Ухвала

від 28.06.2023 по справі 308/8015/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8015/23

1-кс/308/2721/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області капітан юстиції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15-ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України, у якому просить накласти арешт на речі та предмети, вилучені в ході проведення огляду місця події, що проводився в зоні прикордонно-митного контролю пункту пропуску «Малі Селменці» за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Комлоші, будинок без номеру, а саме на належний громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

Клопотання обґрунтованотим,що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючи раніше в освітніх закладах, діючи умисно, з метою отримання наживи в сумі 250000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США, діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, організував продаж малолітньої особи для подальшого усиновлення її в одну з країн Європейського Союзу.

Так, ОСОБА_6 , не пізніше 8 квітня 2023 року, перебуваючи в м. Ужгород, підшукав гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканку м. Житомир, в якої є малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого ОСОБА_6 та інші невстановлені на даний час особи мав на меті продати за кордон для усиновлення, користуючись важким матеріальним становищем ОСОБА_9 та отримання останніми матеріальної вимоги.

Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливою метою ОСОБА_6 , 11.05.2023 року, в м. Мукачево, Закарпатської області організував зустріч в ресторані під назвою «Villa Del Re» з ОСОБА_9 та малолітньою особою ОСОБА_10 , в ході якої запропонував ОСОБА_9 продати свого малолітнього сина ОСОБА_10 за кордон для усиновлення за суму 5000 доларів США, попередньо зробивши фотографії малолітньої особи ОСОБА_10 на свій мобільний телефон.

В подальшому, ОСОБА_6 діючи умисно, з метою отримання наживи з продажу малолітньої особи ОСОБА_10 , та з метою доведення злочинного задуму до кінця, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, однак не пізніше 23.06.2023 року, запросив гр. ОСОБА_9 в м. Мукачево для подальшого спонукання останньої до продажу малолітньої особи ОСОБА_10 , та надання останній завдатку в сумі 1000 доларів США за продаж її дитини.

Так, 23.06.2023 року, ОСОБА_6 близько о 9 год. 30 хв. перебуваючи на вокзалі в м. Мукачево, використовуючи транспортний засіб марки «DACIA», д.н.з. НОМЕР_3 , зустрів ОСОБА_9 з її малолітнім сином ОСОБА_10 , та надалі прослідував з останньою до квартири яка розташована в м. Мукачево, точної адреси на даний час не встановлено.

Так, під час зустрічі 23.06.2023 року, в м. Мукачево, ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1000 доларів США як завдаток за продаж ОСОБА_10 , надав вказівки щодо перетину кордону, поводження себе на пункті пропуску, та в країнах ЄС, а також повідомив про свою матеріальну вигоду від третіх невстановлених на даний час осіб за продаж для усиновлення малолітньої особи ОСОБА_10

24.06.2023 року, ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_9 та малолітньою особою ОСОБА_10 , прибули на пункт пропуску «Малі Селменці», за адресою Ужгородський район, с. Малі Селменці, вул. Комлоші, б/н, на смугу руху «вихід з України», однак ОСОБА_6 свій злочинний умисел не довів до кінця у звязку з викриттям останнього працівниками правоохоронних органів під час спроби перетину Державного кордону України.

24.06.2023 в ході проведення огляду місця події, що проводився в зоні прикордонно-митного контролю пункту пропуску «Малі Селменці» за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Комлоші, будинок без номеру, було вилучено належний громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 .

Постановою слідчого від 25 .06.2023 зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

У клопотанні зазначено, що на даний час, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що всі вилучені предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч.1 ст.98 КПК України і будуть використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення. У даному випадку, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України метою застосування арешту майна є збереження речових доказів, а підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених предметів третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Отже, враховуючи, що вилучені предмети містять ознаки передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України та враховуючи, що вище вказані предмети свідчать про можливе вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочинної діяльності, у той же час можуть бути предметом кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а отже, у відповідності до ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий просить накласти на них арешт.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила, з метою забезпечення збереження речових доказів, накласти арешт на вилучений мобільний телефон. Вказала, що мобільний телефон необхідний для проведення комп`ютерно-технічної експертизи.

Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення не заперечила, вказала, що нехай сторона обвинувачення проведе експертизу та поверне їй телефон.

Заслухавши позицію учасників справи, дослідивши клопотання з долученими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України.

Із протоколу огляду місця події від 24.06.2023 року вбачається, що такий був проведений слідчим в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_11 в зоні прикордонно-митного контролю пункту пропуску «Малі Селменці» за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, вул.Комлоші, будинок без номеру. В ході огляду ОСОБА_4 надала добровільно слідчому свій мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім карта з номером НОМЕР_4 .

Постановою старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_5 від 25.06.2023 року вилучений в ході огляду місця події мобільний телефонмарки «Самсунг»,ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ,ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023072030000060 від 12.04.2023 року.

Відповідно доч.2ст.167КПК Українитимчасово вилученимможе бутимайно увигляді речей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Внесене слідчим в межах кримінального провадження за №42023072210000065 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий визначив збереження речових доказів у відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У ч.2 ст.173КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.149 КПК України.

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст.317ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що мобільний телефон, на який слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, зокрема може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та сторона обвинувачення довела можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики. При цьому слідчий суддя враховує, що сторона обвинувачення зазначала про необхідність проведення експертизи із залучення даного мобільного телефону. Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження використання, перетворення, передачі, відчуження майна, інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а відсутність такого арешту може сприяти втраті доказів.

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч.2 статті 174КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

На підставі наведеного, приходжу до висновку про задоволення вимог клопотання слідчого.

Керуючись ст.ст.169, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення огляду місця події, що проводився в зоні прикордонно-митного контролю пункту пропуску «Малі Селменці» за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Комлоші, будинок без номеру, а саме на належний громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1