_2 на зазначене житло згідно з вказаним договором купівлі-продажу, номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна № 472299018101.

Позивач вважає, що цей договір купівлі-продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову). Так, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду, завдану Державному бюджету внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку позивача, учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору) «вживали право на зло», оскільки цивільно- правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення відшкодування шкоди, завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та уникнення подальшого звернення стягнення на вказане майно.

Зазначив, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору. Так, до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір як фраудаторнимй, відноситься: продавець ОСОБА_1 продав нерухоме майно ОСОБА_2 після винесення ухвали слідчим суддею Володарсько- Волинського районного суду від 20 травня 2022 року № 276/668/22 про арешт нерухомого майна, яке було відчужене ОСОБА_1 через 4 дні після винесення даної ухвали.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було достовірно відомо наявність кримінального провадження №42021062190000007. Окрім того, 17 травня 2022 року йому повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 240 КК України у вказаному кримінальному провадженні.

Факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу свідчить про те, що його сторони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами, оскільки договір купівлі-продажу порушуватиме майнові інтереси стягувача та є таким, що направлений на недопущення звернення стягнення на майно, яке було приватною власністю ОСОБА_1 .

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договорів купівлі-продажу воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином. Таким чином, спірний правочин очевидно завдає шкоди інтересам держави, вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним, зі спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, а тому зазначений договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.

Також вказав, що дії ОСОБА_1 з відчуження належного йому майна вказують на те, що спірний правочин вчинено ним з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань з відшкодування заподіяної шкоди. Зокрема, після отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України від 17 травня 2022 року, ОСОБА_1 упродовж 23 та 24 травня 2022 року продав належні йому 3 об`єкти нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_1 ; складський бокс по АДРЕСА_3 .

Вищезазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , реалізуючи майно ОСОБА_2 , переслідував мету ухилення від майбутнього відшкодування збитків у кримінальному провадженні №42021062190000007 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України, в якому діями ОСОБА_1 заподіяно збитки державним інтересам у розмірі 39779555,88 грн.

Таким чином, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 травня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 продав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру,номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна №472299018101.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зокрема, зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідний правочин згідно зі ст. 234 ЦПК України є фіктивним, оскільки спрямований на завдання шкоди інтересам позивача держави в особі Хорошівської сільської ради, та має бути визнаний недійсним.

При вирішенні спору суд залишив поза увагою доводи про те, що договір купівлі - продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності щодо відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок кримінального правопорушення. Зокрема, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що самої лише підозри не достатньо для визнання спірного договору недійсним з підстав його фіктивності (фраудаторності).

Також судом безпідставно зазначено, що пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні не свідчить про виникнення у відповідача (підозрюваного) зобов`язання відшкодувати заявлену до стягнення суму, а на момент постановлення ухвали слідчого судді від 20 травня 2022 року в кримінальному провадженні не було ухвалено вироку про відшкодування завданої шкоди (стягнення грошових коштів).

Проте судом не враховано, що згідно з ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Так, у матеріалах справи містяться витяг з ЄРДР про кримінальне провадження №42021062190000007, копія обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України; копія ухвали Володарсько-Волинського районного суду від 20 травня 2022 року про арешт майна (справа № 276/668/22); копія позовної заяви до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 39779555,88 грн від 18 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 42021062190000007.

Наведені докази переконливо доводять наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а також наявність матеріальних претензій позивача (держави) у кримінальному проваджені як цивільного позивача (потерпілої особи) до ОСОБА_1 як особи, якій вручена підозра.

Судом невзято доуваги,що ОСОБА_1 був обізнанийпро наявністьщодо ньогокримінального провадження,а отже мігпередбачатинегативні наслідки для себе у випадку притягнення його до кримінальної відповідальності. Зокрема, судом не взято до уваги, що на момент укладення спірного договору купівлі - продажу ОСОБА_1 було достовірно відомо про розслідування кримінального провадження №42021062190000007, так як йому 17 травня 2022 року повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 240 КК України у вказаному провадженні.

У повідомленні про підозру зазначено про встановлення в ході досудового розслідування факту та розміру збитків, завданих державі, отже передбачуваним і логічним наслідком встановлення таких фактів, одночасно з повідомленням про підозру, є пред`явлення прокурором відповідного позову.

