Ухвала

від 25.07.2023 по справі 308/8015/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8015/23

1-кс/308/3094/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в особливо важливих справах 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області старший лейтенант юстиції ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15-ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України, у якому просить накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст. 149 КК України, а саме: закінченого замаху торгівлі людьми, вербуванням, переміщенням, вчиненим з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб, а саме щодо незаконного усиновлення малолітньої особи з метою наживи.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючи раніше в освітніх закладах, діючи умисно, з метою отримання наживи в сумі 250000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США, діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, організував продаж малолітньої особи для подальшого усиновлення її в одну з країн Європейського Союзу.

Так, ОСОБА_4 , не пізніше 8 квітня 2023 року, перебуваючи в м. Ужгород, підшукав гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканку м. Житомир, в якої є малолітня дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого ОСОБА_4 та інші невстановлені на даний час особи мав на меті продати за кордон для усиновлення, користуючись важким матеріальним становищем ОСОБА_10 та отримання останніми матеріальної вигоди.

Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливою метою ОСОБА_4 , 12.05.2023 року, в м. Мукачево, Закарпатської області організував зустріч в ресторані під назвою «Villa Del Re» з ОСОБА_10 та малолітньою особою ОСОБА_11 , в ході якої запропонував ОСОБА_10 продати свого малолітнього сина ОСОБА_11 за кордон для усиновлення за суму 5000 доларів США, попередньо зробивши фотографії малолітньої особи ОСОБА_11 на свій мобільний телефон.

В подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з метою отримання наживи з продажу малолітньої особи ОСОБА_11 , та з метою доведення злочинного задуму до кінця, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, однак не пізніше 23.06.2023 року, запросив гр. ОСОБА_10 в м. Мукачево для подальшого спонукання останньої до продажу малолітньої особи ОСОБА_11 , та надання останній завдатку в сумі 1000 доларів США за продаж її дитини.

Так, 23.06.2023 року, ОСОБА_4 близько о 9 год. 30 хв. перебуваючи на залізничному вокзалі в м. Мукачево, використовуючи транспортний засіб марки «DACIA», д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору зустрів ОСОБА_10 з її малолітнім сином ОСОБА_11 , та надалі прослідував з останньою до квартири яка розташована в м. Мукачево, точної адреси на даний час не встановлено.

Так, під час зустрічі 23.06.2023 року, в м. Мукачево, ОСОБА_4 передав ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1000 доларів США як завдаток за продаж ОСОБА_11 , надав вказівки щодо перетину кордону, поводження себе на пункті пропуску, та в країнах ЄС, а також повідомив про свою матеріальну вигоду від третіх невстановлених на даний час осіб за продаж для усиновлення малолітньої особи ОСОБА_11

24.06.2023 року, ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_10 та малолітньою особою ОСОБА_11 , прибули на пункт пропуску «Малі Селменці», за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Малі Селменці, вул. Комлоші, б/н, на смугу руху «вихід з України», однак ОСОБА_4 свій злочинний умисел не довів до кінця у зв`язку з викриттям останнього працівниками правоохоронних органів під час спроби перетину Державного кордону України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК України, а саме: у закінченому замаху торгівлі людьми, вербуванням, переміщенням, вчиненим з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб, а саме щодо незаконного усиновлення малолітньої особи з метою наживи.

24.06.2023, ОСОБА_4 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Поряд з цим, 25.06.2023 ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про підозру за ознаками вчинення ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується: заявою про вчинений злочин гр. ОСОБА_10 ; допитом свідка ОСОБА_10 ; допитом свідка ОСОБА_12 ; протоколом обшуку автомобіля яким користується ОСОБА_4 ; протоколами обшуків за місцями проживання ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця події від 24.06.2023; оглядами речей та документів вилучених у гр. ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.

Згідно з відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у власності громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває наступний об?єкт нерухомого майна: будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до санкції ч.3 ст.149 КК України, діяння, передбачені диспозицією цієї статті, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 караються позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна або без такої.

У клопотанні зазначено, що у даному випадку, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України метою застосування арешту майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Беручи до уваги, що одним із видів покарання згідно санкції ч. 3 ст. 149 КК України є конфіскація майна, орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження такого майна ОСОБА_4 , у зв`язку із чим просить накласти арешт на будинок.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі із підстав, зазначених у ньому, та просила задовольнити. Вказала, що санкція ч.3 ст.149 КК України передбачає такий вид покарання як конфіскація майна.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання та накладення арешту на будинок заперечив. Вказав, що будинок був придбаний під час його перебування у шлюбі, та в даному будинку проживають неповнолітні діти.

Захисники підозрюваного адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечили, вказали, що будинок був побудований за час перебування підозрюваного у шлюбі, на будинок поширюється презумпція спільного сумісного майна подружжя. Дружина ОСОБА_4 не підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та її права будуть обмежені. В даному будинку проживають неповнолітні діти.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши клопотання з долученими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023072030000060 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.3 ст.149, ч.2 ст.332 КК України.

25 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15-ч.3 ст.149 КК України, а саме у закінченому замаху торгівлі людьми, вербуванням, переміщенням, вчиненим з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб, а саме щодо незаконного усиновлення малолітньої особи з метою наживи.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка №339421521 від 17.07.2023 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно доположень ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Вароді ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого, у разі доведеності вини, останньому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить останньому на праві власності, існують обґрунтовані підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт належного підозрюваному ОСОБА_4 нерухомого майна на даному етапі є необхідним для забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника майна, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на вказаний будинок, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо його відчуження та розпорядження, з можливістю користування ним.

Незастосування обмежень до розпорядження та відчуження такого майна може призвести до вжиття підозрюваним заходів для його відчуження чи перереєстрації, з метою уникнення його арешту та подальшої можливої конфіскації.

Надані до суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної чи юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, підлягає задоволенню.

Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна, слідчому судді надано не було та під час розгляду клопотання не встановлено.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч.2 статті 174КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним будинком, але без позбавлення права користування.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1