Постанова
від 21.06.2023 по справі 922/2179/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Харків Справа №922/2179/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача не з`явився;

першого відповідача Лука А.В.;

другого відповідача Михалевський Ю.Р.;

першої третьої особи не з`явився;

другої третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича (вх.№83Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.12.2022 (суддя Л.С. Лаврова, повний текст складено 09.12.2022) у справі №922/2179/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНССЕРВІС", Київська обл., місто Бориспіль;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА", місто Київ;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАТСН", Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг;

до 1. Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків;

2. Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila) (Вінцентов, 8, поштовий індекс 26-706, пошта Тчув, Польща (Wincentow 8, 26-706, Tczow, Polska);

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНССЕРВІС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Емельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila) (Вінцентов, 8, поштовий індекс 26-706, пошта Тчув, Польща (Wincentow 8, 26-706, Tczow, Polska), статистичний номер (REGON): 672968178, ідентифікаційний номер (NIP): 8111630435) та просить суд:

- стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича (ІПН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila), компанія що створена та діє за законодавством Польщі (Ідентифікаційний номер (NIP): 8111630435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс (код ЄДРПОУ 20583021) збитки у розмірі 522 073,43 грн. (п`ятсот двадцять дві тисячі сімдесят три гривня 43 копійки), що еквівалентно 15 445,00 евро;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича (ШН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila), компанія що створена та діє за законодавством Польщі (Ідентифікаційний номер (NIP): 8111630435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс (код ЄДРПОУ 20583021) понесені судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі №922/2179/21 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) та Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila, компанія що створена та діє за законодавством Польщі, Вінцентов, 8, поштовий індекс 26-706, пошта Тчув, Польща (Wincentow 8, 26-706, Tczow, Polska), Статистичний номер (REGON): 672968178, Ідентифікаційний номер (NIP): 8111630435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс (Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 84, ідентифікаційний код особи 20583021) збитки у розмірі 522073,43 грн. (що еквівалентно 15445,00 євро) та 7 831,10 грн судового збору.

Додатковим рішенням від 27.12.2022 у справі №922/2179/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНССЕРВІС" про розподіл судових витрат.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс судові витрати в розмірі 26250,00 грн.

Стягнуто з Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс судові витрати в розмірі 26250,00 грн.

Фізична особа-підприємець Ємельянов Антон Олександрович з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі №922/2179/21 та прийняти нове, яким в позові відмовити. Також просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.12.2022. Судові витрати просить покласти на позивача.

Крім того, апелянт просить витребувати у третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю МАТСН довідку в якій повинні бути надані відповіді на наступні запитання: 1. Чи відповідає дійсності та інформація, що правоохоронними органами Великої Британії було відшукано викрадений вантаж (одна палета вагою нетто 1188, 00 кт.), що перевозився відповідачем-2? 2. Чи відповідає дійсності та інформація, що знайдений (попередньо на вантаж повернуто викрадений) відповідальне зберігання вантажовідправнику ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED) у Великій Британії?

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає зокрема про неналежність позивача та відповідача. Зазначає, що в частині солідарності зобов`язання відповідач-1 заперечує стосовно наявності правовідносин, які передбачали б солідарний обов`язок. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» є неналежним позивачем.

Зазначає, що вимагати відшкодування за втрату вантажу може лише його власник, або особа, якій таке право було передано власником вантажу. ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» не є власником вантажу, ним не надано доказів сплати вартості викраденого вантажу його власнику, вантажоотримувачу ТОВ «МАТСН». Апелянт також вказує, що позивач не надав суду документів, шо підтверджували б перехід такого права до позивача. На даний момент ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» є таким самим експедитором-учасником транспортного процесу, як ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ФОП Ємельянов А.О.

06.01.2023 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/2179/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2179/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

23.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2179/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі №922/2179/21. Встановлено позивачу, другому відповідачу та третім особам п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику.

13.02.2023 від Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.12.2022 у справі №922/2179/21 (вх.№1771). В доповненнях зазначає, що із розмови з представником ТОВ «МАТСН» йому стало відомо, що ТОВ «МАТСН» звернулося із позовом про відшкодування збитків у розмірі 522 073,43 грн., вартості втраченого вантажу до ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА». Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі №910/10567/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог. З вказаного рішення вбачається, що вантаж з приводу втрати якого заявлено позов по справі № 922/2179/21 є знайденим та поверненим постачальнику власника вантажу ТОВ «МАТСН». З рішення також вбачається, що ТОВ «МАТСН» не передавав право вимоги за втрачений вантаж ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», а ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», в свою чергу, не могло передати право вимоги за втрачений вантаж ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс», оскільки нічого не компенсувало власнику вантажу ТОВ «МАТСН». Станом на день винесення рішення Господарським судом Харківської області від 05.12.2022 року по справі № 922/2179/21 позивачу ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» та третім особам на стороні позивача ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ТОВ «МАТСН» було відомо про розгляд справи №910/10567/21 Господарським судом міста Києва та винесення ним рішення по цій справі, проте позивач приховав від суду та відповідачів інформацію про розгляд іншим судом справи, яка має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі №922/2179/21 призначено до розгляду на "22" березня 2023 р. о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

21.02.2023 від Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. (вх.№2143).

Від представника ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" Ковальчук Анна Сергіївни надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№3076ел.4883 від 20.03.2023).

Ухвалою суду від 20.03.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" Ковальчук Анна Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/2179/21.

Від представника ФОП Ємельянова А.О. адвоката Луки Андрія Володимировича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№3104 від 20.03.2023), в якому заявник просить забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №922/2179/21 у приміщенні Львівського окружного адміністративного суду або Сихівського районного суду міста Львова.

20.03.2023 від другої третьої особи ТОВ "МАТСН" надійшли письмові пояснення по справі. (вх.№3120ел. 5004). В поясненнях зазначає, що в ухвалі суду від 20.02.2023 зазначено, що апелянт просить витребувати у третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю МАТСН довідку в якій повинні бути надані відповіді на наступні запитання: Питання 1. Чи відповідає дійсності та інформація, що правоохоронними органами Великої Британії було відшукано викрадений вантаж (одна палета вагою нетто 1188, 00 кт.), що перевозився відповідачем-2? ТОВ "МАТСН" зазначає, що: «Відповідь на 1 запитання: ТАК, інформація відповідає дійсності , що в межах порушеного кримінального провадження частина вантажа була знайдена правоохоронними органами Великої Британії; Питання 2. Чи відповідає дійсності та інформація, що знайдений (попередньо на вантаж повернуто викрадений) відповідальне зберігання вантажовідправнику ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED) у Великій Британії? Відповідь на 2 запитання : ТАК , інформація відповідає дійсності , що викрадений та знайдений вантаж було повернуто на відповідальне зберігання вантажовідправнику ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED) у Великій Британії.

Зазначає, що викрадену частину вантажу ТОВ «МАТСН» було змушено вдруге викупати на заводі виробнику. Станом на 20.03.2023 вантаж, який повинно було доставити за адресою ТОВ «МАТСН» згідно заявки № 1 від 15.02.2021 виконавець ТОВ «ДВС ЛОГІСТИКА» було виконано на підставі іншого контракту іншим виконавцем у повному обсязі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, у зв`язку з хворобою судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою суду від 22.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ФОП Ємельянова А.О. адвоката Луки Андрія Володимировича (вх.№3104 від 20.03.2023) про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2179/21 в режимі відеоконференції, яке відбудеться 22.03.2023 о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал № 132.

22.03.2023 від ТОВ "АТЗТ Транс Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №922/2179/21 зокрема відкладено розгляд справи на 21 червня 2023 року о 12:00 год. Ухвалено звернутися до Управління Міністерства юстиції України для передачі судового доручення центральному органу Республіки Польща, визначеному державою відповідно до Міжнародного договору, з метою вручення відповідачу копій ухвал суду. Зупинено провадження у справі №922/2179/21.

19.06.2023 від представника Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№6995). В поясненнях зазначає, що в ході судового провадження стало відомо, що в провадженні іншого суду Господарського суду м. Києва перебувала справа №910/10567/21 за позовом ТОВ «МАТСН» до ТОВ «ДВС ЛОГІСТИКА», при участі третіх осіб: ПрАТ«Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «АТЗТ Транссервіс» про стягнення 522 073,43 грн. Предметом цієї справи були ті ж вимоги про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок викрадення 66 картонних коробок 41*17,5*15 см. на 1палеті, вагою 1188,00 кг нетто, в яких знаходились патрони до вогнепальної зброї з інертним снарядом №ООН 12, вартістю 15 455 Євро (що еквівалентно 522 073, 43 грн.). 04.08.2022 у вказаній справі Господарським судом м. Києва було ухвалене рішення про відмову у задоволені позову.

Господарським судом м. Києва було встановлено, що спірний вантаж було знайдено та повернуто продавцю ELEY Ltd Birmingham за місцем його знаходження. Відтак суд дійшов висновку, що ця обставина спростовує покладені в основу даного позову твердження позивача про те, що вантаж вартістю 15 445,00 євро - 66 картонних коробок на 1 палеті вагою 1188,00 кг був втрачений, чим позивачеві завдано матеріальні збитки.

Зазначає, що незважаючи на обізнаність про відсутність факту заподіяння збитків, ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» не подало до Господарського суду Харківської області копію рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2022 по справі №910/10567/21 та приховало факт існування такого судового рішення.

Представник Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila також подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи (21.06.2023 вх.№7143) такі документи: Копія адвокатського запиту від 18.06.2023; Копія електронного доказу роздруківка електронного листа Господарського суду м. Києва від 20.06.2023; Копію рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/10567/21 від 04.08.2023; Копія електронного доказу, роздруківка листування з поліцією Західного Йоркширу; Копія перекладу електронного доказу, роздруківка листування з поліцією Західного Йоркширу; Копія листа поліції Західного Йоркширу від 17.02.2021; Копія перекладу листа поліції Західного Йоркширу від 17.02.2021.

Представник Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila також подав суду клопотання про витребування доказів (вх.№7160 від 23.06.2023).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №922/2179/21 задоволено клопотання представника Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila Юрія Романовича Михалевського про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/2179/21

В судове засідання 21.06.2022 з`явились представники першого та другого відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровичата просять її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. (вх.№7150 ел.11185 від 21.06.2023).

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 22.03.2023 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а представником позивача у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому ним викладено доводи, з яких він не погоджується з апеляційною скаргою першого відповідача. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Разом з тим, розглянувши клопотання другого відповідача про витребування та долучення нових доказів, суд зазначає, що прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника другого відповідача про долучення нових доказів та про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (перевізник) було укладено договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №3/34 (надалі договір). Згідно п. 1.1. договору предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученні. У відповідності до п. 1.2. договору перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг перевізника.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до 31.12.2021. Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах за відсутності пропозиції однієї зі сторін щодо його припинення за 30 днів до закінчення терміну дії договору (п. 8.1. договору).

Згідно п. 2.3. договору заявка є безумовним та невід`ємним додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об`єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору встановлено обов`язки перевізника, а саме: у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу письмово підтвердити прийняття заявки до виконання, завірити її штампом або печаткою з зазначенням прізвища, імені водія та реєстраційних номерів транспортного засобу.

На виконання умов договору 15.02.2021 сторонами була погоджена заявка № 380, що встановлювала наступні умови перевезення: маршрут перевезення: м. Бірмінгем (Великобританія) м. Вишгород (Україна), дата і час завантаження 16.02.2021, номер а/м, ПІБ водія і телефон WZW 21478/ WZW 27C, Маріуш Вах, тел. НОМЕР_2 , вантажовідправник ELEY Ltd., вантажоодержувач ТОВ МАТСН, термін доставки 24.02.2021, вартість послуг перевезення 1150 євро. Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. договору передбачено, що замовник зобов`язаний забезпечити належне оформлення повного комплекту товаросупровідних документів, які необхідно для приймання/видачі вантажу та безперешкодного руху транспортного засобу по маршруту перевезення.

Вантажно-транспортними документами є CMR, що оформляються при Міжнародних перевезеннях: 1) коли у Заявці місце завантаження ватажу знаходиться за кордоном України. Навіть, якщо місцем вивантаження є територія України, що обумовлює певну частину транспортування і по території України включно, - на весь маршрут перевезення складається одна CMR; 2) коли у Заявці вказане місце завантаження вантажу на території Україні, а місце його розвантаження за кордоном України.

Відповідно до п. 10. заявки терміном доставки вантажу є 24.02.2021. Після доставки вантажу перевізник надає оригінали наступних документів, а саме: рахунок, акт, заявку, договір, CMR з відміткою отримувача.

Відповідно до підпункту 3.1.8. пункту 3.1. договору перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR). Згідно п. 5.2.1. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах. Пунктом 5.2.2. договору встановлено, що перевізник несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору, у розмірі і на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством, як за свої власні.

31 січня 2017 між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем та Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Usіugi Transportowe Krajowe i Miкdzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila), компанія, що створена та діє за законодавством Польщі (виконавець) було укладено договір № TIR-14/02-17-Р про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. У вказаному договорі визначено, що виконавець приймає на себе організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів у відповідності до вказівок (інструкцій) і за рахунок клієнта (п. 1.2.); виконавець забезпечує збереження (схоронність) вантажу по маршруту прямування (п.п. 3.1.2. п. 3.1.).

Відповідно до даних свідоцтва на перевезення небезпечного вантажу товар завантажено на транспортний засіб перевізника 16.02.2021, що підтверджується відміткою вантажовідправника ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED), та відміткою перевізника - Услугі транспортове крайове і мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (USLUGI TRANSPORTOWE KRAJOWE І MIEDZYNARODOWE ОRAZ HANDEL WIECZOREK BOGUMILA). Відмітка вантажоодержувача ТОВ МАТСН - відсутня.

За твердженнями ФОП Ємельянова А.О., у ніч на 17.02.2021 зловмисники пошкодили тент півпричепа та викрали вантаж, що перевозився по заявці № 380, а саме: однієї палети вагою 1188,00 кг. На місце події було викликано поліцію, яка провела слідчі дії та отримала інформацію від водія. За даним фактом поліція відкрила кримінальне провадження номер 20ВЕ/46251L/21. Дана обставина учасниками справи не заперечується.

01.03.2021 вантажоодержувач ТОВ МАТСН направило ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА досудову претензію стосовно невиконання договірних зобов`язань на суму 522 073,43 грн. (що дорівнює 15445,00 євро), згідно якої вбачається, що між вищевказаними товариствами 15.02.2021 було укладено договір за №GC-015461 на транспортне-експедиторське обслуговування. До вказаного договору було складено та направлено для виконання заявку № 1 від 15.02.2021 на організацію міжнародного перевезення вантажу від компанії - ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED). Згідно документів Invoice №22919 від 21.02.2021 вартість отриманого до перевезення вантажу становить 15445,00 євро. Оскільки на 01.03.2021 вантаж на адресу замовника не доставлено, тому замовнику завдано прямі збитки на суму 15445,00 євро, що еквівалентно до гривні 522 073,43 грн.

У свою чергу, ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА звернулася до позивача із претензією за вих. № 4025 від 01.03.2021, з якої вбачається, що 10.07.2017 між ними укладено договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні № RH-7182, на виконання якого була підписана заявка №01150220201 від 15.02.2021 щодо перевезення вантажу для доставки автомобільним транспортом за маршрутом м. Бірмінгем (Великобританія) м. Вишгород (Україна), вантажовідправник - ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED). Оскільки у зв`язку із втратою вантажу ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА отримано від замовника перевезення ТОВ МАТСН претензію б/н від 01.03.2021 про відшкодування завданих збитків на суму 15 445,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 522073,43 грн., тому ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА просила відшкодувати претензійну суму 522073,43 грн.

12.04.2021 ФОП Ємельянову А.О. була направлена претензія (досудова вимога) за вих. №230 щодо відшкодування збитків, що була отримана 15.04.2021 Ємельяновим А.О., на яку останній не відповів.

Позивач вважає, що у зв`язку із втратою вантажу в процесі перевезення, Товариству з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс були завдані збитки у розмірі 522073,43 грн., що включають в себе вартість втраченого товару.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду про стягнення з солідарно з відповідачів збитків у розмірі 522 073,43 грн., що еквівалентно 15 445,00 евро.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та доведеними. Так, місцевий суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що товар був завантажений на транспортний засіб відповідача-2 16.02.2021, про що свідчить свідоцтво на перевезення небезпечного вантажу, що містить дані про кількість вантажних місць та прийнятих до перевезення одиниць продукції. Судом першої інстанції встановлено, що перевізник повідомив позивача, що 17.02.2021 вантаж по заявці № 380 був викрадений.

Місцевий суд вказав, що під час розгляду справи суду не було надано докази, що вантаж був знайдений та переданий вантажовідправнику чи вантажоодержувачу, таким чином, з огляду на наведене, посилання відповідача на факт знайдення вантажу правоохоронними органами Великобританії та передачі його на зберігання вантажовідправнику не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідачів, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився за свідоцтвом на перевезення небезпечного вантажу, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому суд вказав, що відповідачами не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу сталась не з вини відповідачів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Колегією суддів встановлено, що укладений між позивачем та першим відповідачем договір за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Згідно положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 1 спеціального Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до пункту 2.1 Договору від 15.02.2021, укладеного між ТОВ АТЗТ ТрансСервіс та ФОП Ємельяновим Антоном Олександровичем сторони домовились, що умови перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Статутом автомобільного транспорту Україна, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Конвенціями ДПВ та МДП, іншими нормативними актами та угодами, що визначають правовідносини при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом та наданні транспортно- експедиторських послуг.

Згідно з пунктом 2.3 Договору від 15.02.2021 заявка є безумовним та невід`ємним додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об`єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору 15.02.2021 сторонами була погоджена заявка № 380, що встановлювала наступні умови перевезення: маршрут перевезення: м. Бірмінгем (Великобританія) м. Вишгород (Україна), дата і час завантаження 16.02.2021, номер а/м, ПІБ водія і телефон WZW 21478/ WZW 27C, Маріуш Вах, тел. НОМЕР_2 , вантажовідправник ELEY Ltd., вантажоодержувач ТОВ МАТСН, термін доставки 24.02.2021, вартість послуг перевезення 1150 євро. Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. договору передбачено, що замовник зобов`язаний забезпечити належне оформлення повного комплекту товаросупровідних документів, які необхідно для приймання/видачі вантажу та безперешкодного руху транспортного засобу по маршруту перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Так, першим відповідачем як експедитором був укладений договір з Услугі Транспортове, Крайове і Мендзінародове ораз Хандель Вечорек Богуміла (Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila) було укладено Договір №TIR-14/02-17-P про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Колегія суддів зазначає, що перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про транзит вантажів», який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (AirWaybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Поряд із цим перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюються відповідно до вимог Законів України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 № 1644-ІІІ, а також Європейської угоди про Міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 26.05.2000, до якої України приєдналася відповідно до Закону України від 17 лютого 2009 року № 1727-VI із застереженням.

З матеріалів справи вбачається, що міжнародне перевезення вантажу відповідно до Заявки №380 від 15.02.2021 до Договору №3/34 здійснювалось транспортним засобом перевізника ФОП Ємельянова Антона Олександровича, - автомобілем з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / WZW27CY.

Завантаження товару (боєприпаси, 66 картонних коробок розміром 41*17,5*15 см на одній палеті) на автомобільний транспорт перевізника ФОП Ємельянова Антона Олександровича від компанії-продавця ELEY Ltd за її місцем знаходження: First Ave, Sutton Coldfield B76 ІВА, Бірмінгем, Велика Британія, відбулося 16 лютого 2021 року відповідно до товаросупровідних документів, а саме декларації відправника небезпечних вантажів (DGN) № 22919, пакувального листа та рахунку (інвойсу) на вантаж №22919 від 21.01.2021.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, надана позивачем декларація є належним та допустимим доказом надання експедитором послуг перевезення вантажу, зокрема, в частині прийняття вантажу до перевезення.

Вартість отриманого до перевезення вантажу відповідно до інвойсу №22919 від 21.02.2021 становить 15 445,00 Євро.

Стаття 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлює, що:

- експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування;

- за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування;

- експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Судами встановлено, що під час організації першим відповідачем перевезення вантажу (66 картонних коробок розміром 41*17,5*15 см на одній палеті) відповідно до Заявки №1 від 15.02.2021 до договору №GC-015461 на території країни Велика Британія 17 лютого 2021 року сталася крадіжка вантажу, а саме - однієї палети вагою 1188,00 кг.

Крадіжка сталася з автомобілю перевізника ФОП Ємельянова А.О., реєстраційний номер НОМЕР_3 / WZW27CY в 100-150 метрах від місця завантаження під час виконання водієм перевізника паузи для відпочинку, куди було викликано поліцію та яка провела слідчі дії у напівпричепі. За фактом повідомлення про правопорушення поліцією Західного Йоркширу було відкрито кримінальну справу за №20ВЕ/46251L/21.

Зокрема, про настання зазначених обставин щодо крадіжки належного замовнику вантажу з автомобіля перевізника експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю МАТСН було повідомлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" листом №SIEV0005867 від 26.02.2021.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення умов Договору прийнятий до перевезення вантаж відповідачем не було доставлено за вказаною в заявці адресою та не передано вантажоотримувачу, в зв`язку з чим позивач звернувся до першого відповідача (ФОП Ємельянову А.О.) з претензією від 12.04.2021 за вих. №230 щодо відшкодування збитків, що була отримана 15.04.2021 Ємельяновим А.О., на яку останній не відповів.

За доводами позивача, у зв`язку із втратою вантажу в процесі перевезення, Товариству з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс були завдані збитки у розмірі 522 073,43 грн., що включають в себе вартість втраченого товару, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, серед іншого, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Так, умовами Договору передбачена відповідальність сторін за неналежне його виконання, зокрема, згідно пунктів 5.1.1 сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим Договором чинного законодавства України, Конвенцій ДПВ та МДП, інших нормативно-правових актів та угод, що регулюють правовідносини при організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 „Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Згідно ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором і тоді, коли з якихось причин (розірвання договору, заборона експорту) вантаж не перетнув кордон країни-відправника.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з Договору на транспортно - експедиторське обслуговування в міжнародному перевезенні вантажу автомобільним транспортом, в якому у відносинах з замовником (позивачем) відповідач виступав в якості експедитора, яким із залученням до виконання умов правочину третіх осіб здійснювалось перевезення вантажу, а зникнення вантажу відбулась на території іншої держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956 р.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами декларації відправника. небезпечних вантажів, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення.

При цьому підставою даного позову є посилання позивача на факт невиконання відповідачами обов`язків за Договором з передачі вантажу вантажоотримувачу внаслідок крадіжки, що сталася на території Великобританії з вини відповідачів, який, як стверджує позивач, не забезпечили збереження вантажу при перевезенні.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов`язки.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Тобто, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений і у внутрішньому законодавстві України, зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно із частинами 1, 4 ст. 23 Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

При цьому, згідно з частиною 7 статті 23 Конвенції розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену сторонами.

Доводячи розмір понесених збитків у сумі 522 073,43 грн. позивач посилається на рахунок (інвойс) на вантаж №22919 від 21.02.2021, а також на Меморіальний ордер №57287278 від 17.02.2020 про купівлю валюти у розмірі 15 445,00 євро, що відповідає вартості товару.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 статті 611 ЦК України).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відтак, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачів як експедиторів збитків, завданих втратою вантажу під час міжнародного перевезення автомобільним транспортом за Договорами перевезення.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Під збитками у цьому випадку розуміються понесені позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНССЕРВІС») матеріальні витрати у ході виконання відповідачами замовлення, зумовлені неналежним виконанням останніми обов`язку з перевезення та доставки ввіреного вантажу.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що під час розгляду справи суду не було надано докази, що вантаж був знайдений та переданий вантажовідправнику чи вантажоодержувачу, таким чином, з огляду на наведене, посилання відповідача на факт знайдення вантажу правоохоронними органами Великобританії та передачі його на зберігання вантажовідправнику не підтверджується матеріалами справи.

Втім, такі висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач у відповіді на відзив посилався на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/10567/21 за позовом ТОВ «МАТСН» до ТОВ «ДВС ЛОГІСТИКА», за участю третіх осіб: ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «АТЗТ Транссервіс» про стягнення 522 073,43 грн.

До відповіді на відзив позивачем долучено позовну заяву ТОВ «МАТСН» у вказаній справі та копію ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/10567/21 від 18.11.2021 про відкладення підготовчого засідання (т.2 а.с.170-177).

Предметом цієї справи є ті ж вимоги про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок викрадення 66 картонних коробок 41*17,5*15 см. на 1палеті, вагою 1188,00 кг нетто, в яких знаходились патрони до вогнепальної зброї з інертним снарядом №ООН 12, вартістю 15 455 Євро (що еквівалентно 522 073, 43 грн.).

Колегією суддів встановлено, що 04.08.2022 у справі №910/10567/21 Господарським судом м. Києва було ухвалене рішення про відмову у задоволені позову, що вбачається зокрема з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наявність в матеріалах справи копії позовної заяви та копії ухвали суду у справі №910/10567/21 свідчать про те, що місцевий господарський суд, розглядаючи цю справу, був обізнаний про судове провадження №910/10567/21 та обставини, які досліджувались під час розгляду справи №910/10567/21.

Так колегія суддів зазначає, що в рішенні господарського суду міста Києва №910/10567/21 встановлено такі обставини: «Під час розгляду справи згідно наданих відповідачем разом з відзивом доказів, зокрема, листів поліції Західного Йоркширу від 08.07.2021 та 12.07.2021, отриманих електронною поштою ТОВ «ДСВ Логістика», встановлено, що викрадений товар, який перевозився перевізником експедитора, було знайдено поліцією Західного Йоркширу та було повернуто компанії-продавцю ELEY Ltd Birmingham за її місцезнаходженням: First Ave, Sutton Coldfield B76 ІBA, United Kingdom, з можливістю подальшого транспортування до ТОВ «МАТСН» як покупця товару та замовника експедиторських послуг. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями електронного листування відповідача з поліцією Західного Йоркширу, а також копією свідчення Детектива-констебля поліції Західного Йоркширу Джеймі Хадсона від 30.04.2021.

Окрім цього відповідачем на запит останнього щодо надання додаткових документів на підтвердження факту повернення знайденого товару продавцю отримано від поліції Західного Йоркширу електронною поштою лист від 02.09.2021, з доданим до нього рапортом від 30.04.2021 про передання знайденого поліцією викраденого товару для повернення продавцю ELEY Ltd Birmingham з переліком одиниць вантажу та зазначенням даних водія, яким здійснювалось повернення на автомобілі, наданому ELEY Ltd Birmingham. Додатково поліцією Західного Йоркширу надано засвідчену поліцією копію квитанції від 30.04.2021 про приймання товару, згідно якої вантаж прийнято водієм для доставки відправнику у повному обсязі.

Заперечень щодо факту та дати повернення товару продавцеві ELEY Ltd Birmingham від позивача до суду не надходило.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах доказами підтверджується, що спірний вантаж було знайдено та повернуто продавцю ELEY Ltd Birmingham за місцем його знаходження, наведене спростовує покладені в основу даного позову твердження позивача про те, що вантаж вартістю 15 445,00 євро - 66 картонних коробок на 1 палеті вагою 1188,00 кг був втрачений, чим позивачеві завдано матеріальні збитки.».

Судом також констатовано: «У зазначеному аспекті суд враховує, що позивачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів, які б свідчили про те, що на час розгляду даної справи спірний вантаж є втраченим, а також доказів неможливості його подальшого транспортування до ТОВ «МАТСН» як покупця товару, а тому, за висновками суду, факт наявності у позивача збитків у загальній сумі 522 073,43 грн. внаслідок втрати під час перевезення спірного вантажу матеріалами справи не підтверджується.

При цьому суд відзначає, що предметом позовних вимог ТОВ «МАТСН» є вимога позивача про стягнення з відповідача прямих збитків у розмірі вартості втраченого товару на суму 522 073,43 грн., яку позивач за змістом позовної заяви обґрунтовує з посиланням на норми статей 22, 314 Цивільного кодексу України та статей 224, 225, 314 Господарського кодексу України, якими регламентовано порядок та умови відшкодування збитків (шкоди) особою, відповідальною за порушення господарського зобов`язання.

Водночас, факт знаходження поліцією викраденого товару та повернення його на склад компанії-продавця був встановлений судом за поданими відповідачем доказами (зокрема, на підставі листів поліції Західного Йоркширу) вже під час розгляду даної справи та після подання позивачем позовної заяви до суду 01.07.2021.

Отже, на момент розгляду судом даної справи збитки внаслідок втрати (викрадення) вантажу у позивача відсутні.»

Рішення у цій рішення господарського міста Києва у справі №910/10567/21 ухвалено 04.08.2022 тобто воно вже існувало на момент рішення у цій справі №922/2179/21, яке ухвалено 05.12.2022.

Натомість судом першої інстанції не враховано обставин, встановлених у рішенні господарського міста Києва у справі №910/10567/21 щодо знайдення та повернення викраденого вантажу, який перевозився ФОП Ємельяновим А.О.

Суд зауважує, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/10567/21, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Із рішення Господарського суду м Києва вбачається, що ТОВ «АТЗТ Транссервіс», який є позивачем у цій справі, був присутній в судовому засіданні та надавав пояснення. Тобто, ТОВ «АТЗТ Транссервіс» було відомо про факт знайдення та повернення викраденого товару у повному обсязі. Натомість, позивач не повідомив суд про вказану обставину.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів констатує, що обставини, встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 04.08.2022 у справі №910/10567/21, спростовують покладені в основу даного позову твердження позивача про те, що вантаж вартістю 15 445,00 євро - 66 картонних коробок на 1 палеті вагою 1188,00 кг був втрачений, чим позивачу завдано матеріальні збитки та виключають підстави для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на помилковість висновку місцевого суду про виникнення солідарного обов`язку у відповідачів.

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

З матеріалів справи не вбачається, що солідарний обов`язок у відповідачів перед позивачем виник з договору, оскільки позивач є стороною договору №3/34 від 15.02.2021, укладеного між ТОВ АТЗТ ТрансСервіс та ФОП Ємельяновим А.О. (першим відповідачем).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та другим відповідачем не існує договірних зобов`язань.

Відтак, судова колегія констатує, в цьому випадку немає вказівки на пункт договору перевезення, який встановлює виникнення солідарного зобов`язання.

Крім того, позивач в позові не посилається на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов`язання в цьому випадку.

Відтак, колегія суддів зазначає, що в позові до другого відповідача слід відмовити саме з підстав недоведеності обов`язку перед позивачем відшкодовувати збитки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, а рішення суду таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення з прийняттям нового про відмову в позові, судова колегія зазначає, що немає підстав стягувати судові витрати позивача з відповідачів. Відтак, додаткове рішенням від 27.12.2022 у справі №922/2179/21 також підлягає скасування, а в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (вх.16659 від 20.12.2022) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити повністю.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені першим відповідачем підлягають відшкодування за рахунок позивача.

Разом з тим, перший відповідач під час апеляційного провадження подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7000,00 грн. (т.3 а.с.231-245).

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з огляду на таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Ємельянов А.О. в клопотанні просить суд розподілити судові витрати та надав докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 7000,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що правовідносини між ФОП Ємельяновим А.О. та адвокатом Лукою А.В. на момент розгляду справи Східним апеляційним господарським судом підтверджуються копіями таких документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги ВС №1043157 від 18.01.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001429 від 04.04.2019, Договір №16/05D про надання правової допомоги від 20.05.2019; Додаток до Договору №16/05D про надання правової допомоги від 20.05.2019, Рахунок-фактура №25 від 20.12.2022 року, Акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 20.12.2022 року, Рахунок-фактура №25 від 11 січня 2023 року, Акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 11.01.2023 року, Детальний опис робіт виконаних адвокатом від 18.01.2023 року, платіжні доручення, що підтверджують сплату витрат на правову допомогу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору пред`явлення позову, заяв, їх підписання, а також подання та підписання відзиву, заперечень на позов; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, місцевих і апеляційних господарських та адміністративних судів, оскаржувати у касаційному порядку ухвали та постанови Вищого господарського Суду України, а також ухвали та постанови апеляційних судів загальної юрисдикції до Верховного Суду України, пред`являти від імені Клієнта всі необхідні документи, заяви, пояснення, пред`являти виконавчі документи до стягнення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України;

Відповідно до п 4.1 Договору Вартість послуг Адвокатського бюро зазначається в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п 4.2 Договору Клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання Договору, сплачує передплату за обумовлені Сторонами адвокатські послуги. Адвокатське бюро залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвокатського бюро або внесенню готівкою в касу Адвокатського бюро. (пункт 4.3 Договору).

В Додатку до Договору №16/05D про надання правової допомоги від 20.05.2019 на виконання пункту 4.1. Договору сторони погодили вартість послуг Адвокатського бюро. (т.3 а.с. 236).

Детальний опис робіт (наданих послуг) зазначений у Розрахунку вартості робіт виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 18.01.2023 року і складає 7 000,00 грн.

На підтвердження наданих послуг першим відповідачем надано Акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 11.01.2023 року; Рахунок-фактура №25 від 20.12.2022 року та докази його сплати платіжне доручення №857 від 21.12.2022 на суму 5000,00 грн., Акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 20.12.2022 року, Рахунок-фактура №25 від 11 січня 2023 року та платіжне доручення №876 від 12.01.2023 на суму 2000,00 грн., Акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 11.01.2023 року (т.3 а.с. 237-245).

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена сторонами шляхом укладення Додатку до Договору №16/05D про надання правової допомоги від 20.05.2019.

При цьому розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У Постанові від 20.01.2021 по справі №357/11023/18 Верховний суд зазначив, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані першим відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення першим відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

У відповідності до положень ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Належних та достатніх доказів не співмірності заявлених витрат до апеляційного суду позивачем не було надано, а лише вказано у відзиві на апеляційну скаргу, що вона за своїм змістом схожа на відзив на позовну заяву. Тому суд приймає докази першого відповідача та покладає на позивача понесені першим відповідачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь першого відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в заявленій сумі.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, ч.3, 4 п.1 ст. 275, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2022 у справі №922/2179/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.12.2022 у справі №922/2179/21 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Транс Сервіс" (вх.16659 від 20.12.2022) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 84, ідентифікаційний код особи 20583021) на користь Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) 11746,65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 84, ідентифікаційний код особи 20583021) на користь Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видати накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 30.06.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	21.06.2023
Оприлюднено	03.07.2023
Номер документу	111918459
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань зовнішньоекономічної діяльності

Тихий Павло Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 21.06.2023 по справі 922/2179/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2179/21

Постанова від 21.06.2023

Постанова
від 21.06.2023 по справі 922/2179/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД