Рішення

від 13.06.2023 по справі 369/10187/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10187/21

Провадження № 2/369/741/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачататретьоїособи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/10187/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Гмиря Вікторія Володимирівна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2011 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7 . В період шлюбу нею були набуті у власність домоволодіння та земельна ділянка. Позивачка вважає, що на вказане майно поширювався режим спільної сумісної власності подружжя. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_7 було реалізовано вказане майно, проте, відчуження відбулося без надання згоди позивачкою. Позивачка наголошує на тому, що надана нею довіреність ОСОБА_7 не свідчить про надання нею згоди на реалізацію спільного сумісного майна подружжя. Позивачка переконана в тому, що згода члена подружжя на відчуження нерухомого майна має бути викладена окремо у письмовій формі. Відсутність такої згоди є підставою для визнання недійсним відповідного правочину. Позивачка вважає, що майно було продане ОСОБА_7 у власних інтересах, а отже з порушенням законодавства щодо дотримання режиму спільної сумісної власності подружжя. Позивачка переконана, що під час першого продажу нерухоме майно вибуло з її власності поза її волею.

З огляду на вищенаведене позивачка просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2011 року зареєстрований за № 1446 (укладений між ОСОБА_7 який діяв від імені ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 , а також договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2011 року (кадастровий номер 3222480804:02:001:0125), укладений між ОСОБА_7 який діяв від імені ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

У січні 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого ОСОБА_4 посилається на те, що позивачка шляхом власного волевиявлення надала довіреність ОСОБА_7 на вчинення від її імені правочинів, спрямованих на відчуження майна. Вказаною довіреністю не передбачалося обов`язкового надання позивачкою згоди на вчинення правочинів, що спростовує позовні вимоги ОСОБА_3 . Крім того, відповідачка наполягає на тому, що правочин вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, зважаючи на те, що вчинявся від імені позивачки на підставі довіреності та щодо майна, належного саме позивачці. Крім того, відповідачка зауважує, що позивачкою було пропущено строк позовної давності, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. У разі обґрунтованості позовних вимог відповідачка просила суд застосувати позовну давність.

У відповіді на відзив від 10 лютого 2022 року ОСОБА_3 посилається на відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки на її переконання спір випливає з сімейних правовідносин, в зв`язку з чим позовна давність на нього не поширюється. Крім того, позивачка наполягає на тому, що договір купівлі-продажу був укладений ОСОБА_8 без достатнього обсягу повноважень, оскільки текстом довіреності не було передбачено право повіреного на укладення договорів щодо спірного майна, оскільки на час видання довіреності майна у позивачки не було. Також позивачка вважає, що довіреність не може вважатися тотожною волі сторони правочину на вчинення конкретного правочину.

У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_9 наголошує на тому, що відносини, які склалися внаслідок вчинення спірного правочину, жодним чином не стосуються сімейних правовідносин, оскільки ОСОБА_7 діяв від імені довірителя, а ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на час вчинення правочину не входили до кола осіб, визначених статтею 2 СК України. Враховуючи наведене, відповідачка переконана що на спірні правовідносини поширюється позовна давність.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Єрьоменко В.В. позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_10 та третьої особи ОСОБА_5 адвокат Гайдай О.Д. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити в позові повністю.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, показання свідка, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1963 року.

17 травня 2005 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7 керувати і розпоряджатися її майном, у чому б воно не полягало та де б не знаходилося, укладати від імені довірителя правочини, угоди щодо управління та розпоряджання майном та ін., на підтвердження чого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Монько Т.В. посвідчено довіреність, зареєстровану в реєстрі за номером 608.

19 квітня 2011 року ОСОБА_3 як член подружжя надала згоду ОСОБА_7 на укладання договорів купівлі-продажу та придбання останнім будь-якого нерухомого майна із чого б воно не складалося, за ціну та на умовах за його розсудом. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрована в реєстрі за номером 871.

05 травня 2011 року ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , а саме на житловий будинок площею 182,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок входив до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33570917), яке складалося також з: навісу, огорожі, вимощення, колодязя та вигрібної ями.

26 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. засвідчила письмову згоду ОСОБА_7 , надану ОСОБА_3 , на укладення договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125 за адресою: АДРЕСА_1 , за ціну та на умовах на її розсуд.

26 травня 2011 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності від 17 травня 2005 року, та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 1446.

Того ж дня, 26 травня 2011 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

13 вересня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюбний договір, за змістом якого сторони погодили, що майно (рухоме та нерухоме), що придбане подружжям під час шлюбу є особистою власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване.

За цим договором особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_7 є:

1)житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;

2)житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 ;

3)автомобіль марки Lexus LX 570, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2 ;

4)автомобіль марки Mersedes Benz S550, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_3 ;

5)земельна ділянка площею 1,743 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Завалівка, кадастровий номер 3222788600:04:013:0027;

6)земельна ділянка площею 3,724 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0034;

7)земельна ділянка площею 1,1115 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788600:01:005:1149;

8)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1159;

9)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1160;

10) земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:013:1161;

11) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1156;

12) земельна ділянка площею 1,3175 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1142;

13) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1155;

14) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1154;

15) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1153;

16) земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1158;

17) земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1157;

18) земельна ділянка розміром 0,25 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1147;

19) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ;

20) депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном.

В свою чергу особистою приватною власністю дружини ОСОБА_3 є:

1.житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 ;

2.легковий автомобіль марки SKODA SUPER B, 2009 року випуску, кузов НОМЕР_4 ;

3.депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном.

Сторони договору також погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке одночасно зареєстроване на дружину та чоловіка.

25 березня 2014 року ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 400.

Також 25 березня 2014 року ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано. Залишено ОСОБА_3 прізвище « ОСОБА_11 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Станом на 01 липня 2021 року власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що проживає по сусідству з позивачем по справі. У 2014 році він придбав на ім`я своєї матері ОСОБА_5 спірне домоволодіння у ОСОБА_13 . Жодних проблем з оформленням договору купівлі-продажу вказаного домоволодіння у нотаріуса не виникало. З позивачем ОСОБА_3 свідок спілкується добре по-сусідськи. Він разом з матір`ю заселились в будинок з моменту його придбання та за весь цей час у позивача не виникало жодних питань з приводу законності набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, ОСОБА_3 вважає, що її право порушене вказаним правочином, укладеним стосовно майна, на яке поширювався режим спільного сумісного майна подружжя. Позивачка переконана, що оспорюваний правочин вчинений з порушенням вимог законодавства, оскільки для його укладення не було отримано згоду іншого з подружжя, в зв`язку з чим майно вибуло з володіння позивачки поза її волею.

Отже суду належить встановити режим права власності, який розповсюджувався на майно, відчужене за оспорюваним правочином, та перевірити обставини укладення оспорюваного договору на предмет наявності підстав для визнання цього договору недійсним.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом,вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових тасімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті

7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (частина друга статті 7 СК України).

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 СК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368

ЦК України.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга

статті 65 СК України).

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так судом встановлено, що оспорювані правочини укладені 05 травня 2011 року, а отже суду належить встановити правовий режим права власності, який розповсюджувався на відчужені об`єкти нерухомого майна.

Так ОСОБА_3 та ОСОБА_7 13 вересня 2011 року уклали шлюбний договір, за умовами якого погодили між собою розподіл нажитого ними в шлюбі майна.

Оскільки оспорювані правочини укладені 05 травня 2011 року, тобто до укладення шлюбного договору, а отже на відчужене ними нерухоме майно розповсюджувався загальний принцип спільного сумісного майна подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджувалося Державним актом право власності на землі серії ЯЕ № 085800, а на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

Отже, спірні об`єкти нерухомого майна були набуті позивачкою в період перебування у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7 .

За таких обставин на спірне нерухоме майно розповсюджувався режим спільного сумісного майна подружжя. Необхідною умовою для відчуження такого майна одним з подружжя є отримання письмової згоди іншого члена подружжя.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами оспорюваних правочинів відчуження спірних об`єктів нерухомого майна вчинено ОСОБА_3 , як власником, на ім`я якого зареєстроване право власності на домоволодіння та земельну ділянку. В дотримання вимог законодавства таке відчуження здійснювалося за письмовою згодою іншого члена подружжя ОСОБА_7 , посвідченої приватним нотаріусом Буждиганчук Є. Ю. того ж дня, що і оспорювані правочини.

Такі обставини спростовують посилання позовної заяви як на підставу визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу відсутність згоди одного з подружжя.

Важливою особливістю оспорюваних договорів є те, що саме чоловік ОСОБА_7 укладав оспорювані правочини від імені ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 17 травня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т. О. та зареєстрованої за номером 608. З копії цієї довіреності вбачається, що вона була видана строком на 10 років, тобто зберігала чинність до 17 травня 2015 року.

Відповідно до вимог статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (статті 238 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

За змістом частини першої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже довіреністю є односторонній правочин, спрямованим на делегування довірителем своїх повноважень повіреному на певний строк для надання права вчиняти певного роду дії.

Матеріали справи не містять доказів визнання вказаної довіреності недійсною, в зв`язку з чим на нього поширюється презумпція правомірності правочину.

За змістом довіреності ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7 керувати і розпоряджатися її майном, у чому б воно не полягало та де б не знаходилося, укладати від імені довірителя правочини, угоди щодо управління та розпоряджання майном та ін.

Станом на час укладення спірних правочинів довіреність не втратила чинність, не визнавалася недійсною, а отже ОСОБА_7 , укладаючи оспорювані правочини, діяв в межах делегованих йому ОСОБА_3 повноважень, зокрема укладати правочини щодо розпоряджання належним їй майном, а правові наслідки оспорюваних правочинів в розумінні статті 239 ЦК України є обов`язковими для довірителя ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, судом на підставі матеріалів справи встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу укладалися особою, наділеною необхідним обсягом цивільної дієздатності, та з дотриманням вимог закону щодо вчинення правочинів з майном, на яке поширювався режим спільного сумісного майна подружжя.

А відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Гмиря Вікторія Володимирівна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2011 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2011 року, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва