Окрема думка

від 14.06.2023 по справі 607/7354/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ігнатенка В.М.

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 607/7354/21

провадження № 61-11503св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року.

У цій справі судами встановлено, що ОСОБА_1 був власником автомобіля марки «Volkswagen Jetta», 2014 року випуску, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У липні 2020 року ОСОБА_1 , на підставі усної домовленості добровільно передав вказаний автомобіль разом із реєстраційними документами у тимчасове користування ОСОБА_2 . Проте в обумовлений строк автомобіль не повернув.

У подальшому, спірний автомобіль три рази відчужувався. В перший раз, по підробленій довіреності. Останнім набувачем автомобіля за договором купівлі-продажу є ОСОБА_3 .

Задовольняючи частково касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовуючи постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги про витребування від ОСОБА_3 (якою відмовлено в задоволенні цієї вимоги), і залишаючи в цій частині в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2022 року про витребування автомобіля, колегія підтримала висновок суду першої інстанції про вибуття автомобіля із володіння власника поза волею останнього, на підставі підроблених довіреності і договору комісії. Передача ОСОБА_2 спірного автомобіля у тимчасове користування не може свідчити, що останній вибув з володіння з його волі, оскільки позивач не відмовився від права власності на нього та не погоджував з іншими особами можливістьексплуатації автомобіля та продажу належного йому майна.

Колегія, враховуючи інтереси позивача, як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_1 , який позбувся володіння автомобілем, внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно не може бути витребуване у нього.

Не можу погодитися із цими висновками колегії суддів з таких мотивів.

Дійсно, законодавець захищає інтереси добросовісного набувача, речі, який набув її за відповідним договором переважно перед власником речі, обмеживши можливість витребування речі випадками, коли річ вибуває з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння без їх волі. А саме, було загублене ними, викрадене у них, вибуло не з їхньої волі іншим шляхом ( частина 1 статті 388 ЦК України). Потребує з`ясування поняття «володіння», використане в зазначеній статті. Глава 31 ЦК України (статті 397-400 ЦК України) ґрунтується на ідеї існування двох типів володіння - фактичного володіння і права володіння. Суб`єктом фактичного володіння є володілець чужого майна, який фактично тримає його у себе. Суб`єктом права володіння чужим майном фактично є будь-яка особа, якій належить чуже майно на певному правовому титулі.

Фактичне панування полягає у владарюванні матеріальним об`єктом незалежно від юридичного титулу, тобто воно може поєднуватися з юридичним володінням або існувати без нього.

В силу статті 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

За пунктом 2.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, власник транспортного засобу може передати його у користування іншій особі, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2021 року (справа № 610/2229/18), фактична передача транспорнтого засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Отже, вважаю, що в статті 388 ЦК України під володінням розуміється як фактичне володіння, так і право володіння.

Тому, неправильним є підхід до розуміння, що в наведеній ситуації має місце «чисте» користування без володіння. Адже, саме знаходження автомобіля разом з технічним паспортом у владі ОСОБА_2 дозволило останньому без згоди власника передати автомобіль іншим способом. Це свідчить про розпорядження спірним майном без повновжень ОСОБА_2 .

Не можна залишити без оцінки факт добровільної передачі автомобіля власником ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , на підставі якого, крім права користування, виникло і право володіння, що виключає відповідно витребування індивідуально визначеної речі від оплатного добросвісного набувача.

Власник речі повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі, власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодуання збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння.

За таких обставин, Верховному Суду потрібно було залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року без змін.

Суддя В. М. Ігнатенко