Отже, і подача прокурором клопотання про арешт майна підозрюваного є логічною і передбачуваною дією учасника кримінального процесу.

Таким чином, вважає, що сторони оспорюваного договору «вживали право на зло», оскільки спірний договір купівлі-продажу використовувався ними з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення відшкодування шкоди, завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення та уникнення подальшого звернення стягнення на вказане майно.

Безпідставними євисновки судупро те,що сума збитківне встановлена, аджерозмір матеріальної шкоди підтверджений висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 2 травня 2022 року № 1911/2125.

Суд не надав належної оцінки й доводам про те, що спірний договір укладений після повідомлення про підозру та постановлення ухвали про накладення арешту на майно підозрюваного. Поза увагою суду залишився також той факт, що належні ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна, які були продані ОСОБА_2 , не є пов`язаними між собою та розташовуються в різних областях України - Львівській і Житомирській, водночас, покупець нерухомості є жителем м. Чернівці.

Звертає увагу на те, що вартість всього майна, на яке накладений арешт ухвалою слідчого судді, є недостатньою для відшкодування суми збитків у кримінальному провадженні у розмірі 39 779 555,88 грн.

Також судом не враховано, що продаж майна ОСОБА_1 проводився за готівкові кошти, не через банківські рахунки, що беззаперечно свідчить про свідоме зменшення ним свого майнового стану, оскільки на готівкові кошти, які не зберігаються на банківських рахунках, неможливо звернути стягнення в погашення законних вимог кредитора, а також неможливо відстежити фактичне знаходження цих коштів.

Дані факти у їх сукупності свідчать, що метою укладання спірного правочину є саме зміна власника нерухомості з метою уникнення звернення стягнення на майно в рахунок відшкодування збитків, завданих державі.

Судом безпідставно прийняті до уваги доводи представника ОСОБА_1 про те, що спірний договір купівлі-продажу не є фраудаторним, оскільки таке поняття застосовується лише у кредитно-фінансових відносинах між боржником і кредитором.

Відповідачами не наведено жодних мотивів та не надано доказів щодо їх добросовісності при вчиненні даного правочину та його відповідності правовій природі договору купівлі-продажу.

Крім того, наданий відповідачами попередній договір від 11 травня 2022 року складений у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально, що свідчить про те, що він міг бути виготовлений й після звернення прокурора із позовом до суду про визнання недійсним вказаного договору купівлі продажу.

На його переконання, факт надання та виготовлення вказаного договору після звернення прокурора із даним позовом до суду додатково свідчить про недобросовісність сторін спірного договору купівлі-продажу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Населенко М.М., зазначила, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу жодних обмежень, заборон та арештів на вказану квартиру не було зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідачі не знали та не могли знати про наявність ухвали слідчого судді від 20 травня 2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , адже останній не був присутній в судовому засіданні при вирішенні даного питання.

Стверджує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 отримав 1 червня 2022 року й саме із цієї дати йому стало відомо про наявність кримінального провадження №42021062190000007 від 5 травня 2021 року.

Матеріали справи не містять висновків інженерно-екологічної експертизи №1911/2125 від 2 травня 2023 року та екологічної експертизи, на які посилається прокурор. Відсутній у справі й договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1821155100:05:001:0020, яку орендує ВП ТОВ « Синій камінь-1».

Звертає увагу на те, що в українському законодавстві поняття «фраудаторний правочин» застосовується лише у правовідносинах, які виникають між боржником та кредитором, й не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність у відповідачів умислу укласти фраудаторний правочин.

На даний час ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №62023240020001070 від 8 серпня 2023 року щодо вчинення працівниками прокуратури та поліції злочинів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021062190000007.

Вважає, що апеляційна скарга грунтується на неправдивих та недостовірних обставинах, які вводять суд в оману з метою здійснення тиску на комерційну діяльність ВП ТОВ « Синій камінь-1».

Також у відзиві вказано на недоліки процесуальних дій та документів, які, як вважає представник відповідачів, мали місце під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021062190000007.

Вказує на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно не була своєчасно направлена до відповідного органу для виконання. У свою чергу, ОСОБА_1 не несе відповідальності за порушення слідчим суддею та прокурором порядку та умов виконання рішень судів.

Та обставина, що розрахунок за спірним договором здійснений у готівковій формі, жодним чином не свідчить про фраудаторність даної угоди, оскільки це не суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явилася та подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на ту обставину, що на даний час проходить курс реабілітації як особа, яка має інвалідність.

З даного приводу слід зазначити наступне.

27 листопада 2023 року представник відповідачів подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із значним навантаженням, пов`язаним із судовими розглядами справ за її участю.

Вказане клопотання було задоволене й розгляд справи відкладено на 8 год. 50 хв. 19 грудня 2023 року.

18 грудня 2023 року адвокат Населенко М.М. вдруге звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, долучивши до цього клопотання копію індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, датованої 17 грудня 2021 року, у якій зазначена дата контролю за виконанням грудень 2021 року.

Вказаний документ не містить інформації про необхідність проходження відповідних заходів для реабілітації саме протягом грудня 2023 року.

Окрім того, колегія суддів врахувала ту обставину, що клопотання про відкладення розгляду справи заявлене представником відповідачів вдруге.

Враховуючи вимоги законодавства щодо розумних строків розгляду справи, а також положення ЦПК України про те, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника відповідачів.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що директор ВП ТОВ « Синій камінь-1» ОСОБА_1 у невстановлений період 2018 року по 28 грудня 2021 року організував здійснення видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро, загальним об`ємом 9390,83 куб.м., за межами земельної ділянки, визначеної у спецдозволі на користування надрами від 4 жовтня 2006 року №4043, площею 3,72 га, чим спричинив збитки в розмірі 39779555 грн. 88 коп. Кримінальне провадження зареєстроване за №42021062190000007.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення частина четверта статті 240 КК України.

3 червня 2022 року прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області затверджено обвинувальний акт, складений у межах вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 240, частиною 2 статті 364-1 КК України. 6 червня 2022 року обвинувальний акт направлено до суду.

7 червня 2022 року прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури подано цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні, в якому прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 та ВП ТОВ «Синій камінь-1» в солідарному порядку на користь Хорошівської селищної ради матеріальні збитки, завдані внаслідок самовільного користування надрами, в сумі 39779555 грн. 88 коп.

Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року у кримінальній справі №276/668/22 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , шляхом заборони власнику його відчужувати. Загалом накладено арешт на 24 об`єкти, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 472299018101.

Зі змісту ухвали вбачається, що ВП ТО «Синій камінь-1» є надрокористувачем на підставі виданого 4 жовтня 2006 року спеціального дозволу №4043 на видобування габро на території Житомирської області, Житомирського району, за 0,8 км. на південний схід від с. Рудня Шляхова, Хорошівської ОТГ, на родовищі "Синій камінь-1". ВП ТОВ «Синій камінь-1», у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з жовтня 2018 року по 28 грудня 2021 року, із залученням наявної у його власності спеціальної техніки, промисловим способом, за межами ділянки надр, встановленої спеціальним дозволом на користування надр №4043 від 4 жовтня 2006 року, на окремих ділянках, площею 860,73 м2 (кар`єр № 1) та 2331,44 м2 (кар`єр № 2), самовільно та незаконно видобув корисну копалину загальнодержавного значення - габро, внаслідок чого за вказаний період видобуто корисну копалину габро з кар`єру № 1 - 3020,08 м3, з кар`єру № 2 - 6370,75 м3, всього загальним об`ємом 9390,83 м3. Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 2 травня 2022 року № 1911/2125 розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення габро об`ємом 9390,83 м3 на земельній ділянці родовища «Синій камінь-1» поза межами дії спеціального дозволу №4043 від 4 жовтня 2006 року на користування надрами, становить 39 779 555,88 грн., що спричинило інші тяжкі наслідки.

Також в ухвалі слідчого судді вказується, що у кримінальному провадженні №42021062190000007 за результатами розслідування директору та учаснику товариства ОСОБА_1 17 травня 2022 року повідомлено про підозру за ч.4 ст. 240 КК України.

Крім того, з ухвали вбачається, що повідомлення про підозру здійснювалося через засоби стільникового зв`язку.

Судом встановлено, що 24 травня 2022 року між відповідачами укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. 24 травня 2022 року та зареєстрований в реєстрі за №4714.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що за домовленістю сторін ціна відчужуваної квартири встановлена у розмірі 1148400 грн. 00 коп. Така вартість квартири визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу. Будь-якого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні квартири; на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість квартири є справедливою і відповідає її дійсній вартості.

В пункті 2.2. договору вказано, що оціночна вартість відчужуваної квартири встановлена у розмірі 1148400 грн. 00 коп., відповідно до висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна думка" від 21 травня 2022 року, пароль пошуку звіту про оцінку: ХКВТЦИ565961.

Згідно з п. 2.3. договору сторонам роз`яснено про необхідність дотримання порядку здійснення розрахунків між фізичними особами, згідно з постановою правління НБУ України від 29 грудня 2017 року №148. Своїм підписом під цим договором продавець підтвердив факт повного розрахунку за продану квартиру до підписання договору і відсутність щодо покупця претензій будь-якого фінансового характеру.

24 травня 2022 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про набуття ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 472299018101.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів для задоволення позовних вимог.

Судом також зазначено, що на час укладення спірної угоди вказана квартира не перебувала під будь-якою забороною, а сама по собі наявність ухвали про накладення арешту, за відсутності у Державному реєстрі запису про таке обтяження, а також доказів обізнаності ОСОБА_1 про таку заборону, не є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, за правилами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статі 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( частина п`ята статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар ) і сплатити за нього певну грошову суму ( статті 655 ЦК України).

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім,консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до основних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ( частина третя статті 13 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(ІІ)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) зазначено, що словосполучення « а також зловживанням правом в інших формах», що міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вомагам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної ( легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував на тому, що основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману ( до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасника правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі №735/6676/20 зазначено, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу ( коштів,збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживанням правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню свідчить те, що: особа ( особи) «використовувала/використвували право на зло»; наявні негативні наслідки ( різного прояву) для інших осіб ( негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб ( особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення ; особ не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є триваючими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір; ціна, наявність/ відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Цивільно-правовий договір ( в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення ( в тому числі й вироку).

У постанові Верховного Суду від 5 квітня 2023 року №523/17429/20 зазначено про необхідність розмежування конкурсного оспорювання та позаконкурсного оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має ґарантувати інтереси кредитора ( кредиторів) через «можливість доступу до майна боржника », навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на це майно стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин між відповідачами, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно може бути визнаний недійсним. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2023 року у справі №509/2517/20.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.240 та ч.2 ст.364-1 КК України.

Вартість збитків, спричинених вказаними кримінальними правопорушеннями, визначена у розмірі 39779555 грн. 88 коп.

17 травня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Вказана обставина встановлена слідчим суддею при вирішенні питання про забезпечення позову.

Долучена до матеріалів справи довідка по кримінальному провадженню містить інформацію про те, що 1 червня 2021 року, в межах даного кримінального провадження, органом досудового розслідування проведено огляд території та приміщень ВП ТОВ « Синій камінь-1», директором та власником якого є ОСОБА_1 28 грудня 2021 року проведено повторний огляд території та приміщень цього підприємства.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що на час укладення спірного правочину ОСОБА_1 був обізнаний про наявність зазначеного кримінального провадження й міг передбачити негативні для себе наслідки судового розгляду цього провадження.

Колегія суддів вважає переконливими доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_1 щодо відчуження спірної квартири не можна вважати добросовісними та вказаний договір купівлі-продажу укладений з метою ухилення від звернення стягнення на це майно.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 надала суду попередній договір від 11 травня 2021 року, зміст якого містить інформацію про те, що відповідачі мали намір укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири до 31 грудня 2022 року. Однак, зазначений договір укладений у простій письмовій формі, що не узгоджується з положеннями частини першої статті 635 ЦК України та свідчить про його нікчемність.

Доводи представника відповідачів про порушення вимог процесуального законодавства, які, як вона вважає, були допущені під час досудового розслідування, не свідчать про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки усунення таких порушень, за їх наявності, можливе у спосіб, передбачений КПК України.

Частиною третьою статті 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору є обґрунтованими, суд вважає за необхідне скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна №472299018101.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визнати недійснимдоговір купівлі-продажуквартири АДРЕСА_1 ,який укладений24травня 2022року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,та посвідченийприватним нотаріусомЖитомирського міськогонотаріального округуСтражник Т.О. 24 травня 2022 року та зареєстрований в реєстрі за № 4714.

Скасувати державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 46911271, реєстраційний номер нерухомого майна №472299018101.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури по 6202,5 грн судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 25 грудня 2023 року