Постанова

від 29.06.2023 по справі 362/5249/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 362/5249/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1574/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретарів судового засідання - Гаврюшенко К.О., Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ковбель М.М., у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради.

У подальшому рішеннями Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність:

- ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради;

- ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,50 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради;

- ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради.

На підставі вказаних рішень сільської ради громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 035971 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035972 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства;

- ОСОБА_9 - серії КВ № 035973 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035971 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства;

- ОСОБА_10 - серії КВ № 035969 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035970 на площу 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2005 року відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0005, 3221483300:02:004:0003 та 3221483300:02:004:0006 на користь ОСОБА_11 , який у свою чергу отримав державні акти на вказані ділянки, а саме: серії ЯБ № 302129 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302128 на земельну ділянку площею на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302127 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯБ № 302126 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_10 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0007 на користь ОСОБА_7 , яка отримала державні акти на право власності па землю: серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У свою чергу ОСОБА_11 па підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 28 лютого 2007 року відчужив земельні ділянки із кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0005 на користь ОСОБА_12 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0003 та 3221483300:02:004:0006 на користь ОСОБА_6 .

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_12 отримав державні акти: серії ЯЕ № 590787 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯЕ № 590785 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 32.21483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства.

Також, ОСОБА_6 отримав державні акти: серії ЯЕ № 590784 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯЕ № 590786 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо подальшої реєстрації прав власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується відповідними інформаційними довідками.

Зазначені вище рішення Іванковичівської сільської ради прийнято та державні акти на право власності на земельні ділянки видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними та повинні бути визнані недійсними. Зокрема, на думку позивача, вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до компетенції органів виконавчої влади, а рішення про передачу у власність земельної ділянки прийнято не уповноваженим на це органом - Іванковичівською сільською радою. Крім того, відведення у приватну власність земельних ділянок для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст. 84 ЗК України, ст. 16 Лісового кодексу України та не відноситься до компетенції Іванковичівської сільської ради.

18 травня 2018 року прокурор подав заяву в якій уточнив заявлені вимоги, зазначивши, що відповідач ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ухвалою районного суду залучено до участі у справі правонаступників померлого, а саме ОСОБА_4 (3/28 частки), ОСОБА_3 (3/28 частки), ОСОБА_2 (3/28 частки), ОСОБА_5 (3/28 частки), ОСОБА_1 (розмір частки 4/7).

Доданим до позовної заяви письмовим клопотанням просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду та поновити його, захистивши право, зазначав, що трирічна позовна давність пропущена з поважних причин, оскільки позивач КМ України довідався про порушення свого права після проведення прокурором перевірки і повідомлення про її наслідки.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,просив:

1) визнати недійсними рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

2) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_7 серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- ОСОБА_6 серії ЯЕ № 590784 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯЕ № 590786 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

3) витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування Державного підприємства «Київське лісове господарство» з незаконного володіння:

- ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0007 і 3221483300:02:004:0004;

- ОСОБА_4 (розмір частки 3/28), ОСОБА_3 (розмір частки 3/28), ОСОБА_2 (розмір частки 3/28), ОСОБА_5 (розмір частки 3/28), ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) - земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002 та 3221483300:02:004:0005;

- ОСОБА_6 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0003, загальною площею 2,7547 га вартістю 234267 грн., які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району (т. 1 а.с. 2-17 т. 2 а.с. 71-75, 82-83, 96-100).

Представник Кабінету Міністрів України надав письмові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити, справу слухати у відсутність представника (т. 1 а.с. 200-203).

Представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Юзефович А.О. у відзиві просив відмовити в задоволенні позову, подав заяву в якій просив застосувати строки позовної давності, а також надав письмові заперечення проти позову (т. 1 а.с. 186-192 т. 2 а.с. 21-24, 184-187, 195-199).

Представник відповідача ОСОБА_6 просив застосувати строки позовної давності (том 2 а.с. 38-41), а також надав письмові заперечення проти позову (том. 2 а.с. 31-37).

Представник третьої особи ОСОБА_8 - адвокат Кучирка Ю.В. просила відмовити в задоволенні позову, застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у клопотанні прокурора про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності (т. 2 а.с. 42-43, 87-88 т. 3 а.с. 1-4).

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Д.В. заперечував проти задоволення позовних вимог подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної заяви прокурора (т. 2 а.с. 38-41).

У відповіді на відзиви перший заступник прокурора області Грабець І. посилався на те, що Іванковичівською сільською радою було змінено цільове призначення лісогосподарських земель без необхідного погодження відповідного державного органу лісового господарства, тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 2 а.с. 223-234).

Від представника ДП «Київське лісове господарство» надійшла заява, в якій останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника підприємства.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (т. 3 а.с. 182, 184-195).

Не погодившись рішенням суду, 28 жовтня 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі, справу розглядати за участі прокурорів, стягнути судові витрати з відповідачів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що висновки суду про вилучення уповноваженим органом - Іванковичівською сільською радою спірних земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення та подальше відведення їх у приватну власність не відповідає обставинам справи і доказам та є помилковим, а тому підлягає скасуванню. При цьому, суд послався на норми ЗК України та ЛК України у редакціях, які не діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, прокурором до закриття підготовчого засідання на адресу суду направлено заяву про зміну предмета позову та залучення належних відповідачів у справі, проте всупереч ст. 197 ЦПК України районним судом така заява не розглянута та остаточне рішення прийнято без повного з`ясування всіх обставин справи (т. 3 а.с. 222-227).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 - адвокат Юзефович А.О. просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення районного суду в частині позовних вимог, заявлених в інтересах ДП «Київське лісове господарство», а позов в цій частині залишити без розгляду. Крім того, просив змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення в частині щодо визнання недійсними рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки, вказавши, що підставою для відмови в задоволенні позову є неефективність обраного способу захисту. В частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння щодо ОСОБА_7 рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На обґрунтування відзиву зазначав, що станом на 2004 рік Київське державне лісогосподарське об`єднання «Київліс», керуючись листом Держкомлісгоспу від 30 грудня 1997 року № 03-17/2764 і розпорядженням Голови Державного комітету лісового господарства України від 10 лютого 2003 року № 2, виконувало функції територіального органу лісового господарства та мало право давати згоду на вилучення земель і погоджувати відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення. Апелянтом безпідставно і самостійно змінено відповідача по справі Іванковичівську сільську раду Васильківського району, яка знаходиться у стані припинення, проте існує, на Феодосіївську сільську раду Обухівського району, яка не брала участь в суді першої інстанції та без надання доказів правонаступництва. Інші доводи апелянта вважав безпідставними з огляду на те, що положеннями ч. 9 ст. 149 ЗК України, в редакції Закону чинній на 20 серпня 2004 року, КМ України вилучав земельні ділянки державної власності, зокрема ліси першої групи, площею понад 10 гектарів. Відтак й вилучення Іванковичівською сільською радою земельної ділянки площею до 3 га, яка знаходилась безпосередньо у межах населеного пункту с. Іванковичі, було правомочним, а права КМ України не були порушені. Заява прокурора про зміну та підстав позову була подана після закриття підготовчого засідання, а тому районний суд підставно залишив її без розгляду. Позовна вимога про визнання рішень органів державної влади, а також державних актів про право власності на земельні ділянки не є ефективним способом захисту для їх витребування з чужого володіння про що зазначалось у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Вважав звернення прокурора в інтересах ДП « Київське лісове господарство» безпідставним (т. 4 а.с. 24-39).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2021 року дану справу було призначено головуючому судді Рубан С.М., судді, які входять до складу колегії: Заришняк Г.М., Кулікова С.В. (т. 3 а.с. 231).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року (т. 4 а.с. 12-13).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 4 а.с. 14).

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 56/06.1-01/23 від 21 лютого 2023 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Рубан С.М. розгляду судової справи № 362/5249/16-ц (22-ц/824/1574/2023) призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи (т. 4 а.с. 133).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2023 року дану справу було призначено головуючому судді - Левенцю Б.Б., судді, входять до складу колегії: Борисова О.В., Ратнікова В.М. (т. 4 а.с. 134).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 березня 2023 року (т. 4 а.с. 135).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року розгляд справи був відкладений за клопотанням представника Юзефовича А.О. на 04 травня 2023 року. 04 травня 2023 року і 01 червня 2023 року було продовжено перерву в судовому засіданні через необхідність забезпечення належного сповіщення осіб, які беруть участь у справі та з`ясування обставин по справі (т. 4 а.с. 160-166, 204-206, 236-237).

У судовому засіданні прокурори Київської обласної прокуратури - Батюк І.В., Недвига Н.О. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Д.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити. Представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Юзефович А.О. вважав за необхідне частково задовольнити скаргу прокурора і скасувати рішення районного суду в частині вирішення позову прокурора в інтереса ДП « Київське лісове господарство», в іншій частині заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси, у т.ч. адреси електронної пошти та повідомленнями на офіційному веб-сайті Судової влади України, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_14 ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , останні повідомлення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, за загальнодоступними відомостями Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області не виключена з Державного реєстру підприємств організацій України (т. 4 а.с. 136-158, 167-183, 208-226, 238-240 т. 5 а.с. 1-22).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 суд виходив із того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 19).

Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 20).

Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,50 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 21).

Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 22).

На підставі вказаних рішень сільської ради вказані громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки:

ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 035971 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035972 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 23-24);

ОСОБА_9 - серії КВ № 035973 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035971 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 25-26);

ОСОБА_10 - серії КВ № 035969 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035970 на площу 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства ( т. 1 а.с. 27-28).

На підставі договорів купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В., ОСОБА_10 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0007 на користь ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 49-52).

В подальшому, ОСОБА_7 отримала державні акти на право власності па землю: серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 32).

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_8 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:ххууу:0001, 3221483300:02:004:0002 на користь ОСОБА_11 , (т. 1 а.с. 45-48).

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_9 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0003 на користь ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 41-44).

В подальшому, ОСОБА_11 отримав державні акти на вказані ділянки, а саме: серії ЯБ № 302129 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302128 на земельну ділянку площею на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302127 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯБ № 302126 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 147-150).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_12 набув права власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590787 (т. 1 а.с. 33-34, 142-143).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_12 набув права власності на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590785 (т. 1 а.с. 35-36, 144-145).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_6 набув права власності на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590784 (т. 1 а.с. 37-38, 145-146).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр від 28 лютого 2007 року посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_6 набув права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590786 (т. 1 а.с. 39-40, 143-144).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо подальшої реєстрації прав власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується відповідними інформаційними довідками (т. 1 а.с. 53-55).

З відповіді ДП «Київський лісгосп» № 02-484 від 16 червня 2016 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0003, 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0005, 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0007 знаходяться в кварталі 16 виділ 19 Васильківського лісництва, але відповідно до рішення № 95 від 20 серпня 2004 року Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області були вилучені та зараховані до земель запасу сільської ради. Геодезичних журналів в лісгоспі немає (т. 1 а.с. 56-67).

Листом від 06 грудня 2016 року вих. № С/с 8-2012 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. повідомив, що після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , була заведена спадкова справа за №8 від 23.05.2012 року. Спадкоємцями за законом є: дружина померлого ОСОБА_1 , та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 . На земельні ділянки померлого площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02;004:0002 та площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02;004:0005, що розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району, документи спадкоємцями не надавались і свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені земельні станом на 06.12.2016 року не видавались (т. 1 а.с. 111).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про спадщину № 384 від 02 червня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 на даний час належить: ОСОБА_4 (розмір частки 3/28), ОСОБА_3 (розмір частки 3/28), ОСОБА_2 (розмір частки 3/28), ОСОБА_5 (розмір частки 3/28), ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про спадщину № 384 від 02 червня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 на даний час належить: ОСОБА_4 (розмір частки 3/28); ОСОБА_3 (розмір частки 3/28); ОСОБА_2 (розмір частки 3/28); ОСОБА_5 (розмір частки 3/28); ОСОБА_1 (розмір частки 4/7) (т. 1 а.с. 240-249).

Як вбачається з листа Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" № 01-598/2 від 29 липня 2004 року та розрахунку збитків, ділянка держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16 виділ 19 площею 2,75 га розміщена в межах населеного пункту села Іванковичі, ДЛГО „Київліс" не заперечує проти її вилучення та передачі до земель запасу Іванковичської сільської ради з послідуючим використанням для потреб села. Відшкодування збитків землекористувачу (ДЛГО „Київліс") провести на підставі ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року та № 2 і від 14 січня 2004 року, вартість збитків 99 887,00 гривень (т. 2 а.с. 59-64).

Щодо повноважень прокуратури представляти інтереси держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» і КМ України у цій справі.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду у жовтні 2016 року), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Київське лісове господарство» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом перший заступник прокурора Київської області зазначив, що предметом спору є земельна ділянка лісогосподарського призначення, а підставою для представництва інтересів держави є нездійснення Кабінетом Міністрів України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, протягом тривалого часу заходів для захисту інтересів держави.

Крім того, перший заступник прокурора Київської області обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також до позовної заяви було додано лист заступника Генерального прокурора України від 03 жовтня 2016 року № 05/1-672вих-16, яким прокуратурі Київської області доручено пред`явлення позову в цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (т. 1 а.с. 69).

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» перший заступник прокурора Київської області повідомив Кабінет Міністрів України про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що підтверджується листом першого заступника прокурора Київської області від 12 жовтня 2016 року № 05/1-3298вих16, долученим до позовної заяви (т. 1 а.с. 70).

Тобто заступник керівника Київської обласної прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави, подав позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України.

У зв`язку із цим нижче у цій постанові розглядаються лише позовні вимоги прокурора, подані в інтересах держави в особі КМ України.

Щодо позовних вимог про:

- визнання недійсними рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані фізичним особам ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Як встановлено судом, рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 19).

Рішенням Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі та передано у приватну власність: ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради; ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,50 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради; ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,75 га - для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 20-22).

На підставі вказаних рішень сільської ради отримані державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_8 отримав державний акт серії КВ № 035971 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035972 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 23-24); ОСОБА_9 - серії КВ № 035973 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035971 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 25-26); ОСОБА_10 - серії КВ № 035969 на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії КВ № 035970 на площу 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства ( т. 1 а.с. 27-28).

На підставі договорів купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В., ОСОБА_10 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0007 на користь ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 49-52).

В подальшому, ОСОБА_7 отримала державні акти на право власності па землю: серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 32).

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_8 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:ххууу:0001, 3221483300:02:004:0002 на користь ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 45-48).

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2005 року, посвідчених нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_9 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0003 на користь ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 41-44).

В подальшому, ОСОБА_11 отримав державні акти на вказані ділянки, а саме: серії ЯБ № 302129 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302128 на земельну ділянку площею на площу 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; серії ЯБ № 302127 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯБ № 302126 на площу 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 147-150).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_12 набув права власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0002 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590787 (т. 1 а.с. 33-34, 142-143).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_12 набув права власності на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0005 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №590785 (т. 1 а.с. 35-36, 144-145).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_6 набув права власності на земельну ділянку площею 0,7500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590784 (т. 1 а.с. 37-38, 145-146).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр від 28 лютого 2007 року посвідченого нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., ОСОБА_6 набув права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ № 590786 (т. 1 а.с. 39-40, 143-144).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2004 році) земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону (ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України, у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 ст. 56 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено ст. 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Відповідно до положень частини 3 ст. 149 цього Кодексу, сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 149 ЗК України (в редакції Закону чинного на час виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що розпорядження земельними ділянками, зокрема, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, належить до повноважень лише Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статей 6, 16 Лісового кодексу України, у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень, усі ліси є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. До відання сільських рад у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить лише надання в межах селищ земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 362/3612/17 (провадження № 61-11676св20).

Як вбачається з листа Київського Державного Лісогосподарського об`єднання «Київліс» № 01-598/2 від 29 серпня 2004 року та розрахунку збитків, ділянка держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16 виділ 19 площею 2,75 га розміщена в межах населеного пункту села Іванковичи, ДЛГО „Київліс не заперечує проти її вилучення та передачі до земель запасу Іванковичської сільської ради з послідуючим використанням для потреб села. (том. 2 а.с. 59-64).

З відповіді ДП «Київський лісгосп» № 02-484 від 16 червня 2016 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:004:0002, 3221483300:02:004:0003, 3221483300:02:004:0004, 3221483300:02:004:0005, 3221483300:02:004:0006, 3221483300:02:004:0007 знаходяться в кварталі 16 виділ 19 Васильківського лісництва, але відповідно до рішення № 95 від 20 серпня 2004 року Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області були вилучені та зараховані до земель запасу сільської ради. Геодезичних журналів в лісгоспі немає (т. 1 а.с. 56-67).

В свою чергу з роз`яснень Держлісагенства від 25.06.2018 р. з питань порядку вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміни їх цільового призначення вбачається, що до 2005 р. на території Київської та інших областей України (крім областей Карпатського регіону) функціонували державні лісогосподарські об`єднання. Київське обласне по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надало копії документів (архівні матеріали) про те, що державне лісогосподарське об`єднання «Київліс», яке функціонувало на території Київської області у 2004 р., мало право здійснювати процедуру переведення лісових земель до нелісових, керуючись листом Держкомлісгоспу від 30.12.1997 р. № 03-17/2764 і розпорядженням Голови Державного комітету лісового господарства України від 10.02.2003 р. № 2.

За таких обставин, вилучення спірних земель лісу площею 2,75 га. не належало до компетенції Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, оскільки відповідно до положень ч.ч. 5, 9 ст. 149 ЗК України, такі повноваження належали Васильківській районній державній адміністрації Київської області - вилучати земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Установивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не відповідають положенням чинного законодавства, а видані на їх підставі державні акти також не можуть вважатися законними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена,. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».

Виходячи з викладеного вимоги щодо визнання недійсними рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивач просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_7 серії ЯА № 865349 на земельну ділянку площею 0,5048 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0007 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯА № 865348 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0004 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; ОСОБА_6 серії ЯЕ № 590784 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0006 для ведення особистого селянського господарства; серії ЯЕ № 590786 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:02:004:0003 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

Враховуючи викладене та наявність позовних вимог про витребування спірних земльних ділянок в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки слід було відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Щодо витребування на користь держави спірних земельних ділянок у відповідачів.

Встановлено, що рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» вилучено із земель держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16, виділ 19 земельну ділянку загальною площею 3,00 га, розташовану в межах населеного пункту села Іванковичі та зараховано її до земель запасу Іванковичівської сільської ради (т. 1 а.с. 19).

Як вбачається з листа Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" № 01-598/2 від 29 липня 2004 року та розрахунку збитків, ділянка держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 16 виділ 19 площею 2,75 га розміщена в межах населеного пункту села Іванковичі, ДЛГО „Київліс" не заперечує проти її вилучення та передачі до земель запасу Іванковичської сільської ради з послідуючим використанням для потреб села. Відшкодування збитків землекористувачу (ДЛГО „Київліс") провести на підставі ст. 156,157 Земельного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року та № 2 і від 14 січня 2004 року, вартість збитків 99 887,00 гривень (т. 2 а.с. 59-64).

Таким чином, спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, перебували в державній власності та постійному користуванні Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" до прийняття оскаржуваного розпорядження і їх передачі третім особам, та цільове призначення цих земельних ділянок не змінювалось.

Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Іванковичівська сільська рада Васильківського району не мала повноважень на прийняття такого рішення, оскільки відповідно до статті 149 ЗК України в редакції, чинній на той час, повноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, належало не органам місцевого самоврядування, а органам державної влади - районним державним адміністраціям, обласним державним адміністраціям, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, Раді міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів України (частини п`ята - дев`ята зазначеної статті).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Отже, встановивши, що обов`язковою умовою віндикаційного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на правовідносини щодо витребування спірних земельних ділянок поширюється дія припису статті 387 ЦК України.

Щодо позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 дійшла висновку про те, що позовна давність застосовуєть до правовідносин, пов`язаних з витребуванням майна. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 Велика Палата Верховного Суду погодилась із рішенням Васильківського міськрайонного суду від 18 липня 2017 року про відмову у позові, врахувавши те, що прокуратура та сільська рада дізналися про наявність оспорюваних рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н, а відтак й про порушення права на спірні земельні ділянки ще у червні 2009 року, оскільки була порушена кримінальна справа за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок. 21 травня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив постанову у справі № 1-143/10, якою кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_17 закрив на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_17 .

Тобто, факт того, що прокуратура, як контролюючий орган, яка діяла в інтересах держави та відповідні державні органи в інтересах яких заявлені вимоги дізнались в червні 2009 року про наявність оспорюваних рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н, про визнання яких недійсними заявлено у цій справі, яка є предметом перегляду апеляційним судом, встановлено набравшими законної сили вищевказаними судовими рішеннями в іншій справі.

З огляду на вищенаведене та положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд визнав вказані обставини встановленими.

Таким чином, в вересні 2004 року органами виконавчої влади, які є підконтрольними Кабінету Міністрів України, були надані погодження щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, у червні 2009 року прокуратура порушила кримінальну справу за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок за вищевказаних рішеннь Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 20 серпня 2004 року № 95 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради» та від 30 вересня 2004 року 17 сесії 24 скликання б/н, а вказані обставини свідчать про обізнаність позивача про порушення права за захистом якого прокурор звернувся до суду із зазначеними вимогами.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Д.В., представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Юзефович А.О. в районному суді подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної заяви прокурора, пославшись на вищевказані обставини, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (т. 2 а.с. 38-41, 151-153, а.с. 184-187).

Оскільки прокурор пред`явив позов у жовтні 2016 року після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просили відповідачі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 362/3612/17 (провадження № 61-11676св20).

Вищевказаних вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в позові визнавши правомочність Іванковичівської сільської ради Київської області розпоряджатись землями лісу із зміною цільового призначення цих земель.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A, № 303-A, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I). Ці принципи застосовувалися у низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007 року, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, не підлягає відшкодуванню із відповідачів на користь прокуратури сплачений судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та апеляційним судом.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Іванковичівської сільської ради Васильківського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.

Відмовити в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Іванковичівської сільської ради Васильківського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 червня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